Семінари ІV курс (2013-14 н.р. І семестр) (30 год.)

Семінари ІV курс (2013-14 н.р. І семестр) (30 год.)

Тема 1. Головні прийоми вивчення історичного матеріалу

(2 год.)

Мета: узагальнити знання про прийоми, засоби вивчення фактичного і теоретичного історичного матеріалу, та їх роль у організації пізнавальної діяльності.

План

Прийоми вивчення фактичного матеріалу

Прийоми вивчення теоретичного матеріалу

Нетрадиційні прийоми вивчення історичного матеріалу

· Персоніфікація як нестандартний прийом вивчення історичного матеріалу

· Драматизація як нестандартний прийом вивчення історичного матеріалу

· Уявна подорож як нестандартний прийом вивчення історичного матеріалу

· Ретроспективна рольова гра як нестандартний прийом вивчення історичного матеріалу

 

Реферати:

1. Прийом навчання як основна одиниця вивчення історичного матеріалу

2. Нестандартні прийоми вивчення історичного матеріалу (загальна характеристика)

 

Питання для самостійної роботи:

1. Функції усного слова вчителя на уроці

2. Загальні прийоми викладу фактичного матеріалу

3. Письмово-графічні прийоми і засоби вивчення теоретичного матеріалу.

 

Література:

1. Баханов К.А. Театрализованные игры на уроках // Преподавание истории в школе. – 1990. - №4.

2. Баханов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі: [монографія]. – Запоріжжя: Просвіта, 2004.

3. Баханов К.О. Навчання у грі: театралізована вистава // Історія в школах України. – 2002. - № 5. С.11-16.

4. Бердичевський Я.М., Щупак І.Я., Морозова Л.В. Всесвітня історія: підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закладів. – Запоріжжя: Прем’єр, 2009.

5. Борзова Л.П. Игры на уроке истории. – М., 2001.

6. Всесвітня історія. Нові часи. Частина друга. Підр. для 9-го кл. серед. загал. навч. закл. / С.Білоножко, І.Бірюльов, О.Давлєтов, В.Космина, Ф.Турченко та ін. – К.: Генеза, 2001.

7. Гора П.В. Повышение эффективности обучения истории в средней школе. – М., 1988. – С.72-90.

8. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій / Н.П. Наволокова. – Х.: Вид. група «Основа», 2009.

9. Кожем’яка О. Л. Інтелектуальні ігри на уроках історії – Х.: Основа, 2005.

10.Короткова М.В. Методика проведения игр и дискуссий на уроках истории. – М., 2001

11.Методика преподавания истории в средней школе. – М., 1986. – С.74-81, 123-127.

12.Осмоловський С.О.Всесвітня історія: підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. / С.О. Осмоловський, Т.В. Ладиченко. – К.: Генеза, 2009.

13.Павленко Л. Словесно-ігрова форма навчання // Історія в школах України. – 2001. - №6. С. 23-25.

14.Пометун О. Методика навчання історії в школі / О. Пометун, Г. Фрейман – К.: Генеза, 2006.

15.Федоренко В.Л. Авторські ігрові проекти: [навч.-метод. посібник для вчителів і студентів] / В.Л. Федоренко. – К.: СПД Богданова А.М., 2007.

Методичні рекомендації

Висвітленні першого і другого питання вимагає від студентів актуалізації знань про прийоми вивчення фактичного і теоретичного матеріалу, отриманих на лекціях, при роботі з літературою, та закріплених під час виконання практичної роботи з підручниками з історії нового часу. Сутність роботи полягає у визначенні того, які факти (головні або неголовні, навести приклади) подаються за допомогою визначеного прийому, які засоби навчання використовуються, яку роль відіграють у формуванні знань та розвиткові учня.

Вивчення фактичного матеріалу

Прийоми	Історичні факти, що викладаються за його допомогою	Засоби навчання, що можуть залучитися	Роль прийому у пізнавальній діяльності
Прийоми розповіді
Сюжетна розповідь
Образна розповідь
Конспективна розповідь
Просте інформаційне повідомлення
Прийоми опису
Картинний опис
Аналітичний опис
Портретний опис

РОСІЙСЬКИЙ ПОХІД НАПОЛЕОНА БОНАПАРТА

Для завоювання світового панування Наполеону необхідно було розгромити великі держави і, насамперед, Велику Британію й Росію.

