Принципи й особливості механізму МЕВ

 

1.1. Сутність та форми прояву міжнародних економічних відносин

 

Міжнародні економічні відносини - система різноманітних господарських (науково-технічних, виробничих, комерційних, валютно-фінансових, кредитно-грошових) зв’язків між національними економіками різних країн, регіональними об’єднаннями, яка заснована на міжнародному поділі праці й обслуговується певним механізмом.

Механізм МЕВ - система економічних інструментів, організаційних засобів та інституцій, які забезпечують реалізацію міжнародних економічних відносин.

Об’єкти МЕВ - товари, послуги, матеріально-грошові та трудові ресурси, які є предметом міжнародного обміну.

Суб’єкти МЕВ - економічно відокремлені учасники, які здійснюють міжнародний обмін (держава, міжнародні та регіональні організації, міжнародні корпорації, юридичні та фізичні особи).

Об’єкти і суб’єкти МЕВ не відрізняються від тих, які існують у межах національних господарств. Об'єктами МЕВ є все те, на що направлена господарська діяльність суб’єктів світового співтовариства. Вони є предметами їх господарських відносин.

Об’єктами МЕВ виступають перш за все товари і послуги, які знаходяться в обігу на міжнародному ринку. їх обсяги нині перевищують 8 трильйонів доларів.

Помітним у сучасних умовах на міжнародному ринку є те, що в сукупності об’єктів значна частина припадає на фактори виробництва (вивіз капіталу).

Як особливий об’єкт слід виділити багатостороннє співробітництво країн і організацій у галузі екології.

Специфічним об’єктом МЕВ є робоча сила.

Крім перерахованих, до об’єктів МЕВ слід віднести:

— науково-технічні зв’язки;

— фінансові операції;

— оренду машин і устаткування;

— організацію і участь у виставках, ярмарках, аукціонах тощо.

Суб'єктами МЕВ є фізичні і юридичні особи, які беруть участь у реалізації міжнародних господарських домовленостей, договорів та контрактів.

Фізичні особи — це громадяни окремої держави, іноземні громадяни, особи без громадянства, які здійснюють МЕВ.

Юридичні особи — підприємства і організації, які здійснюють МЕВ.

Суб’єїстами МЕВ виступають і держави, їх відповідні інститути, включаючи і державні підприємства. Варіанти державної участі в МЕВ такі:

— пряме здійснення операцій центральними міністерствами і відомствами;

— участь регіональних і муніципальних органів управління, у тому числі цільовий продаж і закупівля товарів на зовнішньому ринку;

— надання повноважень окремим фірмам для здійснення операцій на зовнішньому ринку;

— гарантування експортно-імпортних операцій.

У ролі суб’єктів МЕВ виступають і міжнародні організації та транснаціональні корпорації.

МЕВ досліджуються як цілісна система і розглядаються одночасно у декількох площинах:

По-перше, виявляються найбільш загальні закономірності універсального характеру, що відображають генезис і структуру світового господарства, його функціонування як цілісної системи на основі широкої взаємодії ендогенних та екзогенних факторів.

По-друге, визначаються форми прояву цих закономірностей у різних секторах і регіонах, інтеграційних об’єднаннях, економічних союзах та окремих країнах світового господарства, що значно конкретизує предмет і метод дослідження міжнародних економічних відносин.

По-третє, вся сукупність світогосподарських зв’язків, що є невіддільною від свого матеріального субстрату - продуктивних сил, аналізується під кутом зору динамічних якісних змін, що відбуваються у розвитку останніх.

По-четверте, міжнародні господарські зв’язки розглядаються в аспекті створення адекватного механізму регулювання й управління ними на національному та багатосторонньому рівнях.

Форми МЕВ

1. Міжнародна торгівля товарами та послугами

2. Міжнародній рух капіталу та зарубіжних інвестицій

3. Міжнародна міграція робочої сили

4. Міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини

5. Міжнародна економічна інтеграція

6. Міжнародна інформація.

 

1.2. Типи і форми міжнародного поділу праці (МПП)

 

Міжнародні економічні відносини — це система господарських зв’язків між національними економіками окремих країн, які реалізуються через відповідні суб’єкти господарювання. МЕВ — особлива форма діяльності, що базується на міжнародному поділі праці, міжнародній спеціалізації виробництва, інтернаціоналізації господарського життя. Поглиблення і розвиток міжнародного поділу праці, спеціалізація виробництва залежать від природних (географічних, кліматичних, демографічних тощо), а також набутих (технологічних, наукових і науково-технічних тощо) факторів. На їх розвиток суттєво впливають соціальні, національні, етнічні, політичні, культурні та інші фактори.

Що таке міжнародний поділ праці? Це організація виробництва, при якому підприємства двох або більше країн спеціалізуються на виробництві певних товарів і послуг із подальшим їх обміном. Можна виділити такі типи міжнародного поділу праці:

— загальний тип міжнародного поділу праці. Передбачає обмін товарами добувної та обробної галузей, продукцією сільського господарства тощо;

— частковий поділ праці, що передбачає розвиток міжнародної торгівлі готовими виробами різних галузей і виробництв, у тому числі й внутрігалузевої (автомобілі, комп’ютери, токарні верстати тощо);

— одиничний тип міжнародного поділу праці, який означає спеціалізацію на окремих етапах виробництва (вузли, деталі, напівфабрикати).

Міжнародна спеціалізація формує певну систему суспільних відносин, характерною рисою яких є виробнича взаємодія економік окремих країн, формування спільних виробничих комплексів. Зокрема, спеціалізація з виробництва окремих вузлів, деталей передбачає відповідний рівень кооперування, яке отримало досить значний розвиток в електронній промисловості, автомобілебудуванні тощо.

Одним із різновидів спеціалізації з виробництва готової продукції є виробництво комплектного устаткування і систем машин, які забезпечують повну механізацію чи автоматизацію виробничого процесу або його окремої ланки. При цьому об’єктом міжнародної спеціалізації стають комплекти устаткування для будівництва заводів або окремих технологічних ліній.

Становлення і розвиток міжнародного поділу праці й спеціалізації виробництва пройшло кілька історичних етапів, протягом яких характер і форми еволюціонувалися і трансформувалися. На кінець 60-х років сформувалася структура світового господарства, в якій можна виділити три основних сегменти.

До першого відносяться промислово розвинені західні країни, такі, як США, ФРН, Великобританія, Франція, Канада, Японія, які виробляють і поставляють високотехнологічну продукцію, країни, що володіють потужними мінеральними ресурсами, з якими вони виходять на зовнішній ринок.

Друга група — це перш за все нафто- і газодобувні країни Близького Сходу, Південної Африки, Латинської Америки.

Третя група країн спеціалізується на поставці на зовнішній ринок продукції сільського господарства. У більшості своїй це слаборозвинені країни, які були свого часу в колоніальній залежності.

Слід відзначити, що запропонована сегментація країн—постачальників спеціалізованої продукції на світовий ринок значною мірою умовна. Річ у тому, що більшість промислово розвинених країн є постачальниками на світовий ринок не тільки високотехнологічної промислової, але і сільськогосподарської продукції (США, Канада, Австралія, країни Західної Європи). А такі країни, як Австрія, Канада, Швеція й інші, є крупними постачальниками на світовий ринок вугілля, золота, срібла, руд чорних і кольорових металів тощо.

Соціально-економічні і політичні трансформації, що відбулися в кінці 80-х — на початку 90-х років XX століття, увійшли в історію, крім усього іншого, як важливий етап у розвитку міжнародного поділу праці. Суть його полягає в тому, що перехід країн Центрально-Східної Європи на засади ринкової економіки усунув політичні бар’єри на шляху подальшого розвитку МЕВ і суттєво розширив можливості міжнародного поділу праці.

МЕВ реалізуються через такі форми і сфери:

— міжнародна торгівля;

— міжнародна спеціалізація виробництва і науково-технічних робіт;

— обмін науково-технічними результатами;

— інформаційні зв’язки;

— валютно-фінансові та кредитні відносини між країнами;

— рух (переливання) капіталу;

— міграція робочої сили;

— діяльність міжнародних економічних організацій у вирішенні глобальних проблем господарського співробітництва.

Не змінюючи механізм попиту і пропозиції, МЕВ розширюють його межі, збільшуючи обсяги і асортимент. Нових кількісних і якісних характеристик набуває система ринкових цін, більш жорсткою стає конкуренція.

