Тема 1. Предмет, зміст, методи і завдання курсу.

Теми лекцій.

Тема 1. Предмет, зміст, методи і завдання курсу.

Поняття організації і планування. Головні закони та їх вплив на поведінку виробничої системи. Закономірності і методи. Виробнича система, основні елементи і складові. Предмет науки і її завдання.

 

Тема 2. Агропромисловий комплекс України, його суть та завдання.

АПК, його суть та завдання. Функціонально-галузева структура АПК. Перша, друга і третя сфери АПК. Склад і класифікація переробних галузей та їх вимоги до сільськогосподарської сировини. Продовольча проблема і продовольча безпека.

Тема 3. Підприємство в ринковій економіці. Господарський кодекс України.

Підприємство як суб’єкт господарювання. Основні напрями діяльності підприємства. Господарський кодекс – Закон України. Структура підприємства. Основні риси ринкової економіки. Об’єднання підприємств.

Тема 4. Порядок створення та реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності.

Порядок створення підприємства. Пакет документів, необхідних для створення підприємства. Випадки та порядок реорганізації та ліквідації підприємства.

Тема 5. Організація основного виробництва. Принципи організації виробничого процесу.

Виробничий процес та його структура. Принципи організації виробничого процесу. Організаційні типи виробництва. Виробничий цикл та його структура. Методи поєднання операцій та їх вплив на виробничий цикл. Класифікація потокових ліній. Суспільні форми організації виробництва.

Тема 6. Організація допоміжного виробництва.

Поняття, види та значенні інфраструктури. Організація ремонтного господарства. Організація тарного господарства. Організація енергетичного господарства. Організація тарного господарства. Транспортне господарство. Складське господарство. Соціальна інфраструктура.

Тема 7. Основи наукової організації праці та технічного нормування.

Сутність та значення НОП. Удосконалення форм розділення та кооперації праці. Поліпшення організація та обслуговування робочих місць. Удосконалення нормування та оплати праці. Поліпшення умов праці. Підвищення кваліфікації та культурно-технічного рівня робітників. Методи розрахунку економічної ефективності заходів по НОП. Сутність, завдання та роль технічного нормування. Класифікація витрат робочого часу. Норми витрат праці та їх характеристика. Способи вивчення витрат робочого часу. Процес перегляду норм часу та норм виробітку.

Тема 8. Суть і види планування. Планування і прогнозування діяльності підприємства.

Суть і види планування. Норми, нормативи та показники планів. Поточне планування. Основні розділи і показники плану розвитку підприємства. Суть і порядок розробки бізнес-планів. Прогнозування в системі планування.

Тема 9. Виробнича потужність підприємства. Планування виробничої програми та витрат на виробництво.

Поняття виробничої потужності. Фактори, що впливають на величину і рівень використання потужності підприємства. Розрахунок величини потужності підприємства. Підвищення ефективності використання виробничих потужностей підприємства.Поняття виробничої програми та правила її розробки. Особливості формування виробничої програми в умовах ринку. Натуральні і вартісні показники виробничої програми і їх значення. Обґрунтування виробничої програми ресурсами та виробничими потужностями. Планування підвищення ефективності виробництва.

Тема 11. План оновлення продукції. Планування технічного розвитку підприємства.

Формування планів оновлення продукції. Ринкова орієнтація розробки нової продукції. Інноваційні процеси, поняття, класифікація і циклічність їх поширення. Суть науково-технічного прогресу виробництва. Технічний розвиток підприємства і система показників, що характеризує його.

Тема 12. Організація аграрного переробного сервісу. Конкурентоспроможність і якість продукції.

Завдання та функції аграрного переробного сервісу. Взаємовідносини між товаровиробниками та підприємствами з переробки та зберігання сільськогосподарської сировини. Засоби виробництва підприємств з переробки та зберігання сільськогосподарської сировини.Якість продукції та показники її оцінювання. Методи оцінювання рівня якості продукції. Конкурентоспроможність продукції підприємства та її оцінювання.

