В чому полягає сутність та етапи розвитку багатобічного регулювання торгово-економічних відносин?

В чому полягає значення міжнародного права для функціонування та розвитку міжнародного менеджменту?

Міжнародне право являє собою систему міжнародних правових актів, а також неписаних домовленостей, що регламентують міжнародний рух активів і захист прав та інтересів юридичних і фізичних осіб.

До цих правових актів належать, наприклад, Женевська конвенція з прав людини, Віденська конвенція дипломатичної безпеки, Загальна угода з торгівлі і тарифів (GATT), двосторонні і багатосторонні міждержавні угоди про торгівлю, співробітництво і т. ін.

Концепція міжнародного права може бути дуже широкою і може охоплювати будь-які закони, що впливають на міжнародні угоди, або настільки вузькою, що відноситься тільки до договорів, що регулюють товаропотоки, переміщення виробничих чинників і капіталу. На ці відношення впливають національне законодавство і міжнародні договори. Багатобічні договори (ГАТТ) і двосторонні договори між окремими державами торкають наступні питання:

· в'їзд окремих осіб;

· пересування товарів;

· судноплавство і перевезення вантажів; пересування капіталу; придбання власності;

· захист особистості і власності;

· переклад засобів.

Таким чином, договори не тільки полегшують міжнародну торгівлю, але і допомагають вирішити проблеми і зм'якшити розбіжності між країнами й окремими особами в цих країнах.

Міжнародний колектив та основні принципи його організації

Міжнародний колектив – група людей у складі організації чи організація в цілому, персонал якої складається з представників різних країн. Типовий приклад МК – філія міжнародної фірми за кордоном.

Основні принципи організації МК:

1. Утворення первісного ядра групи, навколо якого формується колектив.
2. Компліментарність. Члени колективу доповнюють один одного.
3. Пропорційність. У МК можуть бути представлені співробітники з різних країн, рівнів управління і структур міжнародної фірми.
4. Культурна і психологічна сумісність членів МК.

Рішення про створення МК приймається вищим керівництвом фірми й у більшості випадків документується: запускається складний механізм організації і кадрового наповнення нової структури. Керівництво повинне також визначити роль і місце МК у структурі міжнародної фірми. Від цього рішення залежать призначення менеджерів і фахівців з числа експатріантів, громадян країни перебування і третіх країн.

 

В чому полягає сутність та етапи розвитку багатобічного регулювання торгово-економічних відносин?

Багатостороннє регулювання є органічною складовою частиною механізму світової торгівлі. Воно виступає як засіб, що сприяє обміну матеріальними цінностями та послугами, виробничо-технічними знаннями і досвідом між національними виробниками - експортерами товарів і послуг. Організаційними формами багатостороннього регулювання міждержавних торговельно-економічних відносин є міжнародні економічні організації (МЕО).

Сучасний процес посилення багатостороннього регулювання має об'єктивну основу. Відбуваються під впливом науково-технічного прогресу зрушення у розвитку продуктивних сил посилюють необхідність у подальшому розширенні міжнародного поділу праці, інтернаціоналізації господарського життя. Реалізація результатів науково-технічного прогресу набуває все більш глобальний характер, виходить за рамки не тільки окремих виробництв і галузей, а й держав. Багатостороннє регулювання світової торгівлі на міждержавному рівні чинить все більш помітний вплив на умови здійснення торговельно-економічних і виробничо-технічних зв'язків між країнами, на їх обсяг і структуру.

Основними напрямками багатостороннього регулювання світової торгівлі в сучасних умовах є наступні:

- Створення зацікавленими державами договірно-правової основи торговельно-економічних відносин, включаючи найважливіші принципи і норми;

- Вироблення домовленостей щодо застосування на національному рівні комплексу торгово-політичних засобів впливу на світогосподарські зв'язку, визначення рамок і можливостей використання окремих інструментів торгової політики;

- Формування та подальший розвиток міжнародних інститутів, які сприяють досягненню домовленостей і вирішення спірних проблем, що виникають між країнами-учасницями, їх об'єднаннями і угрупованнями;

- Обмін інформацією та досвідом організації торгово-економічних зв'язків.

У розвитку багатостороннього регулювання можна виділити кілька етапів.

На першому етапі, який тривав з початку століття до другої світової війни, численні спроби створення певного механізму вирішення проблем розвитку міжнародної торгівлі в основному закінчувалися невдачею, що пояснювалося відсутністю загальної бази для досягнення компромісу між інтересами провідних промислово розвинених країн. Спроби багатостороннього регулювання здійснювалися Лігою націй і її економічним комітетом.

На другому етапі, що охоплює повоєнні роки, почала складатися і отримала розвиток система багатостороннього регулювання економічних відносин на міждержавній основі, був розроблений механізм її реалізації. Основними принципами, на яких будувалося регулювання міжнародної торгівлі були лібералізація торгівлі, що припускає поступове скасування торговельних обмежень на взаємній основі, та широке застосування принципу найбільшого сприяння. Основні зусилля в той період були спрямовані на утворення таких механізмів регулювання, які передбачали б обмеження протекціонізму, створення умов для лібералізації торгівлі, а також для доступу на ринки молодих держав, що розвиваються і до наявних у цих державах матеріальних ресурсів.

На третьому етапі, що охоплює 50-60-ті роки, об'єктом багатостороннього регулювання був імпорт товарів у матеріально-речовій формі, в основному промислової продукції і сировини, тим часом як регулювання торгівлі сільськогосподарськими товарами та проблеми державного сприяння розвитку експорту не входили до сфери багатостороннього регулювання, тому що провідні його учасники були зацікавлені у проведенні вільної національної політики в цих областях, не стримуваної міжнародними договірно-правовими рамками. Всі заходи держав-учасниць системи багатостороннього регулювання в той період були спрямовані на розширення свободи конкуренції на світовому ринку, формування міжнародного товарообміну ринкових сил.

На четвертому етапі, що охоплює 70-ті роки, система багатостороннього регулювання зазнала помітних змін. Це було обумовлено істотними зрушеннями у структурі світогосподарських зв'язків, які набували все більш виробничо-технічного характеру, на основі якого відбувалася інтернаціоналізація виробництва в рамках транснаціональних корпорацій. Основним принципом став принцип організованості, заснований на концепції «організованої вільної торгівлі». Ця система регулювання передбачала в якості найважливіших об'єктів: регулювання структури виробництва на національному рівні, координовані дії на міждержавній основі з розширення виробленої продукції за допомогою укладення міжнародних товарних угод і угод про обмеження експорту. Найважливішими інструментами такої системи стали нетарифні бар'єри, які є в чому результатом активного втручання національних держав у відтворювальний процес в інтересах великих промислових компаній.

На сучасному етапі, що охоплює 80-90-ті роки і початок нового століття багатостороннє регулювання набуло особливо важливе значення і поширилося на багато областей економічного міждержавного співробітництва. Це обумовлено подальшим посиленням процесу інтернаціоналізації виробництва, заснованого на спеціалізації і кооперуванні виробництва як на внутрішнофірмовому, так і на міжфірмовому рівні; різким загостренням конкурентної боротьби на світових товарних ринках; посиленням взаємозв'язку і взаємозалежності національних економік; прискоренням науково-технічного прогресу, що поширюється на все більш широке коло країн.