Законодавча база з охорони праці.

Законодавство України про охорону праці являє собою систему взаємопов'язаних нормативно-правових актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. Воно складається з Закону України «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Базується законодавство України про охорону праці на конституційному праві всіх громадян України на належні, безпечні і здорові умови праці, гарантовані статтею 43 Конституції України. Основоположним документом в галузі охорони праці є Закон України "Про охорону праці" від 1992 року з урахуванням подальших поправок, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних державних органів відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Відповідно до Конституції України, Закону України «Про охорону праці» та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у 1999 р. було прийнято Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» з урахуванням подальших поправок. Цей закон визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

4. Технічно- нормативне забезпечення охорони праці

Охорона праці має за мету убезпечити здоров'я працівників від виробничого впливу негативних факторів і небезпеки та забезпечити їм здорові умови праці. Аналіз чинного законодавства України про охорону праці дозволяє виявити такі основні організаційно-правові форми охорони праці: - Встановлення державних міжгалузевих та галузевих стандартів охорони праці працівників у нормативно-правових актах;- Організація діяльності служб охорони праці підприємств, установ, організацій;-Проведення медичних оглядів працівників; -Навчання та інформаційне забезпечення охорони праці; -Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій. Служба охорони праці підприємства, установи, організації. На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці. Комісія з питань охорони праці підприємства. На підприємстві з метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці,. Забезпечення працюючих засобами індивідуального і колективного захисту, мийними та знешкоджувальними засобами. На роботах з шкідливими умовами праці працівникам видаються безплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти. На роботах з особливо шкідливими умовами праці надається безплатно за встановленими нормами лікувально-профілактичне харчування Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій. Роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього і періодичних медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі. Навчання та інформаційне забезпечення охорони праці. Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці. Навчання з питань охорони праці в частині організації навчального процесу здійснюється відповідно до вимог законодавства та інших нормативно-правових актів у галузі освіти. Перевірка знань працівників з питань охорони пращ про­водиться за нормативно-правовими актами з охорони праці, додержання яких належить до їхніх функціональних обов'язків.

 

5. Правові, законодавчі та нормативно-технічні основи безпеки життєдіяльності

До основних нормативно-технічним документам, які регламентують питання безпеки життєдіяльності, відносяться санітарні норми (СН, СанПиН), Норми радіаційної безпеки (НРБ), Будівельні норми і правила (СНиП), стандарти в області охорони праці, навколишнього середовища і безпеки в надзвичайних ситуаціях. До стандартів, формулює вимоги, виконання яких необхідно для забезпечення безпеки життєдіяльності, відносяться Система стандартів безпеки праці (ССБТ), Система стандартів охорони природи (ССОП) і Комплекс державних стандартів безпеки в надзвичайних ситуаціях (БЧС).

На основі державних стандартів розробляються галузеві стандарти і стандарти підприємств, що враховують галузеві і місцеві умови, а також конкретні умови та технології виробництва.

Ще одну групу нормативно-технічної документації складають різні Правила, Положення та Інструкції. Розробляють і затверджують ці документи міністерства, відомства, органи Держнагляду.

Термін дії нормативних документів зазвичай складає 5 років, місцевих - 3 роки. Після чого ці документи переглядають і термін дії подовжують на 5 років або вони втрачають чинність взагалі.