Характеристика технології як науки і практичної діяльності

Історія розвитку технології харчових виробництв. Для задоволення своїх потреб в їжі, одязі, житлі, засобах праці, людина споконвіків переробляла доступні їй природні ресурси сировини на різні види продуктів. Цей процес у 18 ст. отримав назву «технологія». У перекладі з грецької «техно» – означає майстерність, «логос» – означає наука, тобто в перекладі «технологія» означає – «знання ремесла». Отже, «технологія» – це процес отримання з вихідної сировини певної продукції.

Технологія як наука – це галузь знань про способи виробництва корисної для людини продукції та методи відбору з цих способів найбільш економічних і довершених відносно надання потрібних характеристик готовій продукції.

Як практична діяльність, технологія виникла у стародавні часи. Збереглися рецепти виготовлення багатьох продуктів харчування – хліба, сиру, вина, пива квасу тощо. Технологічна наука, як самостійна галузь знань, почала формуватися з виникненням товарного виробництва і остаточно сформувалась в останній чверті 18 ст. Технологія харчових продуктів разом з технологією лікарських засобів спочатку розвивалась у складі «хімічної технології», яка пройшла 5 етапів розвитку:

1/ Стародавній етап – від доісторичних часів до 8-10 ст. нашої ери. Це етап виникнення і поширення стародавніх ремесел, коли емпіричним шляхом людина знаходила і вдосконалювала способи переробки сировини, складала рецепти та передавала їх спочатку усно, потім письмово, від покоління до покоління. На цьому етапі технологія виготовлення їжі мала суто практичне значення.

2/ Середньовічний етап з 11–17 ст. характеризується створенням цехів, тобто дрібнотоварного виробництва. На цьому етапі виникає розподіл праці між цеховиками. Процес виготовлення продукції поділяється на окремі операції, які виконуються різними особами з використанням різних прийомів і засобів праці. На відміну від першого етапу технологія мала не тільки описовий, але й аналітичний характер і набувала рис наукової дисципліни. Розповсюджуються рукописи, книги, довідники, проводиться підготовка кваліфікованих фахівців у цієї галузі.

3/ Етап промислової революції з 18 ст. по 19 ст. характеризується створенням промислового виробництва, на якому розподіл праці поглиблюється. Спочатку застосовуються парові, а потім електричні машини, збільшується продуктивність праці. Саме на цьому етапі технологія набуває рис прикладної і теоретичної науки. Конструювання машин та обладнання для харчових виробництв викликало необхідність знання сутності явищ і процесів, які відбуваються в цих машинах, а також потреба в точних розрахунках розмірів, режимів, потужності та ін. характеристик технологічного обладнання і процесів. Спираючись на досягнення фундаментальних наук – фізики, хімії, математики, технології, були створені методи, а на їх підставі розроблені основи промислових технологій більшості харчових продуктів, які зберегли свої принципові риси до теперішніх часів. Харчова технологія відокремилась від хімічної, а на межі 19 і 20 ст. на стику технологічних і технічних наук виникла нова наука «Процеси і апарати», предметом якої є певні процеси у окремому технологічному обладнанні.

4/ Індустріальний етап харчова технологія проходить в 20 ст. На цьому етапі, в зв’язку з використанням у виробництві поточних безперервних технологічних процесів, технологія як наука стає синтетичною галуззю знань, що поєднує теорію одиночних процесів, теорію систем, теорію оптимізації та математичного моделювання. Широке впровадження у харчових виробництвах механізованих, комплексно механізованих та автоматизованих технологічних ліній викликало потребу автоматизації управління технологічними процесами.

5/ Сучасний етап характеризується подальшою інтеграцією технології з менеджментом, економікою, інформатикою, логістикою, маркетингом тощо. Зараз вона розглядається як інформаційна система, що узгоджує не тільки внутрішні проблеми технології – такі, як якість, собівартість, а і зовнішні – постачання сировини, збут продукції, поява конкурентів, екологічні проблеми.

Суттєвою особливістю сучасного етапу розвитку технологій є також поглиблене вивчення сутності фізичних, хімічних, біологічних та інших процесів, які відбуваються при їх виготовленні, для створення загальної теорії харчових технологій.

Основними об’єктами досліджень технології харчових виробництв, як прикладної науки, є окремі технологічні операції, зв’язки між ними, комплексні технологічні процеси, машини і апарати, як складові технологічних ліній.

