Причини впливу поведінки на установки

Причини впливу поведінки на установки в руслі різних теорій. Соціальні психологи називають три можливі причинивпливу поведінки на установки. Прихильники теорії самопрезентації виходять з того, що із стратегічних міркувань люди виражають ті установки, які дозволяють справляти враження послідовно діючої особи. Згідно теорії коґнітивного дисонансу, виправдання поведінки у власних очах необхідне нам для зниження психологічного дискомфорту.

У тих випадках, коли йдеться про установки, які не сформовані остаточно, теорія само сприйняття пояснює їх формування. Відповідно до теорії самосприйняття, невпевненість у власних установках примушує людину спостерігати за зовнішніми обставинами та виводити з них нові установки.Теорія самосприйняття булазапропонована Дарилом Бемом в 1972 році. В межах цієї теорії був відкритий ефект надвиправдання. Він виявляється тоді, коли хто-небудь наперед пропонує винагороду з явною метою контролювати поведінку. Якщо людям платити за те, що вони вже і так роблять із задоволенням, то знижується їх внутрішня мотивація. (Рис.1).Це може підірвати їх самосприйняття, радість виконання певної роботи, моральне задоволення від добровільних вчинків. Люди роблять справу, котра їм подобається без зовнішнього нагородження та заохочення. Зовнішнє заохочення послаблює внутрішню мотивацію.

 

 

 

 

Рис.2. Зовнішня та внутрішня мотивація.

 

Теорія самопрезентації: управління враженнями. Людям не байдуже, яке враження вони справляють на тих, що оточує. В деяких випадках хороше враження — це підстава соціальної і матеріальної винагороди, кращого самопочуття і навіть більшої упевненості у власній соціальній ідентичності. Щоб уникнути звинувачення в непослідовності, при необхідності, особа прикидається, що розділяє ті установки, які насправді їй чужі. Самомоніторинґ – особистісно вигідні способи презентації себе в соціальних ситуаціях та регуляція поведінки з метою справити певне враження. Відтак зміни установок обумовлені бажанням сподобатись референтній групі чи іншій особі.

Самовиправдання: когнітивний дисонанс. Одна з теорій пояснює зміну установок тим, що у нас є причини для підтримки узгодженості наших знань. Це теорія когнітивного дисонансу, автором якої є Леон Фестінґер. Згідно теорії когнітивного дисонансу, ми відчуваємо напругу («дисонанс»), якщо дві одночасно сприймані думки або два переконання («коґніції») психологічно несумісні. Люди вдаються до «регулювання» мислення», щоб понизити це неприємне збудження.

Ефект недостатнього виправдання. Хід експерименту, проведеного Фестінґером і його ученицею Дж. Меріл Карлсміт (1959) наступний. Впродовж години запрошений учасник експерименту повинен займатися марудною справою, наприклад повертати дерев’яну ручку. Коли він завершує «роботу», експериментатор (Карлсміт) говорить, що мета дослідження – вивчення впливу очікувань на виконання завдання. Надалі кожному учасникові слід переконати наступного досліджуваного (який чекає за дверима) в тому, що нього чекає „цікавий експеримент”. За це кожному учасникові заплатили 1$.

Зазначимо, що Фестінґер і Карлсміт зробили припущення протилежне до того, що велика винагорода дає великий ефект (результат діяльності). Ймовірніше, що досліджувані, яким заплатили лише по 1 $ мимоволі допасують свої установки (щоб не картати себе за змарнований час і зусилля) до своєї поведінки. Маючи недостатнє виправдання для своїх дій, вони відчуватимуть більший дискомфорт (дисонанс) з приводу своїх дій. Щоб його уникнути, вони мимовільно починають вірити у те, що зробили важливу справу, беручи участь в експерименті.

Натомість учасники, що одержали за участь в експерименті по 20 $, цілком можуть виправдати свої дії, а тому відчуватимуть менший дисонанс[40]. Результати, одержані Фестінґером і Карлсміт, підтвердили їх припущення (рис. 2).

 

 

Рис. 2. Величина дисонансу у трьох групах

Згідно теорії когнітивного дисонансу, якщо дії неможливо повністю пояснити зовнішніми винагородами або покаранням, люди відчувають дисонанс, який мимоволі зменшується, якщо повірити у те, що вони зробили щось корисне, важливе.