Бородінський бій

Бородінський бій між російськими й французькими військами відбувся 7 вересня 1812 р. у районі села Бородіно в 125 км на захід від Москви. Ця битва стала вирішальною битвою війни 1812 р.

Плани протиборчих сторін виглядали так:

• М. Кутузов прагнув завзятою обороною і нанесенням якомога більших втрат послабити французьку армію, зупинити її просування до Москви, одночасно зберегти боєздатність російських військ.

• Наполеон Бонапарт прагнув розгромити російську армію в генеральному бою. Маючи кількісну перевагу, він збирався прорвати центр російських позицій, обійти їхній лівий фланг і відрізати російській армії шляхи на Москву, щоб потім вступити в столицю Росії й примусити Олександра I капітулювати.

Генеральному бою передував бій за Шевардінський редут, у ході якого російські війська героїчно відбивали атаки супротивника. Цей бій дав можливість російським військам завершити оборонні роботи на основних позиціях.

7 вересня, побачивши сонце, що піднімалося, Наполеон вигукнув: «Ось воно, сонце Аустерліца!». Битва почалася. Після могутньої артпідготовки французькі війська атакували Багратіонові флеші (земляні укріплення з гарматами). Обстановка на полі бою змінювалася практично щогодинно.

Кутузов Михайло Іларіонович (1745–1813 рр.) – російський полководець, генерал-фельдмаршал (1812 р.). Народився в Петербурзі в родині військового. Закінчив з відзнакою Дворянську артилерійську школу й був залишений при ній викладачем математики. У 1761 р. підвищений у прапорщики й призначений командиром роти Астраханського піхотного полку. Учень О. Суворова. Учасник російсько-турецьких війн у другій половині XVIII ст. У 1790 р. взяв участь у штурмі Ізмаїла, отримавши високу оцінку О. Суворова. У 1805 р. командував об’єднаними збройними силами Росії й Австрії в боротьбі з Наполеоном Бонапартом. У 1806–1807 рр. – київський військовий губернатор. У 1811 р. – головнокомандувач російської армії в Молдавії. З серпня 1812 р. – головнокомандувач всіх армій та ополчень.

У критичний момент французький імператор не наважився ввести в бій свій найнадійніший підрозділ – стару гвардію. Імператор сказав: «За вісімсот льє від Парижа я не можу ризикувати моїм останнім резервом». Французи завзято атакували, але розгромити російську армію їм не вдалося.

Продовжувати битву наступного дня М. Кутузов не став. Уночі російські війська покинули укріплення й відправилися через Москву на південь, не підпускаючи до себе на відстань пострілу французькі полки.

Бородінський бій закінчився. Російська армія нанесла супротивникові непоправні втрати – понад 58 тис. чоловік убитих. Бородіно позбавило непереможного до того французького полководця 40% його армії.

Великими були втрати й російської армії: понад 40 тис. чоловік убитих. Втім, російська армія зберегла боєздатність і рішучість продовжувати боротьбу.

Свідчать документи.

Погляд сучасника. Зі спогадів французького генерала А. Г. Жоміні про розлад у наполеонівській армії:

«У тих окремих бандах, які входили в Смоленськ, важко було визнати армію. Триденного морозу, навіть не дуже сильного дотепер, було досить, щоб дезорганізувати частину армії. Вже було кинуто 200 гармат за браком запряжних коней... Командири були змушені допускати відходи солдат від своїх команд на пошуки продовольства. Кожен солдат, що вийшов з рядів, якщо він не попадав у руки козаків, був уже не в змозі нагнати свою частину...».

Великих втрат зазнали французькі війська у боях під Вязьмою й поблизу села Красного. Відступаючі частини наполеонівської армії, що розтягнулися на багато десятків кілометрів, зазнавали безперервних ударів російських військ і партизан. Народ Російської імперії піднявся на Вітчизняну війну проти загарбників. «Палиця народної війни» – напади партизанських загонів, що складалися переважно із селян, міщан, добивала завойовників.

Почалися морози. Погано одягнені й голодні солдати наполеонівської армії губили свою боєздатність. Через нестачу фуражу почався масовий падіж коней, що змушував супротивника кидати свою артилерію. Розв’язка наступила в битві на річці Березина. Наполеону пощастило переправитися через річку, але з катастрофічними втратами: у цьому бою французький головнокомандувач втратив 29 тис. чоловік і весь обоз. Після цієї переправи «Велика армія» перестала існувати як організована бойова сила.