Тема 13. Господарський розрахунок на підприємстві.

Суть і принципи господарського розрахунку. Фонди нагромадження і фонди споживання, їх формування і використання.

 

Тема 1. Предмет, зміст і завдання курсу навчальної дисципліни «Організація та планування підприємств галузі»

1.1. Поняття організацї та планування виробництва.

 

Важливим етапом в управлінні організацією будь-якого виробництва є планування. В загальному випадку функція планування допомагає знайти відповіді на наступні три питання:

1. В якому стані підприємство знаходиться сьогодні? Керівник має оцінити його сильні і слабкі сторони в таких важливих областях діяльності як фінанси, виробництво, маркетинг, наукові дослідження та розробки, трудові та матеріальні ресурси і т.д. для того, щоб визначити теперішнє становище підприємства та його реальні можливості.

2. В якому напрямку бажає рухатися підприємство? Оцінюючи можливості та загрози зовнішнього середовища, такі як конкуренція, постачальники, споживачі, технологія, політичні та економічні умови, соціальні та культурні зміни та інші фактори, керівники формулюють цілі подальшої діяльності підприємства, визначають перешкоди на шляху до їх досягнення.

3. Яким способом підприємство збирається досягти поставлених цілей? Керівник и повинні вирішувати, що потрібно зробити окремим працівникам, виробничим підрозділам та підприємству в цілому для досягнення поставленої мети.

Таким чином, сутність планування полягає у визначенні цілей підприємства, виявленні проблем на шляху їхнього досягнення, підготовці і прийнятті рішень стосовно обсягів, номенклатури і термінів виготовлення продукції або виконання робіт, забезпечення і розподілу ресурсів, стимулювання працівників. Планування є суттєвою складовою процесу управління, воно започатковує процес управління. Якість управлінських рішень, що приймаються в ході планування, визначає успіх всієї управлінської діяльності. Планування пов’язує минулі результати виробничої діяльності підприємства з майбутніми досягненнями, забезпечуючи безперервність виробництва.

Отже, планування - провідна функція управління, що складається з розробки та прийняття рішень, визначаючих цілі діяльності підприємства та шляхи їх досягнення - обсяги, номенклатуру та терміни виробництва продукції (виконання робіт), його ресурсне та мотиваційне забезпечення. Виконуючи провідну роль в процесі управління планування тісно пов’язане з іншими функціями управління, такими як організація, мотивація та контроль.

Результати планування повинні бути закріплені у вигляді функцій, завдань, робіт, що виконуватимуться конкретними виробничими колективами і окремими працівниками підприємства. Необхідно також забезпечити їх ефективну взаємодію в процесі виконання планів. Ці дії становлять основний зміст процесу організації виробництва. Виробництво не може бути не організованим, без цього воно розпадеться і перестане існувати. Тому організація виробництва – це невід’ємна складова будь-якої системи, і є такою ж змінною, як і сам розвиток системи. Організація виробництва означає внутрішнє упорядкування й координування всіх елементів і ресурсів виробництва, як єдиного цілого, спрямованих на ефективне господарювання і досягнення позитивного результату в діяльності підприємства. Об’єктивна неминучість організації виникає з того, що виробництво постійно перебуває в стані змін і розвитку, який не може бути хаотичним, оскільки ніколи не приведе до досягнення певного результату і мети діяльності. Отже, організацію виробництва слід розглядати як науку, або систему знань, і як процес із відповідною технологією, зі своїми формами і методами протікання. Але в будь-якому випадку різні форми трактування організації опираються на спільні закони і принципи, хоча можуть мати різні механізми їх прояву. Таким чином, концептуальні засади організації виробництва виражають певні теоретико-методологічні аспекти предмету дослідження, які мають важливе прикладне спрямування.

