Содержание книги
Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Конспект лекції на тему: «догляд за хворими з хірургічними захворюваннями та ушкодженнями органів черевної порожнини»Стр 1 из 3Следующая ⇒
Конспект лекції на тему: «Догляд за хворими з хірургічними захворюваннями та ушкодженнями органів черевної порожнини» Гострий панкреатит Панкреатит – гостре запалення підшлункової залози, яке супроводжується активізацією її ферментів з наступним автолізом її ж тканин. Запальний процес м.б.: ― асептичним (на початку) і ― гнійним (при приєднанні інфекції). 4 – 9% від усіх гострих захворювань органів ЧП. Причини: ― захворювання жовчних шляхів (калькульозний холецистит, холангіт, холедохолітіаз), ― зловживання алкоголем, жирною, гострою їжею), ― підвищення тиску у ДПК (дуоденостаз, порушення ф-ції фатерового сосочка), ― інфікування проток і тканини підшлункової залози (ПЗ), ― травми ПЗ, ― автоімунні процеси в організмі. Патогенез:
Пошкодження ацинозних клітин ПЗ ↓ Виділення клітинного ферменту – цитокінази ↓ Перехід неактивних ферментів у активні (трипсиноген в трипсин, хемотрипсиноген в хемопсин) ↓ Активує ліпазу та амілазу ↓ Автоліз контактних клітин залози ↓ Розвиток ПАНКРЕАТИТУ Класифікація (за О.О.Шалімовим, 1990р.): І. За морфологічними змінами: 1. Набряковий панкреатит: ― серозний, ― серозно-геморагічний. 2. Некротичний панкреатит: ― геморагічний, ― жировий, ― змішаний. 3. Гнійний панкреатит: ― первинно-гнійний, ― вторинно-гнійний, ― загострення хронічного гнійного панкреатиту. ІІ. За ступенем тяжкості: ― легкий, ― середній, ― тяжкий, ― надзвичайно тяжкий (блискавичний). ІІІ. За клінічним перебігом: ― прогресуючий, ― регресуючий, ― рецидивний. ІV. За нявністю ускладнень: ― місцеві ускладнення, ― внутрішньочеревинні, ― ускладнення з боку інших органів і систем.
Клінічна картина: Клініка гострого панкреатиту залежить від фази, локалізації й обсягу патологічних змін, патологічного ступеня активації ферментів і ускладнень. Захворювання може виникати в будь-якому віці, здебільшого в осіб віком понад 30 років, особливо часто в літньому і старечому віці. Звичайно гострий панкреатит розвивається після надмірного приймання жирної їжі, вживання алкоголю, після фізичної або психічної перевтоми. У ряді випадків гострому панкреатиту передують невизначені диспепсичні явища, біль під грудьми і біля пупка.
1. Сильний оперізувальний біль у верхній половині живота, який поширюється на поперекову ділянку, ліву половину грудної клітки. Нерідко іррадіює в ліву лопатку і серце, хребет. 2. Диспепсичні розлади: нудота, повторне, часте, іноді нестримне блювання, спочатку їжею, потім жовчю, іноді у вигляді кавової гущі. Блювання болісне, воно не полегшує стану хворого, викликає знезводнення організму. 3. Гемодинамічні порушення (стан хворих тяжкий, розвиваються симптоми інтоксикації організму): тахікардія, аритмія, гіпотонія, можуть настати колапс і шок (гостра серцева недостатність). 4. Характерними є блідість та ціаноз шкіри і видимих слизових оболонок, у частини хворих – жовтяничність. 5. Температура тіла на початку захворювання нормальна або субфебрильна, в дальшому, при прогресуванні гострого панкреатиту, може підвищуватись до 38-38,5°С. 6. Живіт внаслідок парезу кишок помірно здутий у надчеревній ділянці. Парез кишок супроводиться затримкою випорожнень і газів. Може розвинутись тяжка паралітична непрохідність кишок і перитоніту. 7. Часто можна пальпувати збільшену і болісну печінку. 8. У ряду хворих виявляється випіт у черевній порожнині, спочатку незначний, а потім до 1-3 л геморагічного ексудату. 9. Внаслідок обезводнювання організму виникає різного ступеня олігурія, в тяжких випадках – анурія. 10. При пальпації живота визначаються (зона болісності і резистентності відповідає проекції підшлункової залози в надчеревній ділянці): Симптом Керте – біль і резистентність ЧС на 6-7 см вище пупка. Симптом Мейо - Робсноа – біль при пальпації в лівому реберно-хребтовому куті. Симптом Воскресенського - зникнення пульсації черевної аорти (при пальпації її в надчеревній ділянці у зв'язку з набряком підшлункової залози). Симптом Чухрієнка - виникає біль в епігастрії і дещо зліва під ребром при поштовхоподібних рухах вверх ребром правої долоні, що розташована на 2 см нижче пупка зліва.
