Підходи до оцінки кредитоспроможності позичальника

Українські банки розробляють власні внутрішні положення та методики аналізу кредитоспроможності позичальника, в основу яких, як правило, покладенометодичні рекомендації Національного банку України щодо оцінки банками кредитоспроможності та фінансової стабільності позичальника.

В цілому механізм оцінки кредитоспроможності потенційних позичальників - юридичних осіб у сучасних умовах складається з двох основних станів:

—аналіз фінансового стану потенційного позичальника;

—аналіз якісних показників діяльності підприємства.

Система економічних показників діяльності підприємства складається з таких основних характеристик:

— платоспроможність;

—фінансова стійкість позичальника;

—показники фінансово-економічної діяльності;

— аналіз грошових потоків позичальника.

Оцінка фінансового стану позичальника — банківської установи здійснюється шляхом вивчення та аналізу:

—дотримання останнім обов'язкових економічних нормативів діяльності, встановлених діючим банківським законодавством країни;

— обсягів та якості активів і пасивів;

—обсягів і структури прибутків та збитків позичальника;

—рівня формування резервів у режимі страхування ризиків можливих втрат від здійснення активних операцій;

—стану виконання потенційним клієнтом зобов'язань в минулому та їх стан не момент отримання чергової позики;

—стану відносин банку на міжбанківському кредитному ринку та ін.

Необхідним та важливим доповненням процедури визначення фінансового стануі позичальника є другий етап оцінки кредитоспроможності - аналіз якісних показників діяльності підприємства, основними елементами якого є:

Аналіз історії позичальника - - дає змогу визначити тенденції розвитку на підставі вивчення характеру попередніх взаємовідносин клієнта з банком та історії погашення кредитної заборгованості позичальником у минулому; дуже важливим моментом є період існування підприємства (практика показує, що найбільш критичними є перші 3 - 5 років активної діяльності).

• Аналіз ринкової позиції позичальника та ступеня його залежності відструктурних і циклічних змін в економіці та у відповідній галузі, який включає ознайомлення з такими елементами:

1) місцезнаходження підприємства. Дає змогу з'ясувати чи вдалим є його розташування з погляду відповідності виду діяльності та характеру господарських операцій (віддаленість від постачальників, наявність кваліфікованих трудових ресурсів, доступність для покупців тощо);

2) вид діяльності підприємства. Надає можливість врахувати фактори, унікальні для цього сегменту ринку. При цьому беруть до уваги капіталомісткість галузі, ефективний розмір підприємства в галузі тощо;

3) метод операцій. Визначається належність підприємства до групи функціонування: виробництво; оптова торгівля; роздрібна торгівля;

4) юридична форма підприємства. Показує, якою частиною майна підприємство буде відповідати перед кредиторами у разі його ліквідації та якою буде процедура ' ліквідації;

5)наявність державних замовлень га державної підтримки позичальника

6)макроекономічна ситуація в економіці та стан розвитку галузі позичальника. Враховується пріоритетність галузі для банку, стадія зрілості галузі, чутливість галузі до змін макроекономічних умов, рівень банкрутства в галузі, середній життєвий цикл підприємств у галузі.

• Аналіз ефективності менеджменту позичальника, який враховує:
1)наявність у менеджерів негативного досвіду керівництва іншими

підприємствами;

2)рівень компетентності менеджерів у ключових сферах управління: виробництві, фінансах, збуті;

3)частота зміни керівництва. її причини та наслідки;

4) наявність ретельно підготовленого перспективного бізнес-плану;

5)наявність позитивних аудиторських висновків.

• Наявність забезпечення (застави, гарантії, поручительства).

Оцінка кредитоспроможності позичальника вітчизняними банками запишається досить стандартизованою (з погляду на те. які коефіцієнти вони використовують для визначення фінансового стану позичальника), але можуть використовуватися додаткові показники, які відрізняють методику одного банку від іншого. Крім того, деякі банки мають галузевий підхід при наданні кредитів, тобто значення одних і тих самих коефіцієнтів становлять різну частку в сукупному рейтингу позичальника залежно від того, в якому секторі економіки він працює. Також відрізняються рейтингові шкали визначення класу позичальників.