Види страхування, перестрахування, фінансова діяльність страховика

М О Д У Л Ь 2

ВИДИ СТРАХУВАННЯ, ПЕРЕСТРАХУВАННЯ, ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ СТРАХОВИКА

Тема 7

ОСОБИСТЕ СТРАХУВАННЯ

Лекція 13

СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ

Мета: Оволодіти знаннями щодо специфіки змісту страхування життя, його стану та перспектив розвитку.

Зміст і види страхування життя.

Змішане страхування життя.

Стан та перспективи розвитку страхування життя в Україні.

___________________________________

Життя, здоров’я та працездатність – невід’ємні атрибути особи.

Ця галузь покликана забезпечувати страховий захист майнових інтересів громадян або зміцнення досягнутого ними сімейного добробуту.

Особове страхування включає:

- страхування життя;

- страхування від нещасних випадків;

- медичне страхування;

-пенсійне страхування.

Змішане страхування життя.

Змішане страхування життя – це страхування життя, за якого в одному договорі об’єднується страхування від декількох ризиків: смерті, дожиття, нещасного випадку, хвороби, втрати працездатності. Якщо договір про страховий захист покриває два і більше ризиків, страхування вважається змішаним.

Договір змішаного страхування життя дає змогу поєднати відповідальність страхової компанії як у випадку дожиття до закінчення строку страхування, так і у випадку смерті під час дії договору страхування. Крім того, відповідальність страховика може бути розширена за рахунок прийняття на страхування відповідальності виплатити страхову суму або певну її частину у разі настання нещасного випадку із застрахованою особою. При проведенні змішаного страхування життя страхувальник і застрахований можуть бути однією особою, якщо договір страхування страхувальник укладає відносно своєї особи. Страхувальником при змішаному страхуванні життя є тільки фізичні особи.

Сьогодні на страховому ринку України страхування життя проводиться за правилами страхування життя категорій А, В, С, які відрізняються кількістю ризиків, на випадок яких і проводиться страхування життя. Так, категорія А охоплює такі страхові випадки (ризики): дожиття до певного попередньо встановленого віку та смерть застрахованого. Категорія В, крім названих, ще передбачає втрату страхувальником здоров'я від нещасного випадку. Категорія С доповнена ризиком втрати здоров'я від нещасного випадку, що призвело до інвалідності застрахованого.

При укладенні договорів страхування життя страхові компанії враховують такі чинники:

− вік страхувальника та його стать;

− стан здоров'я;

− місце проживання та громадянство;

− рід занять чи характер діяльності;

− генетична спадковість та деякі інші, навіть стать.

У сукупності названі критерії визначають рівень смертності страхувальників.

Зазвичай вік страхувальника має становити від 16 до 72 роки (або до того віку, який вважається середньою тривалістю життя у відповідній країні чи місцевості) з тим, щоб після закінчення терміну страхування він не перевищував 75 років (або віку середньої тривалості життя). Вік особи, на користь якої укладається договір страхування життя, не має значення. Стан здоров'я має важливе значення, оскільки може привести до передчасної смерті страхувальника. Тому договір не укладається з непрацюючими інвалідами, насамперед, першої групи, а також можуть бути передбачені обмеження щодо інвалідів другої групи, хворих на онкологічні та хронічні захворювання, СНІД, серцево-судинні та деякі інші захворювання.

Громадянство враховується у зв'язку з тим, що страховик має формувати страхові резерви в тій валюті, у якій сплачуються страхові внески. Договори укладаються з громадянами України і іноземними громадянами, що постійно проживають на території України.

Суттєво впливає на страхові тарифи зі страхування життя і характер діяльності застрахованого, так як з цим пов'язані відповідні страхові ризики за цим страхуванням. У Західній Європі не страхують життя, наприклад, членів королівської родини, політиків, артистів, відомих естрадних зірок, оскільки вони відносяться до підвищеної групи ризику через свій спосіб життя. У деяких країнах заборонено страхування життя дітей.

