Сутність і значення гнучкості

Зміст

Вступ. 3

Гнучкість, завдання розвитку гнучкості у студентів. 4

Сутність і значення гнучкості 4

Завдання розвитку гнучкості 6

Засоби і методи виховання гнучкості 6

Методика розвитку гнучкості 8

Техніка безпеки при занятті сретчінгом. 10

Контрольні вправи для визначення рівня розвитку гнучкості 10

Особливості методики розвитку гнучкості у дітей. 12

Техніка безпеки при виконанні вправ на розвиток гнучкості 14

Висновок. 16

Додатки. 18

Додаток 1. 18

Додаток 2. 18

Додаток 3. 19

 

Вступ

Гнучкість визначається як здатність людини досягати великої амплітуди у виконуваному русі. У теорії та практиці, термін «гнучкість» широко використовується в тих випадках, коли мова йде про рухливості у суглобах. Причому в ряді випадків гнучкість визначається як здатність до реалізації максимально можливої ​​рухливості в суглобах. Відповідно до цього слід правильно використовувати термін «гнучкість», говорячи про гнучкість взагалі, і термін «рухливість», маючи на увазі рухливість окремого суглоба.

Гнучкість виключно важлива для збереження правильної красивої постави, плавності і легкості ходи, граціозності рухів. Краса і гнучкість - майже синоніми.

Гнучкість значно збільшує діапазон рухів, дозволяє м'язам працювати раціонально, витрачаючи значно менше зусиль та енергії для подолання опору власного тіла як при виконанні найпростіших побутових рухів. Так і при рухах які вимагають відточеної рухової майстерності.

Достатня гнучкість і еластичність суглобів, м'язів і зв'язок зменшують ймовірність травм при вимушених різких рухах, наприклад, при спробі утримати рівновагу на льоду, випрямлення з глибокого нахилу, при несподіваному падінні і т.п.

На жаль, з віком відбувається природне зниження гнучкості. Процес старіння суглобів пов'язаний зі зниженням еластичності зв'язкового апарату, зменшенням товщини суглобових хрящів. Особливо сильно змінюється хребет.

Систематичне виконання вправ для розвитку і збереження гнучкості значно уповільнюють процеси старіння, покращує тонус м'язів, постачання їх киснем і поживними речовинами, сприяє виділенню шлаків з м'язової тканини. Ці вправи допомагають уникнути такого неприємного захворювання, як остеохондроз, який проявляється в головних болях, запаморочення, болях у спині та суглобах, підвищеної стомлюваності, а в деяких випадках - в порушенні роботи внутрішніх органів. Це обумовлює увагу, яка приділяється вправам на гнучкість в процесі занять самими різними видами фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності.

Гнучкість, завдання розвитку гнучкості у студентів

 

Завдання розвитку гнучкості

У фізичному вихованні головною є завдання забезпечення такої міри всебічного розвитку гнучкості, яка дозволяла б успішно оволодівати основними життєво важливими руховими діями (уміннями та навичками) і з високою результативністю проявляти інші рухові здібності - координаційні, швидкісні, силові, витривалість.

Важко переоцінити значення рухливості в суглобах у випадках порушення постави, при корекції плоскостопості, після спортивних і побутових травм і т.д. Вправи на гнучкість можна легко і з успіхом, самостійно і регулярно виконувати в домашніх умовах. Особливо цінні вправи для поліпшення рухливості в суглобах у поєднанні з силовими вправами. Вправи на гнучкість розглядаються фахівцями як один з важливих засобів оздоровлення, формування правильної постави, гармонійного фізичного розвитку. У плані лікувальної фізичної культури у разі травм, спадкових або виникають захворювань виділяється завдання з відновлення нормальної амплітуди рухів суглобів. Для займаються спортом висувається завдання вдосконалення спеціальної гнучкості, тобто рухливості в тих суглобах, яких пред'являються підвищені вимоги в обраному виді спорту.

У плані лікувальної фізичної культури у разі травм, спадкових або виникають захворювань виділяється завдання з відновлення нормальної амплітуди рухів суглобів.

Для дітей, підлітків, юнаків та дівчат, які займаються спортом, висувається завдання вдосконалення спеціальної гнучкості, тобто рухливості в тих суглобах, яких пред'являються підвищені вимоги в обраному виді спорту.