До основних ознак МЕВ як сфери розвинутого ринкового господарства можна віднести:

— по-перше, в основі як національної економіки, так і світового господарства та МЕВ лежать міжнародний поділ праці й обмін;

— по-друге, учасники МЕВ економічно опосередковані в особливій формі національного господарства, що об’єктивно передбачає товарно-грошовий характер зв'язків;

— по-третє, в сукупності світогосподарських обмінних зв’язків у МЕВ у більшій мірі, ніж стосовно національних господарств, діють закони попиту, пропозиції і вільного ціноутворення;

— по-четверте, світовий ринок характеризується більш жорсткою конкуренцією порівняно з національними ринками. Це пояснюється більшою кількістю об’єктів і суб’єктів на міжнародному ринку товарів і послуг;

— по-п'яте, міжнародна торгівля, яка становить собою безліч міждержавних потоків продукції, формує світові товарні ринки, де здійснюються операції з купівлі-продажу товарів і послуг, що мають стабільний систематичний характер;

— по-шосте, обмін товарами і послугами, міжнародне переміщення факторів виробництва опосередковане рухом грошей, системою розрахунків, товарними і грошовими кредитами, валютними відносинами. Таким чином виникають і функціонують світовий фінансовий ринок та міжнародна валютно-фінансова система. Рух капіталу, іноземні інвестиції, довгострокові міжнародні, державні кредити надають світовій фінансовій системі завершального вигляду;

— по-сьоме, МЕВ передбачають активні міждержавні потоки робочої сили. Можна констатувати, що сьогодні існує міжнародний ринок праці. Це ж саме стосується і системи патентування та ліцензування винаходів, відкриттів, захисту авторських прав, що сприяло формуванню світового інформаційного ринку;

— по-восьме, МЕВ передбачають формування власної інфраструктури, спеціальних інститутів. Вони представлені міжнародними економічними, фінансово-кредитними організаціями і закладами (Міжнародна торгова палата, Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, ЄБРР і т. ін.);

— по-дев'яте, МЕВ піддаються монополізації. Цей процес здійснюється через приватні структури і формування транснаціональних корпорацій, а також міждержавні спілки, такі, як ОПЕК, Міжнародний нафтовий картель (МНК);

— по-десяте, МЕВ не є вільними від міжнародного, регіонального, державного втручання і регулювання. Вони здійснюються через договори, регулювання в рамках міждержавних об’єднань тощо.

Із сказаного можна зробити висновок, що МЕВ є однією із сфер ринкового господарства з властивими йому (ринку) ознаками. Основними з них є:

— багатотипність об’єктів і суб’єктів;

— визначальний вплив попиту і пропозиції;

— взаємозв’язок із цінами за умови необхідної гнучкості й рухливості;

— конкуренція;

— свобода підприємництва.

Отже, міжнародний поділ праці - процес відособлення різних видів трудової діяльності на міжнародному рівні, які взаємодіють і взаємодоповнюють один одного, складаючи об’єктивну основу міжнародного обміну товарами, послугами та результатами інших видів діяльності.

Форми МПП: міжнародна спеціалізація та кооперація.

Види спеціалізації країн - предметна, подетальна і техноло^і:Д гічна.

Форми міжнародної кооперації - міжгалузева, внутрішньогалузева, подетальна.

Фактори формування МПП:

- природно-географічні - відмінності щодо кліматичних умов, території, чисельності населення, економіко-географічно- го положення, забезпеченості природними ресурсами, наявності моря чи виходу до моря, великих річок чи озер;

- соціально-економічні - робоча сила, виробничий апарат, масштаби і серійність виробництва; темпи створення об’єктів виробничої і соціальної інфраструктури; особливості історичного розвитку, виробничих і зовнішньоекономічних, традицій; соціально-економічний тип національного виробництва і зовнішньоекономічних зв’язків; соціально-економічний розвиток сусідніх країн;

- науково-технологічний прогрес - розвиток науки, рівень розвитку НДДКР, технологічна диверсифікація;

- політичні фактори - рівень державного суверенітету, міжнародні економічні позиції в ООН та на світовій арені в цілому, співвідношення політичних сил у країні, характер і ступінь впливу державних інститутів на економічні процеси тощо.

 

1.3. Основні етапи розвитку МЕВ

 

МЕВ Стародавнього світу

- Розвиток товарного виробництва й збільшення обсягу торгової діяльності у І тис. до н. е. викликали потребу в удосконаленні розрахункових операцій. Монета стала класичним платіжним засобом.

- Великий розмах торговельних операцій привів до появи зачатків банківської справи.

- Розвиток зовнішньої торгівлі вимагав певної організації торговельних відносин, тому почали з’являтися товариства купців та судновласників.

- Міграція робочої сили (насильне переселення кваліфікованих ремісників, торгівля рабами) забезпечувала в античний класичний період відтворення безпосередніх виробників.

 

МЕВ епохи Середньовіччя

- Стався регрес усієї системи зовнішніх зв’язків порівняно з рабовласницькою добою. МЕВ зберігалися радше за інерцією історичного руху, ніж як наслідок розвитку феодальної суспільно-політичної формації.

