Особливості підготовки підрозділу до ведення розвідки при боротьбі з незаконними збройними формуваннями

 

Досвід війни в Афганістані, обох Чеченських кампаній та подій, які розгорнулись на сході нашої держави, свідчить про те, що питанням боротьби з незаконними збройними формуваннями (НЗФ) та організації розвідки в ході її ведення повинно приділятись якнайбільше уваги в умовах сьогодення і в найближчому майбутньому.

Слід зазначити, що підготовка і ведення бойових дій проти НЗФ має ряд особливостей:

по-перше – виконання завдань щодо боротьби з НЗФ здійснюється угрупованнями військ різновидової і різновідомчої належності, при відсутності чітко вираженого переднього краю лінії фронту на розрізнених, нерідко ізольованих напрямках у відриві з’єднань, частин і підрозділів від головних сил в умовах, коли противник (НЗФ) широко застосовує партизанські способи боротьби, нічні дії і завдає раптових ударів;

по-друге – підготовка бою й управління механізованими (танковими) підрозділами в бою з НЗФ різко ускладнюється внаслідок одночасного виконання завдань підрозділами у декількох різних районах, якщо є відкриті фланги і розтягнуті тилові комунікації;

по-третє –поставлені завдання виконуються переважно нетрадиційними для військ методами і способами, сформованими за цільовим призначенням загонами і групами різновидової і різновідомчої належності.

У ході боротьби з незаконними збройними формуваннями мета розвідки полягає в тому, щоб здобути необхідні розвідувальні дані, які дозволяють виключити раптовість дій НЗФ та забезпечити ефективне застосування своїх сил і засобів для блокування та локалізації збройного конфлікту.

Досвід ведення бойових дій за останнє десятиріччя показав, що розгром незаконних збройних формувань в умовах відсутності суцільної лінії зіткнення сторін, наявності великих вільних просторів неможливий без блокування району конфлікту.

Для своєчасного реагування на обстановку необхідний ретельний аналіз розвитку подій, і, відповідно, високий рівень розвідувально-інформаційного забезпечення, який дозволить воєнному керівництву приймати реальне рішення відповідно до обстановки.

Тому дії з виявлення та знищення НЗФ включають розвідку і безпосередньо бойові дії військ.

Дані, добуті розвідкою, повинні забезпечувати ведення бойових дій проти НЗФ і створювати сприятливі умови для їх локалізації і ліквідації.

При цьому основними завданнями розвідки в ході ведення бойових дій з НЗФ будуть:

· забезпечення припинення подальшого проникнення незаконних збройних формувань у зону конфлікту, не дати їм можливості поширити цю зону;

· забезпечення ізолювання району бойових дій від притоку резервів;

· забезпечення дії підрозділів бригади щодо знищення НЗФ;

· проведення пошукових дій;

· коригування вогню наземних вогневих засобів;

· боротьба зі снайперами;

· проведення засадних дій на шляхах відходу груп НЗФ;

· знищення дрібних груп бойовиків;

· уточнення місць базування НЗФ, їх складу, озброєння та імовірного характеру дій;

· встановлення координат місцезнаходження важливих обєктів і вогневих засобів НЗФ;

· виключення раптовості дій НЗФ;

· виявлення місць базування ДРГ, їх складу, озброєння, можливих завдань і районів дій.

При виконанні завдань основними об'єктами розвідки є:

– НЗФ, бандитські і терористичні групи, незалежно від їх чисельності;

– райони зосередження НЗФ, базові табори, перевалочні бази і центри підготовки бойовиків;

– укріплені райони і опорні пункти;

– пункти управління бойовиків, вузли зв'язку, стаціонарні і рухомі ретранслятори, засоби теле- і радіомовлення;

– бронетанкова техніка, артилерійські системи і міномети;

– засоби боротьби з літаками і вертольотами; склади із зброєю, боєприпасами, продовольством та ПММ.

Командири підрозділів з метою отримання розвідувальної інформації організовують взаємодію своїх підрозділів додатково з органами, військовими частинами і підрозділами інших військових формувань та правоохоронних органів, а саме:

з органами Внутрішніх військ та Міністерства внутрішніх справ України узгоджуються:

– райони (ділянки), де формування Національної гвардії виконують завдання з розвідки, залишаючись у підпорядкуванні свого командування;

– завдання формуванням Національної гвардії із пошуку та знищення ДРГ та НЗФ;

з органами і підрозділами ДПС України узгоджуються:

– спільні завдання, порядок розвідки з метою виявлення ознак проникнення через Державний кордон ДРГ противника та НЗФ, планування проведення ним збройних провокацій, а в разі ескалації конфлікту – ознак підготовки його до нападу;

– порядок пропуску через Державний кордон своїх розвідувально-диверсійних формувань;

– порядок ведення розвідки у прикордонній смузі, нарощування зусиль з охорони та захисту Державного кордону;

– проведення спільних режимних і спеціальних заходів з виявлення (знищення) ДРГ, НЗФ, інших військових формувань та агентури суміжних держав у прикордонній смузі;

з органами Служби безпеки України узгоджуються:

– порядок ведення розвідувальної та інформаційно-аналітичної роботи в інтересах проведення операції;

– заходи щодо підсилення охорони та оборони об’єктів, на які можуть бути спрямовані розвідувальні та диверсійні дії противника;

– порядок участі органів і підрозділів СБ у ході пошуку (знищення) ДРГ, НЗФ, агентури суміжних держав;

з органами Державної служби України з надзвичайних ситуацій узгоджується порядок залучення сил і засобів для ведення розвідки та обміну інформацією про обстановку, особливо поблизу АЕС і підприємств хімічної промисловості;

з місцевими органами влади і місцевого самоврядування (штабами зон і районів територіальної оборони) ­- порядок обміну інформацією про дії ДРГ і НЗФ, оповіщення і підтримання зв’язку.