11. Ознаки капіляротоксикозу: Симптом Мондора – фіолетові плями на обличчі та тулубі. Симптом Холстеда - Турнера – фіолетові плями на животі. Симптом Кулена – жовтушність у ділянці пупка.
Симптом Грюнвальда – крововиливи в ділянці пупка. 12. Лабораторні методи дослідження: ― високий лейкоцитоз з різким зрушенням лейкоцитарної формули вліво, ― ШОЕ збільшується до 40-55 мм за годину, ― гіперамілаземія, ― гіперглікемія, ― гіпокальціємія, ― гіпопротеїнемія, ― гіпербілірубінемія, ― поява метгемоглобіну, гіпергемоглобінемія (внаслідок зневоднення), ― в сечі – діастазурія (норма 16-64ОД), мікрогематурія. 13. Інструментальні методи дослідження: ― рентген – здуття попереково-ободової кишки, нечіткість контурів лівого поперекового м’яза (симптом Тобіа), обмеження рухомості лівого купола діафрагми, ― УЗД – збільшення ПЗ, неоднорідність її структури, ― КТ – зміни у ПЗ та навколишніх органах, ― Лапароскопія, лапароцентез – перитонеальний випіт, плями жирового некрозу, геморагічна імбібіція за очеревинної клітковини, запальний інфільтр у зоні ДПК та ін. Клінічний перебіг панкреатиту: І період – період гемодинамічних порушень і панкреатогенного шоку: ― триває 2-3 доби, ― порушення центральної гемодинаміки, зменшення ОЦК, розлади мікроциркуляції (причини – ангіоспазм, а потім – внутрішньосудинне згортання). ІІ період – період недостатності паренхіматозних органів: ― початок – з 3 – 7 дня, ― порушення ф-цій органів і систем, ― ознаки серцево-судинної, печінкової і ниркової недостатності, ― наростання порушень дихання, ― можливі ураження ЦНС – розлади психіки, галюцинації, розвиток коми. ІІІ період – період пост некротичних дистрофічних і гнійних ускладнень: ― настає через 1 – 2 тижні, ― прогресування панкреонекрозу, ― дегенеративні зміни, ― парапанкреатичні інфільтрати та кісти, фіброз ПЗ. ― може розвиватись асептична заочеревинна флегмона, яка посилює інтоксикацію, ― при приєднанні інфекції – виникає гнійний панкреатит, ― розвиваються такі ускладнення: арозивні кровотечі, внутрішні чи зовнішні нориці, за очеревинна флегмона.
Тактика медсестри: хворі з гострим панкреатитом або при підозрі на нього мають бути екстренно відправлені в лікарню де є хірургічне відділення. До транспортування або під час транспортування треба зробити: I – спазмолітики: ― 2 мл 2% розчину папаверину; ― 1 мл 0,2% розчину платифіліну; ― 1 мл 2% розчину но-шпи. II – знеболюючі: ― 2 мл 50% розчину анальгіну. III – холод місцево на епігастральну ділянку.
Лікування. 1. Госпіталізація у хірургічне відділення, у тяжких випадках – реанімаційне. 2. При гострому панкреатиті застосовують в основному консервативний метод лікування; у тяжких випадках роблять операцію. Консервативне лікування (до стійкого затихання запального процесу) : ― створення максимального функціонального спокою: ― голод до відновлення ф-ції ШКТ. Хворим призначають голод на 3-4 дні, потім щадну, переважно вуглеводну, дієту із зменшенням білка до 0,5-1 г на 1 кг маси і різким обмеженням жирів, які посилюють панкреатичну секрецію. ― декомпресія шлунка і ДПК за допомогою назо-гастро-дуоденального зонда, ― боротьба з больовим синдромом: ― анальгетики, ― спазмолітики, ― антигістамінні засоби. ― паранефральна, парапанкреатична новокаїнова блокада – 150 – 200 мл 0,25% розчину новокаїну, ― пригнічення панкреатичної секреції: ― гіпотермія (спеціальний зонд і холодна вода),
― атропін, даларгін, сандостатин, ― антиферментна терапія (контрикал, трасилол, гордокс, панкреатична рибонуклеаз), ― цитостатики (5-фторурацил, 5 мг 5% р-ну фторафуру протягом 2-3 діб), ― 5% р-н амінокапронової кислоти (по 100 мл 1 – 2 рази на добу), ― нормалізація водно-сольового, вуглеводного, білкового обміну, ― дезінтоксикаційна терапія: рекомендується парентеральне введення ізотонічного розчину натрію хлориду, 5% розчину глюкози (загалом до 3л), неогемодез, неокомпенсан, форсований діурез, лімфосорбція (дренування грудної лімфатичної протоки на шиї в проекції ніжок лівого грудино-ключично-соскоподібного м’яза), ― антибактеріальна і протизапальна терапія (бутадіон, індометацин, вольтарен), ― при