Отже, існує кілька відповідей на питання, чому наша поведінка дійсно впливає на установки. У тих випадках, коли йдеться про установки, які не сформовані остаточно, теорія самосприйняття пояснює їх формування. Відповідно до теорії самосприйняття, невпевненість у власних установках примушує людину спостерігати за зовнішніми обставинами та виводити з них нові установки. Теорія самопрезентації виходить з того, що люди, формулюючи свої установки, роблять це озираючись на інших. Прагнучи справляти хороше враження, люди формулюватимуть установки, що не суперечать їх поведінці. Теорія коґнітивного дисонансу виходить з того, що люди виправдовують свою поведінку, щоб зменшити внутрішній дискомфорт. Теорія дисонансу успішно пояснює те, що відбувається в тих випадках, коли люди діють всупереч своїм установкам: вони відчувають напругу і, щоб ослабити її, «підганяють» установки під поведінку.

Запитання для самоперевірки:

1. Що таке аттитюд?

2. Чи визначають установки поведінку/ згідно експерименту Р. Ла П’єра?

3. Що таке метод неістинного джерела інформації?

4. Що таке ефект „входження у роль”?

5. В чому сутність експерименту Ф.Зімбардо?

6. Як відбуваються зміни установок через втягування у поведінкові ситуації (ефект „твердження, що стає переконанням”)?

7. Що ви знаєте про феномен „нога у дверях” та „техніку заманювання”?

8. Як пояснюють причини впливу поведінки на установки різні теорії?

9. Що таке ефект надвиправдання?

10. Що таке самомоніторинґ?

11. Хто автор та в чому сутність теорії коґнітивного дисонансу?

12. Як виявляється ефект недостатнього виправдання в експерименті Л.Фестінґера та Дж.М.Карлсміт?

Література

· Зимбардо Ф.Д. Стэнфордский тюремный эксперимент// Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб.: Питер Ком, 2000. – С.296-320.

· Зимбардо Ф.Д., Эббесен Э.Б., Маслач К. Практическое применение принципов изменения установок и поведения // Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб.: Питер Ком, 2000. – С.79-93.

· Зимбардо Ф., Лайпе М. Социальное влияние. – СПб.: Питер, 2000. – С.124.

· Майерс Д. Социальная психология. – СПб.: Питер Ком, 1998.– С.155.

· Фестингер Л., Рикен Г., Шехтер С. Когда пророчество не исполняется // Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб.: Питер Ком, 2000. – С.93-104.

 

[1] Андреева Г. М. Социальная психология. – М.: Аспект Пресс, 1996.– С.16-21.

 

 

[2] Андреєва Г. М. Социальная психология. – М.: Аспект Пресс, 1996.– 376 с.

[3] Hapon N. Edukacijne perspektywy psychologii społecznej: socjokulturalny dialog //Psychologia w perspektywie XXI weku. XXXI Zjazd Naukowy Polskiego Towarzystwa Psychologicznego. Lublin, 2002. –S.322

 

[4] Московичи С. Общество и теория в социальной психологии // Современная зарубежная социальная психология. Тексты./ Под ред. Г.М Андреевой. – М.: МГУ, 1984.

[5] Giddens A. Nowoczesność i tożsamość: “Ja” i społeczeństwo w epoce póżnej nowoczesnośći. – Warszawa: PWN, 2002. – 322 s.

[6] Майерс Д. Социальная психология. – СПб.: Питер Ком, 1998.–С.37.

[7] Майерс Д. Социальная психология. – СПб.: Питер Ком, 1998.– С.47.

 

 

[8] Шибутани Т. Социальная психология. / Пер. с англ. М.: Прогресс, 1968.–C.4.

 

[9] Райх В. Психология масс и фашизм / Пер. с англ. Ю.Донца. СПб:Университетская книга, 1997.– С.22.

· [10] Мід Дж.Г. Дух, самість і суспільство з точки зору соціального біхевіориста. – К.: Український Центр духовної культури, 2000. – 416 с.

 

[11] Чорний І.П., Рошкулець Р.Г., Турко О.В. Історія філософії в Україні.–Чернівці:Рута, 2003. – С.64.