Отже, концепція організації виробництва повинна показувати:

- дію законів, які формують і регулюють взаємозв’язки в межах системи, закономірності, які фіксують тенденції взаємодії всіх факторів процесу виробництва і виробничої системи;

- принципи, які забезпечують розвиток системи;

- чинники, як дієві сили, які сприяють або не сприяють (гальмують) поступу системи:

- механізми, як конкретні форми і методи реалізації дії законів у системі.

Рис.1.1. Структура виробничої системи.

Таким чином, виробниче підприємство – це складна економічна система, що складається із багатьох зв’язаних між собою елементів, які взаємодіють і постійно розвиваються. Підприємство наділене рисами, які характеризують його як систему, яка тісно взаємодіє із зовнішнім середовищем.

Головні риси підприємства як системи:

Динамічність – здатність до постійних змін, розвитку, переходу із одного стану в інший, залишаючись системою і не руйнуючись при цьому.

Комплексність – визначається комплексністю цілей, задач, а також різноманітністю процесів, що відбуваються на підприємстві.

Цілісність – властивість емерджментості, тобто появи у системи якісно нових властивостей, які відсутні в її елементів.

Здатність до саморегулювання – дозволяє пристосовуватись в певних межах як до внутрішніх, так і до зовнішніх змін.

 

АПК, його суть та завдання.

Важливою умовою зміцнення економічного потенціалу в Україні є створення сучасної ринкової структури виробництва. Сьогодні країна перебуває у глибокій економічній кризі, що негативно впливає на хід реформ, особливо в АПК.

 

Агропромисловий комплекс (АПК) – це сукупність виробничо взаємопов’язаних підприємств з вирощування, зберігання, заготівлі, транспортування, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції, а також обслуговуючих та допоміжних підприємств та організацій. Агропромисловий комплекс України є складовою національного господарства та виступає єдиною цілісною виробничо-економічною системою, що об'єднує низку сільськогосподарських, промислових, науково-виробничих і навчальних галузей, спрямованих на одержання, транспортування, зберігання, переробку та реалізацію сільськогосподарської продукції. За своїм складом та структурою він відрізняється від інших міжгалузевих комплексів і визначає соціально-економічний розвиток країни, рівень життя населення, продовольчу безпеку та забезпечення промисловості сільськогосподарською сировиною. Для АПК головним засобом виробництва є земля, на якій вирощується сільськогосподарська продукція та сировина для виробничого та невиробничого споживання.

Головне завдання що стоїть перед галузями АПК – це зростання обсягів сільськогосподарського виробництва, надійне забезпечення країни продуктами харчування та сільськогосподарською сировиною, об’єднання зусиль усіх галузей комплексу для одержання високих кінцевих результатів, надання можливості виходу продукції АПК України на світовий ринок. Подолання глибокої економічної кризи зокрема в АПК України пов’язане з переходом до ринкових відносин, з усуненням державного монополізму і розвитком досконалої конкуренції в усіх сферах АПК. Для обґрунтованого здійснення цього процесу необхідно в повній мірі використовувати позитивний історичний досвід.

 

Структура підприємства.

Структура підприємства - це склад і співвідношення його внутрішніх ланок (цехів, ділянок, відділів, лабораторій та інших підрозділів), що становлять єдиний господарський об'єкт. Розрізняють загальну, виробничу й організаційну структури підприємства.

Під загальною структурою підприємства розуміється комплекс виробничих та обслуговуючих підрозділів, а також апарат управління підприємством (рис.3.1.). Загальна структура підприємства характеризується взаємозв'язками і співвідношеннями між цими підрозділами за розміром зайнятих площ, чисельністю працівників і пропускною здатністю (потужністю).

Рис 3.1 .Загальна структура виробничого підприємства

До виробничих підрозділів належать цехи, дільниці, лабораторії, в яких виготовляється, проходить контрольну перевірку й випробування основна продукція, що випускається підприємством, комплектуючі вироби, які придбані на стороні, матеріали й напівфабрикати, запасні частини для обслуговування виробів та ремонту в процесі експлуатації, різні види енергії для технологічних цілей тощо. До підрозділів, які обслуговують працівників, належать житлово-комунальні господарства, їхні служби, їдальні, буфети, дитячі сади та ясла, санаторії, пансіонати, будинки відпочинку, профілакторії, медсанчастини, добровільні спортивні товариства, відділи технічного навчання й навчальні заклади, які займаються підвищенням виробничої кваліфікації, культурного рівня робітників, інженерно-технічних працівників і службовців.

