Суб'єкти права на комерційні найменування

Суб'єктами права на комерційні найменування виступають перш за все комерційні юридичні особи. Індивідуальні підприємці зазвичай набувають і здійснюють права й обов'язки під іменами власними, що за загальним правом є достатнім для їхньої індиві­дуалізації. Разом із тим можливість володіння особливим комерційним найменуванням визнають і за індивідуальними підпри­ємцями.

Не можуть виступати в цивільному обороті під самостійним комерційним найменуванням об'єднання юридичних осіб і прості товариства. Правом на комерційне найменування не можуть во­лодіти філіали юридичних осіб та їхні окремі підрозділи, які по­винні використовувати комерційне найменування юридичної осо­би, яка їх утворила. Установи, споживчі кооперативи, фонди та інші некомерційні організації не мають комерційних найменувань, їхню індивідуалізацію забезпечує офіційне найменування.

 

Зміст права на комерційне найменування

Суть права на комерційне найменування

Суть права на комерційне найменування полягає в можливості, гарантованій юридичній особі, виступати в цивільному обороті під самостійним комерційним найменуванням. Надання такої можливості забезпечує інтерес учасника обороту, що його захи­щає закон у вигляді належної індивідуалізації його діяльності на ринку товарів, робіт і послуг.

Відповідно до ст. 489 ЦК правову охорону надають комерцій­ному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити певну особу з-поміж решти та не вводить в оману споживачів щодо її справжньої діяльності.

Право інтелектуальної власності на комерційне найменуван­ня є чинним з моменту першого використання цього найменуван­ня та підлягає охороні без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, чи є комерційне наймену­вання частиною торговельної марки.

Відомості про комерційне найменування можна вносити до реєстрів, порядок ведення яких встановлює закон.

Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони вироб­ляють та (або) реалізують, а також послуг, які вони надають.

Характеристика суб'єктивного права на комерційне найменування

Характеризуючи юридичну природу суб'єктивного права на комерційне найменування, необхідно згадати кілька ознак.

Зазначене суб'єктивне право має виключний характер. Це означає, що суб'єкт права має монополію на реалізацію можливо­стей, які закладені в цьому суб'єктивному праві; ніхто, крім ньо­го, не може здійснювати дії, які є його виключною прерогативою.

Право на комерційне найменування відносять до абсолютних прав, тобто таких прав, які діють щодо всіх осіб, зобов'язаних утримуватися від порушення правомочностей, наданих їхнім во­лодільцям.

Право на комерційне найменування характеризують як осо­бисте немайнове право, яке органічно пов'язане з діловою репута­цією юридичної особи, а також правом на захист честі та гідності осіб, які є власниками підприємства.

Право на комерційне найменування має у принципі безстро­ковий характер. Це означає, що, набуваючи у встановленому по­рядку це право, юридична особа може користуватися ним без об­меження будь-яким строком, тобто допоки існує саме підприєм­ство та комерційне найменування правдиво відображає його організаційно-правовий статус та інші атрибути.

Особливістю права на користування комерційним найменуван­ням є те, що воно одночасно є і обов'язком юридичної особи. Це правило захищає інтереси інших учасників цивільного обороту та споживачів, які хочуть знати, з ким мають справу.

Право на комерційне найменування охороняють на території всієї України, а також у країнах - членах Паризької конвенції, тобто воно має екстериторіальний характер.

Майнові права на комерційне найменування

Відповідно до ст. 490 ЦК до майнових прав на комерційне най­менування належать:

• право на використання комерційного найменування;

• право перешкоджати іншим особам неправомірно викорис­товувати комерційне найменування, у тому числі забороняти таке використання;

• інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Право на комерційне найменування може мати різні конкретні форми реалізації. Під своїм комерційним найменуванням особа укладає цивільно-правові угоди та робить інші юридичні дії, реа­лізує особисті немайнові права, захищає свої майнові або немайнові інтереси тощо. Володілець комерційного найменування має право використовувати його на вивісках, бланках, рахунках, прейскурантах тощо. Комерційне найменування можна викорис­товувати в найрізноманітніших публікаціях рекламного характе­ру, оголошеннях, анотаціях тощо.

