Міна (бартер) у сфері господарювання.

1. За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар.
2. Сторона договору вважається продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін.
3. За погодженням сторін можлива грошова доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості, якщо це не суперечить законодавству.
4. Не може бути об'єктом міни (бартеру) майно, віднесене законодавством до основних фондів, яке належить до державної або комунальної власності, у разі якщо друга сторона договору міни (бартеру) не є відповідно державним чи комунальним підприємством. Законодавством можуть бути встановлені також інші особливості здійснення бартерних (товарообмінних) операцій, пов'язаних з придбанням і використанням окремих видів майна, а також здійснення таких операцій в окремих галузях господарювання.
2. Відносини щодо договору міни у зовнішньоекономічній діяльності регулюються Законом України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" від 23.12.98 р. N 351-XIV (з відповідними змінами
Можна виділити такі характерні ознаки договору міни (бартеру): а) товар (майно) за цим до­говором передається у власність, господарське відання чи оперативне управління (а не у воло­діння чи користування); б) об'єктом договору міни є товар (а не роботи чи послуги); в) товар за договором міни передається в обмін на інший товар (а не на гроші, цінні папери тощо).. З положення, викладеного у частині 2 коментованої статті, згідно з яким сторона дого­вору вважається продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін, випливає, що договір міни (бартеру) більшою мірою наближається до договорів купівлі-продажу, поставки або контрактації. Проте ознаки договору міни (барте­ру), зазначені вище, свідчать про його самостійний характер у системі господарських дого­ворів. за погодженням сторін можлива грошова доплата за товар більшої вартості, що обмінюється, на товар меншої вартості, якщо це не суперечить законодавству. Законодавством встановлено заборону обмінювати майно, віднесене до основних фон­дів і яке належить до державної або комунальної власності, якщо друга сторона у договорі міни (бартеру) не є відповідно державним чи комунальним підприємством. Інакше кажучи, державне майно, віднесене до основних фондів, що є державною власністю, може бути об'єк­том міни (бартеру) лише у договорі з державним підприємством. Так само основні фонди, від­несені законодавством до комунальної власності, можуть бути об'єктом міни (бартеру) у до­говорі з комунальним підприємством.Законодавством можуть бути встановлені також інші особливості здійснення бартерних (товарообмінних) операцій, пов'язаних з придбанням і використанням окремих видів майна, а також здійснення таких операцій в окремих галузях господарювання.

 

104. Зберігання у товарному складі. 1. Товарним складом визнається організація, що здійснює зберігання товарів та надає пов'язані із зберіганням послуги на засадах підприємницької діяльності.
2. Товарний склад є складом загального користування у разі якщо із закону, інших правових актів або виданого суб'єкту господарювання дозволу (ліцензії) випливає, що він зобов'язаний приймати на зберігання товари від будь-якого товароволодільця.
3. Зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання.
4. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порядок надання послуг сертифікованими складами (тобто складами, які можуть зберігати товари виключно після одержання сертифіката про відповідність надання послуг із зберігання товарів і тільки на ті групи товарів, які зазначені в сертифікаті), регламентується спеціальним нормативним актом — Законом України від 23 грудня 2004 р. "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва".
За договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажо-давцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом. На підтвердження прийняття товару товарний склад видає один із наступних складських документів:
- складську квитанцію;
- просте складське свідоцтво;
- подвійне складське свідоцтво.
Якщо товарний склад має право розпоряджатися речами, визначеними родовими ознаками, до відносин сторін застосовуються положення про договір позики, а час та місце повернення товарів визначаються загальними положеннями про зберігання. Розрізняються товарні склади загального користування і відомчі, які обслуговують певні організації. Останні можуть, але не зобов'язані брати на збереження майно сторонніх організацій. Такі склади існують на транспорті, при оптових торгових та інших організаціях. Договір зберігання майна на відомчих складах може регулюватися відомчими й іншими нормативними актами. Наприклад, на митницях України існують митні ліцензійні склади для зберігання товарів у режимі митного складу. Для цього використовуються спеціально обладнані приміщення, резервуари, майданчики.