Можливі ускладнення при ін'єкціях, надання допомоги

До можливих ускладнень при ін'єкціях належать інфіль­трат, медикаментозна емболія, непритомність, алергійна реакція потрапляння відламаної голки в тканини, некроз тканини, пошко­дження нервового стовбура, повітряна емболія, тромбофлебіт, пірогенна реакція, віддалені ускладнення (гепатити В, С, СНІД, сифіліс, малярія), гематома, помилкове уведення лікарських засобів.

1. Інфільтрат — це найчастіше ускладнення підшкірних і внутрішньом'язових ін'єкцій. Характеризується утворенням ущіль­нення в місці ін'єкції, яке легко визначають під час пальпації.

Причини виникнення: постійне уведення ліків у одну і ту саму ділянку; уведення не підігрітих олійних розчинів; грубе порушення правил асептики на етапі підготовки та під час виконання ін'єкцій.

Ознаки: місцева гіперемія, гіпертермія, набряк, відчуття болю. При своєчасному лікуванні інфільтрат може розсмоктатись, у гіршо­му випадку — ускладнитись розвитком абсцесу.

Лікування: на ранній стадії розвитку інфільтрату накладають двошаровий зігрівальний компрес із розчином фурациліну 1:5000 і маззю Вишневського. Можна застосовувати водно-спиртовий, олійно-спиртовий компреси. Призначають також фізіотерапевтичні процедури (УВЧ, УФ-опромінення). Якщо інфільтрат виник після уведення антибіотика, то на шкіру наносять йодну сітку. У випадку розвитку абсцесу проводять хірургічне розкриття його з наступним дренуванням.

Профілактика: треба постійно змінювати ділянку тіла для ін'єкцій, не уводити одночасно великий об'єм ліків, підігрівати олій­ні розчини, суворо дотримуватись виконання правил асептики.

Медикаментозна емболія можлива у випадках, коли здійс­нюють ін'єкцію олійного розчину в інфільтрат, який виник на місці попередньої ін'єкції. Проявляється вона раптовим болем у ділянці серця, ядухою, кашлем, ціанозом верхньої половини грудної клітки. Це небезпечне ускладнення, яке може призвести до загибелі хворого. Тому олійні розчини необхідно уводити лише тоді, коли переконали­ся, що не попали в кровоносну судину.

3. Непритомність — раптове короткочасне потьмарення свідо­мості, яке зумовлене гострою ішемією головного мозку.

Тактика медичного працівника в разі виникнення непритом­ності: пацієнтові надати положення лежачи з піднятими ногами і трохи опущеною головою (щоб збільшити прилив крові до головного мозку), побризкати обличчя холодною водою, дати понюхати на ват­ному тампоні розчин аміаку (нашатирного спирту), звільнити від тіс­ного одягу грудну клітку (розстебнути комірець, пояс). У більш тяж­ких випадках внутрішньом'язово ввести кордіамін 2 мл або 1—2 мл 10 % розчину кофеїн-бензоату натрію.

Профілактика: не виконувати ін'єкції пацієнтам у положенні стоячи.

4. Алергійна реакція — це підвищена чутливість організму до уведення того чи іншого препарату. Проявляється висипанням, на­бряками, свербежем, підвищенням температури тіла. Може виник­нути нежить, кон'юнктивіт, дертя в горлі. Найбільш грізним про­явом алергійної реакції є анафілактичний шок, який найчастіше розвивається в перші 20 хв після ін'єкції (вливання), а іноді й одра­зу — ще "на голці". При цьому пацієнт раптово відчуває різку слаб­кість, може знепритомніти, порушується серцева діяльність, можуть виникнути на шкірі різні висипки, набряки, а також диспепсичні розлади (блювання, пронос). У тяжких випадках виникають судоми, параліч дихального та серцево-судинного центрів. Це загрозливий для життя хворого стан, який потребу є невідкладної допомоги!

У такому випадку потрібно негайно: за можливості вище місця ін'єкції накласти джгут так, щоб перекрити і вени, і артерії.

· Внутрішньом'язово ввести 0,5 мл 0,1 % розчину адреналіну.

· При можливості обколоти місце ін'єкції 0,5 мл 0,1 % розчи­ну адреналіну, розчинивши його у 10—20 мл ізотонічного розчині натрію хлориду, після чого слід зняти джгут. У разі потреби внутрішньом'язово можна повторити уведення адреналіну через —20 хв, але в загальній кількості не більше 2 мл.

При зниженні артеріального тиску внутрішньовенно ввести 1 % розчин мезатону, розчинивши його в 200 мл ізотонічного розчину натрію хлориду (уводити під контролем артеріального тиску). При

неможливості стабілізувати артеріальний тиск — увести внутріщньовенно протишоковий плазмозамінник — поліглюкін (400 мл).

1. При нормалізації показників артеріального тиску ввести внутрішньом'язово 1 мл 1 % розчину димедролу.

2. У разі виникнення та збільшення вираженості ядухи внутріщньом'язово ввести 1 мл 24 % розчину еуфіліну або внутрішньовенно повільно протягом 5—10 хв увести 10 мл 2,4 % розчину еуфіліну з 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.