Предметом досліджень технології є найбільш загальні закономірності перебігу технологічних процесів та їх моделі, особливості проявлення законів фундаментальних наук в конкретній технології, методи якісної та кількісної оцінки характеристик складових технологічного процесу.

Теоретичними основами технології харчових виробництв є закони, принципи і правила фундаментальних наук, в їх специфічній дії, з якою вони проявляються в конкретній галузі технології.

Теоретичні основи технології з різним ступенем наближення можуть бути представлені трьома типами моделей або описів – параметричними, морфологічними і функціональними.

Параметрична модель є якісною описовою моделлю процесу, яка може бути представлена у вигляді графічної схеми, тексту з характеристиками складових процесу – сировини, робочих агентів, проміжних або кінцевих продуктів, машин, апаратів тощо. Ця модель не відображає закономірностей процесу, а тому є лише якісною, спрощеною або орієнтовною.

Морфологічна модель побудована на відображенні взаємозв’язків властивостей, ознак та їх співвідношень на кожній технологічній операції. Така модель може бути представлена у вигляді операторної схеми технологічного процесу. Вона відображає статичні, кінетичні та інші закономірності процесу, а тому дає якісну і кількісну характеристику про структуру і направлення технологічного процесу.

Функціональна модель встановлює кількісні взаємозв’язки між окремими операціями технологічного процесу. Вона може бути представлена у вигляді фізичної, тобто експериментальної, або математичної, тобто аналітичної, моделі.

За допомогою моделей виявляється можливість спростити і узагальнити реальний об’єкт, виявити основні елементи процесу, розрахувати їх характеристики. Вони дозволяють спроектувати різні варіанти технологічного процесу, спів ставити і визначити їх достовірність та економічну ефективність з точки зору поставленої мети і вибрати оптимальний варіант.

Таким чином, основним методом технології є метод моделювання, тобто створення моделей, або ідеальних об’єктів, їх системний аналіз і синтез для виявлення найбільш суттєвих взаємозв’язків між елементами і обґрунтування оптимального вибору технологічного об’єкту.

Загальною метою технології є розширення асортименту продукції, підвищення її якості та ефективності виробництва.

Сировина харчових виробництв являється складним об’єктом, який має різні властивості – фізичні, механічні, хімічні, біологічні, мікробіологічні. В ході технологічної процесу вони можуть змінюватись. В залежності від того, які саме властивості змінюються, технологічні процеси поділяються на фізико-хімічні, хімічні, біохімічні, мікробіологічні.

До фізико-механічних властивостей відноситься велика група процесів. які супроводжуються лише зміною фізичних та структурно-механічних властивостей сировини чи проміжного продукту. Суттєвих змін хімічного складу при цих процесах не відбувається.

За характером процесу та умовами його проведення в цій групі процеси поділяють на механічні, гідромеханічні, теплообмінні та масообмінні.

1. Механічними називають процеси, в яких сировина змінює форму, розмір, структуру. До них відносяться процеси подрібнення, сортування, розділення, змішування, перемішування та ін. Вони використовуються при переробці зерна – борошномельне, круп’яне, макаронне; при переробці рослинної і тваринної сировини – плодів, овочів, виробництві олії, кондитерському, кофейному, харчоконцентратному та ін.. виробництвах.

Якщо механічні процеси відбуваються у середовищу води або іншої рідини, то вони називаються гідромеханічними. Це такі процеси як осадження фільтрування, центрифугування. Вони поширені при переробці молока, виробництві плодових, овочевих і ягідних соків, виробництві пива, вина, олії та інших харчових продуктів.

2. До теплообмінних процесів відносять такі, що супроводжуються перенесенням теплоти і зміною температури об’єктів та середовища. Вони надзвичайно поширені у харчових виробництвах. Це охолодження, заморожування, нагрівання, варка, жаріння, пастеризація, стерилізація та ін.

3. Масообмінними називають процеси, у ході яких відбувається перенесення маси або речовини з однієї фази в іншу. Такі переходи маси частіше всього відбуваються між газом і рідиною, між газовою і твердою фазами, між рідиною і твердою фазою, між двома рідинами. Масообмінні процеси, як і теплообмінні, є основними процесами харчових виробництв. До них відносяться – розчинення, кристалізація, випаровування, висушування, конденсація, адсорбція, дистиляція, ректифікація, мембранізація та ін.

