Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Стадії технології виробництва HCN.
Технологія виробництва синильної кислоти складається із трьох основних стадій. Перша стадія пов'язана з каталітичним процесом окиснення суміші аміаку та метану киснем повітря до ціанистого водню (окислювальний амоноліз метану). Друга стадія виробництва синильної кислоти пов'язана з абсорбцією одержаного HCN водою з отриманням розчинів кислоти і третя стадія - ректифікація слабких розчинів синильної кислоти з одержанням 98-99 %-ї HCN. За допомогою цієї технології зараз у світі виробляють близько 90 % усього обсягу кислоти. На рис. 8.3 наведено типову технологічну схему установки одержання синильної кислоти потужністю 30 тис. т /рік 100 %-ї HCN. Природний газ на установку подається після каталітичної очистки від сірководню та перетворення гомологів метану на метан в реакторі гідрування на хромонікельовому каталізаторі при температурі 553-563 К та вилучення пилу. Рідкий аміак (99,98 % NH3) подається на змішування з метаном після випарування очищається від механічних домішок та компресорного масла у фільтрі надходить. Повітря, необхідне для каталітичного окислення метану і аміаку, також проходить попереднє очищення від пилу та кислих газів. Природний газ, аміак та повітря після змішування в заданому співвідношенні через вогнеперепинник подаються в контактний апарат 1. У контактному апараті при температурі 1173-1373 К на платинородієвому каталізаторі з 5-7 сіток проходить реакція утворення ціанистого водню. Максимальна активність каталізатора досягається після 80-200 год роботи, коли вихід HCN складає 60-65 % від маси поданого аміаку. Гази після контактного апарата 1 з об'ємною концентрацією HCN 5,9-8,7% та температурою 1173-1273 К швидко охолоджують у котлі-утилізаторі 2 до 473 К та в холодильнику 3 - до 343 К. Охолоджений контакт-газ поступає до сульфатного скрубера 4 для вилучення аміаку, який поглинається сірчаною кислотою, а потім розчин (NH4)2SО4 перероблюють у тверду сіль. Якщо аміак відсутній у синтез-газі, сульфатне відділення виключається зі схеми. Після вилучення аміаку із суміші газів контакт-газ охолоджується в дефлегматорі 5 до 313 К. холодильнику 6 до 274-283 К та надходить в абсорбер 10, який зрошується 1,5 %-м розчином HCN з абсорбера 11. Останній зрошується кубовою рідиною ректифікаційної колони 7 із концентрацією синильної кислоти 20 мг/л. Після абсорбера 11 газ іде в санітарний скрубер 12 і з концентрацією HCN не більше 0,065 мг/л викидається в атмосферу.
Розчин з 2,5 %-м вмістом HCN після абсорбера 10 підігрівається в теплообмінниках до 368 К та подасться на 16 або 18-ту тарілку ректифікаційної колони 7. Пари HCN із верхньої частини колони надходять у дефлегматор 19, де відбувається часткова конденсація пари та утворення синильної кислоти, частина якої повертається на останню тарілку колони 18 для підтримання постійного складу пари, що виходить із ректифікаційної колони. Несконденсовані гази HCN у дефлегматорі 8 подається в холодильник-конденсатор 9, який охолоджується розсолом із температурою 263 К. Синильна кислота з масовою концентрацією не менш 98 % після холодильника-конденсатора прямує на переробку в інші речовини або на склад товарної HCN. Для запобігання полімеризації HCN на стадії ректифікації в кислоту додають 0.2-0,3 % стабілізатора Н3РО4. Ціановмісні стічні води виробництва поступають далі на знешкодження. Об'ємний склад газів після абсорберу 11 % об., не більше: HCN - 0,05; СО - 6,0; О2 - 0,2; Н2 - 16,5; N2 - 76,0. Синильна кислота, одержана за даною технологією, містить основної речовини не менше 97,5 %, стабілізатора 0,2-0,4 %.
2. Основні поняття про мікроелементи. Для чотирнадцяти мікроелементів установлене їх життєво важливе значення. До них ставляться: В, Mn, Cu, Zn, Co, Mo, Fe і деякі інші. Вони входять до складу ферментів, вітамінів, гормонів, пігментів і інших сполук, що впливають на життєві функції. Впливаючи на біохімічні перетворення, вони роблять дію на багато фізіологічних функцій у рослинних організмах, здійснювані через ферментні системи. Мікроелементи активізують різні ферменти, що є каталізаторами біохімічних процесів. Наприклад, вони впливають на вуглеводний обмін, підсилюють використання світла в процесі фотосинтезу, прискорюють синтез білків. Під впливом окремих мікроелементів можуть підсилюватися ті або інші корисні властивості рослини: посухостійкість, морозовитривалість, прискорення розвитку й дозрівання насіння, опірність хворобам і ін. Нестача мікроелементів обумовлює порушення в обміні речовин і приводить до захворювань рослин і тварин. Так, нестача бору зменшує стійкість озимої пшениці, льону й цукрового буряка до захворювань, нестача марганцю знижує інтенсивність фотосинтезу, молібденове голодування викликає нагромадження нітратів у листах і зниження змісту білка, дефіцит заліза - хлороз листів і т.д.
