Дефектація підшипників кочення

 

Мета роботи

Вивчити послідовність проведення операцій дефектації та способи відновлення та ліквідації дефектів шарикопідшипників.

 

Теоретичні відомості

Основні конструктивні елементи підшипників кочення - зовнішнє кільце, внутрішнє кільце, сепаратор. Стан підшипників контролюється оглядом, перевіркою на шум та легкість обертання і вимірювання радіального зазору. Основною характеристикою підшипників кочення є його тип, який вказує напрям навантаження, що сприймає підшипник та форму тіла кочення.

Існуюча класифікація включає в себе десять типів підшипників кочення з позначеннями від 0 до 9. підшипники виготовляють п'яти класів точності: 0, 6, 5, 4 та 2 (перелік у порядку підвищення точності).

В автомобілях використовують підшипники класу „0" та „6".

В процесі роботи поверхні підшипників спрацьовуються, зазнають механічних та корозійних пошкоджень як тіла кочення, так і внутрішні та зовнішні кільця підшипників. Завдяки цьому збільшуються зазори і з'являється нерівномірність обертання. Більшість підшипників вибраковується внаслідок збільшення зазорів вище граничних значень.

Легкість обертання шарикових та роликових підшипників перевіряють, обертаючи зовнішнє кільце та утримуючи внутрішнє.

Полагоджений підшипник має рівний та м'який, без перешкод хід, який супроводжується незначним глухим шиплячим шумом. Радіальний зазор вимірюють на спеціальному обладнанні та порівнюють з допустимими значеннями.

Підшипники вибраковують, якщо виявляють тріщини, викришування, вибоїни, корозію, глибокі риски, раковини, відділення металу на доріжках, тріщини або зруйнування сепаратору, та збільшення радіального зазору більше допустимих значень.

Згідно з приведеними вище технічними умовами на якість технічного стану підшипників, основні дефекти приведені в таблиці 7.1, а їхнє розташування показано на рисунку 7.1.

 

Рисунок 6.1 – Ескіз підшипника кочення

Таблиця 6.1 – Основні дефекти підшипників кочення

Описання лабораторного стенду

Лабораторний стенд включає: лабораторний стіл; прилади для перевірки радіального зазору; лупу 4-х кратного збільшення, штангенциркуль ШЦ-П-250 (ГОСТ 166-80); нутромір 18-50 (ГОСТ 868-82); мікрометр МР 50-75-100 (ГОСТ 4381-80).

 

Порядок виконання роботи

1. Ознайомитися з організацією робочого місця та перевірити його комплектність. З'ясувати призначення робочого місця та розміщеного на ньому обладнання, приладів, технічної документації та довідкової літератури.

2. З'ясувати конструктивні елементи підшипників та технічні вимоги до них, вид та рід спрацювання, характер навантажень, агресивність оточення, вид і характер дефектів, способи та засоби дефектації, методи усунення дефектів згідно з таблицею 7.1 та рисунком 7.1.

3. Вивчити конструктивні особливості підшипників, умови експлуатації та існуючі дефекти.

4. Підготувати обладнання, прилади, інструменти до роботи.

5. Підготувати вихідні дані, визначити конструктивні елементи підшипників, які підлягають дефектації.

6. Здійснити зовнішній огляд за допомогою лупи та виявити тріщини, зруйнування, спрацювання та інші наявні дефекти. Результати занести до звітного бланку.

7. Перевірити на шум та легкість обертання. Об'єктивно відчути характер обертання і занести до звітного бланку.

8. Виміряти радіальний зазор у підшипників в трьох положеннях по колу через 120° (згідно рисунку 7.2), результати вимірювань занести до звітного бланку, та порівняти з допустимими значеннями параметрів (таблиця 7.3).

9. Виміряти насаджувальні поверхні кілець в двох взаємно перпендикулярних площинах та визначити їх середнє значення. Виміряти внутрішню та зовнішню ширину, результати вимірювань занести до звітного бланку та порівняти з допустимими значеннями досліджуваних параметрів (таблиця 7.2).

Рисунок 7.2– Схема вимірювання конструктивних параметрів підшипника

Таблиця 7.2 – Середні значення насаджувальних поверхонь

Таблиця 7.3 – Допустимі величини радіальних зазорів

10. Внаслідок того, що кільця підшипників мають малу товщину і досить легко деформуються та спрацьовуються після збирання з валами і корпусами, їх придатність визначається середнім значенням діаметрів d_ср і D_ср

 

де (d_mах і D_max – найбільші значення діаметрів, отримані при вимірюванні, мм;

d_min і D_min — найменші значення діаметрів, отримані при вимірюванні, мм.

Отримані значення середніх діаметрів порівняти з допустимими величинами по таблиці 7.2.

11. Виміряний радіальний зазор (Зр) зрівняти з допустимими значеннями для радіальних однорядних шарикових підшипників по таблиці 7.3.

12. Одержані результати занести до звітного бланку (таблиця 7.4).

Таблиця 7.4 – Форма звітного бланку до лабораторної роботи №7

	ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №7

Лабораторна робота №8