4. До фізико-хімічних процесів відносяться такі, як хемосорбція, набухання та старіння колоїдних структур. На відміну від фізико-механічних процесів вони мало поширені і переважно мають місце при зберіганні сировини або готової продукції. Ці процеси необхідно враховувати при організації переробки сировини та зберігання готової продукції.

5. Хімічними називають технологічні процеси, під час яких відбуваються зміни хімічного складу і внутрішньої структури компонентів сировини, проміжних та готових продуктів. В залежності від способу ініціювання, хімічні процеси поділяються на – суто хімічні, термохімічні, фотохімічні, електрохімічні, радіаційно-хімічні, каталітичні. У харчових виробництвах застосовуються такі процеси, як гідроліз, окислення, гідрогенізація, етерифікація та ін. Вони використовуються у крохмале-паточному виробництві, цукровому, олійному, маргариновому.

6. Біохімічними вважають процеси, які відбуваються за участю ферментів (біокаталізаторів) самої сировини, або ферментних препаратів, що додаються до сировини в ході технологічного процесу. Ці процеси широко використовуються при виробництві сиру, переробці м’яса, переробці фруктів та овочів. Крім цілеспрямованого використання ці процеси довільно відбуваються під час зберігання сировини і готової продукції.

7. Мікробіологічними називають процеси, які викликані дією мікроорганізмів – дріжджів, бактерій, мікробів. До них відносяться такі поширені в харчових виробництвах процеси, як бродіння, дозрівання, пліснявіння та гниття. Вони використовуються у пивоварінні, виноробстві, виробництві сиру, випічці хлібу, кисломолочному та ковбасному виробництвах, виробництві спирту, дріжджів, харчових кислот тощо. Разом з біохімічними процесами, вони мають місце при зберіганні і транспортуванні сировини і готової продукції.

В останні роки набувають швидкого поширення біотехнології – харчові технології, в основу яких покладені ферментативні перетворення сировини.

За способом організаціїтехнологічні процеси поділяють періодичні, безперервні та комбіновані.

Періодичними називають такі процеси, при організації яких подання сировини на переробку в технологічну машину або агрегат здійснюється повними порціями і порціями виводиться з агрегату готова або проміжна продукція. Процес обробки за цим способом носить циклічний характер. Наприклад, на багатьох консервних підприємствах процес вилучення соку за допомогою пак-пресів, або стерилізація готової продукції має періодичний характер. Підготовлений до термічної обробки проміжний продукт завантажується в автоклав, потім автоклав герметизують і виводять на потрібний тепловий режим. Продукт витримують певний час при цьому режимі, далі автоклав з продуктом охолоджується і розвантажується Далі цей цикл повторюється з новою порцією продукту. Недоліками цього способу організації технологічних процесів є великі втрати часу на завантаження і вивантаження продукту, на зміну режимів роботи автоклавів, перевагами – є мобільність і менша вартість, більша компактність. Такий спосіб організації більш доцільний і частіше використовується на малих підприємствах.

Безперервними або поточними називають технологічні процеси, при яких сировини надходить в агрегат, а продукція виводить з нього безперервним потоком. Їх перевагою є те, що вони не мають простою агрегатів і працюють в сталому, стабільному режимі. Лінії автоматизовані і мають більшу продуктивність, ніж періодичні. Недоліком цього способу є потреба у великій кількості машин і агрегатів, у значних виробничих площах, а тому початкова вартість і терміни окупності набагато більші, ніж у періодичних процесів, на них неможлива швидка зміна асортименту продукції.

Комбіновані процеси – це комбінація періодичних і безперервних процесів, яка дозволяє уникнути недоліків та використовувати переваги.

В залежності від агрегативного стану сировини або проміжного продукту процеси поділяються на гомогенні і гетерогенні.

Гомогенні – це процеси, коли взаємодіючі в робочій зоні компоненти знаходяться в однаковому агрегатному стані (газовому, рідинному або твердому).

Гетерогенні – це коли стан компонентів різний, тобто коли між компонентами є межі поділу фаз. Можливі різні комбінації фаз в цих процесах – газ і тверде тіло, газ і рідина, тверде тіло і рідина, наявність усіх трьох фаз. Частіше мають місце процеси у рідкій фазі. Інколи діючі речовини заздалегідь переводять у рідку фазу розчиненням. Так, швидкість процесу соління при консервуванні плодів, м’яса, риби розсолом значно більша, ніж при сухому посолі. Швидкість перебігу гетерогенних процесів найменша, але в технології накопичений певний досвід по інтенсифікації цих процесів.