 

Методика розвитку гнучкості

Для розвитку і вдосконалення гнучкості методично важливо визначити оптимальні пропорції у використанні вправ на розтягування, а також правильне дозування навантажень.

Якщо потрібно досягнення помітного зсуву в розвитку гнучкості вже через 3-4 місяці, то рекомендуються такі співвідношення у використанні вправ: приблизно 40% - активні. 40% - пасивні і 20% -статичні. Чим менше вік, тим більше в загальному обсязі повинна бути частка активних вправ і менше статичних. Фахівцями розроблені зразкові рекомендації по кількості повторень, темпу рухів і часу «витягів» в статичних положеннях. На перших заняттях число повторень становить не більше 8-10 разів.

Вправи на гнучкість рекомендується включати в невеликій кількості в ранкову гігієнічну гімнастику, вступну (підготовчу) частина уроку з фізичної культури, в розминку при заняттях спортом.

Вправи на гнучкість важливо поєднувати з вправами на силу і розслаблення. Як встановлено, комплексне використання силових вправ і вправ на розслаблення не тільки сприяє збільшенню сили, розтяжності і еластичності м'язів, які виробляють даний рух, а й підвищує міцність м'язово-зв'язкового апарату. Крім того, при використанні вправ на розслаблення в період спрямованого розвитку рухливості в суглобах значно (до 10%) зростає ефект тренування.

Навантаження у вправах на гнучкість в окремих заняттях і протягом року слід збільшувати за рахунок збільшення кількості вправ і числа їх повторень. Темп при активних вправах становить 1 повторення в 1 с; при пасивних - 1 повторення в 1-2 с; «Витримка» в статичних положеннях - 4-6 с.

Вправи на гнучкість на одному занятті рекомендується виконувати в такій послідовності: спочатку вправи для суглобів верхніх кінцівок, потім для тулуба та нижніх кінцівок. При серійному виконанні цих вправ в проміжках відпочинку дають вправи на розслаблення.

З питання про кількість занять на тиждень, спрямованих на розвиток гнучкості, існують різні думки. Так, одні автори вважають, що достатньо 2-3 разів на тиждень; інші переконують у необхідності щоденних занять; треті впевнені, що найкращий результат дають два заняття на день. Проте всі фахівці єдині в тому, що на початковому етапі роботи над розвитком гнучкості достатньо трьох занять на тиждень. Крім того, триразові заняття на тиждень дозволяють підтримувати вже досягнутий рівень рухливості в суглобах.

Перерви в тренуванні гнучкості негативно позначаються на рівні її розвитку. Так, наприклад, двомісячний перерву погіршує рухливість в суглобах на 10-12%.

При тренуванні гнучкості слід використовувати широкий арсенал вправ, що впливають на рухливість всіх основних суглобів, оскільки не спостерігається позитивний перенос тренувань рухливості одних суглобів на інші.

В останні роки за кордоном і в нашій країні набув широкого поширення стретчинг - система статичних вправ, що розвивають гнучкість і сприяють підвищенню еластичності м'язів.

Термін стретчинг походить від англійського слова stretching - натягнути, розтягувати. У процесі вправ на розтягування в статичному режимі займається приймає певну позу і утримує її від 15 до 60 с, при цьому він може напружувати розтягнуті м'язи. Фізіологічна сутність стретчинга полягає в тому, що при розтягуванні м'язів і утриманні певної пози в них активізуються процеси кровообігу і обміну речовин.

У практиці фізичного виховання і спорту вправи стретчинга можуть використовуватися: в розминці після вправ на розігрівання як засіб підготовки м'язів, сухожиль і зв'язок до виконання об'ємної або високоінтенсивної тренувальної програми; в основній частині заняття (уроку) як засіб розвитку гнучкості і підвищення еластичності м'язів і зв'язок; в заключній частині заняття як засіб відновлення після високих навантажень і профілактики травм опорно-рухового апарату, а також зняття болів і запобігання судом. Існують різні варіанти стретчинга. Найбільш поширена наступна послідовність виконання вправ: фаза скорочення м'яза (силове або швидкісно-силова вправа) тривалістю 1-5 с, потім розслаблення м'яза 3-5 с і після цього розтягування в статичній позі від 15 до 60 с. Широко використовується й інший спосіб виконання вправ стретчинга: динамічні (пружинисті) вправи, що виконуються в розминці або основної частини заняття, закінчуються утриманням статичної пози на час в останньому повторенні.