тяжкому шоку призначають: поліглюкін внутрішньовенне (500 мл), мезатон, ефедрину гідрохлорид, серцеві засоби (строфантин, кордіамін, камфора та ін.). ― Велике значення в терапії хворих на тяжкі форми гострого панкреатиту мають кортикостероїди, їх призначають самостійно або в комбінації з кортикотропіном. ― Дієта. Після 3-4 голодних днів показана щадна дієта. Хворим дають рідку їжу (з обмеженням до 1675 кДж, або 400 ккал), що містить 30 г білка і 80 г вуглеводів: слизисті супи з. крупів, картопляне та яблучне пюре, киселі, фруктові соки, солодкий чай. На другому тижні захворювання призначають механічно і хімічно щадну їжу. Дієта вуглеводна, без екстрактивних речовин – до 8374 кДж (2000 ккал) (70 г білка і 500 г вуглеводів): супи, овочі, нежирне м'ясо, овочеві і круп'яні пудинги, цукор, фрукти, чай, кава без молока. У дальшому протягом двох місяців з дієти виключають жирне м'ясо, рибу смажену, гострі й кислі страви та приправи, ковбасу, консерви, сало, масло. Показання до хірургічного лікування: ― погіршення стану, ― відсутність позитивної динаміки від консервативної терапії протягом 24 – 48 год, ― поява симптомів перитоніту, ― розвиток деструктивного панкреатиту.
При виражених деструктивних змінах залози рекомендується: ― Широке оголення її, ― розсічення очеревинного покриву над нею для дренування і тампонування. ― Вводять розчин новокаїну й антибіотики навколо залози. ― Некротичні ділянки видаляють. ― Проводиться максимальне видалення ексудату з черевної порожнини. ― При розлитому перитоніті роблять додаткові розрізи для дренування черевної порожнини в бічних відділах передньої черевної стінки.
Гострий холецистит
Гострий холецистит – гостре запалення жовчного міхура. Друге місце після гострого апендициту серед ГХЗ (12 – 15%). Жінки хворіють частіш у 3 – 5 разів, ніж чоловіки. Некалькульозний холецистит трапляється у 5 – 10% випадків. Частота післяопераційних ускладнень – 10 – 15%, летальність – 4 – 7%. Причини: ― конкременти ЖМ, ― ентерогенне інфікування при явищах застою в ЖВШ, ― гематогенний шлях інфікування – по системі ворітної вени при захворюваннях кишечника, ― лімфогенний шлях – при запаленні у сусідніх органах. Класифікація ГХ (О.О.Шалімов, 1995р.): І. Гострий безкам’яний холецистит: ― катаральний, ― флегмонозний, ― гангренозний, перфоративний. ІІ. Гострий калькульозний холецистит. ІІІ. Гострий холецистит може ускладнюватися: ― водянка ЖМ, ― емпієма, ― панкреатит, ― жовтяниця, ― перитоніт тощо.
Клініка: 1. Початок – гострий, частіше на фоні порушення дієти. 2. Різкий біль у правому підребер’ї з іррадіацією в спину, праву лопатку і ключицю, іноді в праву руку, за грудину, в епігастральну ділянку. 3. Гіркота у роті, нудота, блювання. 4. Об’єктивно: істеричність склер, жовтяничність шкірних покривів. 5. При пальпації: біль у правому підребер’ї, в епігастральній ділянці, напруження м’язів ЧС різної інтенсивності, збільшений, напружений та болючий ЖМ. 6. Патогномонічні симптоми ГХ: Симптом Ортнера – болючість при перкусії в ділянці правої реберної дуги (за рахунок втягнення в запальний процес печінки). Симптом Мерфі – посилення болю при натискуванні на передню ЧС у проекції ЖМ під час глибокого вдиху. Симптом Кера – підсилення болю при пальпації в точці ЖМ. Симптом Мюсі-Георгієвського (френікус-симптом) – різкий біль при натисканні між ніжками правого грудино-ключично-соскоподібного м’яза. 7. Ознаки інфекції і інтоксикації: гіпертермія (від субфебрильної до високої), тахікардія, гіпотонія, язик сухий, обкладений сірим чи білим нальотом. 8. Ускладнення: а) інтравезикальні – прикрита перфорація ЖМ, його обтурація або його протоки з наступним переходом холециститу у водянку або емпієму, б) екстравезикальні – перфорація ЖМ у вільну ЧП з розвитком перитоніту, формуванням паравезикального печінкового інфільтрату і абсцесу, пенетраця в сусідні органи, розвиток сепсису. 9. Лабораторні методи дослідження – лейкоцитоз, зсув ЛФ вліво, зменшення еритроцитів, прискорення ШОЕ, гіпербілірубінемія (з 2-ої доби), збільшення лужної фосфатази, амінотрансфераз. 10. Рентген (холецистографія, холангіографія) – рентгеноконтрастні конкременти (85 – 90%). УЗД (90 – 95%) – конкременти, збільшення ЖМ, набряк його стінки. Лапароскопію застосовують рідко. Гострий калькульозний холецистит. Сонограма
