Психологічні основи сучасної системи поглядів на менеджмент

Системна теорія менеджменту. Розвиток теорії систем вплинув на формування системної теорії управління. Згідно з системним підходом елементи, що складають зміст управлінської діяльності, пов’язані один з одним та впливають один на одного або безпосередньо, або опосередковано. Зміна одного з них не­минуче зумовлює зміни в інших, а в кінцевому підсумку – і в усій організації. Це вимагає комплексного розв’язання управлінських проблем.

Одним із представників системного підходу був американсь­кий дослідник підприємницької діяльності, що посідав протя­гом 20 років пост президента телефонної компанії, Ч. Барнард, котрий у своїй праці “Функції виконавця” (1938) уперше роз­глянув підприємство як соціальну систему. Основні функції менеджменту, на його думку, полягають у визначенні завдань організації, підтриманні зв’язку між її окремими елементами і забезпеченні їхнього ефективного функціонування.

Барнард сформулював ідею соціальної відповідальності кор­порації, згідно з якою діяльність окремих організаційних підси­стем і прийняті в них рішення мають соціальні наслідки як для організації, так і для навколишнього середовища, тому мене­джмент має це враховувати.

Іншим представником системного підходу вважається видат­ний теоретик у галузі управління Пітер Друкер (???).

Розглянемо коротко ключові ідеї теорії менеджменту П. Друкера [70]:

Ø Всезростаюча рольфактора менеджменту. Важливий вплив на сучасну систему поглядів на менеджмент мав розвиток П. Друкером ідеї всезростаючої ролі фактора менеджменту в забезпеченні господарських результатів по­рівняно з традиційними для економічної теорії факторами ви­робництва: працею, землею і капіталом. Вперше цю тезу було сформульовано в праці “Концепція кор­порації” (1946), а потім і в інших його працях.

Ø Системний підхід до організації. Методологічною основою теорії менеджменту П. Друкера є теорія системного підходу до розгляду питання організації та її управління. Вчений детально розкриває своє розуміня організації (фірми) як єдиного цілого з трьох складових:

· як бізнесу, тобто як економічного інституту, організованого для випуску продукції з метою задоволення попиту ринку, клієнтів фірми;

· як гуманітарної й соціальної організації, котра наймає людей та зобов’язується організувати їхню працю і стимулювати її з метою підвищення продуктивності праці, здійснювати цент­ралізоване керівництво та підтримувати взаємозв’язки відносин влади і відповідальності;

· як соціального інституту, інте­грованого в суспільство, на який впливають суспільні інтереси;

Ø Організація як відкрита система. П.Друкер подолав традиційну для літератури з управ­ління бізнесом обмеженість досліджень лише внутрішньофірмових аспектів менеджменту, чим вніс значний вклад в розробку теорії організації як відкритої системи;

Ø Концепція управління за метою. Найбільш суттєвим внеском ученого в теорію менедж­менту є розробка концепції управління за метою.Управління здійснюється згідно з визначеними завдання­ми організації. Лише після розробки їх можна визначити функції, систему і методи взаємодії елементів процесу управ­ління. Це суперечило логіці, що діяла з часів А. Файоля, відпо­відно до якої на перше місце ставилися функції і процес управ­ління.

Ø Трансформація сучасного суспільства в напрямкусуспільства знань. Цей процес,на думку вченого, буде здійснюватися за такими напрямками.

· головною соціальною групою в посткапіталістичному суспільстві стають “працівники, які мають передові знан­ня”;

· нове суспільство, яке лише розпочинає формува­тися, є суспільством організацій, головна функція яких – про­дуктивне використання накопичених знань у процесі реалізації специфічних для кожної організації завдань;

· характерною рисою організацій суспільства знань є налагодження безперервного інноваційного процесу.

Ø Концепція “духу організації” (корпоративної культури). Тісний зв’язок із практикою (тридцять років був консультан­том багатьох великих корпорацій, таких як “Дженерал моторс”, “Дженерал електрик” та ін.) дав змогу вченому вже в 50-ті роки розробити основну проблематику феномена “духу організації”, який у 80 – 90-х роках став активно вивчатися під назвою “корпоративна культура”;

Ø Самоврядування трудового колективу. Робітники та службовці мають обирати спеціальний орган для вирішення соціальних проблем і таким чином підвищуати свою відповідальність за справи фірми;

Ø Соціальна відповідальність бізнесу. Відповідальність бізнесу перед суспільством у цілому і перед окремими людьми, які працюють в організації.

У 80-ті роки однією з найбільш популярних теорій системно­го підходу стала концепція “7-S”, розроблена Е. Атосом, Р. Пас­калем, Т. Пітерсом, Р. Уотерменом, котра передає спосіб осмис­лення проблем, пов’язаних з розвитком або перебудовою органі­зації (модель Мак-Кінсі “7-S”). Її назву утворено з назв семи взає­мозалежних змінних, які в англійській мові починаються з літе­ри “S”: стратегія (strategy), структура (structure), система управління (systems), персонал (staff), кваліфікація працівників (skill), організаційні цінності (shared values), стиль (style).

Ситуаційна теорія менеджменту. З розвитком і ускладненням ринку завдання організації управління підприємством стають більш складними і супе­речливими. За таких умов розробка управлінських рішень ви­магає аналізу конкретних ситуацій з урахуванням усіх фак­торів, оцінки їхнього впливу на діяльність організації і ре­зультатів її функціонування. Так виникла необхідність у розробці ситуаційного підходу.

В межах ситуаційного підходу, доводиться пра­вомірність різних типів систем управління, залежно від конкретних характеристик організації. Використовуючи ситуаційний підхід, менеджери можуть визначити, які методи і засоби будуть найбільше сприяти досягненню мети організації в конкретній ситуації.

Системний і ситуаційний підходи є мето­дами, що дають змогу поєднувати, приводити у відповідність частини цілого і тому служать ефективним методичним апара­том організації управління в мінливих умовах господарювання.

Емпірична теорія менеджменту. В основі емпіричної теорії лежить вивчення та подальше розповсюдження конкретного досвіду управління організаціями. Її виникнення стало реакцією на недостатню практичну спрямованість певних теоретичних положень науки управління. Прибічники цієї теорії не заперечують теорії, але більш важливим вважають аналіз безпосереднього досвіду управління. Ними були розроблені спеціальні методології навчання управлінню на основі конкретних управлінських ситуацій [60].

Теорія управління 5 рівня. Ключові ідеї теорії управління 5 рівня, яка знаходиться в процесі становлення, були визначенні командою дослідників під керівництвом Джима Коллінза на рубежі ХХІ ст. [21]. Дослідники аналізуючи питання як створити “велику компанію”, розробили систему принципів управління 5 рівня, основою якої є людський фактор:

- керівник 5 рівня управління (поєднання людських якостей –спокійність, непримітність, стриманість та ін. та волі);

- “спочатку “хто”... потім “що” (спочатку підбирається команда –“потрібні кадри”, а лише потім визначається стратегія організації);

- “дивіться суровим фактам в лице, але в той же час не втрачайте віри” (парадокс Стокдейла);

- культура дисципліни та ін.

Аналіз теорії управління 5 рівня буде здійснено в розділі 4.1.1.

В основі розвитку сучасного менеджменту лежать досягнен­ня практично всіх шкіл і напрямів управлінської думки.

Основні поняття і ключові слова: сучасні теорії управління.