Тривалість і характер відпочинку між вправами індивідуальні, а сама пауза для займаються може заповнюватися повільним бігом або активним відпочинком.

Методика стретчинга досить індивідуальна. Однак можна рекомендувати певні параметри тренування.

Тривалість одного повторення (утримання пози) від 15 до 60 с. (Для початківців і дітей -10-20 с).

Кількість повторень однієї вправи від 2 до 6 разів, з відпочинком між повтореннями 10-30 с.

Кількість вправ в одному комплексі від 4 до 10.

Сумарна тривалість всього навантаження від 10 до 45 хв.

Характер відпочинку - повне розслаблення, біг підтюпцем, активний відпочинок.

Під час виконання вправ необхідна концентрація уваги на навантажену групу м'язів.

 

Висновок

На закінчення можна зробити висновок, що гнучкість - це властивість пружної растягіваемості тілесних структур (м'язові і сполучні), що визначає межі амплітуди рухів ланок тіла. Ступінь рухливості в суглобах визначається в першу чергу формою суглобів і відповідністю між сочленяющимися поверхнями.

Гнучкість залежить від будови суглобів, еластичності м'язів, зв'язок, суглобових сумок, психічного стану, ступеня активності розтягуваних м'язів, розминки, масажу, температури тіла і середовища, добової періодики, віку, рівня силової підготовленості, вихідного положення тіла і його частин, ритму руху, попереднього напруження м'язів.

Розвивають гнучкість за допомогою вправ на розтягування м'язів і зв'язок. У загальному вигляді їх можна класифікувати не тільки по активній і пасивній спрямованості, але і за характером роботи м'язів. Розрізняють динамічні, статичні, а також змішані статодинамические вправи.

Спеціальні вправи при тренуванні гнучкості необхідно поєднувати з вправами на силу.

Отже, гнучкість визначають еластичні властивості зв'язок, суглобів, м'язів, будова суглобів, силові характеристики м'язів і, головне, центрально-нервова регуляція. У силу цього реальні показники гнучкості залежать від здатності людини поєднувати довільне розслаблення розтягуваних м'язів з напругою м'язів, які виробляють рух. Крім того, слід зазначити досить міцну взаємозв'язок гнучкості з іншими фізичними якостями.

Список літератури

Еркомайшвілі І.В. Основи теорії фізичної культури. Курс лекцій / І.В. Еркомайшвілі. - Єкатеринбург: ГОУ ВПО УГТУ, 2004. - 191 с

Захаров Е.Н. Енциклопедія фізичної підготовки (Методичні засади розвитку фізичних якостей) / Е.Н. Захаров, А.В. Карасьов, А.А. Сафонов; Під загальною ред. А.В. Карасьова. - М.: Лептос, 1994. -368 с.

Кудрявцев М.Д. Методика розвитку гнучкості у студентів вузів: учеб.-практ. посібник / М.Д.Кудрявцев, Т.А. Мартиросова, Л.Н. Яцковська. - Красноярськ: КГТЕІ, 2010.

Холодов Ж.К. Теорія і методика фізичного виховання і спорту: Навчальний посібник / Ж.К. Холодов, В.С. Кузнєцов.- М.: Академія, 2004

Аркаєв Л. Я., Кузьміна Н. І., Лисицька Т. С. Про моделі побудови багаторічної спортивної тренуванні в художній гімнастиці. М. Держкомспорт СРСР, 1989

Бірюк Є. В., Овчиннікова Н. А. Педагогічні перспективи досягнення надійності виконання програм в художній гімнастиці. Київ. КДІФК, 1989

Карпенко Л. А. Методика тренування займаються художньою гімнастикою. Л. ГДОІФК, 1991 р

Хрипкова Л. Т. Вікова фізіологія. М. Просвещение, 1988

Ашмарин Б.А. - Теорія і методика фізичного виховання: Підручник. - М.: Просвещение, 1990.-287с.

Ашмарин Г.А. - Теорія і методика педагогічних ісследованій у фізичному вихованні: Навчальний посібник - М.: Просвещение, 1995.-287с.

Бердінков Г.І, - Массовая фізична культура у ВНЗ: Навчальний посібник. - М.: Вища школа, 1991.-240с.

Воробйов В.І. - Визначення фізичної працездатності спортсменів: Навчальний посібник. - М., 1998.-154с.

