Тема № 9: Територіальний устрій сучасних держав

Навчальна мета заняття: формування загального уявлення про форми територіального устрою сучасних держав.

Час проведення: 11 год.

Час, що відводиться на самостійну роботу: 9 год.

Навчальні питання:

1. Поняття державного (політико-територіального) устрою і його значення для соціального управління.

2. Унітарна форма політико-територіального устрою та її різновиди.

3. Автономія та її різновиди.

4. Федерація та її різновиди. Сецесія.

5. Розподіл компетенції між федерацією та її суб’єктами. Система органів влади суб’єктів федерації.

6. Україна як унітарна держава. Державний та адміністративно-територіальний устрій України.

7. Принципи адміністративно-територіального устрою України.

 

Методичні вказівки до самостійного опрацювання теми:

Розкриття першого питання слід з врахуванням того, що наявність власної території є невід’ємною ознакою державності. Державна територія – це просторові межі здійснення державної влади, частина земної кулі в межах державних кордонів, на яку поширюється суверені­тет відповідної держави. Територіальний устрій характеризує державну територію з точки зору її поділу на складові частини, кожна з яких являє собою особливий геополітичний і соціокультурний комплекс з власною економікою, ресурсною базою, населенням, органами влади, населенням тощо. Державний устрій розглядає державну територію як просторові межі владної діяльності тих чи інших органів державної влади, як певну організацію державного апарату «по вертикалі», ступінь його централізації чи децентралізації. Узагальненою категорією, що охоплює обидва згадані поняття, є форма державного устрою як елемент форми держави. Слід також вказати фактори, що визначають політико-територіальний устрій.

Основними елементами форми державного устрою є державно-територіальний, адміністративно-територіальний та національно-територіальний устрій. Державно-територіальний устрій дає відповідь на питання про наявність у складі держави якихось державоподібних утворень, адміністративно-територіальний устрій розкриває поділ державної території на частини з метою якомога більш оперативного й ефективного управління (адміністрування), а національно-територіальний устрій характеризує можливість створення та існування територіальних одиниць за національним складом населення.

Друге питання плану передбачає розкриття сутті унітарної форми держави та її різновидів. Слід розкрити загальні ознаки унітарної форми правління, наприклад такі як єдина система законодавства, єдина система органі державної влади, єдина судова система та ін.

Третє питання плану передбачає розкриття поняття автономії як самостійної територіальної одиниці унітарної або федеративної держави. При цьому слід мати на увазі, що наявність автономії не виключає унітаризму. Об’єм автономії може бути різним. Основними видами автономії є: територіальна, національно-культурна (персональна).

Четверте та п’яте питання слід приділити розкриттю федеративної форми устрою. При цьому слід врахувати, що в конституційному праві існує декілька основних моделей конституційно-правового розподілу компетенції між федерацією та суб’єктами федерації (виключної федеральної компетенції, виключної компетенції суб’єктів федерації, конкуруючою та залишковою компетенцією).

Шосте та сьоме питання плану слід присвятити територіальному устрою нашої держави. Україні як унітарній державі притаманні такі ознаки:

1) невизнання за територіальними одиницями політичної самостійності – за територіальними одиницями не визнається навіть обмежений суверенітет, вони не мають ознак державності й не можуть самостійно виступати на міжнародній арені;

2) єдність державної території – державна територія України є єдиною, цілісною й недоторканною; вона складається з територій адміністративно-територіальних одиниць;

3) єдність державного кордону – державний кордон України є тільки загальнодержавним, кордони між територіальними одиницями України є «прозорими» і мають суто адміністративний характер;

4) єдність Конституції – в Україні діє тільки один, загальнодержавний Основний Закон; Конституція Автономної Республіки Крим є статутом адміністративно-територіальної автономії, а не Основним Законом;

5) єдність системи законодавства – в Україні існує тільки одна, загальнодержавна система законодавства; закони України можуть прийматися тільки Верховною Радою України чи всеукраїнським референдумом;

6) єдність системи органів державної влади – в Україні існує єдиний державний механізм, до якого входять вищі, центральні та місцеві органи державної влади; територіальні одиниці не можуть створювати власних державно-владних структур;

7) єдність громадянства – в Україні існує єдине, загальнодержавне громадянство; територіальні одиниці власного громадянства мати не можуть;

8) єдність державної символіки – державні символи України (Державний Герб, Державний Прапор і Державний Гімн) єдині на всій території країни; територіальні одиниці можуть мати власну офіційну символіку, яка не має статусу державної;

9) дворівнева бюджетна система – бюджетна система України складається з Державного бюджету України і місцевих бюджетів;

10) дворівнева податкова система – податки в Україні поділяються на загальнодержавні та місцеві; загальнодержавні встановлюються парламентом, а місцеві – місцевими радами.

Особливість України з точки зору державного устрою полягає в тому, що вона є складною унітарною державою, оскільки поряд зі звичайними адміністративно-територіальними одиницями (селами, селищами, містами, районами в містах, областями) до її складу входять три одиниці з особливим правовим статусом: Автономна Республіка Крим, а також міста Київ і Севастополь.

 

Питання цільових виступів:

1. Адміністративно-територіальний поділ унітарних держав.

2. Автономії: поняття, види.

Теми рефератів:

1. Суб’єкти федерації та їх правове положення.

2. Адміністративно-територіальна реформа в Україні.

3. Класифікація форм державного устрою сучасних зарубіжних держав (показати на прикладах різних держав).

4. Унітарна форма державного устрою у зарубіжних країнах (показати на прикладах різних держав).

5. Основні риси зарубіжних федерацій (на прикладах різних держав).

6. Автономія у зарубіжних країнах (на прикладах Італії, Фінляндії, Данії, Індії, Іспанії, КНР).

Література:

Базова: 40, 54, 61, 64, 65, 76, 77, 78, 84, 88, 89;

Допоміжна: 43, 63, 64, 120.