Тема: Світова політика і міжнародні відносини

План

1. Міжнародні відносини і міжнародна політика.

2. Зовнішня політика держави: сутність, взаємозв’язок з внутрішньою політикою, механізми реалізації.

3. Інституціалізація світової політики, ООН та її роль в міжнародних відносинах.

4. Сучасні тенденції розвитку міжнародних відносин. Глобалізація.

 

! Ключові поняття: світова політика, міжнародні відносини, міжнародне право, суб’єкти міжнародних відносин, міжнародні інститути, дипломатія, зовнішня політика, національні інтереси, глобалізація

& Методичні рекомендації

 

G Готуючи перше питання, студенти повинні міцно засвоїти сутність політики у світовому форматі, специфіку міжнародних відносин, існування кількох наукових підходів щодо розуміння даного феномену. Міжнародні відносини являють собою специфічний вид суспільних відносин, це сукупність політичних, економічних, ідеологічних, правових, військових, культурних та інших зв’язків і взаємин між державами й системами держав, між головними соціальними, економічними, політичними силами, організаціями й громадськими рухами, які діють на світовій арені. Студенти повинні розмежувати такі поняття (які часто ототожнюють) як «зовнішня політика» і «міжнародна політика», наголошуючи, передусім, на різному характері учасників політики в обох випадках. Так, говорячи про зовнішню політику, мають на увазі, насамперед, діяльність одного суб’єкта (держави; групи держав, що виступають єдиним фронтом на кшталт ЄС тощо) за межами своїх кордонів, тому синонімом зовнішньої політики часто виступає поняття закордонна політика. Однак на міжнародній арені спостерігається урізноманітнення суб’єктної взаємодії як державних акторів, так і недержавних, що у сукупності утворює складну конфігурацію міжнародних відносин. Тобто, дії усіх інших суб’єктів політики на міжнародній арені є складовими не зовнішньої політики держави, а міжнародної політики. Формування й розвиток міжнародних відносин відбувається під впливом цілого ряду факторів: 1) складної світової економічної й політичної ситуації; 2) балансу воєнно-стратегічних сил; 3) діяльності міжнародних організацій; 4) впливу окремих держав на хід подій у світі; 5) стану природного середовища й ін. Студенти повинні засвоїти головну особливість міжнародних відносин – відсутність у них єдиного центру влади й управління, оскільки вони будуються на принципі поліцентризму й поліієрархії. Тому в міжнародних відносинах велику роль відіграють стихійні процеси й суб’єктивні фактори. Серед основних суб’єктів міжнародних відносин є безумовно держави, але поряд з ними діють міжурядові й неурядові організації, організації регіонального, міжрегіонального, міждержавного характеру, наприклад, ЄС, міжнародні організації і їхні органи, наприклад, ООН, політичні партії й рухи, громадські організації, соціальні групи й окремі особистості. Таким чином, міжнародна політика – це вся сукупність дій політичних суб’єктів у відносинах між державами та на міжнародній арені загалом. Цей різновид політики ще має назву світової політики. Головним пріоритетом світової політики є вирішення глобальних проблем людства та збереження людської цивілізації. Для більш ґрунтовного розуміння сутності світової політики варто охарактеризувати основні наукові парадигми щодо розуміння даного феномену: ідеалістичний (виходить з розуміння світової політики як такої, що має ґрунтуватися на морально-правових засадах, загальнолюдських цінностях, сприяти формуванню моделі мирного співіснування держав та колективної безпеки; найбільш красномовно втілений у 14 пунктах післявоєнного врегулювання В.Вільсона, 1918р.), реалістичний (вважає силовий фактор, баланс сил і пріоритет національних інтересів держави над загальносвітовими найважливішими у забезпеченні могутності держави і її авторитету; класиками реалізму вважаються Г.Моргентау, Дж.Кеннан, Г.Кіссінджер.) та марксистський (розглядає світову політику з точки зору економічних аспектів, а саме економічної нерівності, яка є в основі боротьби периферійних країн проти глобальних монополій та за справедливий перерозподіл світових ресурсів; найяскравіше представлений І.Валлерстайном, С.Аміном). Студенти повинні зазначити, що ці теоретичні підходи щодо розуміння світової політики складають підґрунтя двох її основних принципів – сили й права, – які необхідно розкрити з наведенням конкретних фактів їх реалізації (військові протистояння, інтервенції, санкції, міжнародні договори тощо). Надалі доцільно пояснити і проілюструвати прикладами рівні міжнародних відносин: глобальний (вирішуються проблеми, які стосуються всього людства), міжрегіональний (відносини між представниками різних регіонів, що мають спільні інтереси), регіональний (відносини в рамках одного регіону – Європа, Близький Схід, Тихоокеанська зона й т.п.) й двосторонній (взаємини між двома державами). Також слід з’ясувати основні форми міжнародних відносин: співробітництво (участь в діяльності різних міжнародних організаційних структур, укладенні двосторонніх і багатосторонніх договорів про дружбу й співробітництво; найбільш перспективним є стратегічне партнерство), суперництво (припускає мирний характер боротьби між державами, що перебувають у відносинах стратегічного партнерства, так й у відносинах конфронтаціїй, за вигідну реалізацію свого національного інтересу, починаючи від розширення своїх капіталів і технологій до розміщення військових баз), конфлікт (виникає тоді, коли не вдається врегулювати несумісні інтереси двох або декількох держав, виражається в денонсації договорів, розриві дипломатичних відносин, економічній блокаді, провокуванні внутрішньої дестабілізації шляхом інформаційних диверсій, терористичних актів, військових переворотів і т.п.). В контексті відповіді на перше питання семінару слід розглянути поняття національної безпеки держави. Національна безпека – державна політика, скерована на створення внутрішніх і міжнародних умов, сприятливих для збереження чи зміцнення життєво важливих національних цінностей; це стан, що забезпечує захищеність інтересів народу й держави, суспільства та кожного його громадянина. Отже, відштовхуючись від цього визначення та підсумовуючи відповідь, студенти мають представити в загальних рисах основні напрямки політики національної безпеки України на сучасному етапі її розвитку, можливо й надати своє бачення щодо вирішення цієї вкрай актуальної проблеми.

G Друге питання семінару орієнтує студентів на більш детальне ознайомлення із сутністю зовнішньої політики держави, її функцій, цілей й засобів. Сучасна політична думка відпрацювала принаймні три точки зору щодо проблеми співвідношення внутрішньої і зовнішньої політики: сутність внутрішньої політики ідентична політиці зовнішній і полягає у боротьбі за владу (Г.Моргентау); зовнішня політика визначає внутрішню, оскільки головним фактором життя є боротьба за існування (Л.Гумплович, Л. фон Ранке); зовнішня політика визначається внутрішньою і є відображенням і продовженням класової боротьби (Маркс, Енгельс, Ленін). Студенти повинні аргументовано пояснити кожну з наведених позицій, а щодо другої точки зору – потрібно навести закони міжнародної політики, сформульовані Л.Гумпловичем. Слід зауважити, що кожний підхід має право на існування, оскільки, дійсно, зовнішня політика будь-якої держави являє собою поширення внутрішньої політики за її межі на відносини з іншими державами; як і внутрішня політика, зовнішня міцно пов’язана з існуючим економічним укладом, суспільним і державним устроєм суспільства й представляє їх на міжнародній арені. Формування і реалізація зовнішньої політики відбувається відповідно до потреб даного суспільства або держави вступити в певні взаємини із зовнішнім миром, тобто з іншими державами. Тут необхідно відзначити специфічні особливості зовнішньої політики: 1) здійснюється на більш широкому просторовому й соціальному рівні, 2) характеризує собою взаємодію, щонайменше, із двома й більше країнами; 3) її функціонування пов’язане не тільки з якоюсь конкретною формою влади, але й із широким спектром міжнародних норм і цінностей, створених людством протягом його історичного розвитку; 4) для налагодження взаємин з іншими державами потрібні не тільки скоординовані дії, але й певне коректування внутрішньої політики держави, тож зовнішня політика раціоналізує внутрішню політику, приводячи у відповідність із міжнародними реаліями, закономірностями й критеріями функціонування світового співтовариства. Надалі доречно охарактеризувати фактори – як об’єктивні, так і суб’єктивні, – що чинять вплив на формування й реалізацію зовнішньої політики держави. Об’єктивні фактори можна звести у дві групи: 1) фактори внутрішнього соціального середовища (політична структура суспільства, структура державного апарата, економічний потенціал суспільства, демографічна структура суспільства й ін.); 2) геополітичні фактори і зовнішнє середовище (характер і стан навколишнього оточення, суспільно-політична обстановка в сусідніх державах, блокова приналежність, ступінь інтегрованості в систему міжнародних відносин, загальний стан і тенденції розвитку системи міжнародних відносин, географічне положення країни, особливості території, природні ресурси). До суб’єктивних факторів, що впливають на зовнішню політику, відносять: 1) особисті якості політичних лідерів; 2) якість підготовлених і підписаних зовнішньополітичних документів; 3) суспільна думка й настрої в суспільстві із приводу основних проблем і напрямків зовнішньої політики. Відповідь на друге питання семінару вимагає також і ретельного аналізу функцій, що виконує зовнішня політика держави, а саме: 1) оборонна (протидія будь-яким проявам агресії з боку інших держав, захист прав й інтересів країни і її громадян за кордоном); 2) представницько-інформаційна (інформування свого уряду про положення й події в тій або іншій країні й інформування керівництва інших країн про політику своєї держави); 3) переговорно-організаційна (спрямована на встановлення й зміцнення торгово-економічних, науково-технічних, культурних й інш. зв’язків з різними державами). При цьому основними цілями зовнішньополітичній діяльності держави є, передусім, захист державного суверенітету, збереження цілісності державної території, створення зовнішніх умов, сприятливих для економічного співробітництва, культурних зв’язків з іншими країнами, розвиток іноземних інвестицій, туризму й т.п., прогнозування та нейтралізація небезпечних дій з боку інших держав, підвищення авторитету держави в системі міжнародних відносин. Студенти також мусять докладно розкрити сутність засобів зовнішньополітичної діяльності (по досягненню визначених цілей): політичні, економічні, військові, інформаційно-пропагандистські. Особливої уваги слід приділити політичним засобам, серед яких чільне місце посідає дипломатія. Тож, необхідно охарактеризувати цей різновид зовнішньополітичної діяльності, пояснити, що є офіційною дипломатією, а що – неофіційною, які органи займаються нею, як історично еволюціонували завдання дипломатії, що являють собою основні дипломатичні функції (примус, переконання, урегулювання, досягнення угоди). Говорячи про економічні засоби, доречно звернути увагу на економічний потенціал і фінансову міць держави, застосування передових технологій, ембарго, санкції, режим найбільшого сприяння в торгівлі, надання інвестицій, кредитів і позик, іншої економічної допомоги або відмова в її наданні. Військові засоби розглядають крізь призму військової міці держави (армія, її чисельність й якість озброєння, моральний стан, наявність військових баз, володіння ядерною зброєю), можуть розглядатися як засоби прямого впливу, так і непрямого. Пропагандистські засоби містять у собі весь арсенал сучасних ЗМІ, пропаганди й агітації, іміджування, «м’якої сили», що загалом сприяють формуванню позитивного образ своєї держави, або ж негативного стосовно інших держав. Наприкінці відповіді варто (після попереднього ознайомлення) надати виклад сутності концепції та самої зовнішньої політики України.

G Третє питання передбачає, передусім, вивчення діяльності провідних міжнародних організацій у забезпеченні стабільного функціонування і розвитку світової політики. Вони поділяються на міждержавні чи міжурядові й неурядові. Міждержавні організації є стабільними об’єднаннями держав, заснованими на договорах, мають певну компетенцію й постійні органи. Складність міждержавних відносин викликала необхідність створення неурядових організацій, які є більш складними за структурою, ніж міждержавні. Такі організації можуть бути й чисто неурядовими, а можуть мати змішаний характер, тобто включати й урядові структури, і громадські організації, і навіть індивідуальних членів. Як суб’єкти міжнародних відносин міжнародні організації можуть вступати в міждержавні відносини від свого власного імені й у той же час від імені усіх держав, що входять до їх складу. Міжнародні організації охоплюють усе різноманіття міжнародних відносин. Найвизначальнішу роль серед них відіграє Організація Об’єднаних Націй (ООН). Отже студенти мають докладно розглянути історію її формування, функції, принципи діяльності, структуру (Секретаріат, Рада Безпеки, Генеральна Асамблея, Міжнародний Суд, Рада з опіки, як самостійні організації існують Всесвітня Організація Охорони здоров’я, Міжнародна Асоціація Праці, Міжнародний Валютний Фонд, ЮНЕСКО, МАГАТЕ (Міжнародна Організація з Атомної Енергії, Конференція ООН по торгівлі й розвитку). ООН має основну мету – підтримання миру у світі. Найбільший вплив в організації має США, оскільки ця країна складає основну частину фінансування фондів та програм ООН. Проте, слід відзначити що ООН – не єдина організація у світі, яка має подібні цілі. Поряд з нею діє ШОС – Шанхайська організація співробітництва. Це регіональна міжнародна організація, заснована у 2001 році лідерами Китаю, Росії, Казахстану, Таджикистану, Киргизії та Узбекистану. ШОС не є військовим блоком чи відкритою регулярною радою з безпеки, а займає проміжну позицію. У діяльності цієї організації яскраво простежується представництво різних структурних елементів світової еліти східного регіону, домінуючу позицію в якому мають Росія та Китай. Ці країни складають сильну противагу західному вектору світової політики з основним представництвом у країнах ЄС та США. Серед інших організацій особливої уваги щодо розгляду вимагають банківсько-фінансові структури. Це, приміром, Світовий банк, який заснований ще у 1944 р., є однією з найбільших у світі організацій, що надають допомогу з метою розвитку. Банк здійснює свою діяльність більш ніж в 100 країнах, що розвиваються, здійснюючи фінансову й консультаційну допомогу з метою підвищення рівня життя й поліпшення життя найбіднішого населення. Представництва Банку в різних країнах світу займаються реалізацією його програм, підтримують зв’язок з урядом і цивільним суспільством і сприяють більше глибокому розумінню проблем розвитку. До Світового банку входять дві інституції – Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) та Міжнародна асоціація розвитку (МАР). Формування Групи Світового банку було розпочато рішенням Бреттон-Вудської Конференції про заснування МБРР водночас з МВФ. Ці два інститути тісно зв’язані між собою за основними цілями, а також організаційно. Так, членом МБРР може стати тільки учасник МВФ. Структурно вони обидва входять до системи ООН. Світовий банк концентрує свою діяльність на вирішенні глобальних питань та завдань розвитку людства. Він використовує механізм надання кредитів МБРР, кредитує країни з середнім рівнем доходу по процентних ставках, відповідним рівню ринку для цих країн. Інша фінансова організація Світового банку МАР кредитує країни з низьким рівнем доходу за мінімальними відсотковими ставками або без відсотків. Міжнародний Валютний Фонд (МВФ) як спеціальне агентство ООН, засноване 29-ма державами, з метою регулювання валютно-кредитних відносин країн-членів і надання їм допомоги при дефіциті платіжного балансу шляхом надання короткострокових і середньострокових кредитів в іноземній валюті. Фонд має статус спеціалізованої установи ООН. Налічує 188 країн-членів. МВФ є інституційною основою сучасної світової валютної системи. При цьому її базою і основним еквівалентом є долар США. США займають домінуючі позиції в МВФ. У своїй діяльності МВФ досить активно створює програми, які фактично ставлять обрані світові країни у економічну залежність на користь економічним інтересам США. Головні засади фонду – лібералізація економіки, роздержавлення та приватизація. Головний шлях вирішення бюджетних проблем – звільнення цін на паливні ресурси. Тому, виходячи з даних варіантів діяльності, МВФ надає великого значення створенню ТНК у цій сфері, її приватизації ТНК надається першочергова увага.