Страхова сума за договорами страхування життя визначається за згодою сторін і може бути будь-якого розміру. Страхові тарифи встановлюються в процентах до страхової суми або в абсолютному розмірі, встановленому на одиницю страхової суми, за яку прийнято 100 грн. Розмір страхових внесків залежить від строку страхування, віку страхувальника та страхової суми. Для розрахунку страхових внесків (страхової премії) важливе значення має таблиця смертності, за якою визначається ймовірність того, що особа доживе до певного віку або середня тривалість життя і на основі цього розраховується страхова премія з врахуванням норми інвестиційного доходу (приросту капіталу), яка не повинна перевищувати чотирьох відсотків річних. Докладно буро розглянуто у темі 2.

Принципи страхового відшкодування (обсяг відповідальності страховика) охоплюють:

− при страхуванні на дожиття: особі, яка дожила до встановленого віку і сплатила страхові внески, страховик виплачує повну страхову суму, а в разі смерті застрахованого в період дії договору страхування така сума виплачується спадкоємцям;

− при страхуванні на випадок смерті: страховик за умови внесення страхувальником страхових внесків виплачує 100 % визначеної попередньо страхової суми у всіх випадках смерті, коли б вона не сталася. Страхову суму одержує вигодонабувач, який визначається страхувальником за життя і може бути як фізичною, так і юридичною особою. У договорі страхування можуть бути передбачені певні обмеження щодо таких виплат;

− при втраті страхувальником здоров'я від нещасного випадку, що трапився протягом дії договору страхування: страховик виплачує частину чи повну страхову суму пропорційно до ступеня втрати здоров'я. Ступінь втрати здоров'я визначається за спеціально складеними таблицями.

У разі дострокового припинення дії договору страхування життя страховик виплачує страхувальнику викупну суму, яка є майновим правом страхувальника за договором страхування життя.

Викупна сума – це сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування життя та розра­ховується математично актуарієм на день припинення договору стра­хування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в Держфінпослуг є невід'ємною частиною правил страхування життя. За умови дострокового припинення договору страхування за зако­нодавством України не допускається повернення коштів готівкою, якщо платежі було здійснено в безготівковій формі.

Одним із видів страхування життя є страхування дітей. Страхувальниками можуть виступати батьки та інші родичі дитини, які укладають договори страхування і сплачують страхові внески. Застрахованою є дитина у віці з дня народження до 15 років, а вік та стан здоров'я страхувальника не має значення. Договори страхування дітей можуть бути також укладені юридичними особами – підприємствами, установами або організаціями.

Обсяг відповідальності страхової компанії охоплює такі страхові випадки: дожиття до закінчення строку страхування; настання смерті застрахованої дитини незалежно від причин; втрату здоров’я від нещасного випадку в період дії договору страхування.

Страхова сума визначається за згодою сторін, а розмір страхового внеску залежить від розміру страхової суми і тарифної ставки, яка диференційована залежно від віку застрахованого та строку страхування.

Принципи виплати страхової суми аналогічні, що і при страхуванні життя дорослих осіб. Разом з тим, оскільки страхувальник і застраховані – різні особи, то умови страхування передбачають виплату страхової суми як у випадку смерті страхувальника, так і застрахованого. При настанні смерті страхувальника до закінчення дії договору страхування страхова сума складає зазвичай 90 % сплачених внесків. Договір страхування як правило за таких умов розривається, або може продовжити інший родич. У випадку смерті дитини страхова компанія може виплатити страхувальникам допомогу в розмірі 30-50 % від страхової суми.

Страхування до шлюбу передбачає укладення договорів страхування відносно дітей віком від дня народження і до 18 років на момент закінчення дії договору страхування. Страхувальниками виступають батьки, дідусі, бабусі та інші родичі дитини віком від 18 до 80 років, які укладають договір на користь дітей, які є застрахованими особами. На користь однієї дитини можна укладати декілька договорів страхування. При цьому договори не укладаються з інвалідами першої групи.

