Модуль 1 Історія культури в українських землях як складова загальнослов’янського цивілізаційного процесу.

Програма навчального курсу

«Історія української культури»

Укладачі програми:

доцент кафедри культурології

Більченко Є.В., кандидат педагогічних наук;

 

старший викладач кафедри культурології

Осадча Л., кандидат філософських наук;

 

старший викладач кафедри культурології,

Пруденко Я.Д., кандидат філософських наук

 

І. Концепція програми

Курс з історії української культури передбачає цілісний системний аналіз історії національного культурно-цивілізаційного процесу у світовому контексті. Відповідно до навчально-тематичного плану курс передбачає 14 лекційних годин, 14 семінарських годин, 12 годин індивідуальної роботи та 32 години самостійної роботи. Концепція курсу будується на усвідомленні діалектичного зв’язку загальнолюдських та національних цінностей, принципах плюралізму, толерантності та діалогу культур. У світлі діалогічної філософії національна культура інтерпретується як недуальна єдність оригінального і запозиченого начал, самобутніх особливостей та зовнішніх впливів, що піддаються творчому, вибірковому переосмисленню відповідно до місцевих потреб. У світлі діалогізму етнокультурна ідентичність українців постає як цілісна самототожна сутність, яка відрізняється гармонійним поєднанням відданості «своєму» та полі культурної відкритості «чужому».

Зміст курсу визначається на основі визначення ключових понять сучасної концепції національної культури: «етнос, «нація», «народ», «етнічна культура», «національна культура», «українська культура» та «культура України». Пропонований курс охоплює послідовність історичного розвитку національної культури від культури історичних предків українського народу та культури етносу – до культури народу. Ключовим рубежем розподілу української культури, який є підставою для виокремлення двох модулів курсу, є так звана «класична» доба української культури (ХІХ ст.), що характеризується актуалізацією процесу формування національної свідомості населення, яке теоретично фіксує свою суспільно-політичну присутність в історії як солідарної спільноти із власною мовою і територією (М.В. Попович, Л.Т. Левчук). Окрім того у змісті курсу робиться спроба інформаційного «покриття» та світоглядного аналізу тих історичних та регіональних явищ в українській культурі, що не належать власне до українського етносу і фіксуються поняттям «культура України» (В.А. Бокань).

Методологічні засади курсу:

 

1. Історичний підхід – аналіз явищ національної культури в контексті хронотопу їх творення та функціонування;

2. Феноменологічний підхід – неупереджене споглядання конкретного розмаїття культурно-історичних фактів та смислових інтенцій національного життєсвіту.

3. Семантичний підхід – герменевтична інтерпретація творів як текстів з урахуванням досягнень концепції інтертекстуальності та семіотики.

4. Екзистенційно-антропологічний підхід – вивчення культурно-цивілізаційного процесу крізь призму буття людини, її внутрішнього духовного світу, екзистенційного досвіду та реалій повсякденного існування.

5. Діалоговий підхід – розуміння національної культури як процесу і результату переплетення оригінальних основ із зовнішніми чинника ми впливу.

6. Компаративний підхід – культурологічний аналіз феномену національного у співвідношенні із світовими культурними цінностями і процесами.

 

Мета даної дисципліни – цілісний системний культурологічний аналіз архетипів, цінностей і динаміки розвитку національної культури, інтерпретованої як органічна складова світового культурно-цивілізаційного процесу.

Завдання даної дисципліни:

1. Освітні – повідомлення студентам систематизованої сукупності знань про витоки і тенденції розвитку національної культури від праслов’янських часів до початку ХХІ століття.

2. Виховні – інтелектуальний,морально-етичний та естетичний розвиток студентства на основі гносеологічного засвоєння та аксіологічного переживання змісту і форм національної культури.

3. Розвиваючі – розвиток пізнавальних сил та естетичних здібностей студентів на основі засвоєних знань.

Знання студентів:

 

1. Про розмаїття підходів до сучасної періодизації національної культури.

2. Про специфіку розвитку національної культури до класичного, класичного та некласичного періодів.

3. Про співвідношення етнокультурних архетипів та динаміки їх історичного розгортання в національному процесі.

4. Про головні культурні здобутки України різних культурно-історичних епох.

5. Про сучасний стан і перспективи розвитку національної культури ХХІ століття.

 

Уміння студентів:

 

1. Культурологічного аналізу текстів і життєвих явищ.

2. Критичної оцінки сучасної культурної ситуації в Українікі.

3. Творчого прочитання творів науки,філософії та мистецтва, усвідомлення їх національної специфіки.

4. Репрезентації національних цінностей у дискурсі між культурної комунікації.

ІІ. Зміст програми

План лекційного заняття

1. Специфіка і тенденції розвитку української культури доби українізації. Феномен «розстріляного Відродження» та його представники.

2. Українська культура як складова радянської культури: специфіка і особливості культурної творчості воєнної та післявоєнної доби.

3. Феномен «шестидесятників» та його світоглядне значення.

4. Українська культура кінця ХХ – початку ХХІ століття: зміст і динаміка духовного буття.

5. Специфіка розвитку сучасного мистецтва: напрями,рухи, стилі, автори.

ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ:

 

українізація, соціалістичний реалізм, неокласицизм, «масовім», авангард, кубофутуризм, дисидент, «розстріляне Відродження», плюралізм, толерантність.

 

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ

Розвиток української культури періоду українізації 1920-х рр..

1. Українізація як суспільно-політичний та культурний процес, її роль у розвитку національної духовності 1920-х рр.

2. Літературна творчість представників «розстріляного Відродження» як симптом епохи: розмаїття організацій, зміст літературних дискусій. Постать М. Хвильового у культурному процесі.

3. Театр Леся Курбаса та світоглядний зміст його художніх інновацій.

4. Оригінальне і запозичене в українському авангарді (на прикладі творчості (М. Бойчука, О. Архипенка).

ДОПОВІДІ І РЕФЕРАТИ:

1. Літературна дискусія Миколи Хвильового та її культурологічне значення для розвитку національної духовності.

2. Поезія «шестидесятників» як феномен української культури.

3. Концепція розвитку національної культури в сучасній філософській думці.

4. Стан і тенденції розвитку сучасної української літератури.

 

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ:

 

1. Український неокласицизм та його представники.

2. Язичницькі архетипи у пластиці О. Архипенка.

3. Національна проблематика поезії Ліни Костенко.

4. Новітні українська проза (на прикладі роману «Собор» Олеся Гончара тощо).

5. Сучасна українська філософська думка: тенденції та представники.

ЛІТЕРАТУРА

1. Беньямин В. Произведение искусства в эпоху его технической воспроизводимости. – М., 1996.

1. Библер В.С. Культура. Диалог культур (опыт определения) // Вопросы философии. – 1989. – № 6. – С. 31-42.

2. Бокань В. Культурологія: Навч. пос. – К.: МАУП, 2000.

3. Бокань В. Польовий Л. Історія культури України: Навч. пос. – К., 1998.

2. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст.- К., 1993.

3. Забужко О. Шевченків міф України.- К., 1997.

4. Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура. – К., 2002.

4. Крючкова В.А. Антиискусство: Теория и практика авангардистских движений. – М.: Изобразительное искусство, 1985.

5. Культурологія: українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / М.М.Закович, І.А.Зязюн, О.М.Семашко та ін. / За ред. М.М.Заковича. – К.: Знання, 2004.

6. Лобас В.Х. Українська і зарубіжна культура. – К, 2000.

7. Мєднікова Г.С. Українська та зарубіжна культура ХХ століття: Навч. посіб. – К.: Знання, 2002.

5. Павличко С. Дискурс модернізму в українській культурі. – К., 1997.

8. Попович М.В. Нарис історії культури України. – К., 1998.

6. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність.- К., 1992.

9. Українська та зарубіжна культура: Навчальний посібник / За ред. проф. М.М.Заковича. – К., 2002.

7. Українська художня культура: Навчальний посібник / За ред. І.Ф.Ляшенка. – К.: Либідь, 1996.

8. Фишер А. Массовая культура и ее социальные функции // Общественные науки и современность. – 1998. - №6. – С. 138-149.

10. Шевнюк О.Л. Культурологія. Навчальний посібник. – К.: Знання, 2004.

9. Щепанська Т.Б. Символика молодежной субкультуры. – СПб., 1993.

10. Щербина В. Світова кіберкомунікація як соціальний феномен. // Соціологія. – 2002. – №1. – С.109-116.

Творчі завдання

Студентам пропонується написати індивідуальний науковий проект орієнтованим обсягом до 10 с., який містить культурологічний аналіз конкретного тексту національної культури як носія картини світу доби.

 

Пропонуються наступні теми:

 

1. Скіфська пектораль як пам’ятка археології і текст культури: елементи тріади скіфського світобачення, втіленні в декоративно-прикладному мистецтві.

2. Символіка національного костюму та її язичницькі витоки.

3. Діалог культур у Київській русі: основні напрями запозичень.

4. Софія Київська як втілення картини світу Київської Русі: семантика образу Софії в «київському християнстві».

5. «Слово про Закон і Благодать» митрополита Іларіона та його вплив на розвиток національної духовності.

