Досвід рейдових дій у локальних війнах та збройних конфліктах останніх десятиріч

У локальних війнах останніх років сторони неодноразово використовували рейдові дії. Так, наприклад, ізраїльтяни досить широко застосували рейдові дії в ході наступу в арабо-ізраїльських війнах на Близькому Сході. У війні 1967-го року при веденні бойових дій на Синайському півострові ізраїльські війська застосовували глибокі танкові рейди з наступною організацією засідок і оборонних рубежів на шляхах противника. При їх веденні враховувалися особливості театру воєнних дій, насамперед рельєфу місцевості. Прикладом таких дій є вихід ізраїльських військ на шляхи відходу єгипетських частин у м. НЕПЛЬ і біля перевалу МИТЛА.

В арабо-ізраїльській війні 1973 року при веденні боїв на західному березі Суецького каналу ізраїльтяни досить широко застосовували групи танків (до роти), посилених мотопіхотою, ПТКР та іншими засобами, які діяли на широкому фронті, сміливо проникали в глибину розташування противника, виявляли слабкі місця в обороні арабських військ, наносили удари з тилу й у фланг опорних пунктів противника, порушували його систему ППО і управління. При зустрічі з переважаючими силами арабів вони ухилялися від бою, а на ніч поверталися до головних сил. За сприятливих умов відрив рейдових загонів від них досягав 15-20 км.

Основними завданнями, які вони вирішували, були: захоплення вузлів доріг, комунікацій, вигідних рубежів й інших об’єктів і утримання їх до підходу своїх передових частин; знищення засобів ППО, артилерії і мінометів на вогневих і стартових позиціях; порушення системи управління; створення сприятливих умов для розширення плацдарму головними силами. Характерним прикладом рішення останнього завдання є дії семи ізраїльських танків, що плавають, і восьми БТР по форсуванню Великого Горького озера і захопленню плацдарму на західному березі Суецького каналу, проведеному на вузькій ділянці. Ця група створила сприятливі умови для подолання головними силами передових бригад Суецького каналу вночі по наведених наплавних мостах. Вона, по суті справи, дезорганізувала всю роботу тилу 3-ї польової армії єгиптян, відрізала її від баз постачання, що негативно вплинуло на її боєздатність. Це підтверджує те, що успішні дії навіть невеликих за своїм складом сил у тилу військ, що обороняються, можуть вплинути на успішний розвиток наступу з фронту.

За досвідом війни в зоні Перської затоки у 1991 році, у смугах наступу (перед фронтом та на флангах) об’єднань та з’єднань багатонаціональних сил діяли рейдові загони, які являли собою повiтряно-наземнi тактичні групи у ланці “рота - батальйон”. Вони виконували завдання щодо сковування пiдроздiлiв та частин іракських військ, які висувалися зі складу других ешелонів, нанесення несподіваних ударів по танкових та механізованих колонах, блокування шляхів відходу іракських військ, дезорганізації систем управління та діяльності тилу, відволікання сил та засобів противника від виконання головних завдань і психологічного впливу на його особовий склад. У тилу іракських військ також діяли підрозділи спеціального призначення, які виводили з ладу важливі вузли комунікацій, пункти управління, радiолокацiйнi станції та здійснювали цілевказівки.

Використовуючи результати ракетно-бомбових ударів авіації, вогню артилерії, що підтримували дії рейдових загонів та десанту, з'єднання і частини головних сил союзників без перешкод просувалися вперед на обраних напрямках наступу. В результаті на кінець дня 24 лютого 1991 року вони вклинились у територію, що займали іракські війська, на глибину до 50 км (так на приморському напрямку – 30-50 км, центральному – 20-30 км, західному – 15-25 км). Їм вдалося частково розітнути та оточити угрупування військ противника в КУВЕЙТІ. Були звільнені велике місто ВАФРА та інші населені пункти. У полон було взято біля 10 тисяч іракських військовослужбовців, у тому числі тільки в перші 10 годин бойових дій – до 5,5 тисяч (додаток 2).

Найбільш яскравим прикладом ведення рейдових дій в останні роки є бій британської морської піхоти проти гарнізону іракських військ у місті Басра в ході проведення операції „Шок і Трепет”.

