Поняття судової ланки і судової інстанції

Суди загальної юрисдикції пов’язані організаційними і функціональними зв’язками.

Організаційні зв’язки судів визначаються законодавством про судоустрій і в цьому значенні суди пов’язані між собою як органи різних ланок судової системи.

Ланка – це сукупність однотипних судів рівнозначних територіальних утворень, які наділені однорідними повноваженнями. Ланка – це поняття судоустрою, яким визначається місце конкретного суду в системі судів України у зв’язку з його діяльністю на певній території.

Судові ланки в Україні:

І ланка – місцеві суди (місцеві загальні – районні, районні в містах, міські, міськрайонні; місцеві господарські, місцеві адміністративні) – 666.

ІІ ланка – апеляційні суди (апеляційні суди з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення – апеляційні суди областей, апеляційний суд АРК, апеляційні суди в м. Києві та Севастополі; апеляційні господарські суди – 8; апеляційні адміністративні суди – 11)

ІІІ ланка – вищі спеціалізовані суди (3 – Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд і Вищий адміністративний суд). Вони є вищими судами для відповідних спеціалізованих судів, здійснюють касаційну функцію.

VI найвища ланка – Верховний суд України.

 

Види юрисдикцій:

· Цивільна. Цивільні справи – це приватноправові спори (цивільні, сімейні, трудові тощо), принаймні одним із учасників яких є фізична особа.

· Кримінальна. Кримінальні справи – справи про злочини.

· Адміністративна. Адміністративні справи – це публічно правові спори між фізичними та юридичними особами з одного боку та органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами з іншого боку.

· Господарська. Господарська справа – це приватноправовий спір між юридичними особами, фізичними особами – підприємцями. Незалежно від суб’єктного складу, господарськими вважаються такі справи:

1) Справи про банкрутство

2) Корпоративні спори

· Юрисдикція судів щодо вирішення справ про адміністративні правопорушення. Справи про адміністративні правопорушення – справи щодо накладення на фізичну особу адміністративних стягнень за вчинення адміністративного правопорушення.

Функціональні зв’язки полягають у тому, що кожен суд здійснює одну чи декілька судових функцій (видів судової діяльності). При здійснення правосуддя суди пов’язані між собою системою інстанцій (перша, апеляційна та касаційна інстанції).

 

Інстанція – це поняття судоустрою, яка характеризує функції того чи іншого суду України і окреслює суди, які здійснюють один із видів проваджень;

це вид судової діяльності, властивий певній ланці у системі судів. Інстанція є поняттям судочинства, яке характеризує функції того чи іншого суду – це розгляд справи по суті, чи перегляд судового рішення, яке не вступило в законну силу, в апеляційному порядку, чи перегляд судового рішення, що набрало законної сили, у касаційному порядку.

Зазвичай виділяють три інстанції – першу, апеляційну та касаційну.

Перша інстанція відповідає за розгляд справи по суті з дослідженням всіх необхідних доказів, із встановленням обставин у справі і вирішенням справи з ухваленням рішення суду в цивільній праві, господарській справі, вироку суду в кримінальній справі, постановою суду в адміністративній справі, а також справі про адміністративні правопорушення. Як виняток, в деяких випадках у першій інстанції розглядають апеляційні суди та вищі суди.

Апеляційна інстанція (ІІ) відповідає за перегляд судових рішень, які не набрали законної сили, з мотивів неправильного встановлення обставин у справі і/або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Апеляційна інстанція під час перегляду судової справи має право досліджувати нові докази, або повторно досліджувати старі докази та встановлювати нові обставини у справі. Як виняток, цю функцію виконує вищий адміністративний суд.

Поняття «судова ланка» і «судова інстанція» за змістом не тотожні. Судова ланка означає суди одного організаційного рівня у структурі судоустрою. Судова інстанція означає суди, які здійснюють один з видів провадження – розгляд справи по суті, апеляційне провадження, касаційне провадження, провадження у зв‘язку з винятковими обставинами. Різниця між цими поняттями заснована на багатозначності терміну «суд». Судова ланка визначається через поняття «суд» у значенні «судовий орган», а судова інстанція – через поняття «суд» у процесуальному значенні - «суд, що розглядає справу».

 

 

4. Загальна характеристика судових інстанцій:

Перша інстанція

Відповідає за розгляд справи по суті в повному обсязі з дослідженням доказів і прийняттям судового рішення: рішення у цивільній чи господарській справі, вироку у кримінальній справі, постанови в адміністративній справі. Найчастіше розгляд здійснюється професійним суддею одноособово, але можливе утворення колегій суддів. Судове рішення І інстанції, яке не набрало законної сили, може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна інстанція (ІІ)

Відповідає за перегляд судового рішення першої інстанції, яке не набрало законної сили, на предмет законності і обґрунтованості з можливістю дослідити докази. Перегляд здійснюється, як правило, в межах апеляційної скарги.

Перегляд в апеляційній інстанції здійснюється колегією суддів.

Касаційна інстанція (ІІІ)

Відповідає за перегляд судових рішень судів першої і (або) апеляційної інстанції, які набрали законної сили, з мотивів неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, на предмет законності. Касаційна інстанція обставин у справі не встановлює і доказів не досліджує. Виконують вищі спеціалізовані суди.

Перегляд у касаційній інстанції здійснюється колегією суддів.

Особливим різновидом касаційної інстанції є також суд, який переглядає судові рішення (у тому числі рішення касаційної інстанції) за винятковими обставинами, тобто у разі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції закону або у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, факту порушення Україною міжнародних зобов’язань.

5. Загальна характеристика судових ланок:

Місцеві суди

В Україні діють 666 місцевих загальних судів (місцеві загальні – районні, районні в містах, міські, міськрайонні; місцеві господарські, місцеві адміністративні), 27 місцевих господарських судів (областей, міст Києва, Севастополя, Автономної Республіки Крим), утворюються 27 місцевих (окружних) адміністративних судів (областей, міст Києва, Севастополя, Автономної Республіки Крим).

Місцеві суди діють лише як суд першої інстанції. Місцеві суди з розгляду цивільних, кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення. Місцеві господарські суди розглядають господарські справи. Місцеві адміністративні суди повинні розглядати адміністративні справи.

 

Апеляційні суди

В Україні діють апеляційні суди (апеляційні суди з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення – апеляційні суди областей, апеляційний суд АРК, апеляційні суди в м. Києві та Севастополі; апеляційні господарські суди – 8; апеляційні адміністративні суди – 11)

Апеляційні суди є судами апеляційної інстанції. Адміністративні справи – лише апеляція. Деякі справи про адміністративні правопорушення потрапляють на розгляд до адміністративного апеляційного суду.

Вищі спеціалізовані суди

В Україні діють:

1) Вищий суд з розгляду цивільних і кримінальних справ.

2) Вищий господарський суд – як суд касаційної інстанції в господарських справах;

3) Вищий адміністративний суд – як суд касаційної інстанції в адміністративних справах. В окремих категоріях виборчих спорів, як виняток, він також діє як суд першої і останньої інстанції, а також як суд апеляційної і останньої інстанції.

 

Верховний Суд України

Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції.