Загальна характеристика економічних систем

______________________________________________________________________

Економіка будь-якої країни функціонує як багатовимірна система, що складається з великої кількості різних взаємопов’язаних і взаємозалежних елементів. В економічній літературі існують різні підходи до визначення суті економічної системи та її типізації. Зокрема, згідно позиції Б.Гаврилишина економічна система визначається цінностями того чи іншого суспільства та його політичним правлінням. Інші економісти стверджують, що економічна система визначається продуктивними силами і виробничими відносинами та їх взаємодією. Характер виробничих відносин визначається рівнем розвитку продуктивних сил. За рівнем розвитку продуктивних сил розрізняють доіндустріальне, індустріальне і постіндустріальне суспільство. За панівною формою власності, згідно даного підходу, розрізняють: первіснообщинний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний і соціалістичний способи виробництва. Американський економіст П.Самуельсон визначає будь-яку економічну систему залежно від того, як вирішуються основні фундаментальні питання: Що? Як? Для кого виробляти?

Економічна система – це форма організації національної економіки, яка базується на відповідній їй формі власності на виробничі ресурси, характеризується специфічною метою виробництва та його управлінням; це певним чином впорядкована система взаємозв’язків між виробником і споживачем суспільних благ. Вона включає сукупність інститутів та механізмів, які здійснюють регулювання економічних процесів в державі та забезпечують її розвиток.

У процесі свого розвитку економічна система проходить декілька стадій:

- становлення (висхідний розвиток нової системи);

- зрілість (найповніший розвиток усіх потенційних можливостей системи та властивих їй суперечностей функціонування);

- занепад старої системи і зародження елементів нової (низхідний розвиток нової системи).

Основні риси (ознаки) будь-якої економічної системи:

- панівна форма власності;

- мотиви господарської діяльності, спосіб координації і управління нею;

- характер розподілу створеного продукту.

Власність – це категорія, яка відображає відносини між людьми з приводу володіння, розпорядження і користування об’єктами власності.

Відносини власності виражаються через суб’єкти і об’єкти власності. Суб’єкти власності – це персоніфіковані носії відносин власності. Основними суб’єктами власності є окрема особа (індивідуум), юридичні особи (організації, підприємства, установи, об’єднання усіх організаційно-правових форм), держава в особі органів державного управління і органів місцевого управління та самоврядування, об’єднання держав. Об’єкти власності – це все, що можна привласнити чи відчужити. Відчуження – це позбавлення суб’єкта власності права на володіння, розпорядження і користування тим чи іншим об’єктом власності. До об’єктів власності належать засоби виробництва, нерухомість, особисте майно, природні ресурси, гроші, цінні папери, продукти духовно-інтелектуальної діяльності, культурні та історичні цінності, робоча сила. Власність має юридичний аспект, який реалізується через право власності.

Розрізняють два типи власності:

- індивідуальну або приватну;

- колективну чи суспільну.

Приватна власність – це тип власності, коли виключне право на володіння, користування і розпорядження об’єктом власності та отримання доходу належить приватній особі. Вона виражається у формі одноосібної або сімейної власності.

Суспільна (колективна) власність означає спільне привласнення засобів виробництва і його результатів. Вона існує у формі державної (загальнодержавної і муніципальної) і колективної власності. Державна власність характеризується виключним правом на управління і розпорядження власністю інститутів державної влади.

Колективні форми власності - це акціонерна або корпоративна, кооперативна, партнерська власність, власність громадських організацій чи трудового колективу.

На основі поєднання різних форм власності виникає змішана форма власності.

Виходячи із найбільш поширеного підходу до класифікації економічних систем сучасного світу, можна виділити такі їх основні форми:

- адміністративно-командна (соціалістична);

- ринкова економіка, яка виросла із капіталістичної та зберегла її окремі ознаки;

- традиційна економіка. Вона характерна для слаборозвинених країн, де релігійні та національні цінності домінують над економічною вигодою. Власність на засоби виробництва, розподіл продуктів та доходів відповідають національним традиціям. Ця система характеризується багатоукладністю економіки, збереженням натурально-общинних форм господарювання, широким застосуванням ручної праці, бідністю населення тощо.

- перехідна економіка. Характерна для країн, в яких здійснюється перехід з однієї форми в іншу. Найчастіше стосується країн, в яких здійснюється перехід від адміністративно-командної до ринкової економіки;

- змішана економіка, яка передбачає поєднання приватної форми власності і державного регулювання економіки, тобто є між ринковою і командною економіками.

______________________________________________________________________

Ринкова економічна система.