Основні принципи бухгалтерського обліку доходів і витрат

Ведення бухгалтерського обліку в будь-якій країні здійснюється згідно із затвердженими принципами. У різних країнах принципи бухгалтерського обліку мають певні відмінності, бо сформувалися вони залежно від національних особливостей їх економічного і суспільного розвитку. Принципи бухгалтерського обліку – це основні засади, на яких здійснюються функції суб’єктів господарської діяльності у мікроекономічному середовищі. Згідно із ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ведення обліку та складання звітності ґрунтується на таких принципах: автономність, безперервності, єдиного грошового вимірника, історичної (фактичної) собівартості, обачності, нарахування та відповідності доходів і витрат, періодичності, повного висвітлення, послідовності, превалювання сутності над формою. Принципи бухгалтерського обліку взаємопов’язані та визначають правила його ведення. Для здійснення управління суб’єктом господарської діяльності необхідно мати певні показники його діяльності, які повинні бути виміряні. У бухгалтерському обліку для кількісного відображення ружу засобів, коштів, обсягів здійснення господарських процесів використовують три види вимірників: натуральні; трудові; грошові (вартісні).

Рейтингова оцінка діяльності банку та методи її здійснення

Проблема забезпечення фін-вої стійкості, надійності та стабільності банківської сис-ми в цілому стало особливо актуальним останніми роками, оскільки, фін-ва стійкість та надійність банківського сектору має вирішальне значення для макроекономічної стабільності економіки. Для прийняття економічно обґрунтованих рішень щодо здійснення активних операцій б-ку, тобто рішень, які відповідають обраному співвідношенню прибутковості й ризику, суб’єкти госп-кої д-ті, приватні особи й самі б-ки потребують об’єктивної інф-ції про фін-вий стан своїх банків-пертнерів. Для задоволення саме цієї потреби слугують публічні рейтинги, що присвоюються б-кам рейтинговими агенствами. Ці рейтинги дають можливість будь-якому користувачеві рейтингу здійснювати порівняльну оцінку різноманітних б-ків без проведення детального аналізу їх фін-го стану. Осн. принцип складання рейтингу полягає в тому, щоб відбити стан учасника ринку серед йому подібних за допомогою у певний спосіб отриманої і обробленої інф-ції. Банківський рейтинг – це насамперед інструмент демонстрації інвестиційної привабливості б-ку ч/з уміння його менеджменту професійно і прибутково працювати в такій складній сфері, якою є фін-вий бізнес. Б-ки аналізуються з 3-х позицій: по-перше, з позиції кредитоспроможності або надійності комерц-х паперів, термінових боргів, депозитних сертифікатів, кредитних угод, документарних акредитивів та ін. інструментів, емітованих б-ками; по-друге, з позиції інвестиц. надійності для потенційних покупців акцій б-ку; по-третє, з позиції страхової надійності для корпорацій зі страх-ня депозитів та ризиків б-ку. Основне завдання банківського рейтингу полягає в тому, щоб визначити конкретну позицію б-ку на ринку.

 

Білет № 39

1. Система аналітичного обліку в банках.

Організація аналітичного обліку базується на нових підходах до параметрів аналітичних рахунків, що в цілому визначає окремий блок питань у загальній програмі реформування бухгалтерського обліку в банках України. Параметри аналітичного обліку та інші параметри, що деталізують інформацію про операції контрагентів (клієнтів) банку, є неодмінною умовою акумуляції бази даних для формування фінансової та статистичної звітності. Залежно від сфери застосування параметри поділяються на параметри:

контрагентів (клієнтів);

документів;

договорів;

безпосередньо аналітичних рахунків.

Усі параметри аналітичного обліку класифіковані як обов’язкові та необов’язкові.

Обов’язкові вводяться з урахуванням вимог Національного банку України щодо звітності. Крім того, вони є обов’язковою умовою занесення у комп’ютерну систему нового контрагента (клієнта) або нового аналітичного рахунку в момент його відкриття

Необов’язкові параметри визначаються банком самостійно і можуть використовуватись при веденні управлінського обліку та організації внутрішнього контролю та аналізу.

До номера аналітичного рахунку можуть включатися лише окремі параметри з усього можливого їх набору, інші параметри зберігаються поза номером рахунку і використовуються при виконанні операцій та побудові звітності.

2. Регулювання діяльності комерційних банків за допомогою економічних нормативів (неповністю)

Одним із основних напрямів банківського регулювання та нагляду Базельський комітет визначає необхідність установлення та контроль за дотриманням банками економічних нормативів, що регулюють банківську діяльність. Закон України «Про банки і банківську діяльність» передбачає необхідність дотримання комерційними банками економічних нормативів, що їх встановлює Національний банк України. Національний банк України як орган регулювання та нагляду за банківською діяльністю дотримується рекомендацій Базельського комітету з урахуванням національної специфіки розвитку банківської системи та економіки. Відповідно до чинного законодавства та інструкції «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні», НБУ встановив ряд обов’язкових економічних нормативів, за напрямом регулювання групують таким чином: група 1 – нормативи капіталу; група 2 – нормативи ліквідності; група 3 – нормативи кредитного ризику; група 4 – нормативи інвестування; група 5 – нормативи відкритої валютної позиції. Основний капітал, або капітал першого рівня, - це найбільш стабільна частина фінансового капіталу банку, яка не підлягає передаванню, перерозподілу. Додатковий капітал, або капітал другого рівня, - це та частина фінансового капіталу банку, обсяг якої, навпаки, піддається змінам. За методикою НБУ до складу основного капіталу включають фактично сплачений зареєстрований статутний капітал, розмір якого може бути змінений лише за рішенням вищої управлінської ланки банку, та розкриті резерви. Розкритими резервами вважаються оприлюднені банком у фінансовій звітності резерви, що створені за рахунок нерозподіленого прибутку. Це можуть бути: емісійний дохід; реінвестовані дивіденди; кошти резервного фонду; прибутки минулих років.