Конкременти жовчного мiхура. Оглядова рентгенограма Лікування. 1. Госпіталізаія в хірургічне відділення. 2. Ліжковий режим. 3. Голод. 4. Холод на праве підреберʼя. 5. Боротьба з болевим синдромом: ― анальгетики: ― 50% анальгін 2 – 4 мл в/м або ― баралгін 5 мл в/м, в/в, ― 1 – 2% промедол 1 мл п/ш, в/в ― спазмолітики:
― 0,1% атропін 1 мл п/ш ― 2,4% еуфілін 5 – 10 мл в/в ― 0,2% платифілін 2 мл п/ш, в/в ― 2% папаверин 2 – 4 мл в/м, в/в ― 0,25 – 0,5% новокаїн 150 – 200 мл в/в ― но-шпа 2 мл п/ш, в/в ― антигістамінні ЛЗ: ― 1% димедрол 1 – 2 мл п/ш ― супрастин 1 – 2 мл п/ш ― 2,5% піпольфен 2 мл в/м ― новокаїнова блокада круглої звʼяки печінки за М.Д.Лорен-Епштейном, блокада заочеревинного простору за Л.Романом. 6. Протизапальна терапія: ― антибіотики ― сульфаніламіди ― кортикостероїди 7. Детоксикаційна терапія: ― 5 – 10% глюкоза 500 – 1000 мл в/в з інсуліном ― Розчин Рінгера-Лока 1000 мл в/в ― 5% вітаміни В, С 5 – 10 мл в/в ― 200 – 400 мл неогемодезу ― форсований діурез 8. Хірургічне лікування: ― вимушені операції – за життєвими показаннями протягом 2 – 3 год (перитоніт), ― термінові операції – через 24 – 72 год після госпіталізації – при погіршенні стану та неефективності консервативного лікування, ― відкладені операції – через 7 – 14 днів після затихання явищ гострого холециститу, нормалізації температури тіла, лейкоцитозу і ШОЕ. ― Операція вибору – ХОЛЕЦИСТЕКТОМІЯ: ― верхньо-серединна лапаротомія або косий доступ в правому підреберʼї, ― огляд, пальпаторна ревізія ЖВШ, ― зондування, манометрія, хол ангіографія, холедохоскопія (при необхідності), ― холецистектомія «від шийки», при інфільтратах, зрощеннях – «від дна», ― перевʼязка та обробка кукси, ― при флегмонозному ГХ – видаляють ЖМ разом з очеревиною, ложе дренують, ― при гнійному процесі – дренування холедоха, ― дренування під печінкового простору, при перитоніті – лаваж (промивання) ЧП, інкубація кишечника. 9. Післяопераційний період: ― відновлення енергетичних затрат – переливання білків, жирів, вуглеводів, ― корекція водно-сольового обміну, ― боротьба з мікрофлорою – АБ, СА, ― покращення коагуляцій них властивостей крові – гепарин, кальцинорин, фраксипарин. Перитонiт. Перитонiт – це гостре або хронiчне запалення очеревини, при якому виникають характернi мiсцевi та загальнi змiни в органiзмi з глибокими порушеннями функцiї органiв i систем органiзму. Летальність – 10 – 40%. Етiологiя i патогенез. Причинами гострого перитонiту здебiльшого є: ― гострi запальнi процеси органiв черевної порожнини (гострий апендицит, холецистит, перфоративна виразка шлунка і ДПК, кишкова непрхідність), ― порушення цiлiсностi або проникливостi їх стiнок, ― проникаючi та закритi травми живота з пошкодженням внутрішніх органiв i подальшою iнфекцiйною агресiєю. Збудниками перитонiту найчастiше бувають: ― кишкова паличка, ― стафiлококи й ентерококи, ― протей, ― стрептококи, ― неклостридiальнi анаероби. Бiльше, нiж у 30% випадкiв спостерiгають поєднання двох i більше збудникiв. Первиннi перитонiти зустрiчаються вкрай рiдко i зумовленi, переважно, пневмококовою, стрептококовою або стафiлококовою iнфекцiєю. Крiм мiкробних перитонiтiв, видiляють також асептичне запалення очеревини, зумовлене дiєю на очеревину рiзних хiмiчних неiнфекцiйних агентiв (кров, сеча, жовч, панкреатичний сiк тощо). Це асептичнi токсико-хiмiчнi перитонiти. Проте з розвитком асептичного запалення бактерiї проривають тканинний бар’єр i проникають у вiльну черевну порожнину. Причиною хронiчного перитонiту здебiльшого є туберкульоз. Класифiкацiя: 1. За характером проникнення мiкрофлори в черевну порожнину: ― первиннi: ― гематогенний, ― лімфогенний, ― криптогенний (невідомого походження), ― вториннi: ― запальний, ― перфоративний, ― посттравматичний, ― післяопераційний, ― випітно-некротичний, ― гінекологічний. 