Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Конфуціансько – даосистський тип культури
Мета: визначити провідні риси культури Стародавнього Китаю та принципи існування традиційного суспільства, охарактеризувати основні елементи Давньокитайської цивілізації, їх взаємовплив, визначити культурні ознаки формування людини через з`ясування китайських етичних та естетичних цінностей та її ставлення до світу, місце писемної культури Китаю в структурі східної традиції та її вплив на розвиток мовної культури. Провідна ідея: показати самобутність і унікальність східного типу культури, традиціоналізм і оберненість до Всесвіту, значення давньокитайської культури для формування сучасної молоді. Питання: 1. Соціальна картина світу та умови формування китайського світогляду. 2. Конфуціанство і даосизм як філософсько-етичні вчення про світ, людину, космос. 3. Система цінностей та ідеалів конфуціансько-даосистського типу культури. 4. Внесок культури Китаю в сучасну світову культуру.
1. Соціальна картина світуКитаю та умови формування китайської культури. Китайська культура – це унікальний взірець культури, який зберігається на протягом багатьох тисячоліть. Давні єгиптяни, асирійці, греки, римляни та інші народи, які створювали свої держави одночасно з давньокитайською або навіть пізніше, давно зникли з історичної арени. На їх місці виникли інші народи та інші держави, в їх культурі склалася нова мова, з`явилися інші релігії, форми мистецтва. А китайці до сьогоднішнього дня говорять на тій самій мові, пишуть тими ж ієрогліфами, притримуються тих же традицій, вірувань, смаків, правил життя, що і їх далекі пращури. Китайський етнос створив особливий тип культури, який є відмінним від культур інших народів. Обличчя традиційної китайської культури формувала насамперед ритуалізована етика. Твердомислячий китаєць завжди бачив обов`язком слідувати їй. Найвеличнішими та загальновизнаними пророками вважались ті, хто вчив жити гідно, у відповідності з прийнятою нормою, жити заради життя, а не заради благодійництва на тому світі або спасіння від страждань. Все це вплинуло на характер еволюції, уявлень про образ світу. Згідно давньокитайського уявлення, світ – це жива система де все зв`язано ритмами та співзвучами подібно інструментам у симфонічному оркестрі. Ці ритми відомі як холодні, темні сили інь та теплі, світлі сили ян, а також п`ять стихій: дерево, вогонь, земля, метал, вода. Ці сили уявляють з себе форми „життєвої субстанції” ци. Вони взаємодіють у ритмах живої системи, породжуючи все суще. Ці два начала (інь і ян) самим своїм існуванням забезпечували та підтримували у світі гармонію. З їх взаємодії народжувалися всі речі. З цього моменту всім речам у всесвіті властива двуєдність, яка базується на відносній рівновазі протилежних сил, яка об`єднана поняттям „інь – ян”: жіночого та чоловічого начал, важкого та легкого, темного та світлого, пасивного та активного, мякого та твердого. Міра присутності в тій чи іншій речі інь та ян визначає її властивості – а зміна віри приводить до зміни властивостей або її „перетворення”. На цьому погляді про світ як на дещо живе базувалося більшість китайських релігійних та філософських систем.Ці системи походять з того, що світ являється священним зосередженням сили та таїни, а на людях лежить велика відповідальність: співробітнічати з цією силою та змушувати її діяти у суспільстві.
Культура традиційного Китаю як країни землеробською просякнута релігійним поклонінням природі та її філософським осмисленням. Стихія повеней і посух, контрасти ландшафтів і клімату Півночі й Півдня тут здатна володарювати над людиною. В основу світобачення було покладено ідею взаємної спадковості законів фізичного світу і життєвого устрою, гармонії небес і гармонії людського організму. Основу поглядів давніх китайців на світ склала віра в існування Верховної Вищої сили, яка стояла не тільки над людьми, але і над богами та духами, що характеризує Китайську цивілізацію як цивілізацію Піднебесної або Дайго. Її називали то Небом (Тянь), то Верховною Владикою (Шан-ді), то просто Владикою (Ді). І світ і людей створили божества і духи, боги дали людям знання і захищали їх навіть, іноді проти волі Верховного Владики. З богами та духами слід було „домовлятися” і зберігати певні життєвві настанови. Цим настановам відповідав певний життєвий устрій: порівняно невелика спільнота, члени якої пов`язані кровними узами, загальними господарськими інтересами, спільними святинями; розвинутий культ предків.
