Тіловиховання в епоху ренесансу

ЕпохаРенесансу або Відродження припадає на ХV-ХVІ ст. і характеризується надзвичайним динамізмом, розвитком науки і мистецтва, поверненням до стародавніх грецьких і римських зразків, намаганням відтворити дух античності. Даний період іноді називають гуманізмом. Ця назва вказує на те, що в центрі уваги стала Людина як мета і результат природи, а не Духа. Цим період гуманізму відрізняється від періоду середньовіччя, коли людство в особі своїх кращих представників прагнуло до неба, до надчуттєвого світу.

Основну причину виникнення і розвитку ренесансу, пише Г. Ващенко, вбачають у тому, що після завоювання Царгороду турками багато греків переселилися в Італію і принесли з собою твори грецьких філософів і митців, які зачарували італійців. Але, крім цього, ренесанс був протестом проти середньовічної науки і мистецтва, що були занадто віддалені від конкретного реального життя. Тому зародки ренесансу виявляють себе вже в кінці середньовіччя [41, с. 153-204]. У галузі науки їх можна простежити у творах Роберта Бекона, а в галузі мистецтва – в “Божественній комедії” Данте (1265-1321 рр.). Але широкий розвиток гуманістичного руху пов’язаний з ім’ям славетного італійського поета Франческо Петрарки, який справедливо вважається “батьком гуманізму”. Петрарка намагався відновити справжню латинську мову і прищепив своїм сучасникам любов до класичної культури. Подібно до Сократа, він дотримувався тієї думки, що справжнє знання і моральні чесноти органічно пов’язані між собою.

Дух цього періоду відобразився і на справі виховання молоді. З цього погляду характеристичною є діяльність італійського педагога Вітторіно да Фельтре. У 1424 р. він організував у Мантуї одну з перших в історії школу інтернатного типу (Будинок радощів), що містилася серед природи. В основу виховання у цій школі були покладені ідеї естетизму. Вихованці, крім давніх мов і літератури, вивчали математику, природознавство, астрономію. Значна увага тут приділялася практичним заняттям, фізичним вправам та іграм [24, с. 28-29]. Значний слід в історії педагогіки залишив французький гуманіст Матеус Вегіус, автор твору “Про виховання дітей і про їхні гарні звичаї”. У цьому творі є багато цінних думок і про фізичне виховання молоді. На думку Вегіуса, виховання дитини мусить розпочатися ще до її народження, у період утробного життя. Тому батьки повинні вести поміркований спосіб життя й утримуватися від алкоголю, бо дитина, зачата у стані оп’яніння, не може бути здоровою. Також не можуть бути здоровими діти старих або занадто молодих людей. Вегіус надає великого значення фізичним вправам, але вимагає, щоб вони відбувалися за певною системою і не супроводжувалися перенавантаженням організму дитини. Він застерігає і від того, щоб до 5-ти років не навантажувати дітей якоюсь фізичною працею, бо це може шкідливо відбитися на їхньому розвитку [7, с. 16]. Італієць Ієронім Мекуріаліс (1530-1606 рр.) відроджував гімнастику, яка була практично знищена в епоху середньовіччя. Він написав дещо ідеалізований твір “Про мистецтво гімнастики”.

Борцем проти середньовічного схоластичного навчання і виховання був також відомий французький сатирик Ф. Рабле (1483-1553 р.). Йому належить загальновідомий твір “Ґарґантюа і Пантаґрюель”, у якому багато місця відведено питанням виховання молоді. Ф. Рабле різко засуджував середньовічну систему виховання. На його думку, остання мусить мати природовідповідний характер, чого не було в середні віки. Зразком для нього було старогрецьке виховання. Ф. Рабле виступав за органічне поєднання розвитку розуму й тіла, гри і праці. Великого значення він надавав виробленню гігієнічних навичок. Коли тіло під час гри пітніє, тоді його витирають і міняють білизну, їжа мусить бути простою, але достатньою, їсти слід менше за обідом і більше за вечерею (тут поради Ф. Рабле розходяться з вимогами сучасної гігієни). Під час харчування Ґарґантюа і його вихователь жартували, взагалі підтримували веселий настрій. Разу місяць Ґарґантюа був вільний від навчання і разом зі своїм учителем виходив на далекі прогулянки до різних місць. На прогулянках Ґарґантюа бавився, танцював, спостерігав природу, декламував вірші Верґілія, Гесіода та інших. Крім того, Ґарґантюа займався фізичними вправами і фехтуванням.

Г. Ващенко наголошує на тому, що виховна система Ф. Рабле дуже нагадує грецьку, особливо афінську. Значний вплив на розвиток гуманістичного виховання здійснили М. Монтень (1533-1592 рр.), Е. Ротердамський (1466-1536 рр.) та ін. У їх працях є багато вірного і доцільного, що може бути використане і в наш час.