Степах. Російські і українські поміщики одержали тут сотні тисяч десятин. В 1805 р. в

Катеринославській губернії генерал-майор Балабін мав 13 тис. десятин землі, графиня

Скавронська – 55 тис., полковий осавул Гнида – 13 тис., надворний радник Капніст – 18 тис.

Десятин.

В Україні існувала і численна категорія державних селян, переважно з колишніх козаків.

У 1833 р. чисельність державних селян досягала 3,3 млн., в 1858 р. вони становили 53%

- 111 -

Селянського населення Лівобережжя. Державні селяни одержували земельний наділ, але не

Мали права залишити землю без дозволу властей.

Та все ж становище державних селян, незважаючи на тягар державних податків, було

__________кращим, ніж поміщицьких, яких жорстоко карали за найменшу провину. У відповідь на

Кріпосницький гніт в Україні зростав селянський рух. Чим далі, тим більше розхитував він

основи кріпосницького ладу. Досить було найменшого натяку на можливість дістати свободу –

І українські селяни виступали на боротьбу за своє визволення.

Особливо широкого характеру набрав селянський рух у 20–30-х роках ХІХ ст. на Поділлі.

Тут він вилився у форму збройної боротьби і потім перекинувся в деякі повіти Волині і

Київщини. На чолі цієї боротьби став селянин-кріпак Устим Кармалюк. Пригноблена селянська

Маса вбачала в Кармелюку керівника в боротьбі проти поміщиків. Ім’я і боротьба Кармалюка

Ще за його життя стали легендарними і викликали жах у панів і надію у кріпаків. З своїми

Прибічниками (селянами, солдатами-втікачами), Кармалюк нападав на поміщицькі маєтки,

Роздавав біднякам захоплене майно і худобу. Кілька разів ватажка арештовували і засилали в

Сибір, але він тікав звідти і повернувшись, продовжував боротися проти поміщиків.

Самовіддана боротьба Кармалюка тривала майже чверть століття. В 1835 р. він був

Застрелений із засідки одним шляхтичем. Судова комісія зареєструвала понад тисячу нападів

На поміщиків і притягала до суду більше 2,7 тис. учасників руху. Ім.’я У. Кармалюка

збереглося в пам`яті українського народу. Т.Шевченко назвав народного ватажка “славним

Лицарем”.

Наприкінці 20-х–30-х рр. ХІХ ст. селянський рух виявлявся і у формі втеч селян на

Південь. У 30–40-х рр. ХІХ ст. селянський рух проявлявся переважно у тих формах, що й

раніше: у втечах (тільки в Київській губернії налічувалось понад 32 тис. селян-втікачів) “за

Волею”, у вбивствах поміщиків, стихійних виступах.

Селянський рух в Україні мав визвольний характер і велике національне значення; він

Підготував ґрунт для усвідомлення необхідності ліквідації кріпосного ладу, сприйняття ідей

Західноєвропейського просвітництва, формування опозиційної суспільної, а згодом і політичної

Думки.

Різко вплинуло на політичне становище, в Російській імперії, умови формування

українського суспільно-політичного руху польське повстання 1830 р. проти Росії –

“консервативна революція”. Польське повстання не розв’язувало соціальних питань.

Українське селянство бачило, що польський виступ не несе йому визволення від кріпацтва і

Вороже віднеслось до загарбницьких прагнень польської шляхти, яка бажала включити

Правобережну Україну до складу відновленої “від моря до моря” Польської держави. Тому

Українське правобережне селянство не підтримувало польські озброєні загони які діяли і на

Правобережній Україні. Спогади про стару Польщу були ненависні українським масам,

зазначає І.Лисяк-Рудницький, які не забули козацьких війн і для яких саме слово “Польща”

Було символом поневолення.

Як наслідок, царський уряд змінив своє ставлення до Правобережної України, на яку він

Досі дивився як на польську. Самодержавство почало наголошувати, що Правобережна Україна

– це споконвічний “руський” край, а аж ніяк не польський, а лише спольщений внаслідок

Тривалого панування поляків. Імперський уряд вдався до рішучих дій, щоб послабити вплив

Польських елементів.