Творчість П.Б. Шеллі (1792-1822)

Персі Біші Шеллі походив із знатної і дуже впливової родини. Але аристократичне середовище розірвало з ним будь які зв’язки. Ще навчаючись у школі, майбутній поет отримав репутацію божевільного через блюзнірське ставлення до Бога. Із Ітонського університету Шеллі виключили через брошуру "Необхідність атеїзму". Після кінцевого розриву з батьками поет вів мандрівне життя, створив щось на подобу власного суспільства, яке складалося головним чином із закоханих у нього дівчат, з однією з яких, дочкою шинкаря, він узяв шлюб. Шеллі вважав себе революціонером, виступав на мітингах робітників, але насправді життя простого народу його цікавило мало. Це був скоріше акт мистецтва. Суттєві наслідки мало знайомство із Вільямом Годвіном, революційно налаштованим романтиком, з дочкою якого, письменницею Мері Годвін, Шеллі узяв новий шлюб. Його колишня дружина, а також сестра Мері Годвін наклали на себе руки. Суд позбавив Шеллі права виховання дітей, англійське суспільство примусило його покинути батьківщину. Молоде подружжя якийсь час блукало Європою, а у 1822 р. після шторму біля берегів Італії було знайдено мертве тіло Персі Біші Шеллі. Яхта залишилась неушкодженою. Його смерть залишилась загадкою.

Спадщина Шеллі вбирає лірику, поеми («Королева Маб», «Повстання Іслама»), поетичні драми («Прометей звільнений», «Карл І», «Ченчи»), трактат про поезію («На захист поезії»), чимале за обсягом листування, щоденники, політичні памфлети, філософські етюди. Особливо відомою є поетична драма “Прометей звільнений” (1819), в якій людська історія подається як процес поступового заглушення ініціативи, згасання волі, придушення сміливості. Звільнений Прометей залишає гори Кавказу і нібито розчиняється в образі Людства. Прометей звільнений, за думкою автора, і є це нове людство, просвітлене і підняте на новий рівень розвитку. “Ода західному вітру”, також, як і “Прометей звільнений”, демонструє нігілістичні тенденції, які взагалі є характерними для творчості Шеллі.

У 1818 р. дружина Шеллі, Мері Годвін, публікує технічну антиутопію “Франкенштейн”, в якій виводить на авансцену “сучасного Прометея”. Талановитий вчений відкрив таємницю живої матерії і думав, що ощасливив людство. Створивши штучну людину, він відчуває себе переможцем над природою, але подальші події доводять: “просвітлене”, раціонально налаштоване людство є потворою, а геніальний вчений – божевільним.

Короткий зміст драми «Прометей звільнений»:

Романтическая утопическая драма Шелли написана белым пятистопным ямбом.

Действие начинается в Кавказских горах, где в ущелье среди покрытых льдом скал томится в цепях титан Прометей. У ног его океаниды Пантея и Иона сочувственно слушают его упреки, обращенные к верховному богу, Юпитеру. Прометей напоминает самодержцу, что некогда помог ему взять власть над богами, за что Юпитер отплатил ему черной неблагодарностью. Он приковал титана к скале, обрек его на мучения: его тело терзает по воле Юпитера кровожадный орел. Но этого ему показалось мало. Он возненавидел и людей, которым Прометей даровал огонь и светоч знания, и теперь насылает беды на все человечество. Однако Прометей отказывается покориться тирану. Он верит, что «любовь, свобода, правда» восторжествуют, он вспоминает свое страшное проклятие тирану и не сомневается, что деспот падет и возмездие — бесконечная мука вечного одиночества — постигнет его. Прометея не пугают ни физические мучения, ни фурии, терзающие его ум и душу. Он твердо верит в свое предназначение: «быть опорой, спасителем страдальца-человека». Единственным утешением для титана являются его воспоминания о возлюбленной, прекрасной океаниде Азии. Пантея сообщает ему, что любящая его Азия неизменно ждет его в Индии.

Явившись Азии, Пантея говорит о любви к ней Прометея. Азия предается воспоминаниям о прошлой любви и мечтам о воссоединении с любимым.

Вместе с Пантеей Азия идет в пещеру, где восседает Демогоргон — «мощный мрак», не имеющий «ни ясных черт, ни образа, ни членов». Азия вопрошает Демогоргона о том, кто создал мир, мысль, чувства, преступление, ненависть и все, присущее земной жизни, и на все вопросы Демогоргон отвечает одинаково: самодержавный Бог. Но кто тогда господин Юпитер, вопрошает Азия, и Демогоргон говорит: «Все духи — если служат злу, — рабы. / Таков иль нет Юпитер — можешь видеть».

Почувствовав надежду на освобождение от тиранической власти Юпитера, Азия спрашивает, когда падут оковы Прометея. Однако Демогоргон опять отвечает неясно, перед Азией проносятся туманные видения.

Тем временем на небесном престоле Юпитер наслаждается своим могуществом. Единственное, что раздражает его, — это непокорство человека, подрывающего его самодержавную власть.

На колеснице Часа является ему мрачный Демогоргон. «Кто ты?» — спрашивает Юпитер и слышит в ответ: «Вечность». Демогоргон предлагает Юпитеру следовать за ним в вечную тьму. Возмущенный Юпитер осыпает его проклятиями, но Час настал — он низвергнут с трона, стихии, к которым он взывает, ему не подчиняются более, и он падает вниз, во мрак.

Радость охватывает богов при вести о падении тирана. На колеснице Духа Часа в Кавказские горы спускаются Азия и Пантея. Геркулес освобождает Прометея от цепей, Прометей несказанно счастлив видеть прекрасную возлюбленную Азию, строит планы новой радостной жизни для себя и спасенных им людей. Земля рассказывает ему и Азии о своих мучениях, когда повсюду на ней властвовал дух вражды.

Ко всеобщей радости Дух Часа сообщает, что после падения тирана-самодержца среди людей произошли большие перемены: «презрение, и ужас, и ненависть, и самоуниженье во взорах человеческих погасли», «исчезли ревность, зависть, вероломство»… Спустившись на землю, Прометей и Азия слышат, как Духи Разума людского воспевают торжество свободы и любви. Чудесные видения проносятся перед ними, и среди них — прекрасный Дух Земли, дитя Азии. Земля описывает невероятное преображенье мира: «…Болото мысли, спавшее от века, / Огнем любви возмущено… / …Из многих душ единый дух возник».

И наконец, представший перед ними Демогоргон, воплощение вечного мрака, возвещает, что благодаря Сыну Земли наступило царство Терпения, Мудрости, Нежности, Доброты. И в этом царстве править будет Красота.