Страхова сума може бути встановлена за бажанням страхувальника і виплачена після закінчення терміну страхування у зв'язку з реєстрацією шлюбу. При цьому відповідальність страховика закінчується тоді, коли дитина досягла повноліття, однак виплата здійснюється лише через певний проміжок часу. Тому від моменту закінчення терміну дії договору і до моменту виплати страхового забезпечення з приводу реєстрації шлюбу застрахованої особи або досягнення нею 21-го віку має місце вичікувальний період, де договір діє в повному обсязі в частині інших ризиків, включених до обсягу відповідальності страховика, тобто при настанні смерті застрахованого або при втраті здоров'я від нещасного випадку. Важливим у такому страхуванні є те, що у випадку смерті страхувальника в період дії договору страхування, дія договору про­довжується без подальшої сплати страхових внесків і дає право застрахованій особі на одержання повної страхової суми при реєстрації шлюбу.

Головними відмінностями страхування дітей та весільного страхування є те що, страхувальник і застрахований за цими видами договорів є завжди різні особи.

Тема 7

ОСОБИСТЕ СТРАХУВАННЯ

Лекція 14

Обов’язкове страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов’язаних із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за його заявкою без придбання квитків.

Об’єкт страхування – майнові інтереси, пов’язані з життям та здоров’ям працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов’язаних із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за заявкою замовника авіаційних робіт без придбання квитків. Зазначені особи вважаються застрахованими з моменту вступу на борт повітряного судна з метою виконання польоту до моменту виходу з повітряного судна.

Страхувальник – фізична або юридична особа, яка є замовником авіаційних робіт і уклала відповідну угоду з виконавцем авіаційних робіт.

Страховим випадком вважається пов’язана з експлуатацією повітряного судна подія, внаслідок якої застрахована особа:

- загинула чи отримала тілесні ушкодження зі смертельним наслідком;

- отримала травми, які призвели до інвалідності;

- отримала травми, які призвели до тимчасової втрати працездатності або госпіталізації терміном більше ніж 48 годин строком 7 діб з моменту авіаційної чи наземної події.

Страхова сума за цим договором не повинна бути меншою ніж 40 тис. грн.. для кожної застрахованої особи.

Зобов’язання страховика щодо страхового відшкодування такі:

1) Якщо буду доведено наявність страхового випадку, то не пізніше як через 10 днів з дня отримання документів:

- у разі загибелі застрахованої особи або смерті, що сталась внаслідок страхового випадку, виплатити спадкоємцю відшкодування у розмірі страхової суми;

- у разі встановлення застрахованій особі інвалідності І групи – 100%; ІІ групи – 75%; ІІІ групи – 60% страхової суми;

2) Якщо застрахований тимчасово втратив працездатність, страховик йому сплачує за кожну добу 0,2%, але загалом не більше 50% страхової суми.

Страховий тариф з цього виду страхування на один рік не повинен перевищувати 2% установленої мінімальної страхової суми.

 

Тема 7

ОСОБИСТЕ СТРАХУВАННЯ

Лекція 15

МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ

Тема 7

ОСОБИСТЕ СТРАХУВАННЯ

Лекція 16

ПЕНСІЙНЕ СТРАХУВАННЯ

Мета: Зясувати особливості страхування ренти (ануїтетів) й додаткової пенсії.

1.Страхування ренти (ануїтетів).

Література

Основна:

1. Говорушко Т. А. Страхові послуги. Навч. посіб. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 400 с.

2. Плиса В. Й. Страхування: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2005. – 392 с.

3. Про страхування: Закон України від 07.03.96 № 86/96-ВР (зі змінами та доповненнями) // www.rada.gov.ua

4. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12.07.2001 № 2664-III (зі змінами та доповненнями) // www.rada.gov.ua

5. Страхування: Підручник / Керівник авт. кол. і наук ред. С. С. Осадець, д-р економ. наук, проф. – К. КНЕУ, 2002. – 528 с.