Так, 30.03.2003 року британський батальйон морської піхоти намагався оволодіти супутником міста БАСРА АЛЬ-ХАСИБ, вийти до річки Ель-Араб та відрізати від міста Басри загони іракських військ, що обороняли півострів ФАО. Але усі зусилля британських підрозділів успіху не мали.

Для досягнення цієї мети з 00.00 до 03.00 31.03.2003 року британські підрозділи провели приховане перегрупування сил і засобів, підготували для ведення рейдових дій два загони у складі посилених рот кожний. Після нетривалої вогневої підготовки через відкриті фланги іракських військ, що оборонялися, рейдові загони були введені в бій. О 08.00 ранку рейдові загони раптовою атакою з двох напрямків перерізали тилові комунікації, захопили переправу через річку Ель-Араб, тим самим сприяли успішним діям головних сил з фронту по захопленню міста АЛЬ-ХАСИБА і подальшій блокаді міста Басри.

Таким чином, досвід локальних війн і воєнних конфліктів останніх десятиліть показує, що для забезпечення успіху військ, які наступають з фронту, доцільно використовувати частини і підрозділи як рейдові загони. Вони вирішують бойові завдання по захопленню і знищенню важливих об'єктів, дезорганізації управління, порушення комунікацій тощо.

Найбільш яскравим прикладом застосування нових форм збройної боротьби у вітчизняному воєнному мистецтві є командно-штабне навчання „Форпост-2002”, де практично всі види бойових дій здійснювались нетрадиційними способами, а весь другий етап був присвячений плануванню та всебічному забезпеченню рейдових дій. Рішенням командира бригади передбачалось виконання завдання автономними діями рейдових загонів у складі посиленого батальйону кожний. Вони, використовуючи результати вогневого ураження противника, через відкриті фланги, проміжки і слабкі місця в бойовому шикуванні противника проникали у глибину його військ, знищували визначені важливі об'єкти, створювали морально-психологічну нестабільність як серед особового складу, так і серед командування, зривали їх планові бої після чого прикривали державний кордон і вели маневрену оборону.

У цілому навчання показало нагальну потребу в детальному вивченні форм і способів застосування підрозділів, частин і з’єднань в рейдових діях.

Таким чином, проаналізувавши умови і способи ведення рейдових дій з’єднаннями і частинами за досвідом локальних війн і воєнних конфліктів, можна зробити наступні висновки:

- противник вів постійну розвідку за частинами і з’єднаннями, що здійснюють рейди;

- з’єднання і частини здійснювали рейдові дії в умовах загрози застосування противником вогневих ударів авіацією, ракетними військами, артилерією, високоточною зброєю;

- перехід до рейдових дій частин і з’єднань проводився з метою нарощування зусиль у наступі, охоплення противника, в тому числі з повітря, та сприяння діям частин і з’єднань з фронту і за наявності розривів, оголених флангів в оперативній будові противника, а в останній локальній війні коаліційних військ проти Іраку – в умовах відсутності бойового зіткнення сторін з метою глибокого охоплення противника рейдовими загонами, тактичними повітряними десантами при підтримці авіації;

- найважливішими об'єктами вогневих ударів, дій тактичних повітряних десантів, рейдових загонів при розвитку успіху наступального бою були: другі ешелони, резерви, засоби високоточної зброї, пункти управління противника, а також мости, переправи й інші спорудження на шляхах його відходу та в оперативній глибині;

- успішне виконання поставлених бойових завдань рейдовими загонами було забезпечено тоді, коли вони були спроможними самостійно їх виконувати, тобто бути готовими до автономних бойових дій у значному відриві від головних сил;

- важливу роль при здійсненні рейдових дій відігравав комплекс заходів, який включав: прихованість при здійсненні пересування, швидку зміну напрямку руху, виконання заходів щодо захисту від ударів авіації, високоточної зброї, підтримку дій підрозділів засобами старшого начальника;

- непередбаченість обстановки, що складалася при здійсненні рейдових дій,та її різка зміна вимагала від командирів рейдових загонів постійного ведення розвідки, здійснення охорони своїх підрозділів, підтримання їх в постійній бойовій готовності діяти раптово в різних напрямках за умови, коли “всюди фронт”;

- досягти мети рейдових дій в сучасних умовах можливо лише, за підтримки рейдового загону підрозділами бойових вертольотів та тактичного повітряного десанту;

- застосування тактичного повітряного десанту, аеромобільних частин і підрозділів дозволяє дезорганізувати дії противника, що сприяє досягненню високих темпів наступу військ, які наступають з фронту, оскільки противнику доводиться відволікати частину своїх сил для боротьби з ними;

- умови здійснення рейдових дій значно впливають на бойові можливості бригади. Втрати від ударів авіації противника, його артилерії, дистанційне мінування підрозділів бригади значно знизять бойові можливості по веденню рейдових дій.

- в інтересах рейдових загонів використовувались дані космічних засобів зв’язку, розвідки та інформаційного забезпечення їх бойових дій.

Цей бойовий досвід не втратив свого значення й у сучасних умовах. Зараз створюються ще більш сприятливі умови для проведення рейдів у тил противника.

 

Загальні положення

Рейдові дії (рейд) – форма тактичних дій військ, яка являє собою сукупність узгоджених і взаємозв’язаних за метою, завданнями, місцем і часом дій підрозділів і військових частин у тилу противника, які проводяться за єдиним замислом і планом для знищення (захоплення) живої сили й техніки противника, його важливих об’єктів, дезорганізації роботи тилу, ПУ, вузлів зв’язку, відволікання його сил від виконання головних завдань, порушення комунікацій, управління військами та зброєю, повітряного сполучення, системи ППО, МТЗ.

Рейдові дії (рейд) полягають у стрімкому пересуванні і веденні бойових дій в тилу противника з метою послідовного захоплення і знищення (виведення з ладу) раніше визначених або знову виявлених об’єктів противника, дезорганізації управління військами і роботи тилу, порушення комунікацій, а також виходу в нові райони та оволодіння важливими рубежами. Вони організовуються і проводяться тільки у випадках необхідності знищення (захоплення) важливих об’єктів, а також коли проведення десантування підрозділів у район їх розташування неможливе.

Рейд організовується при підготовці до десантування, якщо здійснення його передбачається бойовим завданням або під час бойових дій у тилу противника для виконання знову поставленого завдання.

Бригада (полк) проводить рейд у повному складі або частиною сил – рейдовими загонами. Рейд у складі бригади (полку) проводиться в тому випадку, коли свої війська перейшли в контрнаступ і противник не в змозі виділити достатню кількість сил і засобів для блокування та розгрому повітряного десанту, а також при діях у гірській, степовій місцевості та зимою.

Дії підрозділів під час рейду повинні бути активними, рішучими, зухвалими, маневреними і раптовими.

Рейд характеризується бойовими можливостями частини (підрозділу) по захопленню та знищенню об’єктів противника, середньою швидкістю пересування колони, глибиною і тривалістю рейду та залежать від опору противника, стану маршруту, часу року, доби і погоди, технічного стану бойових і транспортних машин, маршової підготовки механіків-водіїв і водіїв, всебічного забезпечення рейду.

Середня швидкість руху по дорогах бойовим статутом аеромобільних військ визначається: для автомобільних колон 30 - 40 км/год., змішаних колон і колон гусеничних машин 25-30 км/год. Однак поняття "середня швидкість руху" характеризує тільки одну сторону рейду – пересування колони у перерві між боями. Рейд – не невпинний рух підрозділу. Частини, підрозділи в ході рейду будуть захоплювати (знищувати) об'єкти, відбивати контратаки противника вогнем з місця, утримувати важливі рубежі (об'єкти) протягом зазначеного старшим командиром часу. Тому більш правильно при розрахунках брати не середню швидкість маршу, а темп рейду, що буде значно нижче середньої швидкості маршу. Проте в будь-якому випадку пересування відбувається з максимально можливою в даних умовах швидкістю з використанням маскувальних та захисних властивостей місцевості.

Глибина рейду визначається умовами обстановки, поставленим завданням, маршовими можливостями підрозділів і може складати для батальйону 30–40 км., а інколи і більше.