6. Еволюція національного начала у давньоруській фресці та мозаїці: порівняльний аналіз пам’яток Софії Київської та Михайлівського Золотоверхого собору.

7. Слов’янська педагогічна традиція у «Повчанні дітям» Володимира Мономаха.

8. Антропологічний ідеал Київської Русі на прикладі «Слова» Данила Заточеника.

9. Паломництво на Русі: культурологічний аналіз творчості Данила Паломника.

10. Козацький образ світу і людини крізь призму карнавальної культури середніх віків.

11. Козацька дума як художній і світоглядний феномен.

12. Архітектура козацького бароко як культурний символ.

13. Символіка релігійного філософування Г.С. Сковороди як втілення картини світу козацької України.

14. Етнокультурні архетипи українського вертепу.

15. Києво-Могилянська академія як освітній та науковий осередок: історія і сучасний стан.

16. Історія та культурно-освітні здобутки Острозької Академії.

17. Острозька Біблія як пам’ятка культури і національний символ.

18. Феномен чернецтва та аскези в Київській Русі: Києво-Печерська Лавра як культурний центр та ідеологічний осередок.

19. Структура планування та семантики давньослов’янського міста (на прикладі краєзнавчого аналізу пам’яток Києва).

20. Братська школа як осередок православної культури.

 

Тести

 

1. До якої культури генетично належали так звані “скіфи-орачі”?

А) черняхівська;

Б) чорноліська;

В) білогрудівська;

Г) тшинецько-комарівська.

 

2. Який культурний архетип домінує в генеалогічній міфології скіфів?

А) архетип творення “Золотого віку”;

Б) архетип чоловічого і жіночого начал;

В) архетип “юності” етносу;

Г) архетип “хаосу” і “космосу”.

 

3. Якого символу немає у тривимірній моделі соціального космосу скіфів:

а) ярмо;

Б) сокира;

В) колесо;

Г) чаша.

 

4. Який із славнозвісних “царських” скіфських курганів є найбільшим?

 

А) Мелитопольский;

Б) Куль-Оба;

В) Чортомлик;

Г) Товста Могила.

 

5. У якому столітті виникає скіфо-античний стиль?

А) VІІ ст. до н.е.;

Б) VІ ст. до н.е.;

В) V ст. до н.е.;

Г) ІV ст. до н.е.;

 

6. Символом якої культурно-історичної традиції постає образ "Закону" у митрополита Іларіона?

а) Язичництво;

б) Православ'я;

в) Християнство;

г) Іудаїзм.

 

7. "Божественний" осередок в людині за Г.Сковородою:

а) "розум"

б)"серце";

в) "душа";

г) "дух".

 

 

Творчі завдання

Студентам пропонується відвідати конкретний культурний захід (музейна виставка, театральна вистава, перформанс, літературний вечір, творчу зустріч, музичний вечір чи концерт), присвячений презентації сучасного мистецтва та написати культурологічну рецензію на нього у вільній формі загальним обсягом до 7 с.

 

Тести

 

 

1. Хто є автором програмної праці “Книга буття українського народу”, яка вважається одним із найяскравіших виявів культурної самосвідомості українського народу в ХІХ ст.?

А) Т. Шевченко;

Б) М. Костомаров;

В) П. Куліш;

Г) І. Франко.

 

2. Назвіть автора славнозвісної української п’єси “Патетична соната”?

А) Леся Українка;

Б) М. Старицький;

В) М. Куліш;

Г) І. Карпенко-Карий.

 

3. Який із перелічених творів авторського кіно не є українським?

А) “Вавілон ХХ”;

Б) “Біла птаха з чорною відзнакою”;

В) “Украдене щастя”;

Г) “Украдачі велосипедів”.

 

4. Назвіть головне відкриття скульптора О. Архипенка:

а) пластичні можливості кольору;

б) створення симулякрів;

в) пластичні можливості порожнього простору;

г) поєднання різних матеріалів.

 

5. Хто із сучасних українських учених активно розробляє концепцію національного “євразійства”?

а) В. Скуратівський; в) П. Толочко;

б) М. Попович; г) Н. Хаміітов.

 

6. Представниками українського “театру корифеїв” були:

а) І.Котляревський, М.Кропивницький, М.Старицький;

б) М.Кропивницький, М.Старицький, І.Карпенко-Карий;

в) М.Старицький, М.Заньковецька, І.Франко;

г) І.Карпенко-Карий, Г.Квітка-Основ’яненко, М.Садовський.

 

7. Який стиль у мистецтві репрезентував К.Малевич?

а) кубізм;

б) футуризм;

в) супрематизм;

г) кубофутуризм.