[12] Хиллинг Г. Прометей Макаренко и «главбоги» педолимпа: Соколянский, Залужный, Попов.– Марбург: Изд-во Марбургского университета, 1997. –154с.

[13] Гапон Н. Жіночий „ейджизм” як проблема соціальної реабілітації та психологічної допомоги //Психологічні проблеми соціальної адаптації та правової реабілітації громадян. Тези круглого столу – Львів: ЛДУВС, 2007. – С.28-30.

 

[14] Langer, E.J. & Rodin, J. The effects of choice and enhanced personal responsibility for the aged // Journal of Personality and Social Psychology, 334, 1976, p.191-198.

[15] Майерс Д. Социальная психология. – СПб.: Питер Ком, 2002.– С.61.

[16] Norem, J.& Cantor, N. Defensive pessimism: Harnessing anxiety as motivation // Journal of Personality and Social Psychology, 51, 1986, p.12008-1218.

[17] Lewicki T. Self-image bias in person perception //Journal of Personality and Social Psychology, 45, 1983, p.384-393.

[18] Tesser, A. Toward a self-evaluation maintenance model of social bechavior / In L.Bercjwitz (Ed.), Advances in experimental social psychology, Vol. 21. San Diego, Ca: Academic Press,1988.

[19] Schlenker, B. Interpersonal processes involving impression regulation and management// Annual Review of Psychology, 43, 1992, p.133-168.

[20] Baumeister R.F.,& Ilko,S.,A. Shaiiow gratitude: Public and private acknowledgement of external help

in accounts of success// Basic and Applied Social Psychology, 16, 1995, p.191-209.

[21] Люшер М. Сигналы личности: ролевые игры и их мотивы. – Воронеж, 1995.

 

[22] Mika S. Psychologija społeczna. – Warszawa: PWN, 1982. – s.222.

 

[23] Росс Л.Д., Эймэбайл Т.М., Стейнмец Дж.Л. Социальные роли, социальный контроль и искажения в процессах социальнрого восприятия // Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб.: Питер Ком, 2000. – С.107-120.

 

[24] Miller, J.G., Bersoff D. M., & Harwood R.L. Perceptions of social responsibility in India and in the United States: Moral imperatives or personal decisions? //Journal of Personality and Social Psychology, 58, 1990, p.33-47.

 

[25] Гапон Н. Проблеми соціального мислення людини: послідовність та зобов’язання Політична психологія: науковий збірник. –Львів: Ліга Прес, 2003, –С.95-100.

[26] Майерс Д. Социальная психология. – СПб.: Питер Ком, 1998.– С.116.

[27] Loftus, E.F. The reality of repressed memory// American Psychologist, 48, 1993, p.518-537.

[28] Майерс Д. Социальная психология. – СПб.: Питер Ком, 2002.– С. 130.

 

[29] Langer, E.J. & Rodin, J. The effects of choice and enhanced personal responsibility for the aged // Journal of Personality and Social Psychology, 334, 1976, p.191-198.

[30] Tversky,F., & Kahneman,D. Judgment under uncertainty: Heuristics andbiases/ /Sciehce, 185, 1974, p.1123-1131.

[31] Mika S. Psychologija społeczna. – Warszawa: PWN, 1982. – s. 156.

[32] Aronson E. Psychologija społeczna. Serce a umysł.– Poznań: Zysk, 1997.– s.145.

[33] Майерс Д. Социальная психология. – СПб.: Питер Ком, 1998.– С.155.

[34] Там само.

[35] Wojciszka B. Psychologija postaw i ocen..– Gdańsk: Gdańskie Wydawnictwo Psychologiczne, 2001.– 273 s.

[36] Зимбардо Ф., Лайпе М. Социальное влияние. – СПб.: Питер, 2000. – С.124.

 

[37] Cialdini R. Wywieranie wpływu na ludzi. Teoria i praktyka.– Gdańsk: Gdańskie Wydawnictwo Psychologiczne, 1994.– s.135

[38] Dolinski D. Psychologija reklamy. – Wroclaw:Aida, 1999.– S.177.

 

 

 

[40] Sterlau j.(red.naukowy) Psychologija. Podręcznik akademicki. Jednostka w spoleczenstwie i elementy psychologii stosowanej..– Gdańsk: Gdańskie Wydawnictwo Psychologiczne, 2000.– С. 100.