Майнові права на комерційне найменування передають іншій особі лише разом із цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною.

Відступлення права на комерційне найменування

Фактично єдиним випадком переходу права на комерційне найменування є правонаступництво в разі реорганізації володільця права на комерційне найменування. Залежно від виду реорга­нізації (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) правонаступництво матиме свою специфіку.

Факт переходу права на комерційне найменування має бути зафіксований у передавальному акті (роздільному балансі), але засновники (учасники) реорганізованого товариства можуть ви­рішити не використовувати це комерційне найменування взагалі або зареєструвати реорганізоване товариство під дещо зміненою назвою.

У цьому плані вони мають великий вибір. Так, при поділі ко­мерційне найменування можна залишити за одним із товариств, товариства можуть зареєструватися під цілком іншими комер­ційними найменуваннями або вирішити змінити комерційне най­менування.

Разом із тим не можна зберегти комерційне найменування «про запас». Якщо жодне з реорганізованих товариств не зареєстрова­не під старим комерційним найменуванням, то право на це ко­мерційне найменування вважається припиненим.

Надання дозволу на використання комерційного найменування

Існує також випадок, коли відбувається передача дозволу на використання комерційного найменування. Це договір комерцій­ної концесії.

За договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати іншій стороні (користувачеві) за винагороду на строк або без зазначення строку право використо­вувати в підприємницькій діяльності комплекс виключних прав, у тому числі на комерційне найменування правоволодільця, на комерційну інформацію, яку охороняють.

Припинення права на комерційне найменування

За загальним правилом право на комерційне найменування при­пиняють з ліквідацією самої юридичної особи.

Дострокове припинення прав можливе в таких випадках:

• володілець комерційного найменування відмовився від пра­ва на користування комерційним найменуванням;

• відбувся перехід підприємства до нового володільця, а умо­ви передачі не передбачають збереження за підприємством попе­реднього комерційного найменування;

• відбувається реорганізація юридичної особи, під час якої вона може або повинна змінити попереднє комерційне найменування.

 

Захист права на комерційне найменування

Поняття захисту права на комерційне найменування

Під захистом права на комерційне найменування розуміють реалізацію передбачених законом заходів, за допомогою яких во­лоділець комерційного найменування може забезпечити віднов­лення своїх порушених прав та застосувати до порушника інші санкції.

Ці заходи визначають різні акти чинного законодавства: ЦК, Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Так, відповідно до ст. 7 зазначеного Закону неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого ко­мерційного найменування, що може призвести до сплутання діяльності різних господарюючих суб'єктів (підприємців), у тому числі того, який має пріоритет на його використання.

Використання в комерційному найменуванні імені власного фізичної особи не визнають неправомірним, якщо до імені влас­ного додають який-небудь відмінний елемент, що виключає його сплутання з найменуванням іншого господарюючого суб'єкта (підприємця).

Форми захисту права на комерційне найменування

Формою захисту суб'єктивного цивільного права на комер­ційне найменування називають сукупність організаційних заходів, що забезпечують застосування передбачених законом способів захисту.

Розрізняють юрисдикційну та неюрисдикційну форми захис­ту суб'єктивних прав.

Поняття «юрисдикційна форма захисту» охоплює діяльність уповноважених державних органів із захисту порушених або ос­порюваних прав. Її суть полягає в тому, що особа, права і законні інтереси якої порушені неправомірними діями, звертається за за­хистом до державних або інших компетентних органів, які уповноважені вжити необхідних заходів для відновлення порушеного права та припинення правопорушення.

У рамках юрисдикційної форми захисту виділяють загальний і спеціальний порядки захисту порушеного права на комерційне найменування. За загальним правилом захист права на комерційне найменування здійснюють у судовому порядку. Спеціальним по­рядком є захист в адміністративному порядку.

Поняття «неюрисдикційна форма захисту» охоплює дії самих потерпілих із захисту порушених або оспорюваних прав, які ці особи здійснюють самостійно, без звернення по допомогу до дер­жавних або інших компетентних органів. Мова йде тільки про законні засоби захисту.