Бажано, щоб студенти у своїй відповіді навели конкретні приклади діяльності вищеназваних організацій. Крім згаданих структур доцільно розглянути і діяльність G8 чи Великої вісімки («Група семи» або Великої сімки (G7) і Росії) – міжнародного клубу, який об’єднує уряди найбільш індустріально розвинених країн (США, Великобританія, Франція, Японія, Німеччина, Росія, Канада, Італія). «Велика вісімка» не є міжнародною організацією, вона не заснована на міжнародному договорі, не має статуту і секретаріату. Рішення «вісімки» не мають обов’язкової сили. Як правило, йдеться про рекомендації іншим учасникам міжнародного життя застосовувати певні підходи у вирішенні тих або інших питань, уникаючи відкритого втручання у справи національних держав. Не менш впливовою наддержавною структурою є Європейський Союз, який об’єднує держави-члени Європейських Спільнот, створений згідно з Договором про Європейський Союз, підписаний в лютому 1992 року (хоча історію його створення можна починати набагато раніше!). Він сьогодні складається з 28 держав-членів та в перспективі може набути нових учасників. Метою ЄС є створення економічного союзу, монетарного союзу, а також впровадження спільного громадянства. Це в свою чергу дозволить вести спільну зовнішню економічну політику, мати спільний ринок послуг, матеріальних благ, капіталу і праці. Країни, представлені у складі ЄС реалізують мету створення єдиного міжнародного напряму розвитку, який при цьому задовольняв би й більшість інтересів країн-членів, ресурсами яких користується ЄС. Таким чином, ЄС фактично є одним з найбільш масштабних прикладів глобалізації у світі, міцно інтегрованим у європейське суспільство. Заслуговує на увагу вивчення взаємозв’язку ЄС з не менш авторитетною організацією – НАТО. Це міжнародна політично-військова організація 28 держав, яка створена у 1949 році. Головним принципом є система колективної оборони, тобто спільних організованих дій всіх її членів у відповідь на атаку з боку зовнішньої сторони. Особливістю взаємодії НАТО та ЄС є негласне правило, яке фактично визначає той факт, що членство в НАТО автоматично дозволяє країні вступ без певних перешкод до ЄС й зворотно. Визначальний вплив на політику НАТО мають США. Перелік міжнародних організацій і структур, що беруть активну участь в певній сфері (економічній, геополітичній, культурній, фінансовій тощо) світової політики, можна продовжувати й надалі. Тож за бажанням студентів було б не зайвим розглянути й інші форми і напрями інтеграції держав у міжнародних процесах.