У багатьох технологічних процесах має місце тепловий ефект, тобто виділення або поглинання тепла з оточуючого середовища.

Якщо відбувається виділення теплоти, тобто тепловий ефект позитивний, такий процес називають екзотермічним, при поглинанні теплоти - ендотермічним. Більшість процесів у харчовій промисловості є ендотермічними. Для їх проведення необхідно підводити теплоту в робочу зону машини. Таке підведення здійснюється шляхом нагрівання сировини або проміжного продукту гарячою водою, водяною парою, газами від загоряння палива, електронагрівальними засобами та іншими способами. Для економії енергоресурсів, такий підігрів здійснюється вторинними енергоресурсами – вторинною парою, гарячим конденсатом, гарячим готовим продуктом, який потрібно охолоджувати.

За напрямком руху матеріальних та енергетичних потоків у робочій зоні машини, технологічні процеси поділяються на прямопоточні, протипоточні та перехресні.

До прямоточних відносяться процеси, коли потоки матеріальний та енергетичний ідуть у одному напрямі, до протиточних або зустрічних відносяться процеси – коли потоки рухаються у взаємно протилежних напрямах, при перехресних – рухаються перпендикулярно один до одного.

За кратністю оброблення сировини або проміжного продукту, процеси поділяються на відкриті, коли матеріальний потік або сировина проходить через технологічну машину або агрегат один раз, замкнені – коли матеріальний потік проходить повторно через ту ж машину, і комбіновані – коли окрема частина матеріального потоку багато разів проходить через одну і ту ж машину.
В якості прикладу замкненого процесу може слугувати повернення помийного агрегату частини сировини, яка не пройшла інспекцію за якістю миття, комбінованого процесу – багаторазове використання розчинника при екстракційному способі вилучення олії з насіння соняшнику, плодового соку шляхом екстракції з використанням екстракційних апаратів.

Складовими елементами технологічного процесу є не тільки окремі операції або стадії, а і зв’язки між ними. Стабільне функціонування процесу визначається характером технологічних зв’язків між операціями, стадіями та гілками процесу.

В залежності від просторого розміщення машин і агрегатів у складі технологічної лінії, розрізняють технологічні процеси нерозгалужені; розгалужені, що сходяться; розгалужені, що розходяться; розгалужені з паралельними гілками.

Нерозгалужена лінія має послідовно розташовані машини та агрегати, на яких виробляютьодин вид готової продукції. Наприклад, лінії з виробництва пастеризованого молока, заморожених плодів, ягід, м’яса та риби.

Якщо для виробництва готової продукції використовується декілька видів сировини, які проходять попередню обробку на окремих гілках, а потім комбінуються у складі одного продукту, такий процес називається розгалуженим з гілками, що сходиться. Наприклад, процес хлібовипічки, виробництва м’ясних та рибних консервів, твердих сирів.

Коли з одного виду сировини виготовляється декілька видів готового продукту на окремих гілках лінії, процес називається розгалуженим з гілками, що розходяться. Наприклад, технологічні процеси виготовлення фруктових та овочевих консервів з одного виду сировини (яблучний сік, компот, пюре, повидло).

Розгалужений процес з паралельними гілками має місце тоді, коли у безперервному процесі окремі операції мають періодичний характер. Наприклад, процес консервування, коли на лінії використовуються автоклави періодичної дії. Відділення стерилізації має кілька паралельних дільниць стерилізації, які працюють по черзі. Коли одна дільниця працює інші підготовлюються до стерилізації або розвантажуються.

Системний або комплексний підхід до удосконалення технологій.

Сутність системного або комплексного підходу полягає у тому, що досліджуваний об’єкт – це може бути процес, лінія, цех або підприємство, розглядається як єдина система, що складається з взаємопов’язаних елементів. Цей підхід використовують для оптимізації просторової структури агрегатів, дільниць або цехів, для оптимізації витрат матеріальних та енергетичних ресурсів, для вибору найбільш раціональних форм організації виробничих систем і їх керованості для забезпечення стабільності і надійності їх роботи.

 

1. Харчове виробництво, як хіміко-технологічна система

Хіміко-технологічна система – це сукупність пов’язаних між собою машин і агрегатів, в яких здійснюються одиничні технологічні процеси, необхідні для перетворення вихідної сировини в готовий продукт заданої якості і призначення.

