Використання лікарських речовин і препаратів

Лікарські речовини можуть діяти місцево, тобто в місці їх нанесення (до надходження в загальне кров'яне русло); резорбтивно -після всмоктування лікарських речовин у кров, органи і тканини, де вони викликають фізико-хімічні функціональні зміни, та рефлекторно - подразнення лікарськими речовинами нервових закінчень у місці введення їх або після всмоктування. Це подразнення передається по рефлекторній дузі, і дія ліків із місця введення поширюється на інші органи й системи. Так, внаслідок дії гіркот посилюється секреція шлункових залоз.

Розрізняють вибіркову і загальну дію лікарських речовин. Наприклад, настій конвалії діє вибірково на серцевий м'яз. Якщо введені в організм лікарські речовини впливають приблизно однаково на ряд органів і систем, то їхню дію вважають загальною.

 

Лікарські речовини поділяють на збудливі (активізуючі) та пригнічуючі функції організму.

Багато лікарських речовин діють згубно на збудника хвороби і тим самим переривають її дальший перебіг, тобто усувають причину захворювання. Такі речовини називають етіотропиими. Існують також симптоматичні лікарські речовини, які тимчасово усувають основні симптоми (ознаки) захворювання та полегшують стан хворої тварини.

Взаємовплив лікарських речовин називають синергізмом, антагонізмом, потенціюванням.

Синергізмом називають дію лікарських речовин в одному напрямі.

Антагонізм - повне виключення чи ослаблення дії одних лікарських речовин іншими. У практиці ветеринарної медицини під час отруєнь для нейтралізації отрут застосовувані речовини називають антидотами.

Потенціювання - посилення фармакологічної дії під час комбінації кількох препаратів.

Розрізняють також кумуляцію - нагромадження речовин в організмі й підвищення їхньої концентрації в крові. Кумуляція дає змогу створювати необхідну концентрацію речовин, наприклад, антибіотиків, сульфамідних препаратів для пригнічення мікрофлори.

Звикання - ослаблення дії ліків під час повторного введення (алкоголь, послаблюючі, знеболюючі, снотворні, морфін).

Форми лікарських речовин

Поділяють форми лікарських речовин на тверді, м'які та рідкі.

До твердих відносять порошки, таблетки, збори, пілюлі, полюси, брикети тощо; до м'яких - мазі, пасти, лініменти, кашки, супозиторії, аерозолі тощо; до рідких - розчини, настої, мікстури, настойки, екстракти тощо.

Порошки - суха, сипуча речовина. Яку одержують подрібненням у ступці чи на спеціальних машинах твердіших форм. Розрізняють порошки грубозернисті, дрібні й найдрібніші. Застосовують їх зовні та всередину. Прості порошки складаються з однієї лікарської речовини, складні - з двох і більше. Розфасовують у паперові пакети, капсули з желатину тощо.

Таблетки - тверда, дозована лікарська форма, яку одержують пресуванням порошку з наповнювачем (крохмаль, цукор тощо). За

формою бувають плоскі, двоопуклі, овальні. Дають тваринам усередину.

Збори - суміш висушених і подрібнених лікарських рослин. Із них готують відвари, настої.

Пілюлі - кульки масою від 0,1 до 1 г, складаються з лікарських речовин і наповнювача (борошно, порошок алтейного кореня, біла глина). Застосовують усередину.

Болюси - великі пілюлі масою 1-20 г, яйцеподібної форми. Дають усередину великим тваринам за допомогою болюсодавача.

Брикети - великі пресовані форми (квадратні, овальні, прямокутні), які тварини злизують. Складаються з формоутворюючої речовини (крейда, крохмаль, житнє борошно тощо) й активної: антигельмінтиків, мікроелементів, солі, вітамінів, антибіотиків тощо. При потребі брикети розчиняють у воді й згодовують у вигляді пійла. Для прискорення росту тварин застосовують префікси - добавки до кормів. До їх складу входять мікроелементи, вітаміни, антибіотики, бактерицидні препарати тощо, які змішують із концкормами. Наприклад, 1 кг преміксу змішують із 99 кг концкормів, дозують речовини з розрахунку на 1 кг концкормів залежно від виду і віку тварин.

Мазь одержують змішуванням ліків із маслевими основами: вазелін, ланолін, вазелінове масло, очищений свинячий жир тощо. Готують у ступках за допомогою пестика, розтираючи до однорідної маси. Прості мазі складаються з однієї лікарської речовини, складні - з двох і більше. Окремі мазі виготовляють заводським способом (цинкова, сіра ртутна). їх застосовують на шкіру, слизові оболонки, рани.

Паста - густа мазь, в якій не менше 25 % порошкових речовин, за консистенцією подібних до тіста. її готують так само, як і мазь. На відміну від мазей, пасти довше зберігаються на поверхні шкіри, мають властивість адсорбції, протизапальної дії.

Лінімент - мазі рідкої консистенції, які готують змішуванням жирних олій із водними розчинами лугів або лікарських речовин із мильно-водним або мильно-спиртовим розчинами. Застосовують зовнішньо, перед використанням струшують.

Каш їси - суміш рідких, порошкових, напіврідких лікарських і формоутворюючих речовин тістоподібної консистенції. Застосовують кашки дрібним тваринам, які вони з'їдають самостійно або дають їх через рот за допомогою шпателя (разом із борошном, подрібненим м'ясом та іншим на корінь язика).

Супозиторії - тверді при кімнатній температурі, але розплавляються при температурі тіла тварин дозовані лікарські форми. Розрізняють супозиторії - свічки (ректальні), палички (вагінальні тощо). Вони мають форму конуса або циліндра із загостреним кінцем, масу до 10г дрібним тваринам і до 30 г - великим. Використовують по 1-2 шт. для введення в пряму кишку, піхву, сечостатеві шляхи.