Згодом, перебуваючи у Вільно, Наполеон Бонапарт довідався про спробу республіканського перевороту в Парижі. Відчуваючи можливу втрату влади, Наполеон передав загальне командування військами І. Мюрату й виїхав у Париж. Повстання було жорстоко придушене, змовників стратили.

Тим часом залишки наполеонівської армії втікали до західних кордонів Росії. Через річку Німан переправилися тільки 20 тис. учасників «російського походу». Плани Наполеона щодо завоювання світового панування були поховані в Росії.

БИТВА ПІД ЛЕЙПЦИГОМ

Створення нової армії

Повернувшись наприкінці 1812 р. у Париж, Наполеон Бонапарт негайно взявся за створення нової армії. Із Франції й залежних країн він брав людські ресурси, продовольство, фінанси. У короткий термін імператор призвав у військо всіх, кого тільки міг набрати, – понад 500 тис. чоловік, але співвідношення сил було для нього вже не таким сприятливим.

Утворення шостої коаліції

Після вигнання французьких військ з Росії, у січні 1813 р., розпочався похід російських військ у Європу. На продовженні війни з Наполеоном наполягавОлександр I. Кутузову, що не хотів вести війну за межами Росії, довелося поступитися, але вже у квітні 1813 р. полководець помер.

У 1813 р. проти Франції утворилася нова, шоста коаліція, до складу якої ввійшли Росія, Велика Британія, Пруссія, Австрія, Швеція, Іспанія, Португалія.

Наполеон квапився завдати удару по російській й прусській арміях до того, як вони одержать підкріплення, і поки німецькі союзники по Рейнському союзу ще зберігали йому вірність. У травні 1813 р. Бонапарту вдалося завдати поразки союзникам у битвах під Лютценом і Бауценом, але резервів для продовження наступу в нього вже не було. Протиборчі сторони були змушені в червні укласти перемир’я з метою виграти час.

Однак незабаром співвідношення сил змінилося. Улітку 1813 р. Британія й Швеція оголосили війну Франції. Міністр закордонних справ Австрії Клеменс Меттерніх запропонував Франції відмовитися від завойованих територій, але Наполеон відхилив усі умови. У серпні 1813 р. Австрія приєдналася до коаліції. Тепер загальна кількість військ союзників склала понад 1 млн. чоловік.

У серпні під Дрезденом відбулася велика битва, у якій Наполеон, незважаючи на чисельну перевагу супротивника, здобув перемогу. Поразка під Дрезденом загрожувала розвалом коаліції. Але ця небезпека відпала після того, як у бою при Кульмі були розгромлені війська наполеонівського генерала Вандамма. У вересні учасники коаліції підписали Теплицький договір про продовження боротьби з Бонапартом до остаточного знищення.

Битва народів»

16–19 жовтня 1813 р. під Лейпцигом відбулася вирішальна битва, в якій брало участь з обох боків понад півмільйона чоловік. Французькій армії протистояли об’єднані війська Росії, Пруссії, Швеції й Австрії. Запеклий і кровопролитний бій ввійшов в історію під назвою «битва народів». Армія Наполеона зазнала нищівної поразки й почала поспішно відступати. Однак Бонапарту вдалося уникнути повного розгрому, й він відвів залишки своєї армії за Рейн.

Результатом перемоги союзників стали розпуск Рейнського союзу, ліквідація Вестфальського королівства, ряду залежних від Франції німецьких герцогств. Вся Німеччина повстала проти завойовників. Закінчилося французьке панування в Голландії. Французька армія змушена була відступити до Франції.

 

Реставрація Бурбонів

Реставрація – відновлення скинутого суспільного ладу або династії.

Реставрація Бурбонів відбулася за допомогою військ європейських монархів. До Франції поверталися дворяни-емігранти, ворожі до революції та її завоювань. На вимогу Великої Британії, Австрії й тих французьких політичних діячів, які розуміли неможливість повернення до старих феодально-абсолютистських порядків, у 1814 р. Людовик XVIII обнародував Хартію (конституцію). У країні був установлений режим конституційної монархії. У парламенті була запроваджена двопалатна система: членів Палати перів призначав король, Палата депутатів обиралася відповідно до майнового цензу. Закони розроблялися міністрами, які були відповідальні лише перед королем.