Тривалість рейду залежить від отриманого завдання, а також від матеріального і технічного забезпечення. Парашутно-десантний (аеромобільно-десантний) батальйон з поповненими до норм запасами матеріально-технічних засобів може вести рейдові дії до однієї доби.

Батальйон здійснює рейд, діючи зазвичай у складі головних сил бригади або полку, загальновійськовому резерві або як підрозділ прикриття. Крім того, батальйон може діяти у передовому загоні, ар’єргарді і як рейдовий загін.

Діючи у складі головних сил бригади (полку) батальйон здійснює рейд по одному-двох маршрутах.

Передовий загін висилається від бригади (полку) у складі до посиленого батальйону для захоплення та утримання важливих рубежів (об’єктів) на основному напрямку рейду, недопущення зайняття їх резервами противника і забезпечення виходу до них головних сил. Його віддалення від головних сил може складати 20-25 км.

Підрозділ прикриття бригади призначений для забезпечення дій головних сил шляхом захоплення та утримання вигідних рубежів, заборони підходу резервів противника, відбиття їх ударів та оборони флангів і тилу бригади.

Ар’єргард призначається для забезпечення виходу із бою і відриву головних сил від противника, а також для прикриття бригади (полку) з тилу під час рейду. Ар’єргард підсилюється підрозділами самохідної артилерії та інженерно-саперними підрозділами.

З метою захоплення та знищення (виведення з ладу) об’єктів противника, які знаходяться збоку від смуги (загального напрямку) рейду головних сил бригади (полку), або для об’єднання з головними силами після десантування на окрему площадку і виконання найближчого завдання у відриві від головних сил десанту створюється рейдовий загін.

Рейдовий загін призначається для знищення елементів РУК, РВК, пунктів управління противника, захоплення важливих об’єктів, рубежів і районів у глибині його оборони.

Склад рейдового загону залежить від умов обстановки, яка склалася у тилу противника, і завдань, що вирішуються. Основурейдового загону складає парашутно-десантний (аеромобільно-десантний) батальйон із засобами посилення. Засобами посилення батальйону можуть бути підрозділи авіації Сухопутних військ, самохідної артилерії, ППО, підрозділ снайперів, інженерно-саперні підрозділи, підрозділи РХБ забезпечення. Завданнями рейдового загону можуть бути: захоплення і знищення (виведення з ладу) ракетних засобів, аеродромів, засобів ППО, складів боєприпасів і інших матеріальних засобів; пунктів управління військами і тилом; баз формування військ; важливих промислових та енергетичних споруд; важливих рубежів, перевалів в горах, переправ, мостів та інших об’єктів зовні району бойових дій бригади в призначеному напрямку або в смузі.

За умов збереження своєї боєздатності рейдовий загін у ході рейдових дій може послідовно знищити два-три об’єкти противника, які охороняються ротою.

Батальйону, який здійснює рейд, призначається смуга (при діях з обходом відкритого флангу противника – загальний напрямок), рубіж переходу до рейдових дій та виходу після виконання бойового завдання, об’єкти нападу (захоплення, знищення). Смуга (напрямок) і рубіж переходу до рейдових дій визначаються з урахуванням наявності проміжків і розривів, слабких місць у бойовому порядку противника, районів його надійного вогневого ураження, захисних і маскувальних властивостей місцевості, наявності природних перешкод і стану дорожньої мережі.

Залежно від складу рейдового загону та умов обстановки смуга переходу до рейдових дій може призначатися для батальйону шириною – 5-10 км. При призначенні смуги на усю глибину дій її ширина у глибині розташування військ противника може збільшуватися у 1,5 - 2 рази.

Для вводу у бій та вирішення завдань рейдовому загону вказуються вихідний пункт, рубіж введення у бій, маршрут висування до нього та напрямок дій.

Умови, в яких належить діяти рейдовому загону, визначаються і характеризуються наступними основними чинниками: безперервною та різкою зміною обстановки; значним відривом від головних сил і наявністю відкритих флангів та тилу; можливістю наземного і повітряного противника здійснювати напад з різних напрямків; частими змінами напрямку дій загону. Крім того, в ході виконання бойових завдань рейдовий загін може взаємодіяти з повітряним десантом, авіацією, а також з розвідувальними, передовими і рейдовими загонами, що діють від сусідніх частин повітряного десанту.

