Ентеральне уведення лікарських препаратів

I. Через рот (перорально, реr оs) - уведення лікарських препаратів через рот є найпоширенішим способом, оскільки має значні переваги, а саме:

1) є найбільш фізіологічним;

2)зручним у користуванні;

3) дає змогу застосовувати різні лікарські форми;

4) у деяких випадках, коли треба безпосередньо впливати на травний канал, він стає незамінним (наприклад, уведення травних ферментів).

Але метод уведення лікарських препаратів через рот має й певні недоліки:

1) уведений препарат протягом тривалого часу не всмоктується;

2) виникають труднощі у створенні та підтримці певної концент­рації лікарського препарату в крові;

3) деякі лікарські препарати руйнуються в травному каналі або печінці;

4) певні групи препаратів викликають значне подразнення трав­ного каналу;

5) пероральним шляхом важко вводити лікарські препарати ді­тям, психічно хворим.

6) Кроме того, введение лекарственных средств через рот невозможно при рво­те и в бессознательном состоянии пациента.

 

Пероральним шляхом вводять тверді (таблетки, драже, капсули) та рідкі (мікстури, відвари, настоянки, настої, емульсії) лікарські препарати.

При пероральному призначенні лікарських препаратів потрібно врахувати такі чинники:

· якщо лікарський препарат подразнює травний канал (саліцила­ти, препарати заліза), слід вживати його після їди;

· препарати, що стимулюють травлення (жовчогінні, ферментні, шлунковий сік), вживають під час їди;

· антацидні препарати, що зменшують кислотністі шлункового соку, вживають перед їдою.

 

II. Уводити лікарські препарати можна під язик — сублінгвально (sub. linguае).

Переваги методу.

1. оскільки слизова оболонка ротової порожнини, особливо її дна, добре васкуляризована, це забезпечує досить швидке та повне всмок­тування лікарських речовин;

2. при цьому способі уведення лікарська речовина не руйнується у травному каналі травними ферментами і не інактивується печінкою, оскільки обминає її.

Сублйнгвально, как правило, назначают препараты быстрого действия. Лекарст­венные формы различны (таблетки, капсулы, растворы). Прием их под язык обыч­но связан с возникающими у пациента болями в области сердца, представляющи­ми иногда угрозу для жизни, поэтому он вынужден постоянно носить назначенный ему лекарственный препарат.

Сестринский персонал (по назначению врача) должен обучить пациента пра­вилам приема и хранения этих препаратов. При этом следует учесть, что боли в сердце часто сопровождаются у пациента чувством страха, тревоги.

Запомните!

1) Если человек вынужден постоянно носить таблетки при себе, они до­лжны находиться в герметично закрытой упаковке в кармане одежды (на свету и на воздухе нитроглицерин разлагается).

2) При возникновении болевого приступа человеку следует остановить­ся (если он шел) и, если возможно, сесть.

3) Для купирования болевого приступа человек должен положить под язык назначенное врачом количество таблеток и держать их под языком до полного рассасывания.

4) Человеку следует обратиться за помощью, если приступ боли не прошел.

5) Человек должен знать о времени начала и окончания действия препарата.

 

За допомогою такого методу можна вводити нітрогліцерин, сустак, валідол у таблетках, які кладуть під язик до повного їх розсмок­тування, у вигляді спиртових крапель (2—3 краплі нітрогліцерину або 5—6 крапель валідолу крапають на шматочок цукру і кладуть під язик до повного розсмоктування). Для ускорения эффектекта можно 1 - 2 капли 1-процентного раствора нитроглицерина накапать под язык, а капсулу с нитроглицерином раздавить зубами и держать под языком.

 

III. Уводити лікарські препарати можна через пряму кишку.

Показання: захворювання прямої кишки (геморой, запалення слизової оболонки), нестримне блювання, непрохідність стравоходу, порушення акту ковтання, психічне збудження.

Переваги методу: дає можливість безпосередньо впливати на уражену слизову оболонку прямої кишки.

Через наявність анастомозів між гемороїдальними та клубовими венами ліки, що всмоктуються у прямій кишці, обминають ворітну вену та печінку, а тому не руйнуються в печінці.

Недоліки методу: більшість лікарських препаратів не всмок­тується у прямій кишці і це обмежує кількість препаратів, які можна вводити цим шляхом.

Ректальне уведення лікарських препаратів можна виконувати Двома методами:

1. застосування лікарського препарату резорбтивної, тобто за­гальної, дії на організм у цілому. При цьому застосовують лікувальні мікроклізми, лікувальні свічки;

2. застосування лікарського препарату місцевої дії, наприклад, при геморої, запаленні слизової оболонки прямої кишки.

Запомните! Перед введением лекарственных средств в прямую кишку (за ис­ключением слабительных.) следует сделать пациенту очиститель­ную клизму.

 

Введение пациенту суппозитория со слабительным действием (рис. 9.18)

Оснащение: перчатки, суппозиторий.

I. Подготовка к процедуре

1. Уточнить у пациента информированность о лекарственном средстве, техни­ке введения суппозитария и его согласие. В случае неинформированности пацинта уточнить дальнейшую тактику у врача.

2. Взять упаковку с суппозиториями из холодильника, прочитать название, от­резать от ленты одну свечу.

3. Отгородить пациента ширмой (если в палате присутствуют другие пациенты).

4. Помочь пациенту лечь на бок и согнуть ноги в коленях.

5. Надеть перчатки.

II. Выполнение процедуры

1. Вскрыть упаковку с суппозиторием (не извлекать суппозиторий из оболочки!).

2. Попросить пациента расслабиться, развести его ягодицы одной рукой, а дру­гой— ввести суппозиторий в анальное отверстие (оболочка останется у вас в руке).

3. Предложить пациенту лечь в удобное для него положение.

III. Окончание процедуры

1. Снять перчатки, вымыть руки.

2. Убрать ширму.

3. Сделать запись о выполненной процедуре и реакции на нее пациента в «Медицинской карте».

4. Спросить пациента через несколько часов, была ли у него дефекация.

5. Записать результат в «Медицинской карте».

Введение лекарственных средств через прямую кишку возможно и с помощью грушевидного баллончика. Эта процедура называется «лечебная (лекарственная) клиз­ма».

 

IV. Іноді вводять лікарські препарати через фістулу — гастростому після операцій на стравоході. При цьому всі лікарські речовини вво­дять у рідкому стані або у вигляді суспензій до годування чи після годування хворого.