2. За розповсюдженням: ― місцевий: ― обмежений (в одній анатомічній ділянці), ― необмежений, ― дифузний (розлитий) – 2 і більше ділянок ЧП, ― загальний (тотальний) – вся очеревина. 3. За клiнiчним перебiгом: ― гострi й ― хронiчнi. 4. За етiологiчним фактором: ― перитонiти, зумовленi впливом мiкрофлори шлунково-кишкового каналу (кишкова паличка, стафiлококи, стрептококи, ентерококи, протей, анаероби тощо), ― i тi, якi викликанi бактерiями, що не мають прямого вiдношення до цього каналу (гонококи, пневмококи, гемолiтичний стрептокок тощо). 5. За характером ексудату в черевнiй порожнинi: ― серозний, ― серозно-гнійний, ― гнiйний, ― фiбринозний, ― фiбринозно-гнiйний, ― геморагiчний, ― “Peritonitus sicca” (Грекова) (перитонеальний сепсис). 6. За часом від початку захворювання: до 6, 12, 24, 48,72 год. Розвиток перитоніту: Початок – пошкодження очеревини. Інфекція призводить до запалення, ексудації, розширення судин, інтоксикації. Ексудація супроводжується виділенням фібрину з утворенням спайкового процесу. Наприклад, стрептококовий перитоніт – з невеликою ексудацією, з вираженою інтоксикацією і швидким прогресуванням (септичний, блискавичний перитоніт). Своєрідний ексудат при жовчних, перфоративних, панкреатичних перитонітах, наявності кишкової палички, важко перебігають сечові перитоніти. Паралітичний стан кишок – роздуті петлі, наповнені токсичним вмістом («абдомінокомпаратантний синдром»). Парез і параліч кишок підсилює інтоксикацію, погіршує кровообіг в очеревині і органах. Виникає блювання, втрата до 8 – 10 л рідини на добу, до 300 г білка і багато електролітів. Виникає зневоднення, порушення обміну, розлади внутрішніх органів (печінка, нирки…). Ускладнення перитоніту. До специфiчних ускладнень гострого перитонiту вiдносять: ― запальнi iнфiльтрати й абсцеси черевної порожнини (пiддiафрагмальний, пiдпечiнковий, мiжкишковий, тазовий), ― механiчну кишкову непрохiднiсть, ― кишковi норицi, ― нагноєння пiсляоперацiйних ран, ― евентерацiю, ― злукову хворобу очеревини тощо. Рак шлунка Рак шлунка – злоякiсна пухлина, яка розвивається з епiтелiальної тканини слизової шлунка. Серед пухлин органiв травлення ця патологiя займає перше мiсце i є другою, найбiльш частою, причиною смертi вiд злоякiсних новоутворiв у багатьох країнах свiту. Етiологiя i патогенез Сприяючими факторами є: ― хелікобактер пілорі, ― неправильне харчування, ― поліпоз слизової оболонки шлунка та інші. До передракових захворювань шлунка вiдносять: а) хронiчний метапластичний дисрегенераторний гастрит, зумовлений helicobacter pylori; б) вiйчастi полiпи шлунка та хронiчнi виразки; в) vit-В12-дефiцитну (пернiцiозну) анемiю; г) оперований шлунок iз приводу виразки. Метастазування здiйснюється здебiльшого лiмфогенним, гематогенним та iмплантацiйним шляхами. Лiмфогенне метастазування: регiонарнi лiмфовузли, вiддаленi лiмфовузли, лiвий надключичний лiмфовузол (Вiрховський), лiмфовузол аксилярної дiлянки (Iрландський); у пупок (сестри Джозеф), метастаз Шніцлера (дугласів простір), Крукенбергівські метастази (яєчники). Гематогенне метастазування: печiнка, легенi, кiстки, головний мозок. Без пошкодження органів ЧП. З пошкодженням органів ЧП. Серед них найбільше практичне значення мають ушкодження шлунка, тонкої і товстої кишок та паренхіматозних органів (печінки і селезінки). 3. За характером травми: Ізольована травма, Поєднана (з пошкодженням інших органів або частин тіла ), Комбінована ( поднання меанічого пошкодження з термічним, радіаційним і ін. ). Закриті ушкодження стінок живота: ― Причина – удар, падіння, ― Розрізняють – забій стінки і розрив мʼязів живота, Клініка: При забої: ― Біль у ділянці травми, ― Гематома, крововилив у п/ш клітковину, ― М.б. симптоми подразнення очеревини рефлекторного характеру, При розриві мʼязів: ― Дефект мʼязів, ― Гематома (обмежена або розлита), ― М.б. ознаки подразнення очеревини, парез кишок, затримка газів, випорожнень рефлекторного походження. Діагностика: ― Анамнез травми, ― Локальна болючість, ― Гематома. Лікування: ― Холод, ― Болезаспокійливі засоби, ― Розкриття великих гематом, лігатури на судини, ― Зшивання мʼязів.