Успішне виконання рейдовим загоном бойових завдань досягається: активним веденням розвідки та постійним знанням дій противника на велику глибину та на флангах; веденням стрімких дій з широким маневром силами та засобами з метою нанесення раптового удару по об’єктах противника з різних напрямків; високою бойовою самостійністю та автономністю загону; умілим використанням слабких місць та розривів в угрупованні противника для скритого та швидкого проникнення в його глибину, надійною охороною та прикриттям загону від повітряного та наземного противника; підтримкою безперервної взаємодії з підрозділами, призначеними для підтримки (забезпечення), а також діючими у відриві від сусідніх частин; проявом командирами підрозділів розумної ініціативи, сміливості та виправданого ризику; максимальним використанням нічних та інших умов обмеженої видимості для здійснення маневру та досягнення раптовості.

Рейдовий загін при вирішенні завдань в глибині оборони противника може діяти у різноманітній побудові сил та засобів. Так, марш-маневр він буде здійснювати у похідній колоні, а знищувати противника у передбойових та бойових порядках.

Угруповання сил та засобів рейдового загону створюється у відповідності з рішенням його командира та повинно забезпечувати: організований рух, стрімкий ввід у бій та просування в глибину, розгортання з ходу сил та засобів у передбойовий та бойовий порядки із колони, раптовість нанесення удару по противнику з декількох напрямків, самостійність дій парашутно-десантних (аеромобільно-десантних) рот, дії підрозділів на широкому фронті та у високому темпі, можливість маневру на новий напрямок та зміну угруповання сил та засобів, перенесення та нарощування зусиль, прикриття флангів та тилу, стійку взаємодію та надійне управління підрозділами.

Тому угруповання рейдового загону повинно включати в себе: розвідку; бойову рухому охорону; загін забезпечення руху; головні сили та необхідну кількість машин підрозділів матеріально-технічного забезпечення. Крім того, у рейдовому загоні можуть створюватись групи захоплення та руйнування (підриву).

Місця підрозділів в колоні визначаються порядком вступу їх у бій при зустрічі з противником у відповідності із замислом командира на бій так, щоб при розгортанні виключити обгін одних підрозділів іншими; артилерійські підрозділи слідують ближче до голови колони, для того щоб підтримати вогнем розгортання та вступ у бій парашутно-десантних (аеромобільно-десантних) рот, які діють на головному напрямку. Командир та штаб батальйону слідують в голові колони з таким розрахунком, щоб при зав’язці бою бойовою рухомою охороною висунутись до неї для особистого вивчення обстановки; командири доданих підрозділів слідують безпосередньо за командиром підрозділу, якому вони додані.

Для проведення розгортання у передбойовий та бойовий порядки, здійснення маневру при захопленні та знищенні об’єкту дистанції між колонами рот (батарей) можуть складати 300 – 600 м.

При розподілі засобів посилення по ротах та формуванні бойових колон необхідно враховувати маршеві можливості підрозділів посилення, для того щоб вони не відставали та не заважали маневру рейдового загону. Швидкість та прохідність машин засобів посилення повинні бути однакові або близькі до маршових показників загальновійськового підрозділу.

Додані інженерно-саперні підрозділи та підрозділи радіаційної, хімічної та бактеріологічної розвідки доцільно включати в склад бойової рухомої охорони, що діє попереду колони.

Зенітно-ракетні засоби рухаються в колоні підрозділу, що прикривається в готовності до негайного відкриття вогню.

Розвідка в ході рейду повинна своєчасно встановити: місцезнаходження й характер дій противника на маршруті руху і в районі виконання завдання, його сили, склад і угруповання, а при виконанні завдання по захопленню об'єкта, крім того, систему охорони та оборони об'єкта, приховані підступи і слабкі місця в обороні; стан доріг, наявність перешкод та загороджень, шляхи їх обходу; радіаційну і хімічну обстановку. Особлива увага приділяється своєчасному встановленню складу і характеру дій резервів противника, що висуваються для боротьби з десантом. Для виконання завдань розвідки від рейдового загону призначається бойовий розвідувальний дозор (БРД) силою до взводу. Бойовий розвідувальний дозор виконує завдання спостереженням та боєм. У ході ведення розвідки бойовий розвідувальний дозор здійснює огляд місцевості і місцевих предметів усім складом або виділяє для цього дозорне відділення.