Втім, Громадянський кодекс і демократичні свободи були збережені. Людовик XVIII змушений був визнати і зміни в землеволодінні, що відбулися за роки революції й імперії, та погодитися зі скасуванням станових привілеїв.

Однак озлоблені аристократи прагнули повернути країну в дореволюційний режим. У колах колишніх емігрантів всерйоз обговорювалося питання про повернення попереднім власникам земельних володінь, конфіскованих у них під час революції, та відновлення феодальних повинностей.

Сто днів»

Перебуваючи на о. Ельба, Наполеон тонко відчув, яку ненависть викликали дії аристократів, які намагалися відкинути Францію у минуле. Йому було відомо також про гострі протиріччя між країнами антифранцузької коаліції. З огляду на все це Бонапарт вирішив відновити боротьбу.

У березні 1815 р. Наполеон висадився на південному березі Франції з невеликим загоном у тисячу чоловік і з шістьома гарматами. Людовик XVIII направив проти нього 30-тисячну армію. Побачивши урядові війська, що стояли у нього на шляху, Наполеон наказав своєму загону опустити рушниці й, підійшовши на відстань пострілу, розстебнув свій сюртук і сказав: «Солдати, чи впізнаєте ви мене? Хто з вас хоче стріляти у свого імператора? Я стаю під ваші кулі». «Хай живе імператор!» – вигукнули солдати, і загін у повному складі перейшов на бік Бонапарта. Через три тижні, без жодного пострілу, він на чолі військ, які були вислані проти нього, але перейшли на його бік, вступив тріумфатором у Париж. Незабаром Наполеон видав декрет про відновлення імперії.

Свідчать документи. Заголовки паризьких газет тих днів: «Корсиканське чудовисько висадилося в бухті Жуан» – «Людожер іде до Грассу» – «Узурпатор увійшов у Гренобль» – «Бонапарт зайняв Ліон» – «Наполеон наближається до Фонтенбло» – «Його імператорська величність очікується сьогодні у своєму вірному Парижі».

Як змінювався тон газетних заголовків залежно від наближення

Наполеона до столиці? Про що це свідчило?

Наполеон виступив у ролі захисника революції. Імператор декларував прагнення виправити свої минулі помилки, дати Франції мир, вигнати аристократів, прийняти конституцію, обмеживши свої повноваження. Однак протриматися при владі йому вдалося тільки «сто днів» (20 березня – 22 червня 1815 р.). Європейські держави прагнули перешкодити відновленню наполеонівськоїімперії. Утворилася нова, сьома коаліція європейських монархій у складіВеликої Британії, Росії, Пруссії, Австрії, Швеції, Іспанії та інших держав.

Битва під Ватерлоо

Союзники, що мали величезну перевагу в живій силі й озброєнні, не забарилися розпочати нову війну. Французька армія ввійшла на територію Бельгії й у двох боях розгромила пруссів і британців. 18 червня 1815 р. Наполеон атакував головні сили британців, що закріпилися поблизу бельгійського селища Ватерлоо.

Французи вже майже зламали опір британських військ під командуванням фельдмаршала Артура Веллінгтона, коли на поле бою прибула прусська армія фельдмаршала Гебхарда фон Блюхера. Французькі війська були розгромлені. Вся імператорська гвардія була знищена. До кордонів Франції наближалися сотні тисяч військ союзників. Незабаром вони знову вступили в Париж.

22 червня 1815 р. Бонапарт удруге відрікся від престолу. У Франції знову утвердилися Бурбони. Наполеон не зміг виїхати до Америки внаслідок блокади берегів Франції британською ескадрою і був змушений здатися англійцям. Колишній імператор був засланий на острів Святої Єлени, що належав Великій Британії. Там 5 травня 1821 р. Наполеон Бонапарт помер.

ТЕРИТОРІАЛЬНІ ЗМІНИ

Питання й завдання

I. Для перевірки знань

1. Які були плани Наполеона перед війною з Росією?

2. Які були плани російського й французького командування перед Бородінським

боєм? Яка роль цього бою у війні 1812 р.?

3. Чим можна пояснити крах Наполеона в Росії?

4. За яких обставин Наполеон прийшов до влади після вислання на о. Ельба?

