Рубіж тисячоліть: техногенні і інформаційні концепції цивілізацій

У другій половині XX ст. в період холодної війни і після її закінчення з’явилися ряд досліджень, в яких була зроблена спроба дати загальну схему розвитку людства і показати перспективи процесу цивілізаційного світового укладу. Американський соціолог Уолт Ростоу (1916) в 1960 р. запропонував соціально-економічну концепцію історичного розвитку, сформульовану в книзі “Стадії економічного зростання”. Він ділить історію людства на п’ять стадій економічного зростання: традиційне суспільство, перехідне суспільство, стадія зрушення або промислова революція, стадія зрілості і ера високого масового споживання. На думку Ростоу, в розвитку суспільства вирішальну роль відіграють техніко-економічні показники.

Ідея технологічного детермінізму лежить в основі теорії індустріального суспільства. Один з творців цієї теорії французький соціолог Раймон Арон (1905-1983) в роботі “Лекції з індустріального суспільства”, виданої в 1964 р., запропонував неідеологічну теорію суспільства, єдино вірну, за його словами, бо вона вивчає те, що є насправді. Він висунув тезу про взаємодію техніки і суспільства.

З одного боку, стверджує Арон, прогрес науки і техніки в XX ст. породжує певні ідеали, з іншого робить неможливим їх здійснення. Це викликає масовий песимізм. Арон показує, що соціальний прогрес характеризується переходом від традиційного суспільства (тобто аграрного, в якому панує натуральне господарство і станова ієрархія) до передового індустріального суспільства. Він вважає, що лише індустріальне суспільство здатне на безмежний прогресивний розвиток.

Проте, вже в 70-х роках XX ст. почали розробляти ідею, згідно якої науково-технічний прогрес приводить до трансформації індустріального суспільства в якісно інше – постіндустріальне суспільство. Одним із засновників цієї теорії був американський соціолог Данієл Белл (1919). У 1973 р. він опублікував роботу “Пришестя постіндустріального суспільства”, в якій зобразив майбутнє людства з позицій помірного технологічного детермінізму.

Історія, по Белу, розвивається залежно від рівня розвитку техніки в суспільстві. Він виділив три етапи суспільного розвитку. Перший доіндустріальний, характеризується переважанням сільського господарства у сфері економічної діяльності, особливою роллю армії і церкви у сфері соціальної організації, лідируючим положенням феодалів і священнослужителів. На другому, індустріальному етапі переважає, відповідно, промислове виробництво, фірма, корпорація і бізнесмени. У останній третині XX ст. відбувається перехід до обслуговуючої економіки, провідна роль в якій належить науці і освіті. У постіндустріальному суспільстві, на думку Бела, університети стають центрами формування нових ідей і перспектив розвитку, учені лідерами, а інтелектуальний талант і знання перетворюються на засоби влади.

У 80-90-і рр. XX ст. продовжують з’являтися теорії і концепції, які дають дещо спрощену і обмежену схему цивілізаційного розвитку. Як і раніше експлуатується чинник відносної самостійності сучасної науково-технічної революції, прискорення і ускладнення технічного прогресу. Великий інтерес викликала концепція третьої хвилі американського соціолога Алвіна Тоффлера (1928). У книзі “Третя хвиля”, що вийшла в 1980 р. ним запропонована наступна загальноісторична схема. Перша хвиля, як сільськогосподарська цивілізація, існувала до Нового часу. Потім друга хвиля – індустріальна цивілізація. З кінця XX ст. людство вступило в епоху третьої хвилі цивілізації, з назвою якій Тоффлер не визначився. Одні говорять про космічне століття, інформаційну або електронну еру, про глобальне село тощо. Проте жоден з цих термінів не є адекватним. У яскравій, образній формі він здійснює зіставлення сільськогосподарської і індустріальної цивілізацій на екологічному, науково-технічному, економічному, політичному, соціально-організаційному і культурному рівнях. Основний принцип їх розвитку він визначає як необмежене зростання в ім’я зростання.

Шлях переходу до суспільства майбутнього Тоффлер бачить в гуманізації всіх сфер життя сучасної людини на основі повсюдного впровадження новітньої комп’ютерної техніки, яке дозволить перейти до максимально індивідуального обслуговування. Разом з тим, він відмовляється застосовувати термін інформаційне суспільство, який все-таки після виходу його книги став вельми популярним.

Створені в останні десятиліття схеми, концепції і теорії історичного розвитку з’явилися тоді, коли інформаційна революція і новітні високі технології стали реальністю. Комп’ютеризація визначає новий цивілізаційний поворот. Інформаційні процеси, зачіпаючи всі сторони постіндустріального суспільства, формують принципово іншу систему життєдіяльності цього суспільства, її контролю і вдосконалення. Все частіше зустрічається таке поняття як інформаційне суспільство.

Американський дослідник Дж. Несбітт в одній зі своїх робіт помічав: Тепер ясно, що постіндустріальне суспільство це інформаційне суспільство. Створення, зберігання і розповсюдження інформації головна тенденція сучасності. Інформацію Несбітт вважає найбільш важливим стратегічним ресурсом і в даний час, і особливо в майбутньому. Розвиваючи основні ідеї своєї теорії, Несбітт дає широкий опис цивілізаційних процесів, показує зміни в образі життя, в системі ціннісних установок і орієнтацій. Він розкриває деякі довгострокові тенденції майбутнього людства, яке представляється йому складним, неоднозначним, але приреченим на оптимістичну логіку розвитку.

В кінці XX ст. були сформульовані і песимістичні теорії щодо перспектив цивілізаційного розвитку. Американський учений Самуель Хантінгтон в 1996 р. опублікував книгу “Сутичка цивілізацій і перевлаштування світового порядку”. У ній стверджується, що майбутнє людства визначатиме конфронтація цивілізацій. Він виділив чотири цивілізації: китайську, індійську, мусульманську і західну. Вони виникли на основі світових релігій буддизму, індуїзму, ісламу і християнства. На думку Хантінгтона, сучасна західна цивілізація сприймається іншими цивілізаціями як дуже агресивна. До того ж міняється баланс сил: потужність західної цивілізації зменшується, і набирають силу інші цивілізації, перш за все ісламська. Очікується, як затверджує Хантінгтон, що до 2025 р. мусульманський світ складе одну третину населення землі. По Хантінгтону в майбутньому людство чекає сутичка цивілізацій.

Таким чином, з часу перших теоретичних досліджень проблем цивілізації в цій області досягнутий значний прогрес. По мірі ускладнення цивілізаційних реалій з’являлися все більш досконалі теорії. Створення нових схем і моделей продовжується і в даний час. З кінця XX ст. цей процес відстає від темпів розвитку самої цивілізації. Все більш наполегливо дає про себе знати глобалізація.