Профілактика захворювань, пов ’язаних із неповноцінністю кормів

У профілактиці цих захворювань велике значення має задоволення повної потреби тварин у перетравному протеїні, вуглеводах, мінеральних речовинах (макро- і мікроелементах) та вітамінах.

При недостатньому надходженні в організм протеїну або незадовільній якості його порушується загальний обмін речовин, що

призводить до виснаження тварин (внаслідок використання власних білків тіла), дистрофії тканин, а в тяжких випадках - навіть до загибелі їх. Нестача протеїну в раціонах вагітних тварин спричиняє недорозвиток (гіпотрофію) приплоду і зниження його життєздатності. Протеїнове голодування послаблює імунологічну функцію організму. За рахунок посиленої втрати внутрішнього клітинного білка (білка плазми) порушується функція антитілоутворення, послаблюється напруженість поствакцинального імунітету (Я.Е. Коляков, 1979).

Надлишок протеїну в раціоні живлення тварин може призвести до дуже тяжкого захворювання високопродуктивних молочних корів -ацетонемії (аліментарної токсемії). Розвиток захворювання зумовлю­ють тривале утримання без моціону й дуже інтенсивне роздоювання.

Профілактика порушень білкового обміну полягає в правильному балансуванні раціонів за рівнем перетравного протеїну. Складаючи раціони для молочних корів (особливо молодих і високопродуктивних) необхідно стежити за цукрово-протеїновим відношенням. Воно має становити 0,8-1,5:1, тобто на 1 г перетравного протеїну повинно припадати 0,8-1,5 г цукру. Важливу роль у годівлі тварин відіграє повноцінність протешу щодо вмісту амінокислот (замінних і незамінних). Амінокислоти, які можуть синтезуватися в організмі, називаються замінними (аспарагінова і глютамінова кислоти, аланін, оксипролін тощо), а ті, що не синтезуються - незамінними.

Багаті на незамінні амінокислоти корми тваринного походження. Амінокислотну незбалансованість раціонів усувають введенням різноманітних кормів (зернобобові, рибне, м'ясо-кісткове або кров'яне борошно, кормові дріжджі) чи синтетичних амінокислот. Найдешевше джерело незамінних амінокислот - спеціальні препарати, виготовлені хімічним способом або мікробіологічним синтезом.

На особливу увагу заслуговує застосування карбаміду, 1 г якого еквівалентний 2,6 г перетравного протеїну. На кожні 10 кг живої маси жуйних можна використовувати не більше 2 г карбаміду. Перед згодовуванням його потрібно старанно перемішати з комбікормом чи силосом. Можна змочувати 5 %-вим розчином сухі концентровані корми і сіно або давати цей препарат із водою чи пійлом. Не можна згодовувати карбамід молодняку до 6-місячного віку. До складу раціонів, в яких міститься карбамід, повинні входити корми, багаті на легкоперетравні вуглеводи, та крохмаль, цукор (злакові корми, цукрові буряки, силос, меляса тощо), оскільки, при цьому, підвищується ефективність використання синтетичного азоту. Кращий ефект

 

 

одержують вводячії в раціони сірку. Для збагачення кормів азотом їх можна обробляти також амонійними солями (амоній сірчанокислий, вуглекислий, фосфорно-кислий одно- і двозаміщений, бікарбонат амонію тощо). При цьому, потрібно дотримуватись тих же правил, що й під час згодовування карбаміду. Доцільніше ці солі використовувати під час силосування культур, багатих на вуглеводи, із розрахунку 2,3 кг азоту на 1 т силосованої маси.

Вуглеводи необхідні для забезпечення організму енергією. Вони виявляють також антитоксичну дію, зокрема антикетогенну, й зменшують кількість кетонових тіл у крові, стимулюють секреторну функцію підшлункової залози. У вигляді глікопротеїнових комплексів вуглеводи беруть участь у формуванні захисних сил організму (антитіл).

Залежно від продуктивності, типу та рівня годівлі засвоєння вуглеводів може значно змінюватися. Порушення вуглеводного живлення призводить до виникнення різних захворювань, особливо в жуйних, що пов'язане з особливостями рубцевого травлення в них. Частково вуглеводи в організмі можуть також утворюватися й за рахунок метаболізму білків та жирів і відкладатися у вигляді глікогену в печінці та м'язах. Надмірний надлишок їх може спричиняти утворення жиру.

Жири як органічні речовини із білками і вуглеводами є складовою частиною тканин організму. Вони - важливі енергетичні джерела, у складі яких насичені й ненасичені жирні кислоти. Вилучення із раціону ненасичених жирних кислот призводить до тяжких дистрофій, уражень шкіри, затримання росту. У звичайних раціонах міститься достатня кількість жирів, їх часткова нестача може компенсуватися в організмі за рахунок перетворення вуглеводів і білків. Вміст жиру в кормах раціону також потрібно нормувати, особливо для жуйних, оскільки надмірне їх надходження (понад 5 %) порушує процес травлення в рубці. У процесі жирового і білкового обмінів у печінці утворюються проміжні продукти обміну - кетонові тіла. При незбалансованих раціонах за протеїном, жирами і вуглеводами може спостерігатися інтенсивне нагромадження кетонових тіл, внаслідок чого розвиваються кетонурія та кетонемія. Це супроводжується порушенням функції центральної нервової системи, виникненням дистрофічних змін у паренхіматозних органах і зниженням резистентності організму.