На відміну від загальної, виробнича структура підприємства є формою організації виробничого процесу вона виражається в розмірі підприємства, кількості й складі цехів та служб, їх плануванні, а також у кількості планування виробничих ділянок та робочих місць усередині цехів.

Розрізняють такі види цехів і ділянок: основні, допоміжні, обслуговувальні, побічні. В основних цехах виконується певна стадія виробничого процесу з перетворення сировини й матеріалів на готову продукцію або ряд стадій виробничого процесу з виготовлення якого-небудь виробу чи його частини. Основні цехи поділяються на: заготівельні (ливарні, ковальські, штампувальні тощо); оброблювальні (токарні, фрезерні тощо); випускаючі (складальні) та фасувальні.

Завдання допоміжних цехів - забезпечувати нормальну, безперебійну роботу цехів основного виробництва. До них належать енерго-ремонтні, механо-ремонтні, ремонтно-механічні тощо. Обслуговувальні цехи виконують функції зберігання продукції, транспортування сировини, матеріалів і готової продукції тощо. Побічні цехи займаються утилізацією відходів, виробництвом невластивих товарів (наприклад, авіабудівний завод виготовляє холодильники), наданням послуг іншим підприємствам і населенню тощо.

Організаційна побудова основних цехів і виробництв ведеться за трьома принципами:

технологічним - цехи і дільниці формуються за ознакою однорідності технологічного процесу виготовлення різних виробів (бетонні, сталеплавильні цехи тощо);

предметним - об'єднує робочі місця, дільниці, цехи з випуску певного виду продукції (кульковальничні цехи);

змішаним - заготівельні цехи і дільниці створюються за технологічним принципом, а випускаючі цехи і дільниці - за предметним.

Основною структурною виробничою одиницею підприємства є виробнича дільниця, що є сукупністю робочих місць, на яких виконується технологічно однорідна робота або різні операції з виготовлення однакової або однотипної продукції. Первинною ланкою організації виробництва є робоче місце. Робоче місце - це частина виробничої площі, де робітник або група робітників виконують окремі операції з виготовлення продукції або обслуговування процесу виробництва.

Розрізняють такі види виробничої структури:

- безцехова (виробнича дільниця, тобто сукупність територіально відокремлених робочих місць, на яких виконуються технологічно однорідні роботи або виготовляється однотипна продукція, використовується на невеликих підприємствах з відносно простими виробничими процесами);

- цехова (цех, тобто адміністративно відокремлена частина підприємства, в якій виконується певний комплекс робіт відповідно до внутрішньозаводської спеціалізації);

- корпусна (корпус, тобто об'єднання кількох однотипних цехів);

- комбінатська (здійснюються багатостадійні процеси виробництва).

Структура підприємства повинна бути раціональною й економічною, забезпечувати найкоротші шляхи транспортування сировини, матеріалів і готових виробів.

 

Об’єднання підприємств.

Як визначено в ст.70 ГКУ, підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою господарську діяльність (виробничу, комерційну та інші види діяльності). Види об'єднань підприємств, їх загальний статус, а також основні вимоги щодо здійснення ними господарської діяльності визначаються також Господарським Кодексом України.

Згідно із ст. 119 ГКУ під об'єднанням підприємств слід розуміти господарську організацію, утворену в складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних га соціальних завдань.

Отже, об'єднання підприємств можуть утворюватися:

- на добровільних засадах;

- за рішенням органів, які відповідно до ГКУ та інших законів мають право утворювати об'єднання підприємств.

