Модернізм як один з провідних літературних напрямів першої половини XX ст. .

Модернізм становив собою один з найбільш потужних напрямків культури ХХ століття. Модернізм, у мистецтві загальний термін, що використовується для виниклих на початку 20 століття спроб порвати з художніми традиціями 19 століття; На початку XX ст. в сфері художньої творчості — у літературі, архітектурі, малярстві, музиці, театральному мистецтві — виникає безліч течій, груп, шкіл, які прийнято позначати збірним терміном «модернізм» (модерн — новий). У цьому терміні немає спроби вичленити яку-небудь спільну рису — очевидні різноманітність і різноплановість майстрів. Об'єднує їх насамперед авангардизм — розрив з визнаними нормами і традиціями, бунт проти старих форм не тільки в мистецтві, але й у житті взагалі. У той же час у різних майстрів абсолютно різними були, з одного боку, цілі, а з іншого — тон і спрямованість протесту. Особливо цінується вироблення власного, ні на кого не схожого образу, що пов'язано зі зміною загальних естетичних настанов. Якщо раніше головною естетичною категорією було прекрасне, все мистецтво попереднього сторіччя пронизане гуманізмом, то тепер популярною категорією стає потворне, ідеал цілісної людської особистості зникає, що часом веде до підриву фундаментальних основ творчості (наприклад, образотворче мистецтво відмовляється від зображувальності, образності). Другу половину ХХ століття в мистецтві визначають як постмодернізм. Термін також досить широкий. Епоха постмодернізму так само далека від єдності, як і модернізм. У той же час повернувся ряд історичних традицій. Для багатьох пошук нових форм перестав бути самоціллю, а перетворився просто в один з вирізних засобів.

Філософська база модерністів – суб’єктивний ідеалізм і буржуазний індивідуалізм, який виявився не лише у мистецтві, філософії але і у науці. Письменники модерністи прославляють принцип володарювання мистецтва над життям і відмова від вирішення соц..проблем. Не вірячи в сусп..прогрес, вони зображують життя як хаос не вірячи в людину, в її можливості, проповідуючи песимізм. Модернізм – це мистецтво яке втратило людину, відмовилося від розкриття його характеру і долі. Герой творів поетів-модерністів перестає бути людиною. Відбувається витіснення особистості людини – особистістю автора. Стверджують індивідуалізм і ізоляцію особистості. На розвиток модерністської л-ри вплинули реакційні теорії філософів-ідеалістів Фрейда і Бергсона. Представники модернізму: Дж.Джойс, Т.С.Еліот, В.Вульф, Г.Лоуренс, О.Гакслі. «Потік свідомості» - є одним з основних принципів л-ри модерністів (Дж.Джойс «Уліс», В.Вульф «Місіс Делоуей»).

Основні напрями модернізму: імпресіонізм, символізм, імажизм, імажинізм, експресіонізм, сюрреалізм, екзистенціалізм, «театр абсурду», «новий роман».

52. Творчість Дж. Джойса:

Ірландський письменник, якого вважають одним з найвпливовіших письменників двадцятого століття. Хоча Джойс більшу частину дорослого життя прожив за межами батьківщини, його твори просякнуті темою Ірландії: всі події відбуваються в Ірландії та більшість сюжетів пов'язані з нею. Центр світу, створеного Джойсом, знаходиться у Дубліні та відображає його сімейне життя, події й друзів (і ворогів) ще зі шкільних років. Саме через це Джеймс Джойс став одним із найкосмополітичнішіх та найлокальніших модерністів, які писали англійською. Джеймс Джойс народився у 1882 році у Дублінському передмісті у католицькій сім'ї. Він був найстаршою дитиною з 10 дітей, що вижили; двоє з його братів і сестер померли від тифу. У 1891 році Джойс написав вірша «І ти, Гілі» на смерть політичного лідера Ірландії. Початкову освіту Джеймс Джойс отримав у Єзуїтському коледжі Клонгоуз Вуд — школі-інтернаті, до якого він потрапив у 1888 році, проте змушений був залишити у 1892, коли його батько більше не міг оплачувати навчання. Деякий час Джойс навчався вдома, і деякий час провчився у школі О'Коннела, що у Дубліні. У 1893 році його зарахували до коледжу Бельведер. У 1898 році він вступив до щойно створеного Дублінського університетського коледжу, де зайнявся вивченням сучасних мов, зокрема англійської, французької та італійської. Після завершення коледжу, у 1903 році Джойс поїхав до Парижа «вивчати медицину», хоча насправді там він розтринькував гроші, які дала йому сім'я. Через кілька місяців перебування там він змушений був повернутися до Ірландії, оскільки його матері діагностували рак. 7 січня 1904 року він намагався опублікувати «Портрет художника», — есе про естетику, проте воно було відхилене журналом. Він вирішив переписати цей твір і перетворити його на роман «Стівен Герой». Цього ж року він зустрічає Нору Барнакл, молоду жінку з міста Голуей, яка працювала покоївкою у готелі Фінна у Дубліні. 16 червня 1904 року у них було перше побачення, і ця дата увійшла в історію також як день, коли відбуваються події роману «Улісс». Джойс повернувся до Дубліна улітку 1909 року разом з Джорджем для того, щоб відвідати батька і опублікувати збірку оповідань «Дублінці». В Парижі в 20-ті роки Джойс зустрічався з Ернестом Хемінгуеєм, останній описав ці події в своїх мемуарах «Свято, яке завжди з тобою». В його творах присутній автобіографізм. В 90-і рр. 19 ст – 10 рр. 20 ст. створює ранні критичні статті: «Драма і життя», «Нова драма Ібсена», «День натовпу», «Оскар Уайльд - поет», «Боротьба Б. Шоу з цензором». Пише роман «Портрет митця замолоду» (1904 - 1914). Звучить проблема автобіографізму. На перший погляд це роман виховання, твір «Стівен герой» ліг в основу роману «Портрет митця замолоду».