6. Страхування: Теорія та практика: Навч.-метод. посіб. / Внукова Н. М., Успаленко В. І., Временко Л. В. та ін. / За загальною редакцією проф. Внукової Н. М. – Х.: Бурун книга, 2004. – 376 с.

 

Додаткова:

7. Внукова Н. М. Смоляк В. А. Економічна оцінка ризику діяльності підприємств: проблеми теорії та практики: Монографія. – Х. – ВД «ІНЖЕК», 2006. – 184 с.

8. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України: офіційний сайт // www.dfp.gov.ua

______________

1.Страхування ренти (ануїтетів).

Страхування життя поділяється на страхування капіталів і страхування рент. Відмінність між ними полягає в тому, що при страхуванні капіталів метою є створення нових капіталів, а при страхуванні рент ідеться про використання вже існуючих капіталів зверненням їх у річні ренти.

При страхуванні рент (ануїтетів) страхова компанія пов'язує, як правило, виконання своїх обов'язків із дожиттям страхувальника (застрахованого) до певного віку або строку, визначеного в договорі страхування.

Страхування ренти передбачає, що страхувальник вносить до страхової компанії за один раз або розстроченими платежами певну суму, яку вона використовує для цілей інвестування. Після визначеного в договорі страхування часу (віку) страхувальник одержує певні виплати сам (якщо живий) або їх одержує особа, на користь якої був укладений договір страхування (чи спадкоємці).

Договір страхування ренти може бути укладений як фізичною, так і юридичною особою. Фізичні особи можуть укласти договори страхування щодо себе або іншої особи. Основна вимога до фізичних осіб — це їх дієздатність. Стан здоров'я не оговорюється, і медичне засвідчення при укладенні договору страхування не проводиться.

Юридичні особи (підприємства, організації, установи) можуть укладати договори страхування стосовно своїх працівників.
Страхування ренти має на меті забезпечити страхувальникові звичний для нього матеріальний стан незалежно від змін, які пов'язані зі станом здоров'я, зменшенням або втратою працездатності, старістю. За допомогою різнобічних послуг, які можуть бути запропоновані страховиком у галузі страхування ренти, страхувальник (фізична особа) може забезпечити звичний матеріальний стан для рідних і близьких на випадок своєї смерті.

Договори страхування ренти відрізняються від інших договорів страхування тим, що страхова сума являє собою ту суму, яку виплачуватиме страховик страхувальнику (застрахованому) частками і періодично після настання певного часу (віку). Крім цього, страховик має виконувати свої обов'язки перед страхувальником (застрахованим) лише тоді, коли останній згідно з договором страхування сплатить усю суму внесків і не раніш як, наприклад, у разі змішаного страхування життя. При цьому обов'язок почати виплату певних сум може бути пов'язаний із моментом закінчення виплати всіх обумовлених внесків. Але може бути встановлений і якийсь період між закінченням виплати внесків і початком виплати ренти.

Укладаючи договори страхування, сторони узгоджують питання про періодичність сплати страхових внесків. Страхувальникові може бути надане право сплатити внески за один раз або частками. При сплаті частками (періодичними платежами) — щомісячно, щоквартально або щорічно. Розмір страхових внесків залежить від багатьох факторів, і це ускладнює роботу страхової компанії з їх визначення. До факторів, які при цьому необхідно врахувати, належить вік страхувальника (застрахованого), стать, періодичність сплати внесків тощо.

Тема 8

МАЙНОВЕ СТРАХУВАННЯ

Лекція 17

Тема 8

МАЙНОВЕ СТРАХУВАННЯ

Лекція 18

Тема 8

МАЙНОВЕ СТРАХУВАННЯ

Лекція 19

СТРАХУВАННЯ МАЙНА ГРОМАДЯН

Страхування будівель.

Страхування тварин.