Відкриті ушкодження стінок живота: ― Причина – холодна і вогнепальна зброя, ― Розрізняють – проникаючі та непроникаючі, Клініка: При непроникаючих: ― Пошкодження ЧС без порушення цілісності очеревини, ― Біль у ділянці рани, кровʼянисті виділення, припухлість навколо рани, При проникаючих: ― Пошкодження ЧС з порушенням цілісності очеревини, і, як правило, внутрішніх органів, ― Біль у ділянці рани, кровʼянисті виділення, припухлість навколо рани, ― Симптоми перитоніту або кровотечі, Діагностика: ― Анамнез травми, ― Клінічне обстеження, ― ПХО і ревізія рани. Лікування: ― При непроникаючих: ― ПХО рани, шви на шкіру. ― При проникаючих: ― Лапаротомія ― ревізія внутрішніх органів.
Лікування. 1. Госпіталізація в хірургічне відділення. 2. Асептична повʼязка (при відкритій травмі). 3. Забороняється при підозрі ушкодження внутрішніх органів – болезаспокійливі, спазмолітини, наркотичні засоби. 4. При випадінні внутрішніх органів (евентерації) – не вправляють, обкладають стерильними серветками. 5. При пошкодженні внутрішніх органів ЧП – невідкладне оперативне втручання. 6. Перед операцією – протишокова терапія, нормалізація гемодинамічних розладів, порушень дихання. 7. Ревізія рани, серединна лапаротомія, потім в залежності від пошкодження. 8. Профілактика правця. 9. Перитонеальний лаваж і оптимальне дренування ЧП. 10. Назо-гастро-інтестинальна інкубація кишечника. Євентерація Петлі кишок, що випали, покривають стерильними вологими серветками, змоченими розчином фурациліну, фізрозчином, обкладають їх ватно – марлевим валиком, щоб не стиснути їх при бинтуванні. ― Боротьба з шоком. ― Боротьба з внутрішньою кровотечею. ― Якщо діагноз ясний, особливо при евентерації – ввести знеболюючі засоби. ― Термінове транспортування в хірургічне відділення для негайного оперативного лікування. Конспект лекції на тему: «Догляд за хворими з хірургічними захворюваннями та ушкодженнями органів черевної порожнини» Гострий панкреатит Панкреатит – гостре запалення підшлункової залози, яке супроводжується активізацією її ферментів з наступним автолізом її ж тканин. Запальний процес м.б.: ― асептичним (на початку) і ― гнійним (при приєднанні інфекції). 4 – 9% від усіх гострих захворювань органів ЧП. Причини: ― захворювання жовчних шляхів (калькульозний холецистит, холангіт, холедохолітіаз), ― зловживання алкоголем, жирною, гострою їжею), ― підвищення тиску у ДПК (дуоденостаз, порушення ф-ції фатерового сосочка), ― інфікування проток і тканини підшлункової залози (ПЗ), ― травми ПЗ, ― автоімунні процеси в організмі. Патогенез:
Пошкодження ацинозних клітин ПЗ ↓ Виділення клітинного ферменту – цитокінази ↓ Перехід неактивних ферментів у активні (трипсиноген в трипсин, хемотрипсиноген в хемопсин) ↓ Активує ліпазу та амілазу ↓ Автоліз контактних клітин залози ↓ Розвиток ПАНКРЕАТИТУ Класифікація (за О.О.Шалімовим, 1990р.): І. За морфологічними змінами: 1. Набряковий панкреатит: ― серозний, ― серозно-геморагічний. 2. Некротичний панкреатит: ― геморагічний, ― жировий, ― змішаний. 3. Гнійний панкреатит: ― первинно-гнійний, ― вторинно-гнійний, ― загострення хронічного гнійного панкреатиту. ІІ. За ступенем тяжкості: ― легкий, ― середній, ― тяжкий, ― надзвичайно тяжкий (блискавичний). ІІІ. За клінічним перебігом: ― прогресуючий, ― регресуючий, ― рецидивний. ІV. За нявністю ускладнень: ― місцеві ускладнення, ― внутрішньочеревинні, ― ускладнення з боку інших органів і систем.
