Прийоми поводження і методи клінічного дослідження тварин

Техніка безпеки та особиста гігієна під час роботи з хворими тваринами

Досліджуючи хворих тварин треба дотримуватись правил техніки безпеки та особистої гігієни. Для дослідження тварини або для надання їй допомоги необхідно підготуватися, зокрема, одягнути зручний чистий одяг і взуття, захистити голову, оглянути руки (вони мають бути чистими й без травм шкіри). Погрібно створити такі умови, щоб виключити можливість травмування тварин і людей під час дослідження, поряд не повинно бути сторонніх. Але, бажано, щоб біля тварини був її власник, чи той, хто її доглядає і знає норов, умови утримання та догляду.

Слід пам'ятати, що від однієї хворої тварини людина через одяг, інструменти, руки може перенести збудника хвороби на іншу тварину або заразитися сама. Тому, руки перед і після дослідження миють із милом чи в дезінфікуючому розчині, шапочки, косинки, інструменти стерилізують кип'ятінням. Розрізняють прийоми поводження з твари­нами: підхід, фіксація, приборкування і повалення. Кожен вид тварин потребує особливого, індивідуального підходу та поведінки з ними.

Підходити до тварини треба сміливо, спокійно, впевнено, голосом привернути її увагу до себе, заспокоїти: велику рогату худобу чухають під нижньою щелепою, коней - під гривою, у ділянці лопатки чи крупа, свиней - під черево, собак і кішок погладжують між вухами та по спині. Поводитися із твариною необхідно лагідно, недопустимі грубі окрики, різкі рухи, побої, бо це викликає захисну реакцію в неї. Не рекомендується присідати й опускатись на коліно біля хворої великої тварини, оскільки вона може раптово кинутися на землю (при болях у животі чи при втраті рівноваги тощо). Необхідно досліджувати так, щоб тварина бачила або відчувала рухи рук, особливо в ділянці задньої частини тіла.

Найзручніше досліджувати тварин, зафіксованих у спеціальних станках, а під час проведення складних операцій застосовують їх

повалення, знеболювання загальне (наркоз) чи місцеве, інколи викликають нерухомість (параліч поперечносмугастих м'язів).

Велика рогата худоба під час дослідження може вдарити головою, рогами, тазовими кінцівками вперед, убік і на коротку відстань назад. Необхідно остерігатися того, щоб тварина не притиснула до станка, стінки, годівниці, стовпа і не наступила на ногу.

Корів можна фіксувати за роги, пальцями руки за носову перетинку, за голову з одночасною фіксацією за роги, носову перетинку або морду, повертаючи голову вліво чи вправо; піднімають передню кінцівку, але не допускають, щоб тварина опиралася на фіксуючого, утримують за колінну складку або хвіст. Застосовують також допоміжні засоби: вірьовки, недоуздки, щипці носові, фіксатор колінної складки.

Вірьовкою утримують тварину за роги, роги і ніс, прив'язують лобом до стовпа чи дерева, спутують кінцівки, підв'язують передню кінцівку до тулуба тощо, носовими щипцями утримують за носову перетинку, недоуздком за голову, фіксатором Г.К. Корчака за колінну складку, підтягуючи її вверх. Під час розчищення й обрізування копит задню кінцівку утримують на палиці, відтягуючи її назад, накладають закрутку на гомілку.

Бугаїв фіксують за допомогою носового кільця, міцного ременя-нашийника з ланцюгом. Незалежно від норову їх на обстеження приводять на недоуздку з палицею-водилом завдовжки 2 м, яку прикріплюють за носове кільце, що запобігає раптовому нападу бугая на людину. Слід відзначити, що цих тварин не можна утримувати на прив'язі за носове кільце, оскільки притупляється больове відчуття, бугай не реагує на легкі посмикування і часто розриває кільцем носову перетинку.

Телят утримують руками за шию, за допомогою вірьовок, недоуздків тощо.

