Вказівки з виробництва будівельно-монтажних робіт.

Монтаж фундаментів і фундаментних балок:

Для забезпечення точності встановлення фундаменту стаканного типу, осі переносять в котлован або траншею до місця встановлення фундаменту і закріплюють з чотирьох боків металевими штирями безпосередньо біля місця встановлення. Стакан фундаменту обов’язково очищають і закріплюють дерев’яними або металевими щитами. Після цього стакан з допомогою захватів переносять до проектного місця і на висоті 8-10 см суміщають риски, нанесені масляними фарбами на бокових поверхнях фундаменту з металевими штирями.

Правильність розташування осей перевіряється і якщо вони встановленні не вірно, то процес монтажу повторюють. Після монтажу проводиться часткове засипання. Фундаменті балки монтують одразу після монтажу у фундаментів на спеціальні фундаментні столики або обрізки фундаменту з ретельним вивірюванням висотних відміток, з допомогою нівеліра. Згодом проводять повне засипання котловану.

Монтаж колон:

Монтаж колон здійснюється з безпосереднім розкладанням за допомогою фрикційних захватів. Після розкладання перед монтажем колони оглядають, перевіряють цілісність, розміри і позначки стакана фундаменту. Після цього колону обладнують навісними драбинами, хомутами для навішування підмостків, струбцинами для навішування розчалок. З врахуванням способу монтажу колони піднімають встановлюють в проектне положення з вивіренням, шляхом суміщення рисок на бокових поверхнях колони і стакана. Вертикальність колони перевіряють двома теодолітами встановлені на двох взаємоперпендикулярних осях або за допомогою виска. Тимчасове закріплення колон здійснюють за допомогою кондукторів.

Монтаж ферм::

Підготовка до монтажу кроквяних і підкроквяних балок і ферм у основному полягає в очищенні закладних деталей, нанесенні осьових рисок, закріпленні відтяжок і розчалювань (при потребі). На кроквяних фермах установлюють розпірки, якими вони будуть кріпитися до суміжних ферм.

Залежно від прольотів балок і ферм, наявності в них монтажних петель чи отворів застосовують балкові у вигляді плоских ферм або траверси з захваткою конструкції за дві або чотири точки.

Кроквяні й підкроквяні балки і ферми встановлюють на оголовки колон, вивіряючи їхнє положення в плані по рисках розбивочних осей, нанесених на опорах. Установка кроквяних балок і ферм спрощується тим, що їх опорними накладними листами з отворами наводять на анкерні болти, що є на закладних деталях оголовків колон і опорних поверхонь підкроквяних балок і ферм. Балки і ферми на опорах наводять за допомогою відтяжок. Тимчасово кроквяні балки і ферми закріплюють на анкерних болтах.

Підкроквяні балки і ферми встановлюють на оголовки колон, вивіряючи їхнє положення в плані тільки по рисках розбивочних осей. Відразу після укладання їх закріплюють на колонах зварюванням опорних закладних деталей.

Вертикальність положення ферм і тимчасове їхнє розкріплення забезпечують за допомогою розчалювань і розпірок.

Розчалюваннями, закріпленими за верхній пояс ферм, розкріплюють першу й другу ферми до укладання по них і закріплення зварюванням плит покриття. Для ферм прольотом 18 і 24 м ставлять дві пари розчалювань, а для ферм прольотом 30 м - три пари (в середині й у чвертях прольотів). При натягу й закріпленні розчалювань перевіряють прямолінійність верхнього пояса й вертикальність площини ферм. Розпірки ставлять, починаючи з третьої по ходу монтажу ферми, прикріплюючи останню до раніше змонтованої ферми, на якій вже покладені й приварені плити покриття.

Розпірки часто встановлюють по одній при прольоті ферм 18 м і по дві при прольотах 24 і 30 м у 1/3 прольоту.