Тема 8

МАЙНОВЕ СТРАХУВАННЯ

Лекція 20

ТРАНСПОРТНЕ СТРАХУВАННЯ

Мета: Ознайомитися з особливостями страхування автомобільного, страхування водних транспортних засобів, морським страхуванням, авіаційним страхуванням, страхуванням вантажів на різних видах транспортних засобів.

Автомобільне страхування.

Авіаційне страхування.

Тема 8

МАЙНОВЕ СТРАХУВАННЯ

Лекція 21

Тема 8

МАЙНОВЕ СТРАХУВАННЯ

Лекція 22

Форми страхування кредитів.

Страхування депозитів.

Тема 9

Лекція 23

Тема 9

Лекція 24

Література

______________

Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів у більшості країн світу належить до обов'язкових видів страхування, що зумовлюється тим, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки та тим, що цивільно-правові відносини стосуються всього суспільства, мають масовий характер, оскільки потенційно учасником дорожньо-транспортної пригоди може бути кожний громадянин.

Об'єктом обов'язкового страхування цивільної відповідальності є цивільна відповідальність власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Йдеться про життя чи здоров'я громадян, їхнє майно і майно юридичних осіб.

Страховою сумою за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності є грошова сума, в межах якої страховик згідно з умовами страхування зобов'язаний здійснити компенсацію збитків третій особі або третім особам (у разі, коли потерпілих у дорожньо-транспортній пригоді кілька) після настання страхового випадку.

Завдяки впровадженню обов'язкового страхування власників транспортних засобів Україна приєдналася до міжнародної системи страхування відповідальності автовласників "Зелена картка", яка функціонує з 1 січня 1953 року.

Основним завданням цієї системи є створення ефективного захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах за участю автовласників - нерезидентів країни, в якій трапилась така пригода. Така система мала насамперед запровадити механізм гарантованих виплат компенсацій потерпілим з вини автовласників Інших країн. Це забезпечується виконанням певних умов країнами - членами системи "Зелена картка".

Страхування відповідальності перевізника вантажів. Географічне положення України, рівень її економічного розвитку та всеохоплююче включення у світову економіку забезпечують безперервні вантажопотоки з внутрішніх та міжнародних перевезень всіма видами транспорту. До процесу перевезень вантажів залучені автотранспортні підприємства, авіакомпанії, судновласники, експедитори з фрахту, залізниця. Якщо перевезення здійснюються з перевантаженнями або різними видами транспорту (комбіновані перевезення), то вантажовідправникові немає потреби укладати договір перевезення з кожним перевізником окремо. Досить укласти його з першим перевізником на весь маршрут, а фактичний перевізник змінюватиметься у процесі транспортування.

У разі пошкодження вантажу його власник може вимагати компенсацію збитку від перевізника. Оскільки відповідальність перевізника, як правило, обмежена, то збиток може бути погашений не повністю, а в деяких випадках зовсім не сплачений (наприклад, за браком коштів у перевізника). Наявність полісу страхування відповідальності перевізника за вантаж частково знімає деякі проблеми для власника вантажу, але не вирішує їх. Для повної компенсації збитків від загибелі або пошкодження вантажу необхідний поліс страхування вантажу, що надає ширше покриття та укладається на користь вантажовласника.

Об'єктом страхування є відповідальність вантажоперевізника за втрату, загибель або пошкодження вантажу, прийнятого ним до перевезення (відповідальність за вантаж). За додаткову страхову премію може бути включений ризик настання відповідальності перевізника за шкоду, заподіяну вантажу у результаті затримки в доставці. Об'єктом страхування може бути відповідальність вантажоперевізника перед третіми особами за шкоду їхньому життю, здоров'ю або майну, завдану під час транспортування вантажу (відповідальність перед третіми особами), відповідальність за забруднення навколишнього середовища. У цьому разі покриття надається на умовах, аналогічних страхуванню відповідальності перед третіми особами та за забруднення.

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть сутність та особливості страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів.

2. У чому полягають особливості страхування відповідальності перевізника вантажів?

 

 

Тема 10

Лекція 25

Методи перестрахування

Отже, перестрахування має на меті забезпечити страхування ризиків, що бажають застрахувати страхувальники, але масштаби страхового відшкодування перевищують економічні можливості окремих страховиків і вони вимушені передавати частину ризиків (а отже, і відповідні частини страхових премій) іншим страховикам. Це досить складний механізм керування страховими ризиками, тому перестрахування передбачає передачу ризиків від одного страховика до іншого за допомогою різних методів.

Передавання ризиків у перестрахуванні відбувається постійно або одноразово.

За методами передавання ризиків у перестрахування і за оформленням правових взаємовідносин сторін перестрахувальні операції поділяються на такі види (табл. 1):

− факультативні;

− облігаторні (договірні);

− факультативно-облігаторні (змішані).

Факультативний метод перестрахування характеризується повною свободою сторін договору перестрахування. Перестрахувальник має право передавати ризики або лишати їх на власній відповідальності, а перестраховик має право прийняти ризики чи відмовитися від них. При факультативному перестрахуванні кожний ризик передається окремо. Договір факультативного перестрахування - це індивідуальна угода, що найчастіше стосується одного ризику. Головна особливість цього методу перестрахування полягає в можливості індивідуальної оцінки ризику та можливості регулювання страховиком (цедентом) розміру власного утримання.

Власне утримання - економічно обгрунтована частина страхової суми, яку страхова компанія залишає на своїй відповідальності. Цю суму визначають:

− окремо за страховим полісом;

− за одним ризиком;

− за рядом ризиків.

Попередньою умовою для укладання договору в перестрахуванні на факультативній основі є сліп.

Таблиця 1

Сутність методів передачі ризику в перестрахуванні

Факультативний	Облігаторний (договірний)	Факультативно-облігаторний
Кожний ризик розглядається окремо і може перестраховуватись повністю або частково.   Цесіонарій може прийняти, відкинути або змінити умови пропозиції цедента.   Цесіонарій і цедент вільні у своєму виборі щодо умов та розмірів передачі (прийняття) ризику у перестрахування	Обов'язкова передача цедентом певної долі усіх ризиків, прийнятих на страхування, цесіонарію, якщо їх страхова сума перевищує обумовлений розмір власної участі цедента.   Цесіонарій зобов'язаний прийняти у перестрахування долі усіх ризиків страховика.   Цесіонарій може внести певні обмеження своєї відповідальності з ризиків, що перестраховуються.	Цедент має право визначити, які ризики і у яких розмірах можуть бути передані у перестрахування   Цесіонарій зобов'язаний прийняти цедирувані долі ризиків на умовах, визначених цедентом.

 

Сліп - це документ-пропозиція, що пересилається перестраховикам цедентом і містить основні характе­ристики ризику. Сліп включає таку інформацію: найменування та адресу страхувальника; тип договору; об'єкт страхування; страхову суму; ставку премії; власне утримання і т. ін.

Отримуючи сліп, перестраховик може прийняти пропозицію або відмовитися від неї, звернутися до страховика за додатковою інфор­мацією щодо ризику. Якщо перестраховик погоджується прийняти ризик, він указує на сліпі частку, яку зможе взяти на свою відповідальність.

Перевагами факультативного методу є:

− можливість вибору для компанії-цедента якомога сприятливіших умов перестрахування (розміщення ризику в кількох перестрахувальних компаніях, вибір найкращих пропозицій);

− використання цедентом перестрахування в тих випадках, коли відповідальність за ризиками справді може зашкодити фінансовій стійкості страховика або коли він має розширити свою діяльність у сфері страхування несприятливих для нього ризиків.

