Риси, які мають бути властиві заступникові

1. Проявляти лояльність.

Ніколи не беріть заступником того, хто не демонструє готовності або прагнення бути лояльним.

2. Уміти брати під сумнів попередні рішення.

Така людина має захистити начальника від неприємності, сказа­вши йому, що він допускається помилки.

3. Не завжди думати так, як керівник.

4. Мати достатнє самолюбство.

Заступник мусить мати мужність, щоб суперечити керівникові, бути спроможним сприймати критику, мати достатню силу волі, щоб керувати персоналом за відсутності керівника. Він також мусить мати твердість характеру, щоб уміти визнавати свої помилки, і стійкість, щоб приносити погані новини.

5. Бути чесним.

6. Виявляти розсудливість.

7. Уміти зберігати конфіденційну інформацію.

8. Бути комунікабельним.

Заступник мусить уміти робити переконливі доповіді, писати лаконічні листи, уважно вислуховувати й мати повну інформацію про діяльність організації.

9. Бути переконаним членом команди.

10. Мати навички міжособистісного спілкування.

11. Підтримувати в собі мотивацію.

12. Бути здатним посісти в перспективі посаду керівника.

[Вверх] [Вниз]

Спілкування з персоналом

Невербальне спілкування

"Той, хто багато говорить, часто зазнає невдачі,тому краще знати міру" (Дао).

У людини, як і в тварин, є набуті та вроджені інстинкти. До них можна віднести й невербальні засоби спілкування.

Більшість із них мають спадкову природу. Поряд із цим частина з них набувається в процесі життєдіяльності людини. Психологами встановлено, що від 60 до 80 % комунікацій здійснюються за рахунок невербальних засобів спілкування, і тільки 20—40 % — за рахунок вербальних.

У людини є кілька зон особистісного простору, і кожна має своє призначення. Американський антрополог Е. Холл виділив чотири типи особистісного простору або просторові зони.

Інтимна зона (15—45 см) розділяє людей досить близьких, які не бажають посвячувати в свої справи третіх осіб. Дозволяється про­никнути в цю зону тільки тим людям, які перебувають у тісному емоційному контакті. У неї допускаються діти, батьки, чоловіки, коханці, близькі друзі й родичі. З усіх зон ця вважається найголов­нішою. Вона охороняється людиною як власність. У ній ще є підзона радіусом 15 см, у яку можна проникнути тільки за допомогою фізич­ного контакту. Це надінтимна зона людини.

Особиста зона (45 см — 1,5 м) визначається як дистанція, яку індивід схильний витримувати між собою і всіма іншими в ситуаці­ях повсякденного спілкування, на вечірках, офіційних прийомах, зустрічах, у приятельських компаніях.

Соціальна зона має діапазон 1,5—3,5 м. На такій відстані люди­на визнає за краще триматися від сторонніх людей, нових працівни­ків на роботі й т. ін.

Суспільна зона (більше 3,5 м) визначається дистанцією, що збері­гається при зустрічі двох або більше людей на привселюдних зборах.

Просторові зони залежать від національної специфіки і регулю­ються нормами етикету, що діють у рамках тієї чи іншої культури. Так, етикет допускає мінімальні варіанти дистанцій у латиноамери­канців та арабів, а максимальні — у північноамериканцев і північно-європейців.

Офіційна зона українців і росіян визначається звичайно відстанню, яка дорівнює довжині двох рук, простягнених для рукостискання, а приятельська — довжині двох зігнутих у ліктях рук.

Як поводитися з "важкими" людьми

1.Тип "танк".

За своєю натурою це грубі й безцеремонні люди. Вони вважають, що навколишні зобов'язані давати їм дорогу. Звичайно, вони глибоко переконані у своїй правоті і хочуть, щоб про це знали всі.

У разі конфлікту з такими людьми (якщо суть конфлікту не дуже важлива для вас) кращий вихід — ухилитися від нього або пристосу­ватися, поступившись такій людині в малому.

Якщо розв'язання конфлікту таким способом для вас неможливе, то необхідно дати такій людині виговоритися. Після цього можна спо­кійно висловити свій погляд, ні в якому разі не ставлячи під сумнів правоту співбесідника. При такому розвитку конфлікту є великий сту­пінь імовірності прийти до спільного рішення.

2. Тип "прихований інтриган".

Така людина намагається заподіювати людям прикрості за допо­могою прихованих інтриг, шахрайств, шпильок.

