Літературний гурток, перша “школа романтиків”. До неї входили П.Гулак-Артемовський,

Г.Квітка-Основ`яненко, А.Метлинський, М.Костомаров, М.Цертелєв, І.Срезневський та ін.

В Україні наприкінці ХVІІІ – в перших десятиліттях ХІХ ст. з’явилися “Енеїда”

І.Котляревського, збірник старовинних “малоросійських пісень” М.Цертелєва, праці з

- 113 -

Української етнографії Михайла Максимовича (1827,1834, 1849). Ці твори засвідчили початок

Українського літературного руху. З кіл українського дворянства вийшла анонімна “Історія

Русів”, що стала відома в 20-х. роках ХІХ ст. в рукопису (надрукована в Москві 1846 р.). В

Цьому творі проводилась ідея, що Київська-Русь – це Україна, яка пізніше була розвинута в

Фундаментальній праці М.Грушевського. “Історія русів” являла собою політичну декларацію

Тієї частини українського дворянства, яка прагнула відновити Гетьманщину.

Вища суспільна верства України у науковий спосіб шукала свої козацькі традиції і у своїх

Козацьких предків дошукавалася аристократичної крові. В 1822 р. була опублікована “Історія

Малої Росії” Д.Бантиш-Каменського, в другому виданні якої помітний вплив “Історії русів”. Її

ідеї відбилися також у п`ятитомній “Історії Малоросії” М.Маркевича, що вийшла у світ в 1842–

Рр. Як бачимо, на початку ХІХ ст. формується українська історіографія. Відзначається

Вплив цих книг на тогочасну українську молодь, перш за все на Т.Шевченка і М.Костомарова.

Суттєвою ознакою становлення слов`янських європейських літератур, в т.ч. української,

Став романтизм. Євген Гребінка (1812–1848) розвинув народні сатиричні традиції і за словами

І.Франка, в той історичний період “почав перше місце в нашім письменстві”. Він організував

Гурток українофілів в Петербурзі, брав участь у виступі Т.Шевченка з кріпацтвом і допоміг

йому видати у 1840 р. “Кобзар”. Г.Квітка-Основ`яненко став основоположником художньої

Прози в новій українській літературі, започаткованої 1798 р. І.Котляревським. З романтизмом

Рр. ХІХ ст. пов’язана поетична творчість А.Метлинського, Л.Боровиковського та

В.Забіли, на слова якого великий композитор М.Глінка написав пісні. Літератори

Демонстрували своє українофільство з приводу утворення козацьких українських полків проти

Французів у 1812 р. і проти поляків у 1831 р.

На політичне становище в Україні, процес національного відродження суттєво вплинули

Політичні події в Європі – Велика французька революція 1789–1794 рр., війна з Наполеоном

Р. Демократичні гасла Французької революції поширювались по всій Європі. У 1812 р.

Французький імператор Наполеон І розпочав війну проти Росії. Російський уряд змушений був

Погодитись на формування на території України козацьких полків. Сподіваючись “відродити

Козаччину” українці охоче пішли у військо. Влітку 1812 р. з колишніх лівобережних козаків

Було сформовано 15 полків. Тоді ж на Правобережжі було зібрано 4 козацьких полки. У

Формуванні одного з козацьких полків брав активну участь видатний український письменник

І.Котляревський. В російську армію ввійшли і 1500 бузьких козаків. Чисельність усіх

Військових українських формувань досягла значної на той час цифри – 60 тис. чол. Бузькі

козаки і гусари Охтирського полку діяли у складі знаменитого партизанського з`єднання на

Чолі з славнозвісним поетом Денісом Давидовим. Проте, уславлені українські полки після

Війни були або влиті в російську армію, або розформовані. В той же час багато молодих

Офіцерів під час воєн з Наполеоном брало участь у закордонних походах, бачили країни, де вже

Не було кріпосного права. Все це сприяло формуванню ідеології декабристів.

З-за кордону прийшло на Україну масонство. “Масонські ложі, – пише М.Фреїшин-

Чировський, – зорганізовувалися в Києві, Полтаві, Житомирі, Крем`янці та ін. Це були секретні

Товариства або ложі, і їхні дійсні цілі не були виявлені нижчим ступеням членів. Хоч членами

Масонських лож були в більшості поляки і москалі, то все ж таки в деяких випадках вони