Моніторинг та землеустрій земель.

До складу моніторингу земель входять систематичні спостереження (зйомки, обстеження, дослідження) за їх станом, виявлення змін, а також оцінка:

- Стану землекористувань, угідь, полів, ділянок; процесів зміни родючості ґрунтів (розвиток водної та вітрової ерозії, втрата гумусу, погіршення структури грунтів, заболочування і засолення), заростання сільськогосподарських угідь, забруднення земель пестицидами, важкими металами, радіонуклідами, іншими токсичними речовинами;

- Стану берегових ліній річок, морів, озер, заток, водосховищ, лиманів, гідротехнічних споруд;

- Процесів, викликаних утворенням ярів, зсувами, селевими потоками, землетрусами, карстовими, кріогенними і іншими явищами;

- Стану земель населених пунктів, об'єктів нафто- і газовидобутку, очисних споруд, гноєсховищ, звалищ, складів пально-мастильних матеріалів, добрив, стоянок автотранспорту, місць поховання токсичних промислових відходів і радіоактивних матеріалів, а також інших промислових об'єктів.

До методів і способів ведення моніторингу земель можна віднести як натуральні спостереження (експедиційні, стаціонарні, комплексні, фонові, дистанційні), так і використання автоматизованої інформаційної системи, що включає інформаційно-пошукову систему, систему обробки даних, систему комплексної інтерпретації даних, прогностичну систему і систему управління.

Моніторинг земель є частиною моніторингу навколишнього середовища (державного екологічного моніторингу), під яким слід розуміти комплексні спостереження за станом навколишнього середовища, оцінки та прогноз змін стану навколишнього середовища під впливом природних і антропогенних факторів.

Землевпорядкування включає заходи з вивчення стану земель, планування та організації раціонального використання земель та їх охорони, утворення нових та впорядкування існуючих об'єктів землеустрою та встановлення їх меж на місцевості (територіальне землевпорядкування).

Контроль за використання, відтворенням та охороною земель.

Контроль за використанням та охороною земель є однією з важливих функцій державного управління у зазначеній сфері суспільних відносин. Його завдання полягають у забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами вимог земельного законодавства України. Варто звернути увагу на те, що контроль здійснюється: а) за усіма без винятку суб'єктами земельних відносин, а не лише за юридичними і фізичними особами; б) стосується всіх земель незалежно від форм власності.

Метою контролю за використанням та охороною земель, що збігається з метою усієї екологічної діяльності, є задоволення справедливих соціальних, економічних, екологічних потреб нинішнього і майбутнього поколінь у сфері розвитку і охорони навколишнього природного середовища.

Його конкретні цілі визначаються основними формами діяльності у сфері використання й охорони земель, якими є: забезпечення екологічної безпеки людини.

Державний контроль за використанням і охороною земель являє собою діяльність компетентних органів держави, спрямовану на додержання вимог земельного законодавства, забезпечення гарантій реалізації земельно-правових норм та утвердження законності у земельних відносинах. Він дає можливість не лише виявляти й усувати наслідки земельних правопорушень, а й застосовувати у разі потреби до порушників земельного законодавства заходи відповідальності, Цей контроль охоплює усі категорії земель незалежно від форм власності та видів землекористування і поширюється на всіх суб'єктів земельних відносин.