Галеева М.Р. - Методичні рекомендації з розвитку гнучкості спортсмена: Навчальний посібник. - Київ, 1980.-156с.

Єрмолаєв Ю.А. Вікова фізіологія: Підручник. - М., Вікова фізіологія, 1985.- 334с.

Зімкина Н.В. Фізіологія людини: Підручник. - М.: Фізкультура і спорт, 1984.-589с.

Іваницький М.Ф. Анатомія людини: Підручник. - М.: Терра-Спорт, 2003-624с.

Матвєєв Л.П. Теорія і методика фізичного виховання: Підручник. - М., 1991.-265с.

Фарфель B.C. - Управління вправами у спорті: Навчальний посібник. - М.: Фізкультура і спорт, 1975.-208с.

Холодов Ж. К. - Теорія і методика фізичного виховання і спорту: Підручник. - М.: Академія, 2003.-480с.

Додатки

 

Додаток 1

Основні різновиди гнучкості

Додаток 2

Час, необхідний для розвитку пасивної рухливості в суглобах до 90% від анатомічної рухливості

 

Назва суглобів	Число днів
Суглоби хребетного стовпа	50-60
Плечової	25-30
Ліктьовий	25-30
Променевозап'ястний	20-25
Тазостегновий	60-120
Колінний	25-30
Гомілковостопний	25-30

 

 

Додаток 3

Система показників гнучкості

Система показників гнучкості
За рівнем рухової активності і величинам власних м'язових зусиль	По величинам дозування зовнішньої допомоги	За різницею між показниками пасивної та активної гнучкості	За різницею між максимальними і дозованими пасивно-статистичними і пасивно-динамічними показниками гнучкості
Активна статистична гнучкість-АСГ (підтримання пози)	Дозована пасивно- статистична гнучкість-ДПСГ (підтримання пози з зовнішньою допомогою)	Дозований дефіцит активно-статистичної гнучкості ДДАСГ = ДПСГ-АСГ	Статистичний інтервал больового порогу СІБП = МПСГ-ДПСГ
Активна динамічний гнучкість-АДГ (пружинисті руху)	Дозована пасивно- динамічна гнучкість (пружинисті руху з зовнішньою допомогою)	Максимальний дефіцит активно-статистичної гнучкості МДАСГ = МПСГ-АСГ	Динамічний інтервал больового порогу ДІБП = МПДГ-ДПДГ
	Максимальна пасивно-статистична гнучкість МПСГ (підтримання пози при максимальній зовнішньої допомоги)	Дозований дефіцит активно-динамічної гнучкості ДДАДГ = ДПДГ-АДГ
	Максимально пасивно-динамічна МПДГ (пружинисті руху при максимальній зовнішньої допомоги)	Максимальний дефіцит активно-динамічної гнучкості МДАДГ = МПДГ-АДГ

 

Зміст

Вступ. 3

Гнучкість, завдання розвитку гнучкості у студентів. 4

Сутність і значення гнучкості 4

Завдання розвитку гнучкості 6

Засоби і методи виховання гнучкості 6

Методика розвитку гнучкості 8

Техніка безпеки при занятті сретчінгом. 10

Контрольні вправи для визначення рівня розвитку гнучкості 10

Особливості методики розвитку гнучкості у дітей. 12

Техніка безпеки при виконанні вправ на розвиток гнучкості 14

Висновок. 16

Додатки. 18

Додаток 1. 18

Додаток 2. 18

Додаток 3. 19

 

Вступ

Гнучкість визначається як здатність людини досягати великої амплітуди у виконуваному русі. У теорії та практиці, термін «гнучкість» широко використовується в тих випадках, коли мова йде про рухливості у суглобах. Причому в ряді випадків гнучкість визначається як здатність до реалізації максимально можливої ​​рухливості в суглобах. Відповідно до цього слід правильно використовувати термін «гнучкість», говорячи про гнучкість взагалі, і термін «рухливість», маючи на увазі рухливість окремого суглоба.

Гнучкість виключно важлива для збереження правильної красивої постави, плавності і легкості ходи, граціозності рухів. Краса і гнучкість - майже синоніми.

Гнучкість значно збільшує діапазон рухів, дозволяє м'язам працювати раціонально, витрачаючи значно менше зусиль та енергії для подолання опору власного тіла як при виконанні найпростіших побутових рухів. Так і при рухах які вимагають відточеної рухової майстерності.

Достатня гнучкість і еластичність суглобів, м'язів і зв'язок зменшують ймовірність травм при вимушених різких рухах, наприклад, при спробі утримати рівновагу на льоду, випрямлення з глибокого нахилу, при несподіваному падінні і т.п.

На жаль, з віком відбувається природне зниження гнучкості. Процес старіння суглобів пов'язаний зі зниженням еластичності зв'язкового апарату, зменшенням товщини суглобових хрящів. Особливо сильно змінюється хребет.

Систематичне виконання вправ для розвитку і збереження гнучкості значно уповільнюють процеси старіння, покращує тонус м'язів, постачання їх киснем і поживними речовинами, сприяє виділенню шлаків з м'язової тканини. Ці вправи допомагають уникнути такого неприємного захворювання, як остеохондроз, який проявляється в головних болях, запаморочення, болях у спині та суглобах, підвищеної стомлюваності, а в деяких випадках - в порушенні роботи внутрішніх органів. Це обумовлює увагу, яка приділяється вправам на гнучкість в процесі занять самими різними видами фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності.

Гнучкість, завдання розвитку гнучкості у студентів

 

Сутність і значення гнучкості

Гнучкість - це здатність виконувати рухи з максимальною амплітудою в суглобах. Термін «гнучкість» прийнятніший, якщо мають на увазі сумарну рухливість в суглобах всього тіла. А стосовно окремих суглобам правильніше говорити «рухливість», а не «гнучкість», наприклад «рухливість в плечових, тазостегнових або гомілковостопних суглобах».

Хороша гнучкість забезпечує свободу, швидкість і економічність рухів, збільшує шлях ефективного докладання зусиль при виконанні фізичних вправ. Недостатньо розвинена гнучкість утрудняє координацію рухів людини, оскільки обмежує переміщення окремих ланок тіла.

Гнучкість нам потрібна не тільки для демонстрації, вона необхідна нам по життю. Властивість гнучкості бере участь не тільки в рідкісних випадках складних рухів, а набагато частіше, ніж нам здається. Наприклад, забезпечує рівну поставу, коли одні м'язи розтягуються при напрузі інших.

Погляньмо на своє повсякденне життя. На роботі більшою мірою ми сидимо. Сидимо ми за комп'ютером і корп над паперами, їмо в ресторані і відвідуємо кінотеатр, їдемо в транспорті або просто відпочиваємо, приходячи додому, улаштовуємося в крісло перед телевізором і знову сидимо. Але не кожен замислюється над таким «сидячим» способом життя, який може призвести до багатьох проблем: надмірної ваги, набряку ніг, захворювань судин і багатьом іншим. Однак все це вже наслідки. Основна причина - втрата гнучкості тіла, внаслідок відсутності рухів.

У професійній фізичній підготовці та спорті гнучкість необхідна для виконання рухів з великою та граничною амплітудою. Недостатня рухливість в суглобах може обмежувати прояв якостей сили, швидкості реакції і швидкості рухів, витривалості, збільшуючи енерговитрати і знижуючи економічність роботи, і призводить до серйозних травм м'язів і зв'язок.

Розрізняють види (форми прояву) гнучкості - активна і пасивна.

Активна гнучкість - це здатність людини досягати великих амплітуд рухів за рахунок скорочення м'язових груп, що проходять через той чи інший суглоб (наприклад, амплітуда підйому ноги в рівновазі «ластівка»).

Пасивна гнучкість - розуміють здатність виконувати рухи з найбільшою амплітудою під впливом зовнішніх розтягуючих сил: зусиль партнера, зовнішнього обтяження, спеціальних пристосувань. У пасивних вправах на гнучкість досягається більша, ніж в активних вправах, амплітуда рухів. Інформативним показником стану суглобового і м'язового апарату є різниця між показниками активної і пасивної гнучкості. Ця різниця називається дефіцитом активної гнучкості.

Розрізняють також динамічну і статичну гнучкість. Перша проявляється під час рухів, а друга - в позах.

Розрізняють також загальну і спеціальну гнучкість. Загальна гнучкість характеризує рухливість у всіх суглобах тіла і дозволяє виконувати різноманітні рухи з великою амплітудою. Спеціальна гнучкість - гранична рухливість в окремих суглобах, що відповідає вимогам конкретного виду діяльності і визначальна ефективність спортивної або професійно-прикладної діяльності.

По аналітичному ознакою прояву гнучкості можна виділити гнучкість шийних хребців, плечових суглобів, поперекової частини хребта, кульшового, колінного і гомілковостопного суглобів. Гнучкість у різних суглобах має неоднакове значення. Найбільше навантаження найчастіше доводиться на поперекову частину і тазостегнові суглоби.

Прояв гнучкості залежить від ряду факторів. Головний чинник, що обумовлює рухливість суглобів - анатомічний. Обмежувачами рухів є кістки. Форма кісток багато в чому визначає напрям і розмах рухів в суглобі (згинання, розгинання, відведення, приведення, супінація, пронація, обертання).

Гнучкість обумовлена ​​центрально-нервової регуляцією тонусу м'язів, а також напругою м'язів-антагоністів. Це означає, що прояви гнучкості залежать від здатності довільно розслабляти розтягуванім'язи і напружувати м'язи, які здійснюють рух, тобто від ступеня вдосконалення міжм'язової координації.
На гнучкість істотно впливають зовнішні умови:

1) час доби (вранці гнучкість менше, ніж удень і ввечері);

2) температура повітря (при 20-30 ° С гнучкість вище, ніж при 5-10 ° С);

3) чи проведено розминка (після розминки тривалістю 20 хв гнучкість вище, ніж до розминки);

4) розігріто чи тіло (рухливість в суглобах збільшується після 10 хв перебування в теплій ванні при температурі води +40 ° С або після 10 хв перебування в сауні).

Фактором, що впливає на рухливість суглобів, є також загальний функціональний стан організму в даний момент: під впливом стомлення активна гнучкість зменшується (за рахунок зниження здатності м'язів до повного розслабленню після попереднього скорочення), а пасивна збільшується (за рахунок меншого тонусу м'язів, протидіючих розтяганню).

Позитивні емоції і мотивація покращують гнучкість, а протилежні особистісно-психічні фактори погіршують.

Результати небагатьох генетичних досліджень говорять про високий або середньому вплив генотипу на рухливість тазостегнових і плечових суглобів і гнучкість хребетного стовпа. Найбільш інтенсивно гнучкість розвивається до 15-17 років. При цьому для розвитку пасивної гнучкості сенситивним періодом буде вік 9-10 років, а для активної - 10-14 років.

Статеві відмінності обумовлюють перевагу суглобової рухливості у жінок у всіх віках на 20-30% в порівнянні з чоловіками. Встановлено також, що рухливість у осіб астенічного типу менше, ніж в осіб м'язового типу, у молодих - більше, ніж у літніх. Чим еластичнішою м'язи, тим успішніше і в більшій мірі може бути розвинена рухливість у суглобах. Найкращі можливості надає юний вік.

У деяких випадках велика рухливість в суглобах - природжена здатність. Є також люди з вродженою вельми обмеженою рухливістю.

 

Завдання розвитку гнучкості

У фізичному вихованні головною є завдання забезпечення такої міри всебічного розвитку гнучкості, яка дозволяла б успішно оволодівати основними життєво важливими руховими діями (уміннями та навичками) і з високою результативністю проявляти інші рухові здібності - координаційні, швидкісні, силові, витривалість.

Важко переоцінити значення рухливості в суглобах у випадках порушення постави, при корекції плоскостопості, після спортивних і побутових травм і т.д. Вправи на гнучкість можна легко і з успіхом, самостійно і регулярно виконувати в домашніх умовах. Особливо цінні вправи для поліпшення рухливості в суглобах у поєднанні з силовими вправами. Вправи на гнучкість розглядаються фахівцями як один з важливих засобів оздоровлення, формування правильної постави, гармонійного фізичного розвитку. У плані лікувальної фізичної культури у разі травм, спадкових або виникають захворювань виділяється завдання з відновлення нормальної амплітуди рухів суглобів. Для займаються спортом висувається завдання вдосконалення спеціальної гнучкості, тобто рухливості в тих суглобах, яких пред'являються підвищені вимоги в обраному виді спорту.

У плані лікувальної фізичної культури у разі травм, спадкових або виникають захворювань виділяється завдання з відновлення нормальної амплітуди рухів суглобів.

Для дітей, підлітків, юнаків та дівчат, які займаються спортом, висувається завдання вдосконалення спеціальної гнучкості, тобто рухливості в тих суглобах, яких пред'являються підвищені вимоги в обраному виді спорту.