V. Творчі завдання

Письменник Ю. Олеша писав: «Наполеон пережив свою епоху, однак приваблива сила його долі ще довго буде розбурхувати голови, бо вона є не чим іншим, як символом людського життя з її молодістю й устремлінням у майбутнє».

Як Ви думаєте, чи можна говорити про Наполеона як про особистість, яка багато в чому персоніфікувала свою епоху? Чому у наш час до його особи прикута загальна увага й навіть замилування великої кількості людей?

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ДАТИ

24 червня 1812 р..........................................вторгнення армії Наполеона в Росію

7 вересня 1812 р...........................................Бородінський бій

16–19 жовтня 1813 р...................................бій під Лейпцигом

квітень 1814 р..............................................перша реставрація Бурбонів

вересень 1814 р. – червень 1815 р.............робота Віденського конгресу

20 березня – 22 червня 1815 р...................«Сто днів» Наполеона I

18 червня 1815 р..........................................битва під Ватерлоо

 

 

 

План

Методичні рекомендації

Ознайомившись з дидактичною і методичною літературою, необхідно визначити сутність поняття «уміння» й порівняти його з поняттям «прийом навчальної діяльності» та «навчальна навичка». Виявити основні групи загальнонавчальних та спеціальноісторичних умінь і проілюструвати їх конкретними прикладами. Для наочності відбити результати роботи у структурній схемі.

 

План

Методичні рекомендації

Для кращого розуміння сутності хронологічних та картографічних компетентностей необхідно ознайомитися з різновидами та послідовністю засвоєння пізнавальних дій, на яких вони будуються. Тому слід заповнити таблицю, скориставшись шкільною програмою, узагальненнями з книги «Актуальные вопросы методики обучения истории в средней школе» (с.117, 118)

Клас

Хронологічна компетентність (складні уміння)

Картографічна компетентність (складні уміння)

 

Для розкриття другої частини питань, пов’язаних з визначенням основних видів хронологічних і картографічних завдань, варто проаналізувати завдання, подані у робочих зошитах для учнів 6-9 класів, спробувати додати власні й, таким чином, зробити перелік тих, що, на ваш погляд, найбільше використовуються в практиці навчання історії.

 

План

Методичні рекомендації

Для кращого розуміння сутності логічної та інформаційної компетентностей необхідно ознайомитися з різновидами та послідовністю засвоєння пізнавальних дій, на яких вони будуються. Тому слід заповнити таблицю, скориставшись шкільною програмою

Клас

Логічна компетентність (складні уміння)

Інформаційна компетентність (складні уміння)

 

Для розкриття другої частини питань, пов’язаних з визначенням основних видів специфічних завдань, варто проаналізувати завдання, подані у робочих зошитах для учнів 6-9 класів, спробувати додати власні й, таким чином, зробити перелік тих, що, на ваш погляд, найбільше використовуються в практиці навчання історії.

 

План

Методичні рекомендації

Для кращого розуміння сутності мовленнєвої та аксіологічної компетентностей необхідно ознайомитися з різновидами та послідовністю засвоєння пізнавальних дій, на яких вони будуються. Тому слід заповнити таблицю, скориставшись шкільною програмою

Клас

Мовленева компетентність (складні уміння)

Аксіологічна компетентність (складні уміння)

 

Для розкриття другої частини питань, пов’язаних з визначенням основних видів специфічних завдань, варто проаналізувати завдання, подані у робочих зошитах для учнів 6-9 класів, спробувати додати власні й, таким чином, зробити перелік тих, що, на ваш погляд, найбільше використовуються в практиці навчання історії.

 

 

План

Типи уроків історії

План і конспект уроку історії

Аналіз уроку історії

 

Реферати:

1. Класифікації аналізу уроку

2. Характеристика планів та конспектів уроків з історії

 

Питання для самостійної роботи:

1. Типологія уроків історії в середній школі.

2. Методичні аспекти вивчення нового матеріалу на уроці

3. Комбінований урок і його структурно-змістовний компонент

 

Література:

1. Актуальные вопросы методики обучения истории в средней школе. - М., 1984. – С.216-242.

2. Андрієвська Н.В., Бернадський В.М. Методика викладання історії в семирічній школі. – К.: Рад школа. – 1948.

3. Баханов К.О. Традиції та інновації у навчанні історії в школі. Дидактичний словник-довідник. – Запоріжжя, 2002. – С.86-87.