G Четверте питання передбачає з’ясування сутності сучасних трендів розвитку міжнародних відносин і світової політики загалом. Студенти повинні дослідити еволюцію світоустрою від «стратегічного паритету» Заходу і Сходу (1970 – 80-і рр.) до політичної гегемонії Заходу (1990-і рр.), процеси і стратегії створення однополярного світу (З.Бжезинський, С. Телботт, М. Олбрайт), фундаментальні принципи центр-периферійної взаємодії в західному співтоваристві. Наприкінці ХХ ст. (1991 р.) зруйнувалася біполярна система міжнародних відносин, що сформувалася після Другої світової війни. Увесь цей період тривала «холодна війна» між двома наддержавами США і СРСР, які стримували можливість «гарячої війни» шляхом нарощування своєї військової могутності та поділом світу на сфери своїх «життєвих інтересів». Період 1991-2001 рр. був однополярним з центром у США. Необхідно пояснити сутність і перспективи реалізації євроцентристської і західноцентристської концепцій світу, проекту «Pax Americana» і «багатополюсного світу». Також слід зазначити, що з 2001 р. активно триває процес будівництва нової системи міжнародних відносин, серед основних тенденцій якого студентам варто розкрити такі: 1) розосередження влади і становлення мультиполярного (багатополюсного) світу; 2) глобалізація міжнародних відносин, яка полягає в інтернаціоналізації економіки, розвитку єдиної системи світового зв’язку, зміні й ослабленні функцій національних держав, активізації діяльності транснаціональних недержавних утворень; 3) зростання глобальних проблем і прагнення держав світу до спільного їх вирішення: 4) зростання рівня економічної нерівності між розвинутими країнами (т.зв. «золотий мільярд» з 15 % населення земної кулі) і країнами з дуже низькими показниками якості життя; 5) демократизація, як міжнародних відносин, так і внутрішньополітичних процесів, що спостерігається в усіх країнах незалежно від типу політичного режиму; 6) поступове перенесення центру ваги економічного і політичного розвитку в азіатсько-тихоокеанський регіон; 7) утвердження глобального стилю життя; 8) релігійне відродження. Надалі варто ознайомитися з проектами глобального майбутнього провідних політологів, соціологів, публіцистів, прогнози яких складають порядок денний сучасних наукових дискусій щодо перспективних трендів розвитку світової політики (на вибір студентів із запропонованих): «Кінець історії», «Кінець історії і остання людина» Ф.Фукуями про тріумф лібералізму як безальтернативну модель політичної і економічної організації, завершальну форму державного управління людства; Г.Кіссінджера «Дипломатія», «Чи потрібна Америці зовнішня політика?» та З.Бжезинського «Велика шахівниця» з викладом їх концепцій «нового світового порядку»; «Аналіз світових систем і ситуація в сучасному світі», де І.Валлерстайном обґрунтовано світ-системний аналіз; С.Хантінгтона «Зіткнення цивілізацій», у якій автором окреслені нові формати взаємодій між Сходом та Заходом, ознаки нової геополітичної моделі світоустрою. Окремої уваги вимагає вивчення позицій України в сучасному геополітичному просторі та геополітичних сценаріїв її майбутнього. З огляду на поставлене завдання, доцільно визначити особливості й соціальні орієнтири розвитку України, проблеми трансформації українського суспільства. Доречно з’ясувати пріоритети геополітичної стратегії та зовнішньої політики України, та загалом місце України в ключових геополітичних контурах (США, ЄС, Росія та Митний Союз). З початку 90-х рр. ХХ ст. Україна вийшла на міжнародну арену як самостійний суб’єкт міжнародної політики. Специфіка геополітичних координат України виходить з того, що вона займає вигідне геостратегічне положення на перетині інтересів євроатлантичної, східноєвропейської та ісламської цивілізацій. Тому після проголошення незалежності і світового визнання перед Україною постала проблема зовнішньополітичних геостратегічних орієнтирів. Концептуальні засади зовнішньої політики, закладені в «Декларації про державний суверенітет», «Основних напрямках зовнішньої політики України», «Концепції національної безпеки України» та інших документах держави, знайшли узагальнене відображення в Конституції України. Студентам необхідно визначити основні завдання сучасної зовнішньої політики України, а також спробувати окреслити стратегії її подальшого розвитку. У підсумку семінару студенти мають визначити загальні тенденції глобального розвитку, висловити власну позицію з приводу того, які з досліджених ними прогнозів справджуються, а які, можливо, є певним чином провокативними.