Розпірки кріплять струбцинами до верхнього пояса встановлюваної ферми, а до нижнього звисаючого вниз кінця прив'язують прядив'яну мотузку, спущену з плит покриття раніше змонтованих ферм. Після установки ферми краном розпірки піднімають і кріплять струбцинами до раніше змонтованої ферми. Тільки після цього можна розстроповувати ферму. Але в ході укладання і приварки плит покриття в монтованому осередку розпірки знімають.

Монтаж прогонів і профлиста:

До несучих елемен- тів прогони кріпляться за допомогою гнутих кутників або кутників із гарячекатаної сталі та бол- тового з’єднання. Тип прогонів (Z або C), їхня висота і тов- щина, а також крок оцинкованих прогонів визначаються про- ектом, або за допо- могою каталогу «Та- блиці навантажень Z- і C-прогонів», де наведені таблиці навантажень для різ- них схем використан- ня прогонів (одно-, дво- або багатопроліт- ної схеми опирання) та детально описані методи підбору оптимальних варіантів використан- ня прогонів. До оцинкованих прогонів кріпить- ся самонарізними болтами у кожну хвилю несучий про- фільований лист Т40-Т92 широкими полицями догори (для утепленої покрівлі), або широ- кими донизу (для холодної). Висота профілю підбирається в залежності від заданих проектом навантажень та кроку прогонів. На профільований лист уклада- ється пароізоляційна плівка, стики якої необхідно проклеї- ти спеціальною клейкою стрічкою. Після цього на металопрофіль, перпендикулярно скату, монтують- ся дистанційні (проміжні) Z-прогони товщиною t=1,0; 1,25; 1,5 мм, в залежності від обраного кроку прогонів та від типу покрівель- ного (верхнього) профлиста. Дистанційний Z-прогон монту- ється до несучого (нижнього) самонарізами у кожну хвилю. По всій довжині дистанційного Z-прогону проклеюється термопрокладка товщиною 3 або 5 мм та шириною 50 або 70 мм для усунення містка холоду. Після цього укладають утеплювач, по поверхні якого, паралельно лінії карнизу, уклада- ється супердифузійна мембрана з напуском, ширина котрого вказана на рулоні. Тип покрівельного прапецеєвидного листа (рис.3, поз.13) вибирається в залежності від заданих в технічно- му проекті навантажень на покрівлю та від кроку дистанційних прогонів. Монтується покрівельний лист за допомогою самонарізів у кожну хви- лю. Вздовж повздовжнього стику листів необхідно укласти клейкий ущільнювач товщиною 3 мм та шириною 10 мм (3х10) та скріпити листи між собою по стику самонарізами через кожні 300-500 мм (рис.3.1) в залеж- ності від товщини металопрофілю.

Монтаж сендві- панелей

Інструкція кріплення стінових виробів в першу чергу починається з підготовки основи для нижнього сендвіча. До цоколю закріплюємо горизонтальну напрямну, це може бути U-подібний профіль або металевий куточок з товщиною прокату не менше 1 мм.прі необхідності між цоколем і направляючими і між сендвічем і направляючими прокладається герметик, по всій висоті колон каркаса необхідно встановити самоклеющу ущільнювальну стрічку. Кріпити її необхідно по посередині колони з розрахунку: проміжні опори - 1 шт. А в місцях вузла панелей - 2 шт. (Не менше 30 мм від краю виробу).Застосовуючи спеціальні захвати і підйомний механізм, встановлюємо на напрямні сендвіч так, щоб він своєю власною вагою придавила ізоляцію. Виходячи з довжини і товщини виробу, визначається кількість захоплень (один захват призначений для підйому панелі товщиною не більше 100 мм і довжиною не більше 6 м, товщиною більше 100 мм і довжиною не більше 4,5 м). Використовуючи спеціальні струбцини, притискаємо до колон встановлену панель, при цьому вкрай важливо стежити за цілісністю полімерного покриття виробу. Після цього, із застосуванням рівня, перевіряємо установку панелі по горизонталі.