Однак до шкідливих наслідків може привести й надлишок мікроелементів. Тому при використанні мікродобрив необхідно враховувати зміст даних мікроелементів у ґрунті й потребі в них рослин. Деякі мікроелементи необхідні для здійснення життєвих функцій всіх рослин, інші ж потрібні для окремих видів, причому роль багатьох мікроелементів, що входять до складу рослин, поки ще не з'ясована. 3. Методи збагачення фосфоритів за кордоном. У Тунісі (район м. Гафса) на п’яти фабриках агроруду збагачують промиванням за наступною технологічною схемою: дроблення, просіювання по 5 (або 2) мм, промивання дрібної фракції в барабанах, знешламлювання у дві стадії по 0,07 мм, зневоднення в центрифугах або фільтрах, сушіння в барабанних сушарках. Кінцевий концентрат містить 29-31% Р2О5. У Йорданії природні фосфорити, залежно від якості, доставляють або на збагачувальні установки, або, минаючи їх, на сушильні. Збагачення здійснюють дробленням, відсіванням класу + 12 мм, репульпацією, промиванням, контрольним просіюванням, двостадійним знешламлюванням в гідроциклонах, зневодненням в центрифугах і висушуванням до вологості 2%. Кінцева продукція – концентрат з ~ 33% Р2О5. В Сірії (родовища Кнейфіс і Шаркіє) фосфорит роздрібнюють і послідовно розсіюють по фракціям 120, 40, 5 (або 2) мм. Одержаний таким простим способом концентрат (29-31% Р2О5) висушують до вологості 1% і відвантажують (частково і без висушування) споживачам. Особливість сірійського фосфоритного концентрату є (як і туніського) вміст небажаного для наступної хімічної переробки хлору (до 0,2-0,24%) при досить високому відсотку засвоюваного Р2О5. В Сенегалі природні фосфорити проходять термічну обробку при температурах 773-873 К (500-600°С) з наступним здрібнюванням до тонкого порошку. Одержаний концентрат містить 32-34% Р2О5 (до 27% Р2О5 засв.). Фосфатно-карбонатну агроруду Іраку (родовище Акашат) з вмістом 21% Р2О5 збагачують випалом з наступним промиванням до 29-30% Р2О5. У США фосфатну промисловість зосереджено у штатах Флорида, Північна Кароліна, Теннессі, Айдахо, Монтана, Юта і Вайоминг (близько 85% фосфатної сировини добувається у перших двох штатах). Природні фосфорити (жовнові, фосфатизовані сланці, оолітові) збагачують на 35-40 підприємствах потужністю від 0,9 до 5 (в основному, 2-3) млн. т/рік концентрату. Агроруду добувають підземним і відкритим способами. Вміст Р2О5 у фосфоритах різних родовищ і у межах одного родовища є мінливим і залежить від шарів породи, які можуть бути представлені як багатою агрорудою (32-36% Р2О5), так і бідною (8-24% Р2О5) або майже порожньою породою (1-7% Р2О5).
При збагаченні жовнових фосфоритів США відмивають великі жовни, виділяють у відвал шлами і флотують матеріал методом подвійної флотації: на першій стадії аніонною флотацією відокремлюють у пінний продукт чорновий фосфатний концентрат, із якого на другій стадії катіонною флотацією «витягують» у пінний продукт кварцові піски. При збагаченні «чорних (темних) фосфоритів» передбачається ще й операція випалу, при 1073 К (800°С). В цьому випадку з агроруди, що містить 18-24% Р2О5, одержують концентрати з 31-31,5% Р2О5. Обмежуючись тільки промиванням і просіюванням, з «білих (світлих)» агроруд одержують концентрати, що містять ~ 30% Р2О5. Фосфоритну «руду» з середнім вмістом 24% Р2О5 використовують при виробництві елементарного фосфору (в електропечах) і термічної фосфатної кислоти. Більш багаті концентрати переробляють хімічним шляхом в ЕФК і фосфоровмісні мінеральні добрива. Процес збагачення агроруд здійснюється у три стадії. На першій – основній флотації здрібненої породи – одержують проміжний концентрат при віддаленні левової маси порожньої породи («хвостів»). Після відстоювання «хвости» (піски) відкачують в хвостосховище, а рідку фазу – злив з згущувачів – використовують як оборотну воду у наступних стадіях процесу. Проміжний концентрат основної флотації спрямовують на другу стадію – першу й другу перечисні флотації, що реалізують за допомогою аніоноактивних збирачів (колекторів). Збідніла фракція першого перечищення повертається на основну флотацію, а збагачена – зазнає вторинного перечищення з одержанням концентрату і хвостів, що спрямовуються на третю стадію – катіонну флотацію і перечищення. Концентрати другого та третього перечищення після згущування фільтрують і висушують. В Росії збагачення фосфоритів та виробництво фосфоритного борошна з них проводиться на основі жовнових фосфоритів Єгор’ївського і Вятсько-Камського родовищ (промивання вихідної агроруди з наступним здрібненням), Полпінського родовища (промивання і флотаційне збагачення), черепашкових фосфоритів Кінгісепського родовища (подрібнення і флотаційне збагачення). До речі, черепашкові фосфорити належать до агроруд, що найбільш легко збагачуються.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 16______
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; просмотров: 151; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.217.144.32 (0.007 с.) |