Економічні наслідки інфляції

Навіть за умов стабільності та передбачуваності інфляції, вона здійснює негативний вплив на економіку.

Основними негативними наслідками інфляції є:

1. Зниження реальних доходів (реальний дохід – кількість товарів і послуг, яке особа може придбати на свій номінальний дохід, тобто отриману за цей же період суму грошей).

2. Зменшення купівельної спроможності грошей.

3. Посилення схильності економічних агентів до накопичення товарних цінностей і, як наслідок, виникнення товарного дефіциту.

4. Трансакційні витрати інфляції (так звані “витрати стоптаних башмаків”).

5. Збільшення податкового навантаження на доходи від за­ощаджень, через що знижуються стимули до заощаджень і по­гіршуються можливості економічного зростання. Інфляція впливає:

1) на доходи від продажу цінних паперів, що дорівнюють різниці між ціною, за якою цінні папери продаються, та ціною, за якою вони були куплені;

2) на номінальну ставку процента.

6. Утрата грошима їхніх функцій, що ускладнює ділові операції та розрахунок прибутків.

7. Зростання так званих “витрат меню”.

8. Погіршення розподілу ресурсів та зниження ефективності підприємств.

9. Розкручування спіралі “ціни – зарплатня”, за якою інфляція постійно посилює інфляційні очікування.

10. Зниження курсу національної валюти, а за умови фіксова­ного валютного курсу – дорожчання експорту.

11. Інфляція має додаткову ціну для економіки, якщо вона непрогнозована. Зокрема, наслідком непередбачуваної інфляції є довільний перерозподіл доходів.

12. Невизначеність щодо майбутніх темпів інфляції, внаслідок чого можуть знижуватися інвестиційна активність підприємств та схильність населення до заощадження.

Водночас слід зазначити, що помірна інфляція може здійснювати певний позитивний вплив на економіку.

Зокрема, позитивними наслідками інфляції можуть бути:

1. Урегулювання ринка праці.

2. Розширення можливостей регулювання процентної став­ки.

3. Ефект Тобіна.

Методи вимірювання інфляції

Вимірювання інфляції звичайно здійснюється за допомогою індексів цін за певний період. На практиці може розраховуватися багато різних індексів цін.

Найбільш поширеним методом вимірювання інфляції є індекс споживчих цін – ІСЦ (Consumer Price Index – CPI). Цей індекс характеризує зміну в часі загального рівня цін на товари й послуги, які купуються “типовим споживачем”. Розраховується зазначений показник за наступною формулою:

,

де q₀ – кількість товарів у споживчому кошику базового періоду;

р₀ – ціни в базовому періоді;

р₁ – ціни у звітному періоді.

Найбільш суперечливим у цьому показнику є склад споживчого кошика як за його наповненням, так і за його мінливістю. Кошик має орієнтуватися на реальну структуру споживання, тому він повинен змінюватися з часом, адже поступово змінюються потреби спо­живачів, з’являються нові товари та послуги або змінюється якість вже існуючих. Але будь-які зміни в складі кошика роблять попередні дані непорівнянними з поточними. З іншого боку, якщо склад кошика не змінювати, він поступово перестане відповідати реальній струк­турі споживання та відображати реальну динаміку витрат, хоча й буде надавати порівнянні результати.

Індекс вартості життя (Cost-of-living Index – COLI) є подібним до попереднього показника, але враховує баланс збільшення фіксо­ваних та договірних доходів із метою визначення їхньої реальної величини.

Індекс цін виробників (Producer Price Index – PPI) харак­теризує зміну в часі загального рівня собівартості виробництва без урахування додаткової ціни дистрибуції та податків із продажів. Зміни значення цього показника випереджають у часі зміни значення СРІ. РРІ вимірює тиск, що його здійснюють на виробника ціни на сировину. Потім ці витрати можуть бути перекладені на споживача або компенсовані за рахунок прибутку чи збільшення виробництва. Індекс цін виробника більш чутливий до зміни витрат на вироб­ництво, ніж до зміни попиту, тому його переважно використовують за умови розвитку в економічній системі інфляції витрат.

Дефлятор ВВП (GDP deflator) характеризує зміну в часі загаль­ного рівня цін на всі товари й послуги, що реалізовані кінцевим споживачам. Це найбільш широкий показник, який відображає інфля­ційні зміни всіх цін. Оскільки дефлятор ВВП точніше враховує реальну структуру особистого й виробничого споживання, ніж індекси СРІ та РРІ, за величиною він може помітно відрізнятися від цих показників. Визначається дефлятор ВВП як співвідношення значень номінального та реального ВВП.

Базова інфляція (core inflation) є показником, що нині розрахо­вується більшістю національних статистичних агенцій. При розра­хунку цього показника з більш узагальнених цінових індексів (СРІ, РРІ тощо) виключаються найбільш мінливі компоненти – переважно продовольство та паливо – оскільки постійні цінові коливання на ринках таких товарів не дозволяють визначити довгострокові тенден­ції зміни рівня цін. Тому показник базової інфляції, який значно меншою мірою піддається впливу короткострокових коливань попиту та пропозиції, дозволяє центральним банкам краще оцінити наслідки вжитих заходів грошово-кредитної політики та монетарну складову інфляції.