Найцікавіше полягає в тому, що звичайно вона глибоко перекона­на в тому, що такі форми її поведінки цілком виправдані обставина­ми, які склалися. Хтось інший у такому разі чинить неправильно, вона виконує шляхетну роль таємного месника, який бореться за спра­ведливість.

Ще однією причиною такої поведінки може служити те, що в цієї людини немає необхідної влади для втілення задуманого.

Найкращий спосіб розв'язання конфлікту з такою людиною — виявити конкретний факт заподіяння зла, а потім приховані причи­ни, що призвели до нього. При цьому слід обов'язково дати зрозуміти такій людині, що ви стоїте вище цього конфлікту. У розмові з нею необхідно спокійно навести докази виявлених фактів. Людина зрозу­міє, що маску з неї зірвано і їй треба або припинити нападки на вас, або визнати викривальні факти.

3. Тип "вибухова людина".

Така людина за своєю природою не зла. Звичайно вибух емоцій відбувається в тому разі, якщо вона перелякана або розгублена й не може негайно прийняти рішення. При цьому у вибуху емоцій відобра­жається її бажання взяти ситуацію під контроль.

Основний прийом, яким необхідно керуватися при подібному емоційному сплеску з боку такої людини, — дати їй виговоритися, переконуючи своєю поведінкою, що ви її слухаєте і вона контролює ситуацію. Найвірогідніше, що незабаром вона заспокоїться і з нею можна буде доброзичливо обговорити проблему, яка виникла.

4. "Вічний скаржник".

Основна риса, характерна для цього типу людей, — те, що вони в разі незадовільного розв'язання проблем, які виникли, або ідей, котрі їх осяйнули, мають схильність звинувачувати в цьому всіх або якусь конкретну особу. Найбільш дійова лінія поведінки при спілкуванні з такою люди­ною, особливо якщо вона починає звинувачувати кого-небудь, — це уважно слухати її. Люди такого типу бажають бути почутими, що повертає їм відчуття власної значимості.

Якщо така скарга, на ваш погляд, обґрунтована, то необхідно дати зрозуміти це людині. Наступний етап — визнати або оцінити цю люди­ну, показавши їй, що її зрозуміли. Потім необхідно знайти спосіб пере­вести розмову на іншу тему або переключити увагу на шляхи розв'я­зання проблеми.

Якщо ваше бачення протилежне висловлюваному, необхідно допомогти такій людині побачити її помилку. Якщо розмова не пере­ходить у конструктивне річище, то єдино правильним залишається припинити її.

5. Тип "тихоня".

Людям цього типу властива потайливість. Тому найбільш ра­ціональним шляхом розв'язання конфлікту є подолання такого стану співрозмовника. Щоб узнати суть проблеми, необхідно задати кіль­ка запитань у формі, яка б зініціювала розлоге пояснення. Це мо­жуть бути запитання типу: "Що ви думаєте з цього приводу?" або "Яка причина вашої замкнутості?" і т. ін. Якщо співрозмовник усе ж не втягується в пояснення, можна тактовно поділитися своїми припущеннями з цього приводу. У процесі розмови необхідно по­стійно акцентувати свої співчуття й доброзичливість щодо спів­розмовника.

Часто такі люди замикаються в собі лише тому, що не хочуть обра­зити почуття інших, хочуть уникнути конфронтації, навчені гірким досвідом не ділитися ні з ким почуттями, впевнені, що їхню думку ніхто не візьме до уваги, або через те, що вони полохливі. Тому таку людину необхідно оцінити, визнати й підтримати.

Разом із тим у розмові з такою людиною необхідно зберігати по­чуття міри. Якщо людина раптово замовкла або завзято пручається спробам продовжити бесіду, необхідно подякувати їй і, якщо ситуа­ція потребує повторної зустрічі, спробувати домовитися про неї.

6. Тип "занадто покладистий".

У спілкуванні такі люди можуть здаватися приємними з будь-якого погляду, бо вони завжди поступаються, щоб сподобатися. На практиці вони час від часу створюють проблеми, тому що не завжди підтверджу­ють справами дані обіцянки.

Такій людині необхідно нав'язати дотримання правдивості з п боку. Це можна зробити в тому разі, якщо вона буде впевнена, ЩО ставлення до неї визначатиметься не тим, що вона з усім погоджу­ється, а тим, наскільки потім її зобов'язання співвідносяться з конкретними справами [3].

[Вверх] [Вниз]