Необхідність і види міжбанківських розрахунків

Міжбанківські розрахунки – це система здійснення та регулювання грошових вимог та зобов'язань, які виникають між банками, їх філіями та клієнтами.

Лише на основі цих розрахунків можна завершити розрахунки між суб'єктами господарської діяльності по купівлі- продажу товарів (послуг), з фінансовими органами щодо сплати податків, з позабюджетними фондами по перерахуванню внесків тощо.

Певна частина міжбанківських розрахунків служить для економічних зв'язків самих кредитно-фінансових інститутів, наприклад, при розміщенні грошових коштів у формі депозитів і кредитів, при переобліку векселів, отримані від НБУ кредитів в порядку рефінансування, купівлі та продажу цінних паперів, в т.ч. державних.

Отже, системи міжбанківських розрахунків призначені для здійснення платіжних трансакцій між банками, що обумовлені здійсненням платежів їх клієнтів або власних зобов'язань одного банку перед іншими.

Природно, що банк, який є абонентом більш ніж однієї платіжної системи і хоче здійснити платіж у банк, який є абонентом тих самих систем, обирає для використання в кожному конкретному випадку ту систему, яка найкраще для даного випадку відповідає умовам: дотримання термінів виконання платежу, надійності, інформаційної безпеки та конфіденційності транспортування платіжного документа, мінімізації вартості цієї послуги.

Так як єдиної платіжної системи не існує, виконання міжбанківських розрахунків здійсняється відповідно за моделями та формами їх ведення. Розглянемо існуючі системи та форми ведення розрахунків між банками.

Системи міжбанківських розрахунків і платіжні системи в розвинутих країнах з ринковою економікою функціонують відповідно до загальних моделей, що базуються на трьох основних видах міжбанківських розрахунків:

ü розрахунки через організацію кореспондентських відносин між комерційними банками, їх називають лоро-ностро;

ü розрахунки через кореспондентські рахунки, що відкриваються в установах центральних банків. Як правило, це повні розрахунки, що виконуються індивідуально, на валовій основі. Їх можна характеризувати як платежі брутто;

ü розрахунки через клірингові установи. Це розрахунки, або платежі, нетто.

Правила міжбанківських розрахунків в Україні регламентуються Національним банком України. Інструкцією про міжбанківські розрахунки передбачені наступні форми їх проведення:

ü через Національну систему електронних платежів (СЕП), що функціонує при Національному банку України.

ü через власні платіжні системи комерційних банків, узгоджених з Національним банком України;

ü через прямі кореспондентські відносини між комерційними банками.

НБУ, як центральний банк держави, організовує і бере участь у здійсненні міжбанківських розрахунків.

Банки України, як учасники міжбанківських розрахунків, несуть спільну відповідальність за стан міжбанківських розрахунків і діють відповідно до нормативних актів НБУ та угод, які укладаються між учасниками розрахунків.

Банки України вільно вибирають системи розрахунків.

Міжбанківські розрахунки здійснюються відповідно до тих же принципів, що притаманні безготівковим розрахункам і були сформульовані раніше, але разом з тим, можна виділити найбільш важливі і характерні.

Основні принципи здійснення міжбанківських розрахунків:

ü підтримка банками своєї ліквідності (відповідно наявності коштів на кореспондентських рахунках) на рівні, що забезпечує безперебійні, в повному обсязі проведення розрахунків з іншими банками, особливо по платежах клієнтів;

ü проведення контролю за правильністю здійснення міжбанківських розрахунків і проходження документів;

ü проведення контролю за технологічними ризиками;

ü встановлення кореспондентських відносин між банківськими установами.

Кореспондентські відносини – договірні відносини між кредитними установами (банками-кореспондентами), метою яких є здійснення платежів і розрахунків за дорученнями один одному, на підставі кореспондентських угод з відображенням їх на кореспондентських рахунках.

Кореспондентські відносини можуть бути:

ü безпосередньо між комерційними банками;

ü між комерційними банками та НБУ.

При прямих кореспондентських відносинах між банками відкривається кореспондентський рахунок – це рахунок, на якому відображені розрахунки, здійснені однією установою за дорученням іншої установи банку на підставі укладених кореспондентських угод.

Кореспондентський рахунок, що відкривається комерційному банку в установі НБУ, призначений для проведення розрахунків одного банку з іншими банками по території України. Він відображає рух коштів за дорученням банків на підставі укладання кореспондентських угод.