Нагляд як структурний підрозділ центрального банку.

Територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за місцезнаходженням материнського банку/центрального кооперативного банку здійснює аналіз на підставі консолідованої фінансової звітності з метою нагляду. Відповідальність за подання консолідованої фінансової та
статистичної звітностей несуть керівники материнського банку/центрального кооперативного банку. Територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за місцезнаходженням материнського банку/центрального кооперативного банку щокварталу інформує відповідні територіальні управління Національного банку про склад учасників консолідованих груп регіону. Територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за місцезнаходженням цих учасників консолідованих груп під час здійснення нагляду за їх діяльністю (якщо учасниками консолідованої групи є банки) враховують цю інформацію та визначають вплив учасників консолідованої групи на материнський банк/центральний кооперативний банк. 7. Побудова служби банківського нагляду як самостійної структури. Змішана система нагляду. Основними макро орієнтованими цілями банківського нагляду є:захист вкладників від неефективного управління банками і шахрайства;підтримка стабільності банківського сектора за допомогою запобігання "системних ризиків" (що полягають в тому, що банкрутство одного банку може спричинити за собою банкрутство декількох банків і втрату довіри до всієї системи);захист фонду страхування від втрат в тих країнах, в яких застосовують заходи по захисту інтересів банківських вкладників.У США, Німеччині, Франції, Японії існує змішана система банківського нагляду, в рамках якої центральний банк поділяє обов'язки по нагляду з іншими державними органами. У Великобританії, Італії, Нідерландах банківський нагляд уповноважені здійснювати виключно центральні банки. У Канаді і Швейцарії органи нагляду відокремлені від центрального банку.Банківський нагляд в широкому розумінні включає в себе власне нагляд за банками, званий дистанційним, або документарними, та інспектування (інспекційні перевірки на місцях). Залежно від особливостей окремих країн згадані види нагляду неоднаково трактуються. У ряді країн, наприклад у Великобританії, акцент робиться на документарний нагляд; в інших, наприклад у США, - на регулярне та всебічне вивчення стану кожного банку при проведенні інспекції на місці. Для більшості країн характерне поєднання дистанційного контролю за діяльністю банків на основі аналізу звітних документів з виїздом інспекторів для перевірки в банки. При цьому органи нагляду взаємодіють зі службами зовнішнього і внутрішнього аудиту банків.Тісний взаємозв'язок систем зовнішнього та внутрішнього контролю за функціонуванням комерційних банків притаманна, наприклад, Франції, Нідерландів, Великобританії. Державні органи нагляду в цих країнах знаходяться в тісному контакті з приватними аудиторськими фірмами, яким надають довіру, що значно полегшує і прискорює процедуру дистанційного нагляду. Центральні банки згаданих країн отримують і перевіряють завірені зовнішніми аудиторами річні баланси, а також щомісячні або квартальні звіти комерційних банків з інформацією про платоспроможності, ліквідності банку, відкритої валютної позиції і непогашених прострочених кредитах, а також концентрації кредитних ризиків, країнових ризиків. У Великобританії зовнішні аудитори можуть, а в Нідерландах і Франції зобов'язані негайно інформувати центральний банк про неплатоспроможність і неліквідність банку або про випадки їх відмови завіряти звіт банку. Банк Нідерландів щорічно проводить наради із зовнішніми аудиторами, які несуть персональну відповідальність у разі нанесення їх діями збитків комерційному банку. Практика нагляду в розвинених країнах відрізняється різноманітністю не тільки форм його організації, а й органів його проведення. Як правило, функції нагляду виконуються підрозділами центрального банку або міністерства фінансів або незалежним відомством, підзвітним парламенту або президенту, наприклад Федеральною корпорацією страхування депозитів (ФКСД), як в США. Діяльність наглядових органів регламентується системою законів та інших правових актів відображають особливості історичного та економічного розвитку держави. 8. Становлення служби банківського нагляду в Україні.

Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.

Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність" щодо здійснення банківської діяльності.

Для здійснення своїх функцій Національний банк України має право безоплатно одержувати від банків, банківських об’єднань та юридичних осіб, які отримали ліцензію Національного банку України, а також від осіб, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", інформацію про їх діяльність та пояснення стосовно отриманої інформації і проведених операцій.

Отримана інформація не підлягає розголошенню за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Під час здійснення банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності.

Національний банк України здійснює банківський нагляд у формі інспекційних перевірок та безвиїзного нагляду.