Взаєморозрахунки в агентських відносинах.

1. Відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську вина­городу за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він пред­ставляє, у розмірі, передбаченому договором. 2. Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено дого­вором сторін. 3. Сторони можуть передбачити в договорі, що комерційному агенту сплачується до­даткова винагорода уразі, якщо він бере на себе зобов'язання гарантувати виконання угоди, укладеної ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє. 4. Суб'єкт, якого представляє комерційний агент, розраховує винагороду, на яку має право комерційний агент, відповідно до розмірів і строків, передбачених договором сторін. 5. Комерційний агент має право вимагати для розрахунку бухгалтерський витяг щодо всіх угод, за які йому належить агентська винагорода. 6. Умови виплати винагороди комерційному агенту за угоди, укладені після закінчен­ня договірних відносин, а також інші умови, що стосуються розрахунків сторін, визна­чаються договором.
1. Коментована стаття містить норми, які регулюють відносини сторін агентського дого­вору щодо розрахунків за ним.
Агентський договір - оплатний. При цьому оплатність є конститутивною ознакою, оскіль­ки включена імперативно до коментованої статті. Розмір агентської винагороди повинен бути визначений в агентському договорі. Агент­ська винагорода виплачується агенту за посередницькі операції, що здійснені ним в інтере­сах суб'єкта, якого він представляє. Слід дійти висновку, що за змістом норми закону оплата повинна здійснюватися після проведення посередницьких операцій. Винагорода агентові повинна сплачуватися після оплати третьою особою за угодою, що укладена при посередництві комерційного агента. Однак договором можуть бути передбаче­ні й інші умови, зокрема, закон не виключає здійснення авансових платежів агентові з оста­точним розрахунком після надходження оплати від третьої особи. 3. В агентському договорі може бути передбачено умову про надання гарантії комерцій­ним агентом щодо виконання угоди третьою особою. Така гарантія слугує забезпеченням ви­конання зобов'язання третьою особою за угодою, укладеною агентом в інтересах суб'єкта, якого він представляє. У разі невиконання третьою особою зобов'язання за угодою агент несе відповідальність за це невиконання. Відповідно до статті 199 ГК до відносин щодо забезпе­чення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України. Отже, відносини щодо гарантії регулюються статтями 560-569 ЦК. За надання гарантії агентові сплачується додаткова винагорода, розмір якої повинен бути встановлений в агентському договорі. Обов'язок здійснення розрахунку агентської винагороди покладений на суб'єкта, якого агент представляє. Розрахунок проводиться у розмірі й у строки, визначені агентським дого­вором.

 

108. Відповідальність за порушення агентського договору. Припинення агентського договору. 1. Комерційний агент несе відповідальність у повному обсязі за шкоду, заподіяну суб'єкту, якого він представляє, внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків, якщо інше не передбачено агентським договором.
2. Якщо інше не передбачено договором, комерційний агент не гарантує суб'єкту, якого він представляє, виконання третіми особами зобов'язань за угодами, укладеними за його посередництва.
3. У разі порушення агентського договору суб'єктом, якого представляє комерційний агент, останній має право на одержання винагороди у розмірах, передбачених агентським договором, а також на відшкодування збитків, понесених ним внаслідок невиконання або неналежного виконання договору другою стороною. Відповідальність у господарських правовідносинах регулюється, зокрема, ст. 49 ГК України, відповідно до якої підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу, встановлену законом, відповідальність (див. коментар до наведеної статті).
Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, у тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. У своїй основні відповідальність за невиконання зобов'язань регулюється гл. 51 ЦК України (ст. 610 - 625). Так, відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Порядок відшкодування збитків у своїй основі визначається ст. 623 ЦК України, відповідно до якої боржник, що порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено