Страхування технічних ризиків.

______________

Юридичні особи можуть страхувати державне, власне, орендне, заставне та лізингове майно.

Підприємства можуть укладати основні, додаткові і спеціальні види договорів страхування майна.

За основним договором можна застрахувати усе майно, що належить підприємству: будівлі, споруди, передавальні пристрої, силові та інші машини, обладнання, транспортні засоби риболовецькі судна, знаряддя лову, об'єкти незавершеного виробництва, інвентар, готову продукцію, сировину, товари, матеріали та інше майно

За додатковим договором можна застрахувати майно, одержане підприємствами згідно з договором найму (в оренду, лізинг, прокат); прийняте від інших підприємств та населення дія переробки, ремонту, перевезення, зберігання, на комісію тощо.

Спеціальний договір може бути укладено на страхування окремого виду майна чи окремого об’єкта (вибіркове страхування); майна, переданого згідно з договорами найму (в оренду лізинг, прокат); майна на час проведення експериментальних або дослідницьких робіт, експонування на виставках.

Порядок та основні умови страхування майна зазначаються у Правилах страхування за видами майна чи ризиків, які розробляються самостійно окремими страховиками і підлягають реєстрації в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування

Основні умови страхування майна охоплюють:

− страхову відповідальність (перелік страхових ризиків і випадку виникнення яких страховик бере на себе зобов’язання відшкодувати збитки. У страхуванні майна використовується стандартний перелік ризиків який в окремих випадках може доповнюватися або конкретизуватися страховиком);

− страхову оцінку і страхову суму;

− принципи відшкодування збитків.

У правилах страхування ще відображаються додаткові умови компенсації збитків, розмір франшизи, обов'язки сторін та інші обставини, які можуть впливати на страхове відшкодування та виконання страховиком своїх зобов'язань перед страхувальником.

Страхування майна здійснюється на випадок загибелі, знищення чи пошкодження його внаслідок таких страхових випадків (ризиків):

− пожежі, удару блискавки;

− стихійного лиха (землетрусу, повені буревію, зливи граду, обвалу та інших незвичних для даної місцевості природних та кліматичних явиш);

− аварій опалювальної, протипожежної водопровідної, каналізаційної систем та інших технічних аварій,

− неправомірних дій третіх осіб, крадіжок тощо.

Майно вважається застрахованим і на той випадок, коли у зв’язку з вогнем чи раптовою загрозою стихійного лиха його необхідно розібрати або перенести на інше місце.

Із обсягу страхової відповідальності виключаються збитки, завдані майну внаслідок:

− процесів яких не можна уникнути в роботі або таких що природно вишивають з них (корозії гниття природного зносу та інших властивостей предметів);

− його обробки вогнем теплом або іншими термічними впливами з метою переробки, висушування, варіння, плавлення металів тощо;

− змін навігаційних та інших умов;

− дії електричного струму нарізні електричні пристрої і несправностями електротехнічного обладнання;

− навмисних дій страхувальника та осіб, які знаходяться з ним в трудових відносинах;

− викрадення майна, якщо факт крадіжки не підтверджено міліцією або іншими правоохоронними органами;

− неналежного зберігання майна;

− радіоактивного забруднення;

− дефектів майна, які мали місце до укладення договору;

− терористичних актів, військових дій, громадянських заворушень, конфіскації або арешту чайна;

− державного перевороту або змови.

Страхувальники мають право застрахувати майно від всіх запропо­нованих у правилах страхування ризиків або обрати лише конкретні ризики. Розміри страхових тарифів встановлюються окремо за видами ризиків і коригуються залежно від рівня складності ризику та інших обставин. Для коригування використовуються понижувальні або підвищувальні коефіцієнти

Важливе значення мають страхова сума і страхова оцінка. Страхова сума за кожним застрахованим об'єктом має відповідати його дійсній вартості. Це надзвичайно важливо, оскільки якщо сума заміщення буде недостатня, то страхувальник не буде зацікавлений у страхуванні, а якщо вона буде занадто висока, то така ситуація не буде вигідна для страхової компанії, так як за таких умов страхувальник буде зацікавлений у настанні страхового випадку. Дійсна (страхова) вартість майна визначається по-різному залежно від виду майна, яке з метою страхової оцінки ділиться на такі групи:

− основні фонди;

− товарно-матеріальні цінності;

− продукція у процесі виробництва або обробки;

− об'єкти у стадії незавершеного будівництва;

− експонати виставок, музейні коштовності, колекції, авторські, роботи, антикваріат.

Страхова оцінка базується на двох типах покриття:

− страхове відшкодування;

− страхове відновлення.

Перший тип означає, що страхове відшкодування повинно забезпечити страхувальнику компенсацію збитків в розмірі дійсної на момент страхового випадку вартості майна, тобто страхувальник після настання страхового випадку повинен бути в такому ж фінансовому становищі, у якому він знаходився безпосередньо до страхової події. Даний тип покриття торкається всіх груп майна.

Другий тип означає, що при страховому випадку буде покриватися вся вартість відновлення знищеного чи пошкодженого майна. Стра­хувальник після виплати йому страхового відшкодування буде поставлений в кращі умови, ніж він був до страхової події. По-іншому, страхувальник отримає таку суму, яка йому потрібна для повторного будівництва чи придбання ідентичного об'єкту взамін попереднього. Переважно такий тип покриття застосовується тільки для першої групи майна.

Враховуючи такий підхід страхова сума для основних засобів (бу­дівель, споруд, передавальних пристроїв, машин, обладнання та інших основних засобів) дорівнює відновлювальній вартості або балансовій з урахуванням зносу; для товарно-матеріальних цінностей – купівельній вартості (вартості придбання); для продукції у процесі виробництва або обробки - витратам на її виготовлення; для об'єктів у стадії незавершеного будівництва – фактично здійсненим витратам на їх створення; для іншого майна (експонатів виставок, музейних коштовностей, колекцій, авторських робіт, антикваріату тощо) –договірній (оціночній) або ринковій вартості. Майно приватного підприємця в разі відсутності балансу приймається на страхування згідно з його описом за оціночною вартістю.

Майно може бути застраховане як на повну вартість, так і на певну частку. У разі страхування майна не на повну вартість збитки при настанні страхової події, як правило, також відшкодовуються не в повному обсязі (застосовується пропорційна система страхового відшкодування).

Обчислення страхових платежів здійснюється виходячи із встановленої страхової суми і страхових тарифів, які встановлені для окремих ризиків і диференційовані залежно від складності ризику чи інших обставин, відображених в договорі страхування. При обчисленні страхових внесків враховуються також різні знижки, пільги, які надаються страхувальнику з боку страховика.

Розмір страхових платежів може залежати ще і від таких складових:

− виду майна та умов його зберігання;

− технічного стану підприємства;

− виду виробництва;

− строку страхування;

− форми внесення страхових платежів;

− укладення договору з франшизою;

− безперервності страхування протягом кількох років;

− відсутності страхових випадків;

− здійснення превентивних заходів тощо.

Так, більш високі ставки застосовуються при страхуванні обладнання, приладів під час проведення дослідницьких та експериментальних робіт, космічної техніки. Підвищені ризики супроводжують транспортні засоби, тому вони страхуються за окремими тарифами.

У разі настання страхової події із застрахованим майном задоволення претензій страхувальника відбувається в такій послідовності: встановлюється факт настання страхової події; складається страховий акт про страховий випадок; визначається розмір збитку та страхового відшкодування; здійснюється страхова виплата.

Загальні умови та порядок виплати страхового відшкодування зазначені у статті 25 Закону України "Про страхування". Конкретні умови визначені в правилах та в договорі страхування.

Якщо в договорі страхування не передбачено іншого, то збитки відшкодовуються таким чином:

− у разі пошкодження майна страхове відшкодування виплачується у розмірі різниці між заявленою страховою сумою та вартістю залишків майна, придатних для подальшого використання;

− у разі втрати майна страхове відшкодування виплачується в розмірі дійсної (відновної) вартості з вирахуванням зносу та вартості залишків майна, придатних для подальшого використання.

При настанні страхового випадку страхувальник повинен:

− вжити заходів щодо запобігання та зменшення збитків;

− повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, визначений договором страхування;

− повідомити у відповідні органи про настання події згідно з їх компетенцією (міліцію, пожежну, аварійну служби тощо);

− надати страховику всі документи, необхідні для встановлення причин та розміру збитку;

− до прибуття пред­ставника страховика зберігати всі залишки знищеного або пошкодженого майна.

Страховик може відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник не виконав обов'язків, передбачених договором страхування. Підстави та порядок відмови регламентовані статтею 26 Закону України "Про страхування".

Ними можуть бути:

− навмисні дії страхувальника, спрямовані на настання страхового випадку;

− подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування;

− отримання відшкодування збитків від винної особи;

− несвоєчасне повідомлення про настання страхового випадку або створення страховику перешкод у визначенні обставин та причин збитку;

− інші причини, якщо це не суперечить законодавству України.

Договір страхування майна зберігає чинність до повної виплати страхового відшкодування. Виплата страхового відшкодування здійснюється у встановленому договором порядку та у визначений термін. При цьому може утримуватись франшиза або черговий платіж, якщо договір поновлено.

 

Тема 8

МАЙНОВЕ СТРАХУВАННЯ

Лекція 19

СТРАХУВАННЯ МАЙНА ГРОМАДЯН