Тема 10. Соціальна робота з бездомними людьми (самостійне вивчення)

Бездомність та її причини

До вразливих груп у суспільстві, що потребують допомоги соціальних працівників, належать і бездомні.

Згідно із чинним українським законодавством бездомність визначають як соціальне становище людини, зумовлене відсутністю в неї жилого приміщення (будинку, квартири, кімнати тощо), яке б вона могла використовувати для проживання/перебування і в якому могла бути зареєстрованою.

У практиці соціальної роботи використовують такі визначення:

- бездомні – ті, хто не має незалежного постійного місця проживання або не може використовувати його тривалий час, а також і ті, що тривалий час (більш ніж рік) живуть у закладах для бездомних -притулках, соціальних інтернатах тощо;

- бездахові чи безпритульні – ті, хто не має незалежного постійного місця проживання або не може використовувати його тривалий час, а також ті, хто не використовує закладів, де можуть проживати бездомні, серед них в'язниці та лікарні, і не живуть з родичами чи друзями. Вони перебувають без житла довший період (принаймні останні чотири тижні) та проводять ніч на вулицях, у парках, під'їздах житлових будинків, громадських будівлях або інших місцях, що надають притулок на обмежений час, наприклад, у службах чи закладах короткочасного перебування;

- маргінально поселені – ті, хто мешкає в непристосованих для житла приміщеннях, незаконно зайнятому житлі, фургонах та інших подібних місцях або ті, що живуть із родичами чи друзями. їх не виганяють на вулицю через жаль, але таке поселення не гарантує тривалого перебування, і в будь-який момент вони також ризикують опинитися на вулиці.

Найпоширенішими теоріями, що пояснюють існування бездомності та причини її виникнення, є структурна та психологічна (індивідуальна).

Структурне пояснення бездомності практично не бере до уваги індивіда та його характерні особливості, а стосується широкого спектра соціальних та економічних чинників, таких як роль системи соціального забезпечення та поширення бідності, забезпечення житлом, ринку житла та наявності житла, які і призводять до виключення та спричиняють бездомність.

Індивідуальне (психологічне) пояснення включає два напрями. Відповідно до першого, індивіди відповідальні за власну бездомність і тому заслуговують засудження. Індивідів, яких визнають бездомними відповідно до цього бачення, часто стереотипізують як девіантних, бродяг, алкоголіків, жебраків тощо. Прихильники другого пояснення вважають, що особи стали бездомними внаслідок особистої неспроможності чи неадекватності, за які вони не можуть нести повної відповідальності.

Ігнорування структурних чинників бездомності, таких як безробіття та низькі зарплати для окремих категорій працівників, неадекватний рівень соціального захисту та відсутність гарантій на житло, призводить до двох форм культурної маргіналізації бездомних: консервативної, зі звинуваченням бездомних у власному становищі, і ліберальної, з універсалізацією суспільних проблем та акцентуванні на випадку долі.

У ході соціологічного опитування, проведеного в 2006 році в 15 областях України, АР Крим та м. Києві, серед 1138 респондентів виявлено такі категорії бездомних: жертви незаконних операцій з житлом, катастроф та нещасних випадків; мігранти, сироти, інваліди, особи пенсійного віку; особи, які звільнені з місць позбавлення волі, та ті, що втратили житло через сімейні обставини, залежність від психоактивних речовин. Кількість охочих повернутися до нормального життя становить 84,2% опитаних.

Аналіз причин і наслідків бездомності засвідчує, що бездомність як соціальне явище нерозривно пов'язана з економічним, соціальним, політичним та гуманітарним становищем країни. Бездомні – це частина суспільства, і все, що відбувається в суспільстві, відображається на причинах, за яких людина опиняється на вулиці.

Причини бездомності поділяють на об'єктивні та суб'єктивні. До об'єктивних причин належать:

- високий рівень бідності та глибоке матеріальне розшарування населення;

- ліквідація підприємств, зменшення кількості робочих місць, масове скорочення працівників;

- зниження ролі інституту сім'ї, традиційної культури взаємин у сім'ї як основного складника суспільства;

- недосконалість нормативно-правової бази, в т.ч. житлового законодавства, а також незаконні операції з житлом на ринку нерухомості;

- підвищення плати за комунальні послуги, відсутність можливості сплатити борги за житлово-комунальні послуги;

- відсутність соціальної інфраструктури, що відповідає ринковим відносинам;

- висока вартість житла, неможливість бездомними громадянами придбати чи орендувати житло; недостатність соціального житла, соціальних гуртожитків;

- відсутність системи профілактики бездомності, недостатність фінансування заходів для проведення соціальної роботи з людьми з групи ризику;

- відсутність ефективної системи лікування алкоголізму, наркоманії та ВІЛ/СНІДу;

- незабезпечення, відповідно до законодавства, житлом сиріт та громадян, що втратили службове житло.

- катастрофи та нещасні випадки.

Одночасно є суб'єктивні причини, внаслідок яких втрачається житло, а саме:

- розлучення, конфлікти у сім'ї;

- перебування у місцях позбавлення волі;

- втрата соціальних зв'язків та квартири через наркотичну залежність, психічні розлади, алкоголізм, захворювання на ВІЛ/СНІД;

- втрата службового житла;

- добровільний продаж квартири або будинку після втрати роботи або з метою придбання житла меншої площі для започаткування власної справи;

- сирітство.

Бездомність деформує соціальне середовище, створює соціальну напругу в суспільстві, сприяє поглибленню тіньової економіки через постачання дешевої та безправної робочої сили, спричиняє загострення таких соціальних явищ, як бродяжництво, спадкова бездомність, жебракування та злочинність, руйнує фізичне, психічне та духовне здоров'я бездомних людей, знижує їхню життєву, громадську та трудову активність.

Отже, проблема бездомності має комплексний характер, в її основі лежать економічні, соціальні, психологічні чинники. Статус бездомного супроводжується високим ризиком скоєння правопорушень, вірогідність якого зростає в умовах відсутності систем соціальної підтримки та послуг, організацій і фахівців, які б працювали з цією групою клієнтів.