Аерозолі - найдрібніші тверді частинки, що знаходяться в газоподібному середовищі. їх поділяють на дими й тумани. Дими утримують тверді частинки, тумани - дрібні крапельки, які перебувають у постійному русі. Аерозолі одержують шляхом розпилення за допомогою аерозольних балонів, аерозольних генераторів, розпилювачів. Використовують їх із метою вакцинації великих партій птиці, дрібних тварин, для дезінфекції приміщень, обробки тварин проти паразитів і з лікувальною метою.

Розчини - лікарська форма з розчинника й повністю розчиненої в ньому речовини. Розчинниками можуть бути вода, дистильована вода, етиловий спирт, гліцерин, етиловий ефір, олії. З урахуванням цього розрізняють розчини водні, спиртові, олійні тощо. Водні розчини застосовують у середину, зовнішньо, для ін'єкцій"; олійні -зовнішньо, для ін'єкцій. Багато розчинів виготовляють в ампулах на фармацевтичних фабриках.

Настої й відвари - водні витяжки з частин рослин: листя, квіток, стебел, плодів, кори, коренів. Готують настоюванням на гарячій воді. Під час виготовлення настоїв і відварів користуються трьома співвідношеннями: 1:10 (одна частина рослинної сировини й десять води) - для несильно діючих речовин; 1:30 - для кореневищ валеріани, трави конвалії, горицвіту; 1-200 до 1-400 - для сильнодіючих і отруйних засобів (трава термопсису). Виготовлення настоїв та відварів: рослинний матеріал висипають у підігрітий фарфоровий чи емальований посуд і заливають дистильованою водою кімнатної температури, закривають кришкою, ставлять у киплячу воду (водяну баню) - настої на 15 хв, відвари - на 30, після чого настої охолоджують 45 хв і проціджують, відвари проціджують через 10 хв гарячими; рослинну масу промивають перевареною дистильованою водою до одержання розрахованої кількості настою чи відвару. Зберігати можна до трьох днів у прохолодному місці.

Мікстури складаються із лікарської речовини, розчиненої у воді, рослинній олії, спирті, настої, відварі, слизу, настойці тощо. Мікстури містять три інгредієнти і більше. Вони можуть бути прозорими, каламутними, опалесцентними, з осадом. Перед

використанням мікстуру збовтують, оскільки під час відстоювання вона розшаровується на складові частини. Застосовують всередину.

Настойки - прозорі, рідкі, спиртово-водні та сішртово-ефірні витяжки з рослин. Вони мають запах тих рослин, з яких виготовлені. Можуть бути виготовлені і з тваринної сировини. Застосовують їх усередину, інколи зовнішньо і для ін'єкцій. Виготовляють способами витиснення (перколяції), настоювання (мацерації) та розчинення сухих екстрактів. Настоювання триває сім днів при температурі 15-20"С. Настойки готують у співвідношенні 1:5, а з рослин отруйних і сильнодіючих - 1:10. Зберігаються тривалий період.

Екстракти - концентрована витяжка з рослинної сировини. Готують як настойки, але після одержання витяжки розчинник випаровують до заданої консистенції - рідкої, густої, густуватої, сухої. Можна виготовляти розчиненням сухого концентрату в розчиннику (воді, спирті, ефірі).

Порядок зберігання та використання ліків

Під час зберігання ліки поділяють на три групи.

За списком „А": отруйні речовини. Зберігають у металевих шафах, сейфах, разом із приладами, якими їх розважують.

За списком „Б": сильнодіючі ліки. Зберігають в окремому сейфі чи шафі. Право застосовувати отруйні і сильнодіючі речовини надається тільки лікарям і фельдшерам ветеринарної медицини.

Ліки третьої групи зберігають згідно з правилами, встановле­ними для кожного з цих препаратів, у протилежному випадку вони втрачають свої лікувальні властивості або стають отруйними.

Зберігають ліки в сухих приміщеннях нри температурі 12-18°С або нижчій (біопрепарати), захищаючи їх від дії прямих сонячних променів, чи в темному місці.

Дезінфікуючі засоби зберігають у підсобних приміщеннях (поза аптекою при 0°С, а біологічні препарати (вакцини, сироватки тощо) - у льохах.

Усі медикаменти необхідно завозити в аптеки і відпускати за рецептами; останні виписує лише лікар ветеринарної медицини. Облік медикаментів (надходження й витрати) здійснюють у матеріально-аптечній книзі. Установи ветеринарної медицини, господарства одержують ліки оптом або за рецептами через районні аптеки чи Українську виробничо-комерційну корпорацію „Укрзооветпром постач". Власникам тварин ліки відпускаються за рецептами за готівку.

Ліки для тварин

Для лікування хворих тварин і профілактики хвороб застосовують велику кількість лікарських речовин. Ліки містять одну або кілька лікарських речовин. Лікарською сировиною можуть бути частини лікарських рослин, органи тварин, а також продукти бактеріального, грибкового й мінерального походження. Під час виготовлення лікарських препаратів користуються правилами Державної фармакопеї.

Фармакопея - це збірник єдиних загальнодержавних стандартів і положень, що нормують якість лікарських засобів. Лікарські форми, які виготовляють на заводах або аптеках за прописами, зазначеними у фармакопеї чи інструкціях і настановах, називають офіціальними (лат. офіціна - аптека). Інші форми, які виготовляють за рецептами, складеними лікарем або фельдшером ветеринарної медицини, називають магістральними.