 

 

? Теми рефератів

1. Війни у вирішенні проблем міжнародних відносин.

2. Конфлікт і консенсус в міжнародних відносинах.

3. Школа політичного реалізму та її вплив на розвиток світової політики.

4. Глобальні та регіональні аспекти національної безпеки України.

5. Сучасні тенденції розвитку світового політичного процесу.

6. Проблеми становлення нової моделі світового устрою.

7. Зовнішньополітична діяльність України.

8. Політичне прогнозування як один з провідних способів сучасної організації світової політики.

9. Сучасні концепції майбутнього світоустрою.

10. Роль міжнародних організацій у вирішенні проблем міжнародних відносин.

11. Роль світових фінансово-економічних структур у вирішенні глобальних проблем сучасності.

12. Дипломатія як засіб гармонізації міжнародних відносин.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття «міжнародні відносини».

2. Проаналізуйте співвідношення понять «зовнішня політика» та «міжнародна політика».

3. Назвіть основних суб’єктів міжнародних відносин.

4. Які фактори впливають на формування системи міжнародних відносин?

5. Визначте поняття «світова політика».

6. Розкрийте основні підходи щодо розуміння світової політики.

7. Наведіть класифікацію рівнів міжнародних відносин.

8. Визначте форми міжнародних відносин.

9. У чому полягає політика національної безпеки держави?

10. Які теоретичні підходи в політичній науці визначають співвідношення внутрішньої і зовнішньої політики держави?

11. Перелічте специфічні особливості зовнішньої політики держави.

12. Які фактори впливають на формування зовнішньої політики держави?

13. У чому полягають функції зовнішньої політики держави?

14. Проаналізуйте засоби зовнішньополітичної діяльності.

15. Розкрийте сутність дипломатії.

16. Чим відрізняється діяльність міжурядових і неурядових організацій в міжнародних відносинах?

17. Що являє собою ООН як провідний орган регулювання міжнародних відносин?

18. У чому полягають принципи діяльності Світового банку та МВФ?

19. Визначте особливості створення Європейського Союзу.

20. Поясніть поняття «однополюсний світ» і «багатополюсний світ».

21. Які сучасні тенденції розвитку міжнародних процесів можна визначити?

22. Які прогнози розвитку світової політики в середньо- і далекостроковій перспективі розроблені провідними спеціалістами-футурологами?

23. У чому полягає роль України у сучасних світових процесах?

24. Визначте основні завдання і стратегії подальшого розвитку зовнішньої політики України.

 

 

Питання для дискусії

1. На думку В.Цимбурського сутність майбутніх геополітичних конфліктів не зіткнення цивілізацій (як у С.Хантінгтона), а боротьба цивілізацій за лімітрофи (міжцивілізаційні зони). Обгрунтуйте свою позицію з приводу цієї точки зору.

