Правова система Південно-Африканської Республіки (ПАР).

ПАР має типову змішану правову систему, оскільки в ній співіснують африканське звичаєве право та норми романо-германського та англійського загального права.

Як відомо, колонізація Південної Африки почалась у 1652 році голландцями, що заснували Капську колонію. В той час діяло право метрополії, а точніше – римське право провінції Голландія, найбільш впливової провінції республіки Нідерланди, поряд з стародавнім голландським звичаєвим правом. Римське право було реципійовано у формі, яку йому надали глосатори та коментатори. Таке римсько-голландське право залишалося в силі навіть після англійського завоювання колонії, тобто після проголошення її у 1806 році власністю англійської Корони.

Слід зазначити, що в той же період в Голландії після захвату її Наполеоном римсько-голландське право було відмінене і замінене в 1809 році Цивільним кодексом Франції, а в 1838 році – національним Цивільним кодексом, що був розроблений на основі французького цивільного права.

В період британського колоніального правління цивільний та кримінальний процес були перебудовані на зразок англійського загального права, а англійська мова стала єдиною мовою судового розгляду. В наступному, по мірі розвитку економічних відносин між Південною Африкою та Великобританією численні англійські закони, що регулювали обіг цінних паперів, банкрутство, морську торгівлю, страхування та правовий статус торгівельних товариств, були реципійовані в Південній Африці практично без змін.

Після створення в 1910 році Південно-Африканського Союзу процес посилення впливу англійського права зупинився. З тих пір просліджується тенденція посилення уваги південноафриканських судів до праць старих голландських юристів, в першу чергу, Гуго Гроція, а також до правових норм, для яких вони були джерелом. Після суттєвої обробки ці тексти застосовувались в сучасних умовах.

Щодо англійського загального права, то воно, як і раніше, домінувало в конституційному, адміністративному, торгівельному та процесуальному праві. Традиції англійського права визначали також судочинство, положення судді, принцип залежності від прецеденту і в цілому діяльність юристів.

Але в сімейному, спадковому та речовому праві вплив англійського права був незначний. В цих сферах важливу роль грало римське право. Інститут довірчої власності англо-американського права також не був сприйнятий в Південній Африці. Судам вдавалося застосовувати англійське загальне право з допомогою понять римського права.

В загальному договірному праві та деліктному праві вплив англійського права був чильнішим, разом з тим і деліктне, і договірне право зберегли понятійну основу римського права і інколи при вирішенні окремих питань використовувались дигести та тексти старих голландських юристів.

Дослідники звертають увагу на той факт, що в рішеннях південноафриканських судів наступництво римського права в його еволюційному розвитку просліджується набагато чіткіше, ніж на європейському континенті, де ця наступність завдяки посередництву місій цивільних кодексів романо-германської правової сім’ї, якщо і не була перервана, то в значній мірі зникла з правосвідомості юристів.

Вже зараз в ХХІ ст. неможливо однозначно відповісти на запитання щодо належності південно-африканського права до романо-германської чи англо-американської правової сім’ї. Якщо говорити про понятійно-категоріальний апарат та структуру південно-африканського права, то правова система ПАР побудована на римському праві. Щодо правозастосовуючої техніки в судовій практиці, процесуальних норм, методів доказування, використання прецедентів, судоустрою, статусу суддів, адвокатів – то переважають зразки правової сім’ї загального права. Є й інші свідчення на користь віднесення правової системи ПАР до змішаних правових систем.