4. Вагин А.А. Методика обучения истории в школе. – М., 1972.

5. Гора П. Повышение эффективности обучения истории в средней школе. - М., 1988. - 64-71.

6. Грицевский И.М., Грицевская С.О. От учебника - к творческому замыслу урока. – М., 1990.

7. Зиновьев М. А. Основные вопросы методики преподавания истории / М. А. Зиновьев – Ленинград: Изд. Академии пед. наук РСФСР, 1948.

8. Карцов В. Г. Методика преподавания истории СССР в начальной школе / В. Г. Карцов – М.: Учпедгаз, 1951.

9. Короткова М.В. Методика обучения истории в схемах, таблицях, описаниях: практ. пособ. для учителей / М.В. Короткова, М.Т. Студеникин. – М.: ВЛАДОС, 1999.

10. Озерский И.З. Начинающему учителю истории. – М., 1981.

11. Пометун О. Методика навчання історії в школі / О. Пометун, Г. Фрейман – К., 2006

Методичні рекомендації

Перше питання вимагає ознайомлення з основними етапами підготовки вчителя до уроку і відпрацювання алгоритму діяльності вчителя, для чого необхідно у вигляді стислих тез (правил) сформулювати основні вимоги до підготовки в логічній послідовності. У разі ускладнення, спробуйте розпочати із заповнення таблиці «Функції та етапи підготовки уроку історії»

Функції	Етапи	Дії та зміст
Гностична
Конструктивна
Організаційна
Інформаційна
Контрольна
Коригуюча

Для підготовки другого питання необхідно пригадати найпоширеніші класифікації уроків за провідним методом (В.М. Бернадський), за переважаючим характером діяльності учнів (О.О.Вагін, О.І.Стражев), за співвідношенням структурно-змістовних компонентів уроку (М.О.Зинов’єв, В.Г.Карцов, П.С.Лейбенгруб, П.В.Гора). Взявши для прикладу одну з тем курсу історія стародавнього світу, необхідно написати розгорнутий план кожного з уроків відповідно до загальновизнаної структури та визначеного типу уроку, використавши останню класифікацію уроків. Розгляд третього питання починається з обговорення запропонованих студентам планів уроків і продовжується спільним аналізом заздалегідь підготовленого конспекту уроку. Результатом аналізу має стати вироблення загальних вимог до структури та веденні конспекту уроку. Вивчення наступного питання доцільно розпочинати з вироблення загальних підходів до аналізу уроку. Для цього кожний студент повинен підготувати власний варіант головних питань, за якими аналізується урок, і бути готовим аналізувати урок за його конспектом. Завершується заняття обговоренням виявлених типових помилок молодих вчителів при підготовці й проведенні уроків історії.

План

Методичні рекомендації

Семінарське заняття проводиться у вигляді захисту рефератів, тематика яких зумовлена планом семінарського заняття. Для закріплення пропонуються такі завдання:

- розробити лабораторно-практичну роботу з історії середніх віків, користуючись базою шкільного підручника

- скласти розгорнутий план і комплекс анотацій учнівського змагання з історії стародавнього світу

- розробити схему виконання навчального проекту з новітньої історії.

 

План

Методичні рекомендації

Розкриваючи перше питання, слід з’ясувати, в чому полягає навчальна й контрольна функція перевірки рівня навчальних досягнень учнів, які існують форми та види контролю, за яких умов контроль буває ефективним, які є позитивні й негативні боки різних форм і видів контролю, які засоби навчання можна використовувати для контролю, та проілюструвати це прикладами. Наступним кроком у роботі є ознайомлення з нормами оцінювання навчальних досягнень учнів і з’ясування принципових відмінностей між початковим, середнім, достатнім і високим рівнями навчальних досягнень й оцінками в межах кожного рівня.

Друге питання потребує визначення ролі поурочного закріплення, вимог щодо його ефективного здійснення, основних його форм і найбільш поширених прийомів. Особливу увагу слід приділити повторювально-узагальнювальним урокам, виявити їх основні завдання та головні вимоги до їх організації, навести приклади найпоширеніших прийомів повторення й узагальнення (розгорнута бесіда, складання таблиць, робота з наочним матеріалом, дискусія, уявна подорож, робота з документами, доповіді, захист рефератів тощо.)

