Способи підвищення інформативності.

Орієнтація на певну міру прагматичної (нової, корисної) інформації допомагає більш доцільно підвищувати інформативність тексту. Для цього існують два шляхи: інтенсивний і екстенсивний. У рамках цих двох шляхів існують різні способи підвищення інформативності тексту, навряд чи їх все можна врахувати, тим більше що в різних текстах виникають різні потреби в цьому. Те, що вважається надлишковим в одному тексті, може виявитися необхідним - в іншому. Щоб встановити необхідну міру і отримати шукане, потрібно враховувати цільову заданість повідомлення.
Обидва шляхи підвищення інформативності тексту здійснюються при обліку таких текстових категорій, як експліцитних та імпліцитних при передачі сенсу; напруженість і ненапруженість структури; мовна надмірність і недостатність. При цьому враховується і той факт, що зменшення кількості знаків для передачі інформації не обов'язково означає збільшення самої інформації, хоча частіше за все так і трапляється, тому що збільшується смислова ємність знаків.
Інтенсивний спосіб підвищення інформативності тексту пов'язаний із процесом згортання інформації за рахунок скорочення обсягу текстового простору при збереженні обсягу самої інформації. Згортання інформації дозволяє ту ж саму думку передати більш економічними мовними засобами. Це досягається підвищенням структурної напруженості тексту.
Екстенсивний спосіб підвищує інформативність шляхом збільшення обсягу самої інформації. Застосування його приводить до максимальної деталізації викладу, що дозволяє глибше проникнути в сутність явища, розкрити зв'язки і відносини досліджуваного об'єкта з зовнішнім світом. Екстенсивний спосіб підвищення інформативності тексту пов'язаний з введенням додаткової інформації, яка конкретизує, пояснює, розширює знання про предмет повідомлення. Цей шлях у свого призначення передбачає збільшення кількості мовних одиниць. Найбільш типовими реалізаціями екстенсивного способу є дефініції в енциклопедіях та словникові статті, в яких розкривається сутність явища чи предмета.
Словникові статті можуть бути більш деталізованими за змістом чи менш деталізованими, тобто різними за обсягом інформації відповідно з різними установками тексту.

Важливу роль у справі підвищення інформаційних та інформативних якостей тексту відіграють різного роду виноски, посилання, системи покажчиків і полів, виділення курсивом, розрядкою і т.д. За своєю суттю вони є також додатковою інформацією, оскільки пов'язані з введенням додаткових знаків, однак їхня роль полягає не в поясненні раніше сказаного, а в забезпеченні цілеспрямованого пошуку потрібної інформації

Сенс і значення у тексті

Важливим методологічним моментом в аналізі текстової змістовності служить розрізнення концептів "сенс" і "значення". Вперше дистинкції "сенс / значення" була проведена німецьким логіком Готлоба Фреге.

На принциповість розмежування понять "зміст" і "значення" з позицій діяльнісного підходу вказує Г.П. Щедровицький. "Конструкції значень" виступають як "вторинні розуміння". При цьому якщо "значення" (денотат) у розумінні Г. Фреге постає як "об'єкт оперування", то в рамках концепції Г.П. Щедровицького під "значенням" розуміються зв'язку між словами і "об'єктами" (або "предметами", вираженими в інших словах). Таким чином, значення існують не просто природно (як у Фреге), але і в діяльності і культурі. Як вказує Г.П. Щедровицький, значення та смисли (або процеси розуміння) пов'язані між собою діяльністю розуміє людини, є різними компонентами цієї діяльності. Одночасно значення та смисли є і різними компонентами знака як певної організованості в складі діяльності.

У філологічних дослідженнях замість терміна "сенс" часто необгрунтовано вживається термін "думка". Слід зазначити, що мислення і розуміння не зводиться один до одного. Мислення в контексті акту комунікації виступає як операціонально-об'єктне виділення або творення змісту і вираз його паралельно створюваної знаковій формі тексту, причому "сенс" може бути розглянуто як "побічний продукт процесу мислення". За допомогою ж розуміння відновлюється структура сенсу, закладена в текст процесом мислення. Розуміння здійснюється за допомогою мислення, і в той же час мислення здійснюється серед іншого за допомогою розуміння.

Інше важливе розмежування відноситься до понять текстового сенсу і сенсу (інтенції) цілого тексту. Поняття "зміст цілого тексту" використовується нами, як "та конфігурація зв'язків і відносин між різними елементами ситуації діяльності та комунікації, яка створюється або відновлюється людиною, розуміючим текст повідомлення". У зв'язку з цим зміст цілого тексту може бути визначений як сенс багатьох текстових смислів, тоді як під останніми будуть матися на увазі стійкі в читацькому розсуді при опорі на дані тексту інтенціональних освіти (у термінах гуссерліанськой феноменології свідомості - ноеми).

Місцезнаходженням сенсу є діяльність по розумінню тексту, а не матеріальний об'єкт, твір. Діяльність визначається як людський спосіб ставлення до природи і людей, усвідомлена і цілеспрямована активність. Саме поняття людського життя може інтерпретуватися як система змінюють один одного діяльностей. Діяльність, спрямована на природний предмет, перетворює його на продукт і починає існувати в опредмеченной формі. Процес переходу діяльності в продукт називається опредмечиванием (Маркс 1955: 94, 121). Складний процес відновлення (і освоєння за допомогою застосування духовних сил і здібностей) людиною опредмеченной в продукті діяльності називається распредмечивание. Змістовність художнього тексту припускає читацьке оперування інтерпретаційними конструктами гранично великого масштабу, що зачіпають питання цілей і форм людського буття. Ці смисложиттєві питання продемонстровані до розсуду за допомогою вимагає распредмечіванія гри різноманітних форм мовної культури.