Концепція верховного божества, яку китайці називали Тянь – Небо, відображувала вищу верховну всезагальність. Всезагальність, яка все бачить, але безособистісна, холодна і абстрактна, втілення розуму і целесообразности, справедливості та доброчинності. Це всезагальність, яка керує всім, абсолютно всім у Всесвіті – універсумі. Всезагальність, яку не можна любити, до якої не можна звикнути, їй можна лише підкорятися, лише поклонятися. Саме Тянь регулює чередування пор року, піклується про зміну дня і ночі, керує рухом світил і ростом рослин, займається людськими справами, але ніколи не опускається до бесід з простими людьми. Все це вплинуло на формування світогляду китайців як узагальнюючої картини того, що уявляє з себе світ (всесвіт або реальність). Відмінною особливістю китайського світогляду є сприйняття світу як живої системи. Тобто, світ виникає в результаті природних процесів, де всі частини Всесвіту взаємопов`язані одна з одною. В працях китайських філософів космос порівнюється з величезною соціальною системою, над якою возвеличується Батько-Небо та Мати-Земля, або Всесвіт уявляється як результат збалансованої взаємодії фізичних та метафізичних сил. Ці приклади характеризують цілісність світорозуміння китайців. Ключовими аспектами китайської культурної традиції є загальна концепція будови світу та її основні складові: сакральний простір, сакральний час, символіка надприроднього, ритуали, ворожіння, медитація, керівництво та організація, а також етичне вчення. Сакральний простір і сакральний час – це ті місця і події, котрі допомагають послідовникам данної традиції орієнтуватися у світі. Китайська концепція сакрального простору відрізняється ти, що священним вважається весь світ – від перехрестя доріг, криниць і старих дерев до самих високих горних хребтів. Безпосереднє тому свідчення – це практика Фен Шуй. Фен Шуй грунтується на вірі в те, що земля проникнута енергетичними потоками; а тим, хто живе у місці злиття цих потоків забезпечуються здоров`ям та вдачею. Підтримуючи в належному порядку священні місця, вони сприяли збереженню рівноваги живого світу і тим самим добували з Вселенської гармонії користь для самих себе. Китайській культурі властива також сакралізація часу. З давності в Китаї надавалося особливого значення ритму днів, лунних місяців та пор року, як своєрідній сталості в середині мінливості, яка забезпечує рівновагу і гармонію космосу. Люди повинні були вміщувати в собі сутність Ян та Інь, щоб відповідати космічному коловороту. Це лише один із шляхів, завдяки яким китаєць підтримував вічний ритм всесвіту і сам ставав його часткою. Приймаючи участь в сезонних святах і здійснюючи обряди життєвого циклу (які пов`язані з народженням, весіллям, смертю), китайці сприяли тим самим незмінності ритму світу як живої системи. Символи надприроднього – сили, які діють, як за межами світу, так і всередині нього, які приходять на допомогу людям. Китайський світогляд не розрізняє богів та людей стіль чітко, як західні культури. Для китайців люди, надприродні істоти та боги виступають частиною однієї системи: людина може стати божеством, а боги часто приймають людське обличчя. Люди можуть досягти безсмерття або навіть воскреснути з мертвих, якщо їм відомі відповідні ритуали.
Ритуали – дії, які зв`язують людей з божественними силами. Ці релігійні акти дають людям можливість вступити у свідомий контакт з божественною силою. Основною рисою китайського ритуалу є взаємність між богами та людьми, в процесі якої відбувається обмін дарами та гарним розположенням. Ворожіння – особливий ритуал віщування майбутнього, ритуальне вигнання злих духів. Ворожіння входило в якості складової в храмові ритуали, що мало на меті з`ясувати, яким є відношення богів до жертв, які їм приносяться. Медитація – форма самовдосконалення індивіда. Це ще один спосіб взаємодії людей з надприродніми або космічними силами. Це мовчазне споглядання індивідами богів, будд або власної внутрішньої природи. Смисл медитації полягає в тому, що завдяки розвитку та зосередженням розуму можливо досягти нового рівня свідомості і стати іншою людиною. Для даосів це означає нове усвідомлення космічної сили у власному тілі, сили, через ритуальні рухи, співи. Для буддистів медитація – це засіб заспокоєння розуму і контролю над власним „я”, шлях до сприйняття речей такими, якими вони є, і набуття світу через прийняття реальності Конфуціанці споглядають фарби вселенського порядку (лі) для того, щоб закріпити свою прихильність до морального порядку в суспільстві. Етичне вчення – це принципи належної поведінки, якы регулюють життя окремих людей і колективів. Етичні вчення культури Китаю є виразом самого порядку Всесвіту. Конфуціанська етика базується на любові та повазі між членами сім`ї, молодшим слід слухатися батьків, а батькам піклуватися про дітей. З цієї основної установки виникає повага до тих, хто займає більш високе суспільне положення, наприклад до наставників та державних діячів, вірність друзям, чутливість до страждаючих. У всіх ситуаціях необхідно зберігати ввічливість, гідність, бути чесним. Конфуцій вчив своїх послідовників постійно слідкувати за поведінкою і виправляти її, провіряти, чи старанні вони як учні, чи справедливі як адміністратори. Вони повинні були обирати собі в друзі гарних людей та вчитися у них.Етика даоської культури схожа з конфуціанською в тому, що даосизм також підкреслює важливість моральної чистоти для тих, хто шукає безсмерття або стає священником. Взагалі китайські етичні вчення відрізняються прагматизмом, консервативністю і патриотичністю. В Китаї як загальні принципи, так і іх конкретні прояви підкреслюють підпорядкування індивіда суспільству і порядку Всесвіту. Всі ці перераховані аспекти китайської культурної традиції взаємопов`язані між собою і виражають таким чином цілісний світогляд.
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-21; просмотров: 315; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.145.93.210 (0.011 с.) |