Для кращого розуміння виявлення рівня компетентності учня і оцінювання його навчальних досягнень наводимо фрагмент пояснення і приклади завдань з Порадника молодому вчителю історії К.О. Баханова [2]:

«Основною одиницею оцінювання є навчальна тема. Це зумовлено психологічними закономірностями процесу навчання та необхідністю реалізації його послідовних етапів протягом логічно завершеного навчального циклу. На практиці процедура оцінювання часто відкладається на останній урок з теми. В результаті створюється загальна картина засвоєння учнями навчального матеріалу, проте втрачається діагностування розвиненості в учнів інтелектуальних і спеціальних умінь і навичок. Отже, оцінюються, насамперед, рівень знань учнів і ступінь розвиненості пам’яті, а інтелектуальний розвиток залишається поза увагою вчителя. Щоб цього уникнути, треба відійти від орієнтації навчання на знання, як на основний показник навчальних досягнень учнів, і запровадити компетентнісно-орієнтований підхід.

Поняття компетентності належить до сфери складних умінь та якостей особистості, а не зводиться лише до знань і навичок. Тому компетентнісно-орієнтований підхід передбачає більш чітке визначення кола інтелектуальних і спеціальних умінь і, відповідно, розробку системи завдань, спрямованих на їх розвиток. Такі завдання можна використовувати під час навчання і тематичного оцінювання, їх самостійне виконання дозволить визначити й оцінити рівень навчальних досягнень учнів. Вони логічно поєднуються у шість груп. Кожна позначається певною літерою й спрямована на виявлення в учнів рівня: загальноінтелектуальних вмінь (виділяти головне, аналізувати, узагальнювати тощо), повноти, глибини і системності знань, набуття досвіду творчої діяльності (завд. А); вміння орієнтуватися в часі (локалізувати історичні події у часі) (завд. Б); вміння орієнтуватися в історичному просторі (локалізувати події у просторі) (завд. В); вміння порівнювати історичні явища, події та особи, виявляти зміни, що відбулися (завд. Г); вміння виявляти причинно-наслідкові зв’язки між історичними подіями, явищами та процесами (завд. Д); вміння аналізувати історичні джерела (завд. Е).

 

 

Б. Орієнтуємось у часі

1. Що було раніше? (правильне підкресліть)

Утворення Золотої Орди	або	Утворення Кримського ханства
Розквіт Галицько-Волинської держави	або	Об’єднання Польщі та Литви
Приєднання до Литви Київщини	або	Приєднання до Московської держави Чернігівщини

 

2. Які з князів правив раніше (правильне підкресліть)

Ягайло	або	Свидригайло
Міндовг	або	Вітовт
Казимир ІV	або	Ядвіга
Вітовт	або	Свидригайло

 

А. Виділяємо головне

1. Визначіть, які українські землі до якої держави входили. У дужках позначте час.

Велике князівство Литовське

Польща

Угорщина

Московська держава

Османська імперія

2. Охарактеризуйте політику литовських князів щодо українських земель.

	Гедимін	Ольгерд	Вітовт	Свидригайло
Приєднання українських земель до Литви
Адміністративний устрій земель
Права населення

 

3. Назвіть основні досягнення в галузі культури у ХІV-ХV століттях.

Розвиток мови

Усна народна творчість

Освіта і писемність

Літописання

Живопис

Архітектура

Побут

 

4. Визначіть, хто належав до різних груп населення в українських землях, що входили до складу Польщі та Великого князівства Литовського в ХV століття.

Ті, що моляться

Ті, що воюють

Ті, що працюють

 

5. Дайте визначення поняття: “магдебурзьке право”, “релігійне гноблення”, “фільварок”, “громада”, “привілеї”.

 

Б. Орієнтуємось у часі

1. Розташуйте у хронологічній послідовності правління великих князів литовських: Казимир ІV. Ягайло. Міндовг. Свидригайло. Вітовт. Ольгерд. Гедимін.

2. Розташуйте в хронологічному порядку: відновлення Галицької митрополії, Кревська унія, поразка руських військ під Вількомиром. Грюнвальдська битва, Городельська унія.

3. Позначте на стрічці часу (1340 – 1510): А) Періоди правління князів: Казимира ІV, Ягайла, Свидригайла, Вітовта, Ольгерда. Б) Дати: Кревська унія, поразка руських військ під Вількомиром, Грюнвальдська битва, Городельська унія, повстання М.Глинського, повстання Мухи.