Овець і кіз фіксують за шию, роги, зв'язують кінцівки й кладуть на стіл, використовують спеціальні станки, розколи.

Обстежуючи коней враховують, що тварина може укусити, вдарити передніми чи задніми кінцівками, придавити обстежуючого тулубом. Підходити до коня слід спереду і збоку, сміливо брати за гриву, чубок, недоуздок; якщо він у станку або на конов'язі, підходять не ззаду, а дещо збоку, звідти, куди тварина дивиться. Коня повинен утримувати помічник, якщо тварина повертається до обстежуючого задньою частиною тулуба, помічник повертає голову і шию коня в той же бік. Щоб кінь не вдарив, помічник піднімає й тримає висячою

грудну чи тазову кінцівку з того боку, з якого проводять обстеження, інколи на верхню губу накладають закрутку і тримають її не довше 15 хв, після зняття закрутки губу або вухо розтирають.

Рис. 5. Закрутки для приборкання тварин: а - російського зразка; б - типу лещаток; в і г — металеві.

Свиней фіксують у станках або вірьовками та щипцями. Вірьовкою чи металевим тросиком захоплюють верхню щелепу і так утримують або прив'язують до стовпа, при цьому, свиня завжди тягнеться назад.

Малих поросят піднімають над землею за тазові кінцівки, під час кастрації кладуть на спину або в корито чи спеціальну розщілину з дощок, закріплених на столику. Під час термометрії їх утримують за вуха, чухають за вухом, погладжують черево або дають смачний корм.

На собаку одягають намордник чи зав'язують йому ротову порожнину міцною мотузкою, яку фіксують на шиї, тримати його повинен власник. При підозрі на сказ собак фіксують у металевих клітках, під час хірургічних оиераціяй - на спеціальних столах.

Кішку найкраще фіксувати в шкіряному мішку, чоботі, її молена також обгорнути рушником, хусткою, на рот накладають бинтову пов'язку.

Хутрових звірів утримують у клітках, фіксують спеціальними щипцями, шкіряними рукавицями, застосовують наркоз або викликають лише нерухомість.

Кролів фіксують за вуха і тазові кінцівки, в рукаві чи засовують у чобіт, залишаючи передню і задню частину назовні.

Птицю фіксують за ноги й крила, за голову, маніпуляції проводять на відстані витягнутих рук, остерігаючись удару в око дзьобом.

Для повалення великої рогатої худоби користуються способом Гесса. Треба мати міцну мотузку завдовжки до 10 м і другу для спутування кінцівок. Один кінець вірьовки прив'язують до рогів, потім обводять нею тварину позаду лопаток і цим же кінцем роблять друге кільце навкруг живота в ділянці здухвин, після кожної петлі вірьовки перехрещують. Тварину утримують за роги й недоуздок, а вільний кінець вірьовки тягнуть назад, здавлюють тварині тулуб і цим змушують її поступово лягати. Щоб лежача тварина не встала, їй спутують передні кінцівки.

Для повалення коней частіше користуються „російським способом". З цією метою треба мати ремінь завдовжки 8-10 м, вірьовки для спутування, недоуздок. На кінці вірьовки повинна бути петля з металевим кільцем; петлю через голову надівають на плечовий пояс коня так, щоб металеве кільце було над ліктем із протилежного боку повалення. Якщо кільце з правого боку, то повалення слід робити на лівий. Для цього вільний кінець ременя обводять навкруг пута лівої задньої кінцівки, а вільний кінець пропускають через кільце і перекидають через спину коня на протилежний бік. Для повалення стають із лівого боку коня, ближче до заду, й тягнуть одночасно вниз повід недоуздка та ремінь.

Кінь із підтягнутою до черева лівою задньою кінцівкою не може триматися на трьох кінцівках і падає на лівий бік. Після цього, праву задню кінцівку підтягують до кільця й там її фіксують, передні кінцівки спутують, голову тримають притиснутою до землі.