Крім органічних речовин, життєво необхідними для організму тварин є мінеральні, тобто макро- та мікроелементи. Відсутність або нестача (рідше надлишок) їх у раціонах спричиняє тяжкі розлади обміну речовин і виникнення різних захворювань. Здебільшого останні пов'язані з порушенням обміну найважливіших для організму макроелементів (кальцій, фосфор, натрій, калій, хлор) і деяких мікроелементів (залізо, йод, цинк, кобальт, фтор, молібден тощо). Велике значення для організму має відповідне співвідношення окремих елементів або інших груп. Деякі мінеральні речовини, наприклад, кальцій і марганець, є антагоністами, що є перешкодою для взаємного засвоєння їх організмом. Інші, навпаки, посилюють дію один одного, зокрема залізо і мідь, кальцій і магній. Мінеральні речовини краще засвоюються під час правильного балансування їх у раціонах. При цьому, враховують, передусім, відношення кислотних (Р, S, СІ) і лужних (К, Са, Mg, Na) елементів, що відіграє важливу роль у підтриманні кислотно-лужної рівноваги організму. Перевага тих або інших елементів призводить до розвитку в організмі алкалозу або, ацидозу.

У практиці годівлі тварин найчастіше враховують наявність у раціонах кальцію, фосфору, натрію, хлору, заліза та інших елементів, оскільки внаслідок значної потреби в них тварини здебільшого відчувають їх нестачу. У разі недостатнього вмісту в раціонах кальцію і фосфору відмічається розлад діяльності нервової системи та серцевих м'язів, виникають захворювання кісткової тканини, особливо в молодняку і високопродуктивних тварин. Внаслідок дефіциту цих елементів у кормах порушується утворення кісткової тканини у молодих тварин, виникають захворювання на рахіт, а в дорослих -на остеомаляцію (деміпералізація організму, зокрема кісток). Остеомаляція частіше спостерігається під час вагітності та лактації дорослих тварин. Зумовлює розвиток цих захворювань нестача вітаміну Д та ультрафіолетових променів. Щоб запобігти їм, потрібно кальцій і фосфор вводити в раціон у вигляді мінеральних добавок (крейда, кісткове борошно, трикальційфосфат, натрію фосфат, амонію фосфат тощо) і згодовувати їх у певному співвідношенні (у середньому 1,5:1). Велике значення мас забезпечення тварин моціоном, а при безвигульному утриманні - опромінення ультрафіолетовими променями.

Важливу роль у життєдіяльності тварин відіграють натрій і хлор. Вони необхідні, передусім, для підтримання осмотичного тиску в організмі. Ці елементи входять до складу кухонної солі (NaCl), яку обов'язково вводять у раціон. Нестача їх призводить до порушення осмотичних процесів, обміну речовин, погіршення апетиту і зниження

 

продуктивності тварин. Особливо потрібні натрій і хлор для високопродуктивних корів та робочих коней, тому що багато цих елементів виділяється з потом і молоком. Відомо, що натрій і калій в організмі тварин с антагоністами. Оскільки рослинні корми містять багато калію, але бідні на натрій, у раціон травоїдних треба додавати кухонну сіль. Тому, великій рогатій худобі, вівцям і коням її кладуть у годівниці й на пасовищах дають у вигляді солі-лизунця.

Надлишок NaCl в організмі може спричинити отруєння. Переважно це буває у свиней і птиці. Тому, кухонну сіль їм згодовують у суміші з концентрованими кормами в кількостях, визначених зоотехнічними нормами.

Дуже важлива роль в організмі заліза. Воно бере активну участь в окислювально-відновних процесах, синтезі молекул гемоглобіну крові та багатьох ферментів. Здебільшого залізо перебуває в організмі у сполуках із білками (гемоглобін, феритин, міолобін тощо).

Потреба дорослих тварин у залізі відносно невелика і повністю забезпечується наявністю його в кормах, що входять до складу звичайних раціонів. Нестачу цього елемента відчувають молоді тварини в період молочної годівлі, особливо поросята-сисуни, які мають порівняно високу енергію росту. У разі нестачі заліза в них розвивається залізодефіцитна (аліментарна) анемія. Встановлено, що перебіг цього захворювання ускладнюється дефіцитом міді і кобальту. Щоб запобігти розвитку аліментарної анемії, тваринам дають залізовмісні препарати з кормом або вводять їх внутрішньом'язово.