 

А. Узагальнюємо

1. Підготуйте розповідь на тему “Українські землі у складі Великого князівства Литовського”, максимально використовуючи необхідні історичні терміни, за таким планом: 1. Руські князівства у першій половині ХІV ст. 2. Встановлення влади Великого князівства Литовського над українськими землями. 3. Політика Гедиміна та Ольгерда в українських землях. 4. Вплив Кревської унії на становище українських земель. 5. Політика Вітовта в українських землях. 6. Українські землі за часів Свидригайла. 7. Політика Казимира ІV щодо українських земель. 8. Оцінка становища українських земель у складі Великого князівства Литовського на початку ХVІ ст. та визначення загальні напрями змін, що відбулися протягом ХІV-ХV ст.

2. Підготуйте розповідь з теми “Українські землі у складі Угорщини, Османської імперії та Московської держави”, максимально використовуючи необхідні історичні терміни за таким планом: 1. Спроба Казимира ІV приєднати Галичину до Польщі. 2. Боярське правління Дмитра Дедька. 3. Суперечки між Польщею та Угорщиною за Галичину. 4. Ліквідація автономії Галичини. 5. Становище українського населення у складі Польщі.

3. Складіть розгорнутий план відповіді на тему “Українські землі у складі Угорщини, Османської імперії та Московської держави”.

4. Складіть розгорнутий план відповіді на тему “Культура і церковне життя у другій половині ХІV-ХV ст.”

 

Б. Орієнтуємось у часі

1. На стрічці часу (1340 – 1510) позначте: а) правління відомих вам литовських князів та правління польських королів; б) основні події цього періоди.

2. Визначіть, на які основні періоди поділяється історія українських земель у складі Великого князівства та Польщі, позначте їх на стрічці часу.

Б. Орієнтуємось у часі

На стрічці часу (1340 – 1510) позначте зверху основні події української історії ХІV – початку ХV ст., а внизу – перелічені події всесвітньої історії: початок Столітньої війни, битва при Кресі, битва при Пуатьє, Жакерія, Куликовська битва, Кальмарська унія, повстання Уота Тайлера, взяття турками Константинополя, виникнення об’єднаного Іспанського королівства, війна Білої та Червоної Троянди в Англії, відкриття Колумбом Америки, завершення Реконкісти в Іспанії.

В. Орієнтуємось в історичному просторі. Створіть картосхему “Українські землі в ХV ст.”

Г. Виявляємо зміни, відмінності подій та явищ (вільне володіння вміннями демонструється при виконанні завдань А)

Д. Виявляємо причини і наслідки історичних подій та явищ (вільне володіння вміннями демонструється при виконанні завдань А)

План

Методичні рекомендації

Під час розкриття першого питання необхідно детально з’ясувати сутність поняття «інноваційне навчання», відповідність і можливість його використання для позначення сучасних методик навчання історії. Друге, третє і четверте питання заняття розраховані на опрацювання студентами спеціалізованої методичної літератури, що присвячена інноваційним системам, технологіям і моделям навчання історії та розробку власних занять за цими інноваційними підходами.

Для зразка наведемо приклад розробки навчального модуля за відповідною моделлю навчання, уроків-діалогів за моделлю «діалогу культур», уроків з використанням ігор у навчанні [1]:

«Модульно-розвивальне навчання добре простежується на прикладі завершеного навчального модуля з теми «Країни Східної Європи після Другої світової війни»(11 клас).

Тема розрахована на 10 уроків по 45 хвилин, при модульному навчанні вона подаватиметься на п'яти етапах навчального модуля. Один етап цілісного навчального модуля в старших класах складається з 3-х міні модулів (ММ), кожен по 30 хвилин, тобто - 3x30 хвилин. Отже:

І. Настановчо-мотиваційний етап 1-2 ММ Настановчо-мотиваційні (2x30). 3 ММ змістово-пошуковий (1x30). 1-2 ММ УМ (2x30).

1. Актуалізація опорних знань учнів (знання за 10 клас).

2. Постановка нових навчальних цілей, стимулювання учнів щодовивчення нової теми. Використання таблиці «Країни Східної Європи в роки II світової війни».

3. Схема структури навчального модуля.