До об'єднання можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав. Однак, підприємства України можуть входити до об'єднань підприємств, утворених на території інших держав.

Об'єднання підприємств утворюються на невизначений строк або тимчасово. Вони є юридичною особою.

Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств утворюються як:

- господарські об'єднання,

- державні чи комунальні господарські об'єднання.

Господарське об'єднання - об'єднання підприємств для спільного здійснення господарської діяльності, яке утворюється на добровільних засадах за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду.

Державне (комунальне) господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.

Залежно від організаційно-правової форми господарські об'єднання утворюються як:

- асоціації, корпорації, консорціуми, концерни та інші об'єднання підприємств, передбачені законом.

Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності об'єднаних підприємств шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб його учасників

Корпорацією є договірне об'єднання, створене на основі інтеграції виробничих, наукових і комерційних інтересів об'єднаних підприємств з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Консорціум – тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення поставленої мети консорціум припиняє свою діяльність.

Концерном є статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Державні і комунальні господарські об'єднання утворюються переважно у формі корпорації чи концерну, незалежно від його найменування (комбінат, трест тощо).

Трест – монополістичне об'єднання підприємств, які до процесу інтегрування належали різним підприємцям, в єдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому об'єднані підприємства повністю втрачають свою юридичну і господарську самостійність, оскільки інтегруються усі напрямки і види їх діяльності.

Картель – договірне об'єднання підприємств переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності - регулювання збуту виготовленої продукції.

Синдикат – організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створення спільного збутового органу або збутової мережі одного з учасників об'єднання. Така форма об'єднання підприємств є характерною для галузей з масовим виробництвом однорідної продукції (об'єднує однорідні підприємства, централізуючи збут і постачання продукції).

Асоційовані підприємства (господарські організації) – це група суб'єктів господарювання-юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та/або управлінні.

Холдинговою компанією є суб'єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства. Між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування. Якщо з вини контролюючого підприємства дочірнім підприємством було укладено і здійснено невигідні для нього угоди або операції, то контролююче підприємство повинно компенсувати завдані дочірньому підприємству збитки. Якщо дочірнє підприємство з вини контролюючого підприємства опиниться у стані неплатоспроможності і буде визнано банкрутом, то субсидіарну відповідальність перед кредиторами дочірнього підприємства нестиме контролююче підприємство.

Законом можуть визначатися й інші форми об'єднання інтересів підприємств, такі як союзи, спілки, асоціації підприємців тощо.

Статус підприємства-учасника об'єднання підприємств визначено ст. 121 ГКУ.

Підприємства-учасники об'єднання підприємств зберігають статус юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми об'єднання.

Рішення про утворення об'єднання підприємств (установчий договір) та статут об'єднання обов'язково узгоджуються з Антимонопольним комітетом України в порядку, встановленому законодавством.

Управління об'єднанням підприємств регламентується ст.122 ГКУ.

Господарські об'єднання мають вищі органи управління (загальні збори учасників) та утворюють виконавчі органи, передбачені його статутом.

Контрольні запитання:

1. Які Ви знаєте основні риси ринкової економіки?

2. Назвіть основні завдання діяльності підприємства як основного суб’єкту господарювання.

3. Які основні завдання комерційно-збутової діяльності підприємства?

4. Які види господарських операцій відносять до економічної діяльності підприємства?

5. Назвіть основні положення Господарського Кодексу України.

6. На яких засадах можуть створюватися обднання підприємств?

7. Як розрізняють господарські обєднання підприємств залежно від організаційно-правової форми?

8. Що являє собою холдингова компанія?

9. Чим відрізняється синдикат від тресту?

10. Який Закон України регулює обєднання підприємств? Яким чином?

 

Теми лекцій.

Тема 1. Предмет, зміст, методи і завдання курсу.

Поняття організації і планування. Головні закони та їх вплив на поведінку виробничої системи. Закономірності і методи. Виробнича система, основні елементи і складові. Предмет науки і її завдання.