Недоліки факультативного методу:

− без згоди страховика перестрахувальник не може змінити умови страхування;

− великі витрати з оформлення факультативного перестрахування, особливо в разі неодноразової факультативної пропозиції,

− тривалість оформлення факультативного перестрахування впливає на можливість укладання договору або навіть відмови від нього;

− вивчення кожного ризику і часте проведення перестрахувань дає певну інформацію конкурентам про страхову політику компанії-цедента;

− неможливість автоматичного поновлення факультативного покриття.

Облігаторне перестрахування передбачає обов'язкове пере­давання перестрахувальником раніше узгодженої частини ризику за всіма покриттями. Перестраховик також обов'язково має приймати ці частини ризиків згідно з умовами договору.

У договорі облігаторного перестрахування обов'язково визначаються ліміти відповідальності, перестрахувальна комісія, обмеження щодо покриття.

Перестрахування на облігаторній основі має універсальний характер, тобто використовується в усіх видах страхування, діє на всіх страхових ринках світу.

Переваги облігаторного перестрахування:

− дозволяє збільшити обсяги страхових операцій, збирає більшу частину перестрахувальної премії у професіональних перестраховиків світу;

− забезпечує рівномірний розподіл ризиків (перестраховик упевнений в тому, що ризики як більш, так і менш сприятливі, будуть розподілені рівномірно);

− автоматичне приймання ризиків, що потребує значно менших витрат, пов'язаних з обробкою ризиків;

− дозволяє розвивати довгострокові відносини між: сторонами;

− надає гарантії підтримки з боку перестраховика та надає більше свободи цеденту щодо проведення страхових операцій.

В облігаторному перестрахуванні перестрахувальник має систе­матично висилати перестраховику перелік ризиків, що потрапляють під перестрахування. Такий перелік у перестрахуванні називають бордеро. Коли діють облігаторні договори перестрахування, бордеро премій і бордеро збитків складаються регулярно.

Основний недолік облігаторного перестрахування: коли ризик, що підлягає перестрахуванню, не підпадає під умови облігаторного договору або страхова сума за ризиком перевищує ліміт відповідальності за договором, тоді може виникнути потреба в додатковому договорі факультативного перестрахування.

Договір облігаторного перестрахування частіше укладається на невизначений термін з правом взаємного розірвання шляхом повідом­лення сторін щодо прийнятого рішення. Перестраховики багатьох країн надають перевагу облігаторному методу. У вітчизняному перестра­хуванні поширеним є факультативне перестрахування, оскільки облі-гаторна форма технічно складніша.

У практиці перестрахування інколи використовується поєднання методів перестрахування, так зване факультативно-облігаторне перестрахування, при якому факультативність передбачається длястраховика (цедента), а облігаторність - для перестраховика. Цедент передає чи залишає в себе ризики або їх частину. Перестраховик згідно з таким методом перестрахування зобов'язаний прийняти обумовлені договором ризики.

Перестраховик, який укладає факультативно-облігаторний договір, має повною мірою довіряти компанії-цеденту, оскільки його інтереси та збалансованість портфеля залежать від перестрахувальника. Тому перестраховик не завжди зацікавлений у факультативно-облігаторному договорі, віддаючи перевагу звичайній факультативній цесії, яка дає змогу всебічно проаналізувати кожний ризик.

Факультативно-облігаторне перестрахування використовується в особливо великих, небезпечних ризиках, у разі можливої кумуляції збитків, коли вичерпано місткість пропорційних договорів.

 

Тема 11

Лекція 26

Доходи страховика.

Витрати страхової компанії.

Прибуток страховика.

______________

Особливості організації фінансів страхових компаній випливають із того, що:

− страхові компанії реалізують на ринку особливий товар, а саме страховий захист, за що отримують певну плату. При цьому страховик спочатку акумулює кошти, що надходять від страхувальника, і лише після цього зазнає витрат, пов'язаних з компенсацією збитків за укладеними договорами страхування, тобто існує розрив в часі між моментом одержання доходів і моментом надання страхової послуги;

− страхові компанії мають свої особливі доходи, які формуються за рахунок страхових внесків, а також: доходів від інвестування коштів страхових резервів;

− витрати страховика пов'язані з необхідністю виплати страхових відшкодувань і страхових сум, а також: із проведенням самого страхування;

− фінансові результати страховика формуються окремо за ризиковими видами страхування та страхуванням життя,

− для забезпечення платоспроможності та виконання своїх зобов'язань перед страхувальниками страхові компанії формують страхові резерви та здійснюють перестрахувальні операції.