Саме ці перетворення складають фізико-хімічну сутність одиночного процесу, а тому через створення певних умов перебігу цих перетворень, можна керувати технологічною операцією. Із значної кількості різноманітних перетворень, які відбуваються у харчовій сировині та проміжних продуктах під час процесу виробництва, можна виділити такі, що є типовими і повторюються в багатьох харчових виробництвах. У технології вони отримали назву типових технологічних процесів.

Комбінація процесів, яка відповідає одиничному технологічному процесу, що відбувається в машині або агрегаті, називається технологічним оператором. При проектуванні або моделюванні технологічних ліній, їх складові у вигляді операційрозглядаються як технологічні оператори, через зміну вхідних та вихідних потоків яких здійснюється контроль та регулювання технологічного процесу.

До основних відносяться технологічні оператори цільового призначення – хімічних, біохімічних, мікробіологічних перетворень, а також суттєвих фізичних змін таких, як – подрібнення, змішування, розділення.

Допоміжними операторами вважаються такі, що відображають енергетичний та агрегатний стан технологічних потоків – охолодження, нагрівання, витримці при певній температурі та ін.

Взаємодія технологічних операторів у складі системи відбувається за допомогою технологічних зв’язків, які представляють собою сукупність матеріальних і енергетичних потоків.

Серед багатьох варіантів поєднання операторів у технологічну систему, виділяється п’ять основних типів технологічних зв’язків – послідовний, послідовно-обвідний, паралельний, перехресний та зворотній.

Послідовним називають такий тип технологічних зв’язків, коли потік проходить через кожний оператор тільки один раз. Технологічні лінії, які будуються за допомогою такого типу зв’язків, називають відкритими. Такий зв'язок використовується частіше за все при об’єднанні декількох машин у технологічний агрегат, в якому послідовно виконується одна і та ж операція, або суміжні операції. Наприклад, послідовне миття сировини у мийному агрегаті, розмелювання зерна на валкових млинах, протирання рослинної сировини, уварювання томатної пасти у вакуум-випарних апаратах.

При послідовно-обвідному типу зв’язків технологічний потік розгалужується на декілька потоків і частина з них минає один, або декілька, наступних операторів. Такий тип зв’язку використовується в харчових виробництвах при обробці сировини різними методами. Так, при виробництві соняшникової олії частина проміжного продукту піддається прямій екстракції. А інша проходить спочатку через прес для попереднього вилучення олії.

При паралельному типу зв’язків технологічний потік розгалужується на дві-три паралельні гілки, на яких гілки потоку проходять всі оператори, не минаючи жодного з них. Такий тип зв’язку використовують у разі наявності в складі процесу окремих періодичних операцій у випадку отримання з одного виду сировини різних продуктів. Створення таких паралельних дільниць. незважаючи на додаткові витрати, дозволяє істотно підвищити продуктивність технологічної лінії і безперервність процесу. Наприклад, дільниця стерилізації з двох або трьох ліній автоклавів у консервному виробництві.

Перехресним називають зв'язок, коли один технологічний матеріальний потік перехрещується за напрямом руху з енергетичним. Цей тип зв’язку використовують для більш ефективного використання виробничих площ та енергоресурсів. За таким типом зв’язків здійснюється, наприклад, висушування макаронних виробів, плодів, овочів, дрібної риби на паралельних сітчастих конвеєрах, які продуваються потоком теплого повітря, або процес охолодження м’ясних туш, ковбасних виробів, або миття сировини методом за допомогою душових приладів.

Зворотнім зв’язком називають такий, при якому технологічний потік розгалужується на декілька частин і частина з них повертається на попередню або декілька попередніх операцій. Наприклад, при виробництві рибних консервів, коли у попередньо підготовлені порожню банку автомат спочатку наливає половину рецептурної кількості заливи, потім укладається риба і банка знову повертається до автомату з заливою, де в банку наливається друга половина заливи, і банка закупорюється. Системи із зворотнім зв’язком забезпечують ефективне використання устаткування, енергії, підвищенню швидкості процесу та оптимізації технологічних режимів.

2. Умови та закони рівноваги технологічних систем

Кожна технологічна операція є системою типових процесів – фізичних, хімічних, біологічних), в ході яких сировина або проміжний продукт поступово змінює свої характеристики. В той же час кожен з цих типових процесів можна розглядати як сукупність взаємодіючих об’єктів. Наприклад, операція миття сировини у мийній машині є системою таких взаємодій:

– взаємодія сировини з робочими органами і стінками машин;

– взаємодія окремих частин сировини між собою;

– взаємодія сировини з водою;

– взаємодія води з робочими органами та стінками машини.