У ході бою дозор діє на віддаленні, що забезпечує спостереження за ним та підтримку вогнем, а при відсутності безпосереднього зіткнення з противником − до 10 км.

Бойова рухома охорона (БРО) висилається у напрямку руху головних сил, а при необхідності й у бік флангів і тил на віддалення 5-10 км від головних сил (тилу), для забезпечення безперешкодного руху головних сил, попередження їх від раптового нападу противника та створення вигідних умов для вступу в бій. На бойову рухому охорону, крім того, можуть покладатися завдання по захопленню мостів, переправ, вузлів доріг і знищенню окремих об’єктів противника на маршрутах руху і на флангах. При захопленні підрозділами об’єктів бойова рухома охорона може прикривати їх дії на загрозливих напрямках або атакувати разом з ними. У ряді випадків бойова рухома охорона, що діє на фланзі, може займати та утримувати вигідні рубежі, влаштовувати засідки та загородження на шляхах підходу резервів противника для заборони виходу їх до головних сил.

До складу бойової рухомої охорони, як правило, призначаються: вперед по маршруту руху – до парашутно-десантної (аеромобільно-десантної) роти, підсиленої артилерійською батареєю, зенітно-ракетним взводом та до інженерно-саперного відділення; на загрозливий фланг та у тил бойовий дозор (до підсиленого взводу). На інший фланг достатньо мати тільки безпосередню охорону у складі дозорного відділення.

Інженерно-саперний підрозділ в ході рейду призначається з метою інженерної розвідки противника, місцевості та об'єктів, розмінування місцевості й об'єктів, забезпечення подолання підрозділами загороджень і перешкод, а у ході захоплення і знищення (виведення з ладу) об’єкта, крім того, для здійснення руйнувань.

Підрозділ радіаційної, хімічної та біологічної розвідки призначається з метою виявлення та оцінки РХБ обстановки при зруйнуваннях радіаційно і хімічно небезпечних об’єктів, застосуванні противником зброї масового ураження та підтримання безпеки військ в умовах РХБ зараження.

Головні сили складають штатні та додані підрозділи, призначені для захоплення і знищення (виведення з ладу) об'єктів противника або захоплення рубежів (важливих ділянок місцевості), знищення противника на маршруті руху.

При висуванні до об’єктів (рубежів), призначених для захоплення, головні сили розгортаються у передбойовий і бойовий порядки. Бойовий порядок включає в себе парашутно-десантні (аеромобільно-десантні) підрозділи, резерв, підрозділи прикриття, артилерію, підрозділи ППО, групи захоплення та руйнувань (у випадку їх створення).

Резерв призначається, як правило, у складі посиленого взводу для виконання раптово виникаючих завдань у ході рейду.

Резерв та додані підрозділи спеціальних військ знаходяться у безпосередній підпорядкованості командира батальйону в колоні там, звідки вони можуть швидше та ефективніше виконати поставлені їм завдання.

Артилерійські підрозділи призначені для знищення та придушення засобів ядерного та хімічного нападу, засобів високоточної зброї, артилерії, танків, бойових машин піхоти, бронетранспортерів, протитанкових та інших вогневих засобів, живої сили, пунктів управління, засобів протиповітряної оборони, радіоелектронних засобів; для руйнування фортифікаційних споруд противника та дистанційного мінування місцевості. Крім того, артилерійські підрозділи залучаються для світлового забезпечення бойових дій військ, задимлення об’єктів (цілей), цілевказівок та розповсюдження агітаційного матеріалу.

Протитанкові артилерійські підрозділи (підрозділи протитанкових керованих ракет) призначені для знищення танків і інших броньованих машин противника. Вони можуть застосовуватися також для знищення його вогневих засобів, у тому числі тих, що перебувають у фортифікаційних спорудах, а в окремих випадках і його бойових вертольотів.