2. Що є більш ефективним для підтримання загального миру: 1) наявність двох наддержав і їх країн-сателітів; 2) наявність однієї наддержави, що домінує в міжнародній політиці; 3) наявність багатьох рівноправних суб’єктів міжнародного права?

3. Як ви вважаєте, де в майбутньому буде розташований (в геополітичному сенсі) епіцентр світової політики?

4. Чи є політика ООН адекватною сучасним глобальним викликам?

5. Які фактори, на вашу думку, відіграють вирішальну роль у здобутті державою чільного місця в світовій ієрархії?

6. Деякі автори говорять про неминучу «дипломатичну революцію» в найближчому майбутньому. Як ви вважаєте, що вони мають на увазі?

7. Здобуття незалежності в 1991 р. і вихід на міжнародну арену такої великої держави як Україна – подія історичного значення. У цьому зв’язку відомий американський політолог З. Бжезинський в одній зі своїх статей відзначав, що незалежна Україна змінює всю геополітичну карту Європи. Її поява – одне із трьох найбільш значних геополітичних подій ХХ ст. Перша подія – розвал в 1918 р. Австро-Угорської імперії. Друга – розділ Європи в 1945 р. на два блоки. Поява незалежної України може вважатися третьою такою подією. Чи погоджуєтесь ви з такою оцінкою американського вченого?

 

¨ Література

1. Василенко И.А. Политическая глобалистика. – М.: Логос, 2003. – 360 с.

2. Вовканич І. Формування зовнішньополітичної стратегії України в центральноєвропейському геополітичному просторі // Геополітика України: історія і сучасність: Зб. наук. праць. Вип.1. – Ужгород: Ліра, 2009. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Geopolityka/2009_1/PDF/Vovkanych.pdf.

3. Замятин Д. Н. Геополитика: основные проблемы и итоги развития в ХХ в. // Полис: политические исследования. – 2001. – № 6. – С. 97 – 115.

4. Зонова Т.В. Новые проблемы дипломатии // Современные международные отношения и мировая политика / Под ред. А.В.Торкунова. – М.: Просвещение, 2004. – С.467-494.

5. Мальський М. З., Мацях М. М. Теорія міжнародних відносин: Підручник – К.: Знання, 2007. – 462 с.

6. Мир после кризиса. Глобальные тенденции – 2025: меняющийся мир. Доклад Национального разведывательного совета США.

7. Модели посткризисного развития: Глобальна война или новый консенсус. Международное исследование (ноябрь 2009 – январь 2010). – М., 2010. – 130с. – [Електронний ресурс] – Режим доступу http://www.postcrisisworld.org/research/podrobnee/003/

8. Месснер Д. Архитектура мирового порядка // Международная политика. 1998. – № 11. – С.34.

9. Панарин И. Информационная война и геополитика – М.: Поколение, 2006. – 560 с.

10. Резнікова О.О. Україна та нові глобальні виклики // Незалежність України в глобалізованому світі: вектори XXI століття: Зб. матеріалів міжнар. наук. конф. (Київ, 22 серп. 2011 р.): до 20-річчя незалежності України / упоряд. Я.А. Жаліло, С.О. Янішевський. – К.: НІСД, 2011. – С. 174-179. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/Ҁles/Nezalezn1-0c2d4.pdf

11. Рудич Ф. М. Політологія: Підручник. – К., 2004.

12. Современные международные отношения. Учебник / Под. ред. А.В. Торкунова. – М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 1999. – 584 с.

13. Соловьев Э. Г. Геополитический анализ международных проблем современности: Pro et Contra // Полис: политические исследования. – 2001. – № 6. – С. 116 – 130.

14. Стратегії розвитку України: теорія і практика / За ред. О.С. Власюка. – К.: НІСД, 2002. – 864 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/book/strateg2/index.htm

15. Україна 2000 і далі: геополітичні пріоритети та сценарії розвитку / Монографія Національного інституту стратегічних досліджень і Національного інституту українсько-російських відносин. – К.: НІСД, 1999. – 384 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/book/ogljad/index.htm

16. Фукуяма Ф. Сильное государство: Управление и мировой порядок в XXI веке: [пер. с англ.] / Фрэнсис Фукуяма. – М.: ACT: ACT МОСКВА: ХРАНИТЕЛЬ, 2006. –220 с.

17. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций. – М.: ООО “Издательство АСТ”, 2003. – 603 с.

 

ТЕСТИ