3. Потрібно, щоб у кожному маніпуляційному кабінеті були набо­ри медикаментів для надання негайної допомоги при загрозливих для життя станах, у тому числі і при виникненні анафілактичного шоку.

4. При виникненні алергійних реакцій унаслідок внутрішньовен­ного уведення лікарських засобів не завжди на шкірі можуть вини­кати свербіж, висипання, набряки, а може розвинутись набряк Квінке та набряк внутрішніх органів.

5. Найчастіше до розвитку анафілактичного шоку призводять: пе­ніциліни, стрептоміцини, сульфаніламідні препарати, вітаміни гру­пи В (особливо В₁, вакцини, сироватки, йодумісні препарати, анальгетики, препарати ацетилсаліцилової кислоти та ін.

Профілактика: перед першою ін'єкцією будь-якого препарату треба зібрати алергологічний анамнез, виконати пробу на індивіду­альну чутливість організму до призначеного препарату (за вказівкою лікаря). Зробити першу ін'єкцію в кінцівку в кількості 1/3 призна­ченої дози і спостерігати за пацієнтом протягом 20 хв. За відсутності будь-яких симптомів алергії (сенсибілізації) наступну ін'єкцію мож­на робити в об'ємі всієї дози.

1. Потрапляння відламаної голки в тканини. Унаслідок дефек­ту виготовлення ін'єкційна голка під час її уведення у м'які тканини може раптово відділитися від муфти.

Тактика: уламок голки швидко видалити із тканин пальцями руки. Якщо сталося так, що голка повністю знаходиться в тканинах, то потрібно з двох сторін затиснути рукою місцезнаходження голки, щоб вона не перемістилась глибше внаслідок скорочення м'язів, і не­гайно викликати лікаря, бажано хірурга, тому що при такому усклад­ненні потрібне термінове хірургічне втручання.

Профілактика: при виконанні внутрішньом'язових ін'єкцій гол­ку потрібно уводити в тканини на 2/3 її довжини. При більш глибо­кому введенні голки треба негайно її видалити на потрібну довжину

Некроз тканини може виникнути в результаті помилкового уведення в тканини гіпертонічних розчинів (10 % розчину кальцію чи натрію хлориду). Змертвіння тканин також може настати при паравенозному потраплянні в тканини цих розчинів при виході голки із вени, а також попаданні концентрованих йодумісних рентгенокотрастних препаратів (білігност, урографін та ін.). При цьому виникає пекучий біль у ділянці ін'єкції.

У таких випадках треба терміново обколоти місце ін'єкції 20 мл 0,25 % або 0,5 % розчину новокаїну (перед уведенням зібрати алергологічний анамнез) або ізотонічного розчину натрію хлориду і накласти зігрівальний компрес.

Профілактика: перед уведенням лікарського препарату необхід­но уважно читати етикетку і бути впевненим у тому, що гіпертоніч­ний розчин того чи іншого препарату ви вводите в вену.

1. Пошкодження нервового стовбура може бути при неправиль­ному визначенні верхньозовнішнього квадранта сідниці. Це небез­печне ускладнення може призвести до парезів та паралічів.

Профілактика: правильно вибрати анатомічну ділянку для ін'єкції. При введенні ліків в окістя визначається стійкий біль у міс­ці ін'єкції. У такому випадку необхідно голку відтягнути назад.

2. Повітряна емболія може виникнути при попаданні пухирців повітря в судину із шприца або системи. Клінічно повітряна емболія проявляється раптовою непритомністю, судомами, падінням ар­теріального тиску. У такому разі потрібно опустити головний кінець, а ножний підняти, негайно викликати лікаря.

Профілактика: своєчасно видалити із шприца або із нижньої частини системи пухирці повітря.

3. Тромбофлебіт — запалення стінок вен з утворенням у них тромбів унаслідок хімічного подразнення стінки вени лікарською речовиною. За ходом вени виникає гіперемія, гіпертермія, набряк, відчуття болю.

Необхідно припинити венопункцію цієї ділянки, накласти зігрі­вальний компрес із маззю Вишневського, повідомити лікаря.

Профілактика: постійно змінювати місце ін'єкції, розчини ви­соких концентрацій уводити повільно.

4. Пірогенна реакція може виникнути при внутрішньовенному використанні препаратів із закінченим терміном придатності. Прояв­ляється головним болем, ознобом, підвищенням температури тіла.

Потрібно негайно відключити уведення лікарського препарату, пацієнта обкласти грілками, викликати лікаря.

Профілактика: не вводити препарати із закінченим терміном придатності.

5. Віддалені ускладнення (гепатити В, С, СПІД, сифіліс, ма­лярія) можуть виникнути внаслідок грубого порушення правил асеп­тики та санітарно-протиепідемічного режиму. Для кожного пацієнта необхідно використовувати індивідуальні шприци, голки, системи. Особливо треба бути уважним при набиранні будь-якого препарату із одного флакона різним пацієнтам.