 

 

Програма навчального курсу

«Історія української культури»

Укладачі програми:

доцент кафедри культурології

Більченко Є.В., кандидат педагогічних наук;

 

старший викладач кафедри культурології

Осадча Л., кандидат філософських наук;

 

старший викладач кафедри культурології,

Пруденко Я.Д., кандидат філософських наук

 

І. Концепція програми

Курс з історії української культури передбачає цілісний системний аналіз історії національного культурно-цивілізаційного процесу у світовому контексті. Відповідно до навчально-тематичного плану курс передбачає 14 лекційних годин, 14 семінарських годин, 12 годин індивідуальної роботи та 32 години самостійної роботи. Концепція курсу будується на усвідомленні діалектичного зв’язку загальнолюдських та національних цінностей, принципах плюралізму, толерантності та діалогу культур. У світлі діалогічної філософії національна культура інтерпретується як недуальна єдність оригінального і запозиченого начал, самобутніх особливостей та зовнішніх впливів, що піддаються творчому, вибірковому переосмисленню відповідно до місцевих потреб. У світлі діалогізму етнокультурна ідентичність українців постає як цілісна самототожна сутність, яка відрізняється гармонійним поєднанням відданості «своєму» та полі культурної відкритості «чужому».

Зміст курсу визначається на основі визначення ключових понять сучасної концепції національної культури: «етнос, «нація», «народ», «етнічна культура», «національна культура», «українська культура» та «культура України». Пропонований курс охоплює послідовність історичного розвитку національної культури від культури історичних предків українського народу та культури етносу – до культури народу. Ключовим рубежем розподілу української культури, який є підставою для виокремлення двох модулів курсу, є так звана «класична» доба української культури (ХІХ ст.), що характеризується актуалізацією процесу формування національної свідомості населення, яке теоретично фіксує свою суспільно-політичну присутність в історії як солідарної спільноти із власною мовою і територією (М.В. Попович, Л.Т. Левчук). Окрім того у змісті курсу робиться спроба інформаційного «покриття» та світоглядного аналізу тих історичних та регіональних явищ в українській культурі, що не належать власне до українського етносу і фіксуються поняттям «культура України» (В.А. Бокань).

Методологічні засади курсу:

 

1. Історичний підхід – аналіз явищ національної культури в контексті хронотопу їх творення та функціонування;

2. Феноменологічний підхід – неупереджене споглядання конкретного розмаїття культурно-історичних фактів та смислових інтенцій національного життєсвіту.

3. Семантичний підхід – герменевтична інтерпретація творів як текстів з урахуванням досягнень концепції інтертекстуальності та семіотики.

4. Екзистенційно-антропологічний підхід – вивчення культурно-цивілізаційного процесу крізь призму буття людини, її внутрішнього духовного світу, екзистенційного досвіду та реалій повсякденного існування.

5. Діалоговий підхід – розуміння національної культури як процесу і результату переплетення оригінальних основ із зовнішніми чинника ми впливу.

6. Компаративний підхід – культурологічний аналіз феномену національного у співвідношенні із світовими культурними цінностями і процесами.

 

Мета даної дисципліни – цілісний системний культурологічний аналіз архетипів, цінностей і динаміки розвитку національної культури, інтерпретованої як органічна складова світового культурно-цивілізаційного процесу.

Завдання даної дисципліни:

1. Освітні – повідомлення студентам систематизованої сукупності знань про витоки і тенденції розвитку національної культури від праслов’янських часів до початку ХХІ століття.

2. Виховні – інтелектуальний,морально-етичний та естетичний розвиток студентства на основі гносеологічного засвоєння та аксіологічного переживання змісту і форм національної культури.

3. Розвиваючі – розвиток пізнавальних сил та естетичних здібностей студентів на основі засвоєних знань.

Знання студентів:

 

1. Про розмаїття підходів до сучасної періодизації національної культури.

2. Про специфіку розвитку національної культури до класичного, класичного та некласичного періодів.

3. Про співвідношення етнокультурних архетипів та динаміки їх історичного розгортання в національному процесі.

4. Про головні культурні здобутки України різних культурно-історичних епох.

5. Про сучасний стан і перспективи розвитку національної культури ХХІ століття.

 

Уміння студентів:

 

1. Культурологічного аналізу текстів і життєвих явищ.

2. Критичної оцінки сучасної культурної ситуації в Українікі.

3. Творчого прочитання творів науки,філософії та мистецтва, усвідомлення їх національної специфіки.

4. Репрезентації національних цінностей у дискурсі між культурної комунікації.

ІІ. Зміст програми

Модуль 1 Історія культури в українських землях як складова загальнослов’янського цивілізаційного процесу.