Клінічна картина: Клініка гострого панкреатиту залежить від фази, локалізації й обсягу патологічних змін, патологічного ступеня активації ферментів і ускладнень. Захворювання може виникати в будь-якому віці, здебільшого в осіб віком понад 30 років, особливо часто в літньому і старечому віці. Звичайно гострий панкреатит розвивається після надмірного приймання жирної їжі, вживання алкоголю, після фізичної або психічної перевтоми. У ряді випадків гострому панкреатиту передують невизначені диспепсичні явища, біль під грудьми і біля пупка. 1. Сильний оперізувальний біль у верхній половині живота, який поширюється на поперекову ділянку, ліву половину грудної клітки. Нерідко іррадіює в ліву лопатку і серце, хребет. 2. Диспепсичні розлади: нудота, повторне, часте, іноді нестримне блювання, спочатку їжею, потім жовчю, іноді у вигляді кавової гущі. Блювання болісне, воно не полегшує стану хворого, викликає знезводнення організму. 3. Гемодинамічні порушення (стан хворих тяжкий, розвиваються симптоми інтоксикації організму): тахікардія, аритмія, гіпотонія, можуть настати колапс і шок (гостра серцева недостатність). 4. Характерними є блідість та ціаноз шкіри і видимих слизових оболонок, у частини хворих – жовтяничність. 5. Температура тіла на початку захворювання нормальна або субфебрильна, в дальшому, при прогресуванні гострого панкреатиту, може підвищуватись до 38-38,5°С. 6. Живіт внаслідок парезу кишок помірно здутий у надчеревній ділянці. Парез кишок супроводиться затримкою випорожнень і газів. Може розвинутись тяжка паралітична непрохідність кишок і перитоніту. 7. Часто можна пальпувати збільшену і болісну печінку. 8. У ряду хворих виявляється випіт у черевній порожнині, спочатку незначний, а потім до 1-3 л геморагічного ексудату. 9. Внаслідок обезводнювання організму виникає різного ступеня олігурія, в тяжких випадках – анурія. 10. При пальпації живота визначаються (зона болісності і резистентності відповідає проекції підшлункової залози в надчеревній ділянці): Симптом Керте – біль і резистентність ЧС на 6-7 см вище пупка. Симптом Мейо - Робсноа – біль при пальпації в лівому реберно-хребтовому куті. Симптом Воскресенського - зникнення пульсації черевної аорти (при пальпації її в надчеревній ділянці у зв'язку з набряком підшлункової залози). Симптом Чухрієнка - виникає біль в епігастрії і дещо зліва під ребром при поштовхоподібних рухах вверх ребром правої долоні, що розташована на 2 см нижче пупка зліва.
11. Ознаки капіляротоксикозу: Симптом Мондора – фіолетові плями на обличчі та тулубі. Симптом Холстеда - Турнера – фіолетові плями на животі. Симптом Кулена – жовтушність у ділянці пупка. Симптом Грюнвальда – крововиливи в ділянці пупка. 12. Лабораторні методи дослідження: ― високий лейкоцитоз з різким зрушенням лейкоцитарної формули вліво, ― ШОЕ збільшується до 40-55 мм за годину, ― гіперамілаземія, ― гіперглікемія, ― гіпокальціємія, ― гіпопротеїнемія, ― гіпербілірубінемія, ― поява метгемоглобіну, гіпергемоглобінемія (внаслідок зневоднення), ― в сечі – діастазурія (норма 16-64ОД), мікрогематурія. 13. Інструментальні методи дослідження: ― рентген – здуття попереково-ободової кишки, нечіткість контурів лівого поперекового м’яза (симптом Тобіа), обмеження рухомості лівого купола діафрагми, ― УЗД – збільшення ПЗ, неоднорідність її структури, ― КТ – зміни у ПЗ та навколишніх органах, ― Лапароскопія, лапароцентез – перитонеальний випіт, плями жирового некрозу, геморагічна імбібіція за очеревинної клітковини, запальний інфільтр у зоні ДПК та ін. Клінічний перебіг панкреатиту: І період – період гемодинамічних порушень і панкреатогенного шоку: ― триває 2-3 доби, ― порушення центральної гемодинаміки, зменшення ОЦК, розлади мікроциркуляції (причини – ангіоспазм, а потім – внутрішньосудинне згортання). ІІ період – період недостатності паренхіматозних органів: ― початок – з 3 – 7 дня, ― порушення ф-цій органів і систем, ― ознаки серцево-судинної, печінкової і ниркової недостатності, ― наростання порушень дихання, ― можливі ураження ЦНС – розлади психіки, галюцинації, розвиток коми. ІІІ період – період пост некротичних дистрофічних і гнійних ускладнень: ― настає через 1 – 2 тижні, ― прогресування панкреонекрозу, ― дегенеративні зміни, ― парапанкреатичні інфільтрати та кісти, фіброз ПЗ. ― може розвиватись асептична заочеревинна флегмона, яка посилює інтоксикацію, ― при приєднанні інфекції – виникає гнійний панкреатит, ― розвиваються такі ускладнення: арозивні кровотечі, внутрішні чи зовнішні нориці, за очеревинна флегмона.