- Поступово зростала торгівля Індії з країнами Азії. Основним напрямом міжнародної торгівлі цього періоду можна вважати торгівлю між європейськими країнами та Сходом. Активну посередницьку роль у ній відігравали арабські та візантійські купці.

- Великими торговельними центрами стають Венеція, Генуя. Одним із найважливіших торгових шляхів був морський шлях між Сходом і Заходом в районі Південних морів. Особливого значення набула транзитна торгівля.

- Розвиток товарно-грошових відносин у Європі в XI—XII ст. привів до виникнення банків і поширення кредитних операцій, що, в свою чергу, сприяло розвиткові зовнішньоекономічних відносин.

- Середньовічна торгівля мала обмежений характер з огляду на панування натурального виробництва, феодальну роздробленість, бездоріжжя, відсутність єдиних мір ваги, довжини, єдиної грошової системи, часті розбійницькі напади.

 

МЕВ в умовах становлення індустріальної цивілізації

- В період пізнього Середньовіччя (кінець XI - XV ст.) у процесі розкладу феодалізму і визрівання нового капіталістичного способу виробництва поступово створювалися умови для пожвавлення зовнішньоекономічних зв’язків, формування світового ринку.

- Світова торгівля і світовий ринок безпосередньо сприяли первісному нагромадженню капіталу. Торгівля, банківська справа, колоніальна політика давали великі прибутки, стимулюючи подальший розвиток МЕВ.

- Капіталістичні відносини зароджуються наприкінці XV ст. в Італії, Іспанії, Португалії, а з кінця XVI ст. - у Голландії, Англії, Франції.

- Меркантилізм виражав інтереси торговельної буржуазії та являв собою спробу теоретичного обґрунтування її економічної політики.

- 3 утворенням колоній виникає спеціалізація колоній на виробництві для потреб метрополії так званих колоніальних товарів, але існували лише елементи міжнародного поділу праці між окремими країнами Європи та інших континентів, а не сформована його система.

 

МЕВ індустріальної епохи

- Промислова революція XVIII—XIX ст. остаточно утвердила не лише капіталістичну економічну систему, а й світовий ринок.

- Світова торгівля набула значних масштабів і характеру стійких міжнародних товарно-грошових відносин. Могутнім імпульсом цього процесу слугувало створення у промислово розвинутих країнах машинної індустрії, що орієнтувалася на імпорт сировини з менш розвинутих країн і експорт у ці країни промислових товарів.

- Було створено першу світову валютну систему - золотий стандарт.

- Відбулося становлення монополістичного капіталізму. Інтенсивне зростання зовнішньоторговельного обороту в кінці XIX ст. супроводжувалося різким загостренням конкурентної боротьби країн за ринки збуту.

- На початку XX ст. світ пережив низку глибоких криз (Перша світова війна призвела до тривалого і глибокого порушення товарообороту, економічна криза 1929-1933 рр. зменшила обсяг світової торгівлі), дедалі частіше стали застосовуватися протекціоністські заходи, спрямовані на скорочення імпорту.

МЕВ у повоєнні часи

- Створено Бреттон-Вудську валютну систему, МВФ, МБРР. о Відбувся розпад колоніальної системи, о Виразніше виявилася роль вивозу капіталу як важливої форми міжнародних економічних відносин.

- На місце Бреттон-Вудської в 1975 р. прийшла Ямайська валютна система.

- Відбулася лібералізація міжнародної торгівлі, валютно-фінансових та кредитних відносин.

- Посилилися інтеграційні економічні процеси, о 1950-1970 рр. - "золоте століття" розвитку міжнародної торгівлі.

 

Сучасний етап МЕВ

- охоплення значного територіального простору, який виходить за межі національних кордонів;

- залучення додаткових за набором та обсягом ресурсів; о наявність механізмів та інструментів (фінансові, валютні, митні та інші), які забезпечують світогосподарські зв’язки;

- прискорюється науково-технічний прогрес, поширюються нові технології;

- загострення глобальних проблем розвитку людства:

1) екологічна - проблеми у сфері навколишнього середовища, вичерпується екологічна база, необхідна для підтримання сучасних обсягів виробництва;

2) демографічна - загострюється проблема народонаселення, посилюються процеси міжнародної міграції робочої сили через екологічні, економічні та політичні фактори, о Збільшується розрив між бідними і багатими країнами, о Посилення економічної взаємозалежності країн світу веде до уніфікації норм права, культурних цінностей, способу життя, стилю поведінки тощо.

- посилення ролі недержавних структур у вирішенні міжнародних проблем, у тому числі економічних, ставить питання про зміну складу основних учасників міжнародної спільноти.