В залежності від природи явищ, які відбуваються при взаємодії, розрізняють:

– фізичні системи взаємодіючих сил, коли відбуваються суто фізичні зміни;

– хімічні системи. коли взаємодії визначаються хімічними закономірностями;

– фізико-хімічні системи;

– біологічні і мікробіологічні системи;

– біохімічні системи.

Згідно з вимогами другого закону термодинаміки, будь-яка система взаємодіючих об’єктів прагне досягти такого стану, коли запас її внутрішньої енергії є мінімальним, а ентропія максимальна. Таким станом для взаємодіючих систем є стан рівноваги, при якому вплив одних факторів компенсується дією інших.

( Ентропія – це міра безпорядку в системі. Повна упорядкованість часточок у системі (наприклад, у кристалах) відповідає мінімуму ентропії, повний безпорядок – максимуму. Наприклад, ентропія водяного пару більше, ніж ентропія води, а ентропія води більше, ніж ентропія льоду).

Для технологічних систем, як сукупності операцій, стан рівноваги встановлюється, коли вихідні потоки сировини, що надходить на переробку, врівноважується вихідними потоками готової продукції та потоками втрат сировини і проміжного продукту. Рівноважний стан притаманний як окремим операціям, так і всьому технологічному процесу у цілому.

Рівновага технологічних систем є динамічним станом, тобто вона може становлюватись лише за певних умов. При зміні умов рівновага порушується, а система змінює свій стан до тих пір, доки знову не встановиться рівновага, але вже на нових змінених умовах існування системи. Для більшості фізичних, хімічних та інших систем можливість і умови рівноважного стану визначаються законом рівноваги – правилом фаз Гіббса, який описується наступним рівнянням:

S = k + n – Ф

де: S – кількість ступенів свободи системи (мінімальна кількість факторів, які можна змінювати незалежно один від одного без порушення системи);

k – кількість незалежних елементів системи;

n – кількість зовнішніх факторів, що впливають на стан рівноваги системи;

Ф – кількість фаз у системі.

Рівноважним системам, в яких може встановлюватися стан рівноваги, притаманні загальні закономірності, серед яких важливе значення мають для технології наступні:

1. Поведінка рівноважної системи обумовлюється запасом її внутрішньої енергії, який вимірюється потенціалом і рушійною силою системи.

Під потенціалом розуміють відстань, тобто віддаленість, системи в певний момент часу від її рівноважного стану. Рушійною силою є різниця потенціалів системи в початковому, або проміжному стані. Чим далі віддалена система від стану рівноваги на початку процесу, тим більший її потенціал і рушійна сила, тим з більшою швидкістю система рухається до рівноважного стану. Ця закономірність широко використовується в технології.

2. Система, яка знаходиться в стані рівноваги, сама, без зовнішнього втручання, не може змінити цей стан і буде перебувати в ньому скільки завгодно довго.

3. Щоб вивести систему зі стану рівноваги, необхідно вплинути на неї ззовні шляхом зміни параметрів системи (температури, тиску, концентрації тощо).

Оскільки стан рівноваги є динамічним, у рівноважній системі можуть відбуватись два протилежних за напрямом процеси. Один називається прямим – спрямований на досягнення рівноважного стану, а другий зворотній – спрямований на зміну рівноважного стану. Який з цих двох процесів буде переважати в певний момент часу, визначається потенціалом системи. Процеси, які можуть перебігати в обох напрямах, називають зворотними, а ті, що не мають такі властивості, – незворотними.

Більшість фізичних процесів, які мають місце в харчових технологіях – подрібнення, осадження, фільтрування, пресування, соління, коптіння, сушіння та ін., є практично незворотними, тому що при їх проведенні створюють такі умови тобто потенціал, при яких вони можуть рухатись тільки в одному напрямку. Слід відзначити, що деякі процеси навіть при жорстких технологічних режимах не проходять до кінця. Наприклад, зворотними є процеси екстрагування, кристалізації, конденсації, абсорбції. Це являється причиною суттєвих втрат або зниження виходу кінцевого продукту в деяких харчових технологіях. Зворотними є більшість хімічних процесів, тому технолог повинен шукати такі режими проведення процесу, які б дозволили зробити його максимально ефективним.