Тактика медсестри: хворі з гострим панкреатитом або при підозрі на нього мають бути екстренно відправлені в лікарню де є хірургічне відділення. До транспортування або під час транспортування треба зробити: I – спазмолітики: ― 2 мл 2% розчину папаверину; ― 1 мл 0,2% розчину платифіліну; ― 1 мл 2% розчину но-шпи. II – знеболюючі: ― 2 мл 50% розчину анальгіну. III – холод місцево на епігастральну ділянку.
Лікування. 1. Госпіталізація у хірургічне відділення, у тяжких випадках – реанімаційне. 2. При гострому панкреатиті застосовують в основному консервативний метод лікування; у тяжких випадках роблять операцію. Консервативне лікування (до стійкого затихання запального процесу) : ― створення максимального функціонального спокою: ― голод до відновлення ф-ції ШКТ. Хворим призначають голод на 3-4 дні, потім щадну, переважно вуглеводну, дієту із зменшенням білка до 0,5-1 г на 1 кг маси і різким обмеженням жирів, які посилюють панкреатичну секрецію. ― декомпресія шлунка і ДПК за допомогою назо-гастро-дуоденального зонда, ― боротьба з больовим синдромом: ― анальгетики, ― спазмолітики, ― антигістамінні засоби. ― паранефральна, парапанкреатична новокаїнова блокада – 150 – 200 мл 0,25% розчину новокаїну, ― пригнічення панкреатичної секреції: ― гіпотермія (спеціальний зонд і холодна вода), ― атропін, даларгін, сандостатин, ― антиферментна терапія (контрикал, трасилол, гордокс, панкреатична рибонуклеаз), ― цитостатики (5-фторурацил, 5 мг 5% р-ну фторафуру протягом 2-3 діб), ― 5% р-н амінокапронової кислоти (по 100 мл 1 – 2 рази на добу), ― нормалізація водно-сольового, вуглеводного, білкового обміну, ― дезінтоксикаційна терапія: рекомендується парентеральне введення ізотонічного розчину натрію хлориду, 5% розчину глюкози (загалом до 3л), неогемодез, неокомпенсан, форсований діурез, лімфосорбція (дренування грудної лімфатичної протоки на шиї в проекції ніжок лівого грудино-ключично-соскоподібного м’яза), ― антибактеріальна і протизапальна терапія (бутадіон, індометацин, вольтарен), ― при тяжкому шоку призначають: поліглюкін внутрішньовенне (500 мл), мезатон, ефедрину гідрохлорид, серцеві засоби (строфантин, кордіамін, камфора та ін.). ― Велике значення в терапії хворих на тяжкі форми гострого панкреатиту мають кортикостероїди, їх призначають самостійно або в комбінації з кортикотропіном. ― Дієта. Після 3-4 голодних днів показана щадна дієта. Хворим дають рідку їжу (з обмеженням до 1675 кДж, або 400 ккал), що містить 30 г білка і 80 г вуглеводів: слизисті супи з. крупів, картопляне та яблучне пюре, киселі, фруктові соки, солодкий чай. На другому тижні захворювання призначають механічно і хімічно щадну їжу. Дієта вуглеводна, без екстрактивних речовин – до 8374 кДж (2000 ккал) (70 г білка і 500 г вуглеводів): супи, овочі, нежирне м'ясо, овочеві і круп'яні пудинги, цукор, фрукти, чай, кава без молока. У дальшому протягом двох місяців з дієти виключають жирне м'ясо, рибу смажену, го
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; просмотров: 235; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.14.135.107 (0.015 с.) |