Охарактеризуйте діяльність ООН та її спеціалізованих установ в галузі інформації і комунікації.

Загальні напрями інформаційної політики ООН

◾Міжнародна інформаційна безпека;

◾Гуманітарні та соціально-економічні проблеми, пов’язані з інформатизацією та використанням ІКТ;

◾Нормотворча діяльність у сфері використання ІКТ та формування інформаційного середовища.

Міжнародна інформаційна безпека

◾ООН має першочергове значення для вирішення проблеми забезпечення міжнародної інформаційної безпеки.

◾Основою предметного розгляду проблеми міжнародної інформаційної безпеки на рівні ООН з формування нового міжнародно-правового режиму, суб’єктом якого є ІКТ та методи їх використання, виступають резолюції ГА ООН:

◾«Досягнення у сфері інформатизації і телекомунікації в контексті міжнародної безпеки»,

◾«Роль науки і техніки в контексті міжнародної безпеки і роззброєння»

◾«Створення глобальної культури кібербезпеки»

◾«Боротьба зі злочинним використанням інформаційних технологій»

Базові підходи ООН у сфері МІБ

◾Розробка міжнародно-правової бази та вироблення документів у сфері МІБ на рівні конвенції і закріплення міжнародних принципів в національних законодавствах;

◾Врахування подвійної природи досягнень науки і техніки як у цивільній, так і у воєнній сферах, можливості застосування новітніх досягнень у модернізації сучасних озброєнь, зокрема, зброї масового ураження, а отже здатність досягнень науки і техніки здійснювати негативний вплив на міжнародну безпеку;

◾Формування глобальної культури кібербезпеки через підвищення обізнаності та навчання, формування державно-приватних партнерських відносин у сфері ІКТ, обмін інформацією на всіх рівнях як всередині держави, так і в міжнародному масштабі, оцінка ризиків та запровадження відповідних засобів забезпечення кібербезпеки, визначення відповідальності учасників за безпеку інформаційних систем і мереж.

Провідну роль у реалізації зазначених принципів відіграють:

◾Генеральна Асамблея ООН;

◾Рада Безпеки ООН;

◾Група урядових експертів ООН з питань МІБ;

◾Цільова група ООН з питань ІС.

Гуманітарні та соціально-економічні проблеми

ООН виступає ініціатором зусиль із вирішення комплексу питань гуманітарного та соціально-економічного характеру, пов’язаних з інформатизацією та використанням ІКТ.

 

Базові підходи ООН у сфері використання потенціалу ІКТ

◾подолання соціально-економічних диспропорцій між розвиненими країнами, та країнами, що розвиваються;

◾викоренення бідності;

◾подолання “цифрового розриву” та сприяння співробітництву між інформаційно розвиненими та інформаційно бідними державами;

◾сприяння демократизації систем державного управління через впровадження електронного державного врядування;

◾нові можливості у сфері зайнятості та комерційної діяльності (розвиток електронної / дистанційної форми зайнятості, розвиток інформаційної економіки та електронної комерції) тощо.

Провідну роль у реалізації зазначених принципів відіграють:

◾Економічна та Соціальна Рада ООН

Функціональна Комісія ЕКОСОР з питань науки та техніки з метою розвитку, Регіональні комісії ЕКОСОР, Спеціальна робоча група відкритого складу з інформатики;

◾ Цільова група ООН з питань ІКТ.

Нормотворча діяльність

◾ООН здійснює нормотворчу діяльність з метою вироблення базових правових норм і принципів використання ІКТ та формування інформаційного середовища задля протидії зростанню масштабів протиправного використання досягнень науково-технологічного прогресу терористичними угрупованнями та організованою злочинністю.

Базові підходи ООН у сфері нормотворчої діяльності:

· удосконалення національних законодавств у сфері боротьби з кіберзлочинністю;

· співробітництво правоохоронних органів у разі транскордонного злочинного використання ІКТ;

· обмін інформацією щодо проблем боротьби зі злочинним використанням ІКТ;

· правовий захист конфіденційності, цілісності і доступності даних;

· захист комп’ютерних систем від несанкціонованого втручання;

· покарання за неправомірне зловживання ІКТ;

· режим взаємодопомоги у розслідуванні злочинів з ІКТ;

· інформування громадськості щодо попередження злочинів;

· вдосконалення ІКТ з превентивною складовою;

· необхідність захисту основних прав і свобод приватного життя.