Залежно від обстановки, особливо від часу доби та способів дій, додана артилерія може використовуватись централізовано або побатарейно перепідпорядковуватись ротам. При цьому одну з батарей доцільно залишати у розпорядженні командира батальйону для вирішення завдань в інтересах всього рейдового загону.

Зенітні підрозділи призначені для знищення літаків, вертольотів, безпілотних літальних апаратів та повітряних десантів противника на малих (200-1000 м) та середніх висотах (1000 - 4000 м).

Підрозділи протиповітряної оборони та вогневі засоби (підрозділи), призначені для стрільби по повітряних цілях, знаходяться у готовності до негайного відкриття вогню в залежності від умов обстановки та місцевості і використовуються централізовано або розподіляються по підрозділах.

Підрозділи прикриття призначені для забезпечення дій головних сил шляхом утримання вигідних рубежів, заборони підходу резервів противника та відбиття їх ударів у фланг і тил батальйону. Склад підрозділів прикриття може бути від відділення до роти.

Група захоплення призначається для захоплення зброї, техніки, різних об’єктів та споруд: злітних смуг аеродромів (злітних площадок), дамб, мостів, тунелів, різних стаціонарних споруд противника та інших його об’єктів, а група руйнування для їх руйнування та приведення в непридатний стан (виведення з ладу). Основу першої групи складають парашутно-десантні підрозділи, а другої – інженерно-саперний взвод. Ці групи можуть діяти спільно та очолюватись одним командиром.

Підрозділи матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) батальйону призначені для підтримки озброєння, бойової, парашутно-десантної та іншої техніки, ракет та боєприпасів в постійній готовності до бойового застосування, їх швидкому відновленню (ремонту) при пошкодженнях та поверненню у стрій, безперебійного та своєчасного задоволення потреб підрозділів батальйону у ракетах, боєприпасах, пальному, продовольстві, речовому, медичному майні та інших матеріальних засобах; заправки бойової та іншої техніки пальним; харчування особового складу, а також забезпечення підрозділів водою та засобами обігріву особового складу в умовах низьких температур. До складу підрозділів матеріально-технічного забезпечення батальйону входять взвод матеріального забезпечення та взвод технічного обслуговування й ремонту (взвод матеріально-технічного забезпечення).

Безпосередня охорона батальйону здійснюється дозорними відділеннями (парними дозорними), крім цього, в підрозділах організується кругове спостереження.

Для організованого початку та здійснення рейду батальйону визначаються:

вихідний пункт;

пункти регулювання;

райони привалів.

Вихідний пункт призначається на віддаленні до 5-10 км від району збору (бойових дій) для того, щоб забезпечити шикування та витягування колони, вихід органів розвідки та охорони на зазначене їм віддалення і набір колоною головних сил встановленої швидкості руху.

Пункти регулювання призначаються через 3-4 години руху для регулювання своєчасного здійснення рейду.

Райони привалів призначаються, як правило, перед пунктами регулювання для обслуговування техніки, поповнення пальним та іншими матеріальними засобами, витраченими у ході рейду, а також відпочинку особового складу, в першу чергу механіків-водіїв та водіїв.

Для відпочинку особового складу, прийому їжі та підготовки до подальших дій рейдовий загін у ході рейду може розташовуватися в районі зосередження.

Район зосередження призначається в місцях, що забезпечують скритне розташування підрозділів та швидке їх розгортання для відбиття наземного і повітряного противника з будь-яких напрямків. Розмір району зосередження визначається умовами обстановки і може складати для батальйону до 10 кв. км.

 

Питання для самоконтролю

1. Рейд (рейдові дії): визначення, сутність, основні показники.

2. Передовий загін: склад, призначення.

3. Підрозділ прикриття: склад, призначення.

4. Ар’єргард: склад, призначення.

5. Рейдовий загін: склад, призначення.

6. Що призначається батальйону, який здійснює рейд?

7. Склад угруповання рейдового загону.

8. Бойова рухома охорона: склад, призначення, завдання, віддалення від колони головних сил.

9. Склад головних сил рейдового загону, призначення, призначення резерву, груп захоплення та руйнувань, артилерійських та протитанкових підрозділів.

Розділ 2