 

Доходи страховика

Доходи страховика формуються:

− від основної (страхової) діяльності;

− від інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів;

− від інших операцій.

До доходів від страхової діяльності відносять:

− страхові премії за договорами страхування;

− страхові премії за договорами перестрахування;

− комісійні винагороди за перестрахування;

− частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками;

− повернуті суми з централізованих страхових резервів;

− повернуті суми технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій.

Страхові премії (платежі) є первинним доходом страховика та основою подальшого обороту коштів, джерелом фінансування інвестиційної діяльності. При цьому доходом є зароблені страхові платежі, які визна­чаються за такою формулою:

ЗСП = СНСП_зв.п. + СНЗСП_{поч.зв.п.} – СНЗСП_к.зв.п., (1)

 

де ЗСП	–	зароблені страхові премії;
СНСПзв.п.	–	сума надходжень страхових платежів за звітний період;
СНЗСПпоч.зв.п.	–	сума незароблених страхових платежів на початок звітного періоду;
СНЗСПк.зв.п.	–	сума незароблених страхових платежів на кінець звітного періоду.

До суми надходжень страхових платежів не включаються частки страхових, платежів, які сплачено перестраховиками у звітному періоді за договорами перестрахування.

До доходів від інвестування і розміщення тимчасово вільних резервів відносять:

− відсотки, сплачені страховикові за надання довгострокових інвестиційних кредитів, включаючи довгострокове кредитування житлового будівництва;

− участь у прибутку перестраховиків;

− відсотки за облігаціями;

− дивіденди за акціями;

− відсотки, що їх нараховує банк на суми залишку коштів на поточному рахунку;

− відсотки від розміщення коштів на депозитних вкладах у банку.

До інших доходів відносять доходи:

− від надання консультаційних послуг;

− від врегулювання безнадійної заборгованості;

− у вигляді позитивного результату перерахунку іноземної валюти порівняно з її балансовою вартістю на кінець звітного періоду;

− від здавання майна в оренду (оперативний або фінансовий лізинг);

− від реалізації прав регресної вимоги страховика до страхувальника або іншої особи, відповідальної за заподіяний збиток;

− від індексації та передачі (продажу, обліку та інших видів відчуження) основних фондів і нематеріальних активів;

− штрафи, пені, інші доходи.

 

 

Витрати страховика

Витрати страховика пов'язані із двоїстим характером його діяльності, яка передбачає проведення власне страхування(страхових операцій) і виконання страховиком ролі активного інвестора, тобто інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів страхових резервів та власних коштів. Виділяють:

− витрати на проведення страхових операцій, що становлять собівартість страхової послуги;

− витрати на проведення інших операцій, які супроводжують одержання доходів від інвестування п розміщення тимчасово вільних коштів страховика та інших його доходів.

У широкому розумінні собівартість - сукупність усіх витрат стра­ховика з надання послуг, як безпосередніх, спрямованих на здійснення виплат з відшкодування збитків або страхових сум та на ведення страхової справи, так і опосередкованих, тобто витрат, пов'язаних із забезпеченням фінансової стійкості страхової компанії (формування запасних та резервних фондів).

У вузькому розумінні собівартість - це витрати страховика на ведення страхової справи.

Витрати на проведення страхових операцій складають від 60 до 90 відсотків їх загального розміру. За економічним змістом їх поділяють на:

− виплати страхових сум та страхових відшкодувань за договорами страхування і перестрахування;

− витрати страховика на ведення страхової справи (витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування; витрати на утримання страхової компанії).