Виходячи із зазначеного, порядок підготовки до ведення розвідки має ряд особливостей. Так, у ході оцінювання противника командир підрозділу додатково вивчає:

• райони зосередження НЗФ, їхній склад, озброєння і можливий характер дій у зоні відповідальності підрозділів;

• сильні і слабкі сторони противника, його можливості з ведення диверсійних дій і передбачувані місця організації засідок;

• можливості противника з ведення тривалих автономних бойових дій, у тому числі партизанських;

• соціально-політичну обстановку в районі конфлікту, національний склад населення, його настрої та ставлення до Збройних Сил України;

• систему загороджень, охорони й оборони районів розташування НЗФ на напрямку дій військ, а також найважливіші рубежі й об'єкти в бойовому порядку противника, від захоплення яких залежить стійкість його оборони;

• наявність шляхів маневру, можливість виходу з бою або відхилення від нього.

На основі оцінювання противника командир підрозділу робить висновки:

§ стосовно об’єктів, розвідку яких необхідно провести додатково;

§ як використовувати слабкі місця противника і нейтралізувати його сильні сторони;

§ які об'єкти потрібно подавити в першу чергу;

§ які заходи варто розпочати з попередження і недопущення захоплення збройними формуваннями життєво важливих об'єктів;

§ щодо заходів, проведення яких забезпечить захоплення й утримання ініціативи;

§ які способи дій обрати, щоб локалізувати і змусити збройні формування скласти зброю;

§ щодо заходів із захисту місцевого населення та недопущення його загибелі;

§ щодо заходів з отримання інформації від місцевого населення;

При оцінюванні свого підрозділу командир повинен враховувати:

– наявність в особового складу, особливо в офіцерів і сержантів, бойового досвіду;

– готовність підрозділу до майбутніх дій та бойову напруженість попередніх дій;

– які сили і засоби органів державної влади, на якій правовій основі, в якому обсязі забезпечують виконання визначених завдань, порядок підтримки зв'язку і взаємодії з ними.

При оцінюванні місцевості необхідно зясувати:

– місця розташування екологічно небезпечних об'єктів та найважливіших об'єктів життєзабезпечення;

– місця розташування найважливіших об'єктів у зоні відповідальності, оволодіння якими знижує бойові можливості противника і його здатність до ведення тривалих бойових дій;

– наявність бар'єрних рубежів, можливих районів завалів, руйнувань, затоплень і шляхів їх обходу;

– наявність шляхів обходу у випадку блокування маршрутів руху місцевим населенням.

При організації всебічного забезпечення командир підрозділу повинен додатково вказати:

сили і засоби розвідки інших міністерств і відомств, їхні завдання і зони відповідальності;

райони, контрольовані противником і своїми військами;

місця (об'єкти), в районі яких забороняються дії розвідувальних органів.

Підготовка підрозділів до ведення розвідки в ході боротьби з НЗФ полягає:

– у доукомплектуванні підрозділів особовим складом, забезпеченні їх озброєнням і військовою технікою, боєприпасами, пальним і іншими матеріальними засобами;

– у проведенні заходів морально-психологічного забезпечення;

– у безпосередній підготовці командирів, штабу й особового складу до виконання завдань, а озброєння, військової техніки та інших матеріальних засобів до бойового застосування.

Головною особливістю підготовки є проведення її в короткий термін, у місцях постійної дислокації, базовому таборі чи в зазначеному районі, на штатному полігоні чи на непідготовленій ділянці місцевості. Вона повинна продовжуватись після отримання бойового завдання, при висуванні і прибутті в район збройного конфлікту.

Основна увага приділяється злагодженим діям особового складу і підрозділів при веденні розвідки. Крім того, відпрацьовуються дії з ведення розвідки в населеному пункті, а також при несенні служби на сторожових заставах, блок-постах, спостережних постах, контрольно-пропускних пунктах. Особливо ретельно відпрацьовуються способи дій при блокуванні колон місцевим населенням, використанні противником цивільного населення як прикриття при нападі на підрозділи, важливі об'єкти і при спробі вийти з блокованих районів.

При підготовці офіцерів основна увага приділяється вмінням організувати взаємодію та управління підрозділами, ефективне застосування озброєння і військової техніки та вмілим діям при веденні розвідки.

При підготовці озброєння і військової техніки до виконання розвідувальних завдань необхідно організувати:

• проведення чергового технічного обслуговування, підготовку озброєння до бойового застосування;

• перевірку працездатності всіх систем, приладів, механізмів, агрегатів і вузлів;

• заряджання акумуляторних батарей, в тому числі до технічних засобів розвідки, переносних радіостанцій і нічних прицілів;

• створення підвищених запасів боєприпасів на кожній бойовій машині;

• створення на кожній машині запасів води, ПММ, а також необхідних запасних частин для проведення першочергових робіт з ремонту і обслуговування силами екіпажів і водіїв у ході ведення бойових дій чи здійснення маршу.