Відшкодування збитків або втраченої вигоди

Згідно з чинним законодавством при визначення розмірів збитків суд зобов’язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої власнику прав, а також можливого доходу, який могла б одержати ця особа. У розмір збитків можуть бути включені суми, затрачені особою права якої порушені, на ведення судового процесу, включаючи і виплату гонорару адвокатові.

Якщо особа, яка порушила права, отримала внаслідок цього прибуток, потерпілий має право зажадати відшкодування, нарівні з іншими збитками, упущеної вигоди в розмірі не менше, ніж сума такого прибутку.

Визначення розміру збитків у справах, пов’язаних із захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності, незмінно вимагає від позивача, який виграв справу спочатку визначитись, чи порушуватиме він питання щодо понесених збитків чи виявлятиме суму прибутку. Ці два варіанти, зрозуміло, є взаємовиключними, оскільки, обираючи варіант встановлення прибутку, позивач приймає дії відповідача як свої. Вибір варіанта у кожному випадку залежить від фактів. Іноді фактор часу може відігравати суттєву роль і судовий розгляд щодо встановлення відповідальності виявляє достатньо фактичного матеріалу, щоб дозволити позивачу швидко зважитись стосовно визначення заходу. Іноді буває так, що відповідачу вдається забезпечити продаж спірного виробу у значно більших обсягах, ніж це зміг би зробити сам позивач. У такому разі для позивача корисніше обрати варіант встановлення прибутку, ніж проводити інші розслідування. Однак, позивач, який виграв справу, звичайно подає клопотання щодо проведення розслідування стосовно понесених збитків. У цьому випадку у складних справах позивач може зіткнутися з необхідністю нового судового розгляду, такого ж обґрунтованого, як і при встановленні відповідальності. Тому завершені справи щодо порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності дуже рідко доходять до повного розслідування стосовно понесених збитків. В основному ці справи улагоджуються як тільки встановлена відповідальність за порушення.

Оцінка розміру збитків у справах щодо порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності може варіюватися залежно від процедур судочинства. Комерційна діяльність під чужим ім’ям і порушення прав на знак для товарів і послуг може розглядатися водночас, як і справи щодо порушення прав на винаходи і промислові зразки. Стосовно справ, пов’язаних з порушенням авторських і суміжних прав, є спеціальні законодавчі положення. Проте загальноприйнятої процедури або формули для оцінки понесених збитків немає. Звісно, що збитки у будь-якій з цих галузей дуже важко піддаються оцінці з якимось ступенем точності. У зв’язку з цим суди розумно прийняли це до уваги і відмовились встановлювати загально прийняті правила.

Найпоширенішим підходом щодо оцінки збитків є оцінка на підставі формально умовної ліцензії: така ситуація виникає, наприклад, у тому випадку, коли сторони є конкурентами, і характерна, в основному, для справ, пов’язаних з винаходами і промисловими зразками. Збитки, понесені у зв’язку з порушеннями, що були зроблені у минулому, визначаються з урахуванням відрахувань за право користування об’єктом інтелектуальної власності щодо кожного контрафактного товару. Однак у цьому разі виникають проблеми, особливо якщо позивач ніколи, в дійсності, не погоджувався видати ліцензію. Цей підхід може також використовуватись при порушенні прав на об’єкти інтелектуальної власності. Інший, більш важливий для доказу шлях - це розгляд обсягу збуту продукції, упущеного позивачем. У цьому випадку позивач має право на весь упущений прибуток від збуту зазначеної продукції.

Якщо одночасно з порушенням майнових прав були порушені особисті (немайнові) права потерпілого (наприклад, порушене право авторства на винахід, який водночас є і власником прав на цей винахід), тоді він може вимагати майнову компенсацію за нанесення йому моральної шкоди, розмір якої визначається судом.