Для координації праці місцевих громадських комітетів у листопаді 1939р. у Кракові з

ініціативи ОУН створюється Українське Національне Об`єднання (УНО), а в червні 1940 р.

Формується Український Центральний Комітет (УЦК) як керівний центр місцевих легальних

Допомогових комітетів. У фундації УЦК входили: координація допомоги і опіки над

Військовополоненими з часу німецько-польської війни, кооперації, керівництво товариствами

“Сільський господар”, культурно-освітніми і молодіжними організаціями, а також

Українськими школами і видавничою діяльністю. Крім того, УЦК допоміг у створенні окремої

адміністрації Української православної церкви для Холмщини і Підляшшя (Єпископ Іларіон –

Іван Огієнко) і Лемківщини (єпископ Палладій-Видибіда-Руденко).

Але найбільш активною організацією була ОУН, яку очолював Андрій Мельник. На

Розгортання українського визвольного руху негативно вплинув розкол в ОУН, який стався в

Лютому 1940 р. Цей розкол поглиблювався і набирав драматичних наслідків.

Причиною такого розколу в ОУН були тактичні, психологічні мотиви і діяльність

Ворожих розвідок, хоча напередодні Другої світової війни обидві частини ОУН намагалися

Консолідувати українські політичні сили. Вже в червні 1941 р. бандерівці створили в Кракові

Український Національний Комітет на чолі з В.Горбовим, а мельниківці створили свій комітет

На чолі з М. Сціборським.

З вступом на територію Галичини і Західної Волині більшовики організували тут 22

Жовтня 1939 р. вибори до Установчих Народних Зборів Західної України. 27 жовтня Збори

Ухвалили декларацію про включення Західної України до складу Радянської України і

Прийняття її до складу Союзу РСР. Ці рішення в листопаді того ж року були затверджені

Сесіями Верховної Ради СРСР і Верховної Ради УРСР.

На початку грудня 1939 р. на території Західної України був проведений новий

Адміністративний поділ: утворено шість областей (Львівську, Рівненську, Волинську,

Дрогобицьку, Станіславську, Тернопільську). Одночасно були заборонені всі колишні

Українські політичні партії, громадські, культурні, молодіжні організації і спілки, зокрема,

- 204 -

“Просвіта”, Наукове товариство ім. Шевченка, закриті усі часописи. Багатьох політичних,

Культурно-освітянських діячів арештовано: Костя та Дмитра Левицьких, Луцького,

Старосольського, Герасимовича та інших.

За згодою Гітлера сталінський режим під загрозою війни 28 червня 1940 р. змусив

Румунію зректися на користь СРСР Північної Буковини і частини Бессарабії. Відбулося це

Наступним чином.

До кордонів Румунії були підведені частини Червоної Армії і “мирним шляхом” 28

Червня 1940 р. ця армія перейшла Дністер, тобто кордон Румунії, вступила в Чернівці й Хотин і

Червня вийшла на “нові” кордони з Румунією. А 2 серпня 1940 р. Верховна Рада СРСР (а не

Верховна Рада УРСР, яка конституційно була підлегла їй) вирішила включити Північну

Буковину, Хотинський, Акерманський та Ізмаїльський повіти Бесарабії до складу УРСР, а з

Решти Бессарабії і колишньої Молдавської автономної РСР 15 серпня 1940 р. створено

Молдавську РСР.

З приходом Червоної Армії на ці території України, почав встановлюватися сталінський

Тоталітарний режим. Приєднання Західної України до СРСР в політичному відношенні

Означало повне придушення демократії і багатопартійності. Вже з вересня 1939 р. розпочалися

Масові жорстокі репресії і депортації. Вони тривали до окупації Західної України німецькими

Загарбниками. Тільки з вересня 1939 р. до листопада 1940 р. з території Західної України і

Західної Білорусії було депортовано в північно-східні райони СРСР, Комі АРСР, Казахстан 312

Тис. сімей, або 1.173.170 чол., що становило майже 10 відсотків населення. “Тюрми,

Концтабори, заслання, Соловки, Колима, виницькі трупосховища, переповнені тілами

Помордованих